Розділ 493 — Поклик

Нарешті настав час для Квіна пояснити свою ситуацію. Його близькі друзі вже чули цю історію, але були й ті, хто не знав правди про Квіна. Серед них були Сільвер, Фекс та Артур.

Як і Артур, Квін також почав з самого початку. Пояснюючи, як батьки подарували йому книгу і щойно крапля крові з його пальця торкнулася книги, він перетворився на те, ким став сьогодні. Не було потреби пояснювати частину про Систему чи про ШІ в його голові. Це не були важливі частини.

Однак він пояснив, що коли він перетворив Пітера, він відчув, як щось особливе всередині нього клацнуло і те саме сталося знову. А те, що він є десятим лідером, з'ясувалося після завершення кровного ритуалу.

Квін пояснив, що інформація, яку Система надавала йому протягом шляху, просто час від часу з'являлася в його голові. Вперше це сталося, коли він перетворив Пітера. Інформація надходила так, ніби він вже її знав. Потім він пояснив, що те саме сталося, щойно він ступив у замок. Він достеменно знав, що він лідер і Едвард - Вампір-лицар попереднього десятого, це підтвердив.

"Стривай! То ти кажеш, що ти справді десятий лідер!?" - вигукнув Фекс – "Я думав, ти просто говориш це, щоб виграти час. Можливо, щоб вони від тебе відстали."

"Тепер зрозуміло, чому ти зміг перетворити так багато людей на вампірів, не зазнавши при цьому впливу на власне тіло" – сказала Сільвер – "Швидкий розвиток подій і все таке – це все через те, що тебе обернули на вампіра якимось незвичайним способом".

Розповідь Квіна про те, як він став вампіром, нагадала Артуру його власну. Він знав, що відчував щось схоже між ними двома, але не міг точно зрозуміти, що саме. Це була не тільки тіньова сила, яка їх єднала. Це був той факт, що Квін мав людське серце.

"Ти дізнався, звідки походить ця книга?" – запитав Артур.

Квін похитав головою. У нього були припущення, але нічого конкретного.

"Виходячи з того, що ти мені досі розповів, схоже, що ця книга спочатку була створена одним з десятих лідерів. Це схоже на те, що могла б зробити ця здатність. Ось чому, коли вона перетворила тебе на вампіра, вона також зробила тебе лідером. Чи були твої батьки вампірами?"

"Ні" – відповів Квін – "Вони не були і до того я був стовідсотковою людиною, я в цьому впевнений. Проблема в тому, що я навіть не можу зараз запитати їх, як вони отримали цю книгу".

Хоча Квін і сказав це, була одна людина, яка могла йому розповісти. І ця людина обіцяла розповісти Квіну, коли все це скінчиться.

Фекс і Сільвер стояли в кутку, задоволені й усміхнені; це був найщасливіший вигляд, який вони мали з того часу, як увійшли до замку.

"Що з вами двома?" – запитала Лейла.

"Ви не розумієте. Якщо Квін справді десятий лідер, то є велика ймовірність, що моє покарання буде пом’якшено, я нарешті маю надію" – сказав Фекс.

"Але, якщо Квін був лідером увесь час, то чому він просто не сказав їм? Ти ж знав про те, що ти лідер, коли вперше обернув Пітера, так?" – запитала Сіа.

"Взагалі-то, це не дуже гарна ідея" – пояснив Артур за інших. Він знав, що найімовірніше станеться і якою була вампірська рада. З якоїсь причини вони прагнули королівського місця, наче божевільні. Немовби, здобувши його, вони стали б якимось богом. Він знав, як далеко деякі вампіри готові зайти, щоб отримати це місце.

Поки Артур пояснював труднощі та ймовірність того, що Квіна можуть вбити, якщо б він про це згадав, Квін був щасливий, що цього разу йому не довелося пояснювати, а Артур підтверджував те, що мала сказати Система.

Тепер Артур хотів перейти до серйозних питань. Він був радий дізнатися більше про хлопця і як той отримав свої вампірські здібності, але після того, як дізнався про Квіна, він засумнівався, чи дізнається він, що насправді хотів з’ясувати.

"Чи можу я запитати про тіньову здатність, яку ти отримав? Спочатку я подумав, що ти, можливо, один з найновіших новобранців Карателів. Той, хто приєднався після того, як я заснув. Хоча ми й переїхали на нову планету, у нас все ще була власна система для нашого народу, і Карателі все ще діяли як свого роду поліція. Нам потрібно було переконатися, щоби передавати сили з покоління в покоління, якщо колись виникне потреба зупиняти вампірів і втручатися. Але тепер я майже впевнений, що ні" - сказав Артур.

Квін продовжив пояснювати, як він абсолютно випадково знайшов книгу тіньової здатності на одній із планет вампірів. Планет, які вони використовували для тренування вампірів, що досягали повноліття, перетворюючись на Вампіра-шляхтича.

Існувала сотня способів, як ця книга зі здатністю могла потрапити на ту планету: можливо, її мав вампір-початківець з минулого, і коли прибули люди, вони знайшли книгу. Або ж людина вбила вампіра, який ніс книгу і залишила її на зберігання, коли з'ясувалося, що вони не можуть її вивчити.

"Хоча ти й не каратель, схоже, ти навчився досить добре адаптувати тінь до своїх власних навичок. Я мав би очікувати щонайменше такого від людини, яка мене звільнила"

"Людина, яка звільнила тебе?" - запитав Квін, оскільки це було вдруге, коли він чув це.

"О, точно, ти не знаєш. Я хотів і тебе запитати. Підземне поселення, там була вежа і меч за скляною панеллю, здається, він виглядав ось так" - сказав Артур, витягуючи меч зі своєї тіні.

"Аххх!" - вигукнув Фекс, схопившись зі свого місця – "Квіне, це ж та Вежа, куди ми ходили. Де ми билися проти того Звіра королівського рівня."

Тепер Квін був у цьому впевнений. Броня, яку Артур носив під час бою, меч. Усе це він бачