Розділ 489 — Перший офіційний король

Дивна нова енергія відчувалася всередині Артура. Здавалося, ніби нова частина його тіла пульсувала в його венах разом із кров'ю. Відчуття, якого він не знав з того часу, як став вампіром. Зосередившись на цьому почутті, він ніби відчував, що воно наказує йому щось зробити, діяти, і він так і зробив.

Коли він випустив енергію зі свого тіла, тінь під його ногами почала підійматися і повільно повзла за його спину, зависнувши на місці. Інші вампіри, побачивши це, інстинктивно відступили. Багато з них уже билися проти короля раніше і для всіх це була важка битва.

Побачивши це знову, вони не згадали найкращих спогадів.

"Я бачу, ти можеш це використовувати" – сказав Ено, дивлячись у бік вампіра, що тримав людину. Обидва кивнули один одному і це був сигнал до того, що він мав робити далі.

Схопивши Трудріма за голову з обох боків, простим поворотом він зламав йому шию і людина впала на підлогу мертвою.

"Навіщо ти це зробив!?" - сказав Артур зі злістю і водночас тіні мерехтіли за його спиною. Бо він був вампіром, та все ще дбав про людей, і це був перший раз, коли хтось із тринадцяти вбив когось на його очах.

Невже вони вирішили показати своє справжнє обличчя, саме зараз? Якщо так, можливо, він припустився серйозної помилки і правила та Вампірський кодекс були просто брехнею, щоб змусити його зберегти свою здатність.

"Будь ласка, запевняю вас, немає потреби шкодувати цю людину" - пояснив Ено, намагаючись заспокоїти Артура, наближаючись до нього - "Він був злодієм, шахраєм і, найгірше, ґвалтівником. Із тих жертв двоє вирішили накласти на себе руки. Спершу ми просто стежили за ним через його здібності. Ми думали, що одного дня зможемо їх використати.

Протягом цього часу ми записували все, що він робив. Я вважаю, що у вашому королівстві для таких людей існує жорстокіше покарання. Роздавлювання чоловічих "коштовностей" каменем. Я гадаю, йому ще легко вдалося відбутися, якщо ви спитаєте мене."

Артур розмірковував, чи вони сказали це просто для нього, щоб його заспокоїти, чи слова були правдою. Адже це сказав десятий лідер, якому він довіряв найбільше. Він вирішив поки що не втручатися в це і спробує сам розібратися, чи правдиві ці слова, пізніше.

Хоч слова Ено й були правдиві, була ще одна причина, чому вони вирішили вбити людину. Його здібність була надто потужною. Знаючи, що вміння забирати й красти такі речі одного дня з великою ймовірністю спричинить проблеми, вони хотіли позбутися її негайно.

Артур мав пожити в поселенні вампірів деякий час, перш ніж повернутися до свого замку. Здебільшого він перебував у десятому замку і вони вдвох намагалися з’ясувати, як використовувати тіньову здібність разом. Перебуваючи тут, він також планував свою смерть.

Він навчився керувати тінню й ставав усе сильнішим, сильнішим за будь-кого з нинішніх ватажків вампірів, але Ено не боявся, а радше пишався його здобутками.

Коли він розповідав Ено про свої плани щодо власної смерті для королівства, той сказав щось, що змусило його замислитися.

"Це важке завдання, Артуре, і я хочу, щоб ти добре про це подумав. Це не те, що ти можеш зробити самотужки. Вампіри зростають з кожним днем, і тобі, найімовірніше, знадобиться допомога. Так, ти можеш вільно обирати чоловіків серед вампірів, але вони не будуть тобі вірними" – сказав Ено.

Він знав, що той пропонував. Ено хотів, щоб Артур обрав декого зі свого королівства. Перш ніж покинути їх, він мав перетворити людей, яким довіряв і дозволити їм стати частиною Карателів.

Було багато людей, відданих йому, багато тих, хто віддав би за нього життя, але він не знав, чи справедливо це щодо них, чи це те, чого вони хотіли.

"Я подумаю про це."

Перед від'їздом залишалася ще одна річ, про яку варто було подумати. Вампіри нарешті були готові, готові обрати нового короля. У центральній частині над могилою першого короля вони вже почали будувати величний замок, більший за інші.

