Розділ 488 — Здобуття здатності тіні

Ймовірно, життя Артура та його народу не могло бути кращим. Вампіри не тільки допомогли йому у великих битвах, але й навчили його народ технологіям, до яких вони не мали доступу і поширили їх. Передавалися ліки та знання, які врятували сотні й тисячі життів. Завдяки цьому слава, ім'я та багатство королівства ширилися повсюди.

Те, що сталося, він ніколи й не мріяв, але у всьому цьому були проблеми. Перша полягала в тому, що Артур, здавалося, ніколи не старіє. Більшість вампірів могли контролювати процес свого старіння і уповільнювати його, але ті, кого вважали першими вампірами, включно з ним самим, були винятком. Вони ніби застрягли: ніколи не старіючи і не молодіючи. Незабаром інші навколо почнуть це помічати. Хоча деякі вважали, що він благословенний богами, інші ж вірили, що це могла бути робота демонів.

Щоб придушити ці чутки, Артур став бачитися зі своїм народом дедалі рідше. І з'явилися чутки про його хворобу. Він готувався до того часу, коли він більше не буде їхнім королем.

Друга проблема полягала в тому, що він знав: вампіри хотіли чогось натомість за все, що зробили для нього, і, чесно кажучи, він був радий віддати це їм, навіть ціною власного життя.

Його попросили зустрітися з вампірами в поселенні, яке вони облаштували для себе. Усе, що Артур зробив - це надав їм ділянку землі та час від часу постачав матеріали, аби вони могли облаштуватися. Земельна ділянка розташовувалася у високих пагорбах. Це була місцевість, до якої більшості було важко дістатися і на якій було б складно щось збудувати. Це місце тримали в секреті та вилучили з усіх картографічних мап.

Коли Артур був молодшим, він ходив у таке місце, щоб тренуватися. Там він бачив найкрасивішу, мирну землю, що мала струмок, схожий на річку, який протікав крізь неї, оточену пагорбами. Неторкану.

Це була земля, яку він їм дав. Він не відвідував це місце, оскільки вампіри завжди приходили до нього, тож він бачив його вперше з тих пір.

Коли він нарешті піднявся на вершину пагорба, він подивився вниз і побачив щось, схоже на ціле збудоване місто. Тринадцять замків було збудовано напівкругом навколо поселення, але великий простір у центрі залишався недоторканим.

"Як вони зробили це так швидко, нам би знадобилося багато років, щоб створити щось подібне." - Це було порівнянно з власним королівством Артура, тільки збудоване за частку часу. З невеликою допомогою та часом вони незабаром розростуться.

"Що сталося б, якби вампіри спробували напасти на людей? - розмірковував Артур – "Якби людство не переважало вампірів чисельністю, тоді це була б зовсім інша історія". Раніше вони ніколи не могли зростати, але вперше їм це дозволили і це стало можливим завдяки допомозі Артура.

Але була одна річ, для якої вампіри потребували людей... їхня кров.

Увійшовши до поселення, Артура вітав один із Перших. Перші вампіри тепер стали ватажками і ватажок, що його вітав, був тим, хто часто приходив до нього. Десятий ватажок... Та сама особа, яка його обернула.

Спершу Артур ставився до нього з обережністю, він здавався дивнішим за інших, але потім зрозумів, що він був дивним у хорошому сенсі. Частіше за все, він був тим, хто переконував інших, якщо Артур чогось бажав.

Проходячи крізь поселення, Артур відчував, що всі тут були вампірами і вони навіть оком не моргнули, коли він йшов повз, бо він був одним із них.

Що ж до того, куди вони сьогодні прямували, Десятий ватажок продовжував вести його вперед, аж поки вони нарешті не прибули до центрального порожнього простору між усіма замками. Тут на нього чекали всі інші ватажки і вони стояли перед тим, що здавалося великим надгробком.

Але найдивнішим з усього було те, що один із них тримав людину. Він відчув це за запахом.

"Артуре, хоч наші стосунки починалися з гіркотою, я думаю, ми стали добрими партнерами" - сказав Десятий Лідер - "Ти дав нам місце для життя, зупинив людей від переслідування, а натомість ми дали тобі силу й технології, щоб допомогти твоїм людям. У певному сенсі, я відчуваю, що ти є частиною нас".

Деякі з лідерів кивали, погоджуючись із Десятим, тоді як інші, здавалося, глузували або кривилися, почувши це. Наскільки змінилося життя Артура та його людей, настільки ж змінилося й їхнє. Але навіть якщо він був вампіром, дехто відчував, що він не такий, як вони, і ніколи таким не буде.

Десятий лідер потім продовжив пояснювати, чого вони бажали від Артура. Бути хранителем закону. Головним суддею у справах, скоєних вампірами. Вони пояснили, чому вони не могли зашкодити власним людям, а він, хто не мав прямого зв'язку з ними, міг.