Тепер, коли Артур був готовий, вони теж були готові і це було доречно, оскільки все більше вампірів починали думати про інші речі. Наприклад, про те, щоб залишити поселення й вирушити на розвідку.

Вампіри всі зібралися і цього разу Артура також запросили. Вони давно його не бачили, оскільки він був з Ено, але помітили, що він став могутнішим. Впевненість, яку він мав раніше, коли бачив їх і впевненість, яку він мав тепер, були небом і землею.

Багато хто з них почав шкодувати про свої рішення. Було незрозуміло, чому штучний вампір має стільки сили, скільки мав він. Сильніший за них.

Вони зустрічалися в щойно збудованому замку. Він ще не був добудований, але на першому поверсі вони виставили стіл, схожий на круглий стіл, який Артур мав у своєму королівстві.

"Вам подобається? Ми розробили його за вашим зразком. Є речі, яких ми ще можемо навчитися одне в одного" - сказав Ено з посмішкою.

Настав час; було порушено питання, заради чого відбувалася сьогоднішня зустріч і тринадцять перших лідерів мали обрати свого наступного короля. Кожній особі дозволялося мати один голос і їм не дозволялося голосувати за себе.

Вони обійшли кімнату і зрештою перший лідер Каїн та десятий лідер Ено отримали найбільшу кількість голосів, по п'ять голосів кожен, тоді як інша жінка-лідерка отримала решту три голоси.

Оскільки була нічия, мала відбутися дискусія між усіма лідерами. Вони обговорювали, чому віддали свої голоси за певних лідерів.

Першою виступила жінка-лідерка. Небагато було сказано, оскільки ті, хто голосував за неї, здавалося, були зачаровані її красою. Вони насправді не навели жодних вагомих причин і всі її голоси були від хлопців. Проте також здавалося, що їм неможливо змінити свій голос, наче вони перебували під закляттям.

Що ж до тих, хто голосував за першого лідера, їхня аргументація полягала в тому, що він був найсильнішим серед нинішніх вампірів. Якщо їм коли-небудь доведеться йти на війну проти людей і подібних, то потрібен був хтось такий, як він, чиї навички були неперевершеними.

Але була група, яка була категорично проти цієї ідеї і вони проголосували за Ено. Їхнє обґрунтування полягало в тому, що якщо Каїна знову оберуть лідером, вони просто зроблять ту саму помилку, що й раніше. Крім того, Ено був найрозумнішим з усіх. Він допоміг вампірам значно просунутися у житті, а також знайшов багато рішень їхніх проблем, включаючи нинішню.

Ці два табори були сильно розділені, і не схоже було, що хтось із них поступиться іншій стороні, аж тут пролунала пропозиція.

"Гадаю, тут є одна людина, яка ще не віддала свій голос?" – сказав один з лідерів, дивлячись на Артура - "Він важлива особа в нашій організації і відповідатиме за багато речей. Я вважаю, він має право голосу, чи не так?"

Здавалося, більшість вампірів справді були згодні з цим, включно з лідеркою та її трьома чоловіками.

"Тоді, будь ласка, Артуре, допоможи нам зробити цей вибір" – попросив лідер.

Багатьом було очевидно, чому лідер запропонував це, бо навіть вони знали, кого він обере.

"Тоді я обираю десятого лідера, щоб його назвали королем" – сказав Артур.

Рішення було остаточним і ухваленим. Ено мав стати першим офіційним королем поселення вампірів. Щойно замок буде завершено, вони оголосять про це решті поселення.

Минуло кілька днів і Артур подумав, що настав час повернутися до свого замку, аби побачити, як поживають його люди.

Як жест доброї волі та бажаючи супроводжувати його, Ено вирішив поїхати з ним. Вони вдвох говорили про різні речі, як це було зазвичай. Здебільшого Ено розповідав про свої нові ідеї винаходів та подібні речі, які мав, тоді як Артур щоразу знаходив дивовижним просто слухати його розмови.

Нарешті вони прибули до замку, але коли вони увійшли, там було тихо. Щось було не так. Він шукав і шукав, але звичайних робітників та лицарів, які зазвичай були б на варті, з якоїсь причини не було.

Оглядаючись навколо, вони нарешті помітили щось. Їхні носи привели їх у потрібне місце. Це була кімната для нарад, де стояв круглий стіл, а біля дверей, що вели всередину, виднілася кров.