Не лише з цих причин, а й тому, що багато правил стосувалися взаємодії вампірів і людей. Вони вважали, що той, хто колись був людиною, а тепер вампіром, буде найсправедливішим у прийнятті рішення про покарання.

Але зрештою, вони розповідали йому все це не тому, що він мав вибір. Вони розповідали йому це тому, що це тепер буде його робота.

Дізнавшись про їхнє минуле, Артур зрозумів, чому вони прийшли до такого рішення, але у всьому цьому все ще була головна проблема, і це була сила.

Артур і до того був сильним, а коли його перетворили на вампіра, він став ще сильнішим. Переважно його навчав Десятий і можна було з упевненістю сказати, що завдяки його навичкам як людини, так і вампіра, він тепер зрівнявся за силою з іншими.

Але в цьому й полягала проблема. Сили майже всіх лідерів були однаковими. Якщо лідер скоїв злочин, як Артур, слабший за них, міг би його покарати? У його власному королівстві лицарі мали обладунки та зброю порівняно з мирними жителями і це використовувалося для отримання переваги, але тут не було жодної переваги.

"І ось чому ми тут, Артуре" - сказав йому Ено після того, як він висловив своє занепокоєння.

"Це могила першого короля. Колись ми намагалися мати абсолютного лідера, але це не спрацювало, коли він порушив правила, але була причина, чому саме його обрали тоді королем над усіма нами" - сказав Ено - "Це тому, що він був сильнішим за нас усіх. Ми думали, що це найважливіший фактор для лідера, але це було не так.

Однак була причина, чому він був сильнішим за нас, це тому, що він мав здібність, невідому нам, вампірам. Це була здібність контролювати тіні. Коли він помер, ми віддали одне з місць лідера одному з найсильніших вампірів, щоб замінити його, але здібність не передалася і не була вивчена ніким іншим."

"Здібності?"

За його правління було дуже мало повідомлень про рідкісні випадки людей зі здібностями. Проте про це повідомляли лише як про чаклунство, а коли Артур дізнався про вампірів, він припустив, що більшість з них і були саме ними. Чи справді існували люди та вампіри зі здібностями?

"Але якщо перший король мертвий, то, мабуть, його здібності тепер теж будуть втрачені" - подумав Артур.

"Ми хотіли б передати тобі його здібність" - сказав Ено.

Він не знав, як вони зроблять щось подібне, але здавалося, що процес уже розпочався. Лідери, очевидно, все спланували задовго до цього. Вони також розробили низку запобіжних заходів про всяк випадок, якщо Артур обернеться проти них.

Але, чесно кажучи, після того, як десятий лідер пояснив йому всі правила та Вампірський кодекс, він був більш ніж щасливий підкоритися. Правила були розроблені не лише для захисту вампірів, а й людей. Щоб тримати два світи розділеними.

Якщо Артуру судилося бути миротворцем між цими світами, то він був з цим згоден.

На підлозі перед великим надгробком лежав круговий кодовий замок. Вони обертали кола в певному порядку, а потім зверху почала виходити пара. Невдовзі він піднявся, відкривши циліндричну труну зі скляною панеллю, а за прозорою ширмою було видно людину.

Блідий старий.

Скляний контейнер овальної форми відсунувся вбік, а тіло залишалося у вертикальному положенні зі схрещеними на грудях руками.

"Він мертвий?" - запитав Артур.

"Не мертвий, але найбільше, що ми могли зробити на той час, це занурити його у Вічний сон. Проте він практично мертвий. Єдине, що може розбудити вампіра з Вічного сну, це кров вампіра, який належав до тієї ж сім'ї, що й він, а вся його сім'я мертва" - пояснив Ено.

Вони наказали Артуру стати перед тілом. Він дивився на мертвого короля і хоча йому сказали, що той мертвий, Артур боявся, що будь-якої секунди він прокинеться й схопить його, але нічого такого не сталося.

Один із лідерів привів до них людину.

"Гаразд, Трудріме, настав час тобі зробити свою справу" - сказав вампір, штовхнувши його вперед.

"І ви обіцяєте відпустити мене після цього, так?" - нервово запитав чоловік, озираючись.

Вампір кивнув і чоловік взявся до справи: він підійшов до короля вампірів і заплющив очі, цілуючи його.

"Що цей чоловік робить?" - сказав Артур.

"Не хвилюйся, це все частина процесу" - відповів Ено.

Невдовзі після того, як він закінчив, настав час зробити те саме і з ним. Чоловік подивився на Артура, перш ніж сказати: "Вибач".

І насильно поцілував його в губи.

Артур хотів відштовхнутися, але оскільки інші вампіри не реагували, він знав, що це частина всього процесу і незабаром відчув дивну енергію, що проникала в його тіло. Нарешті, тіньова здатність була передана йому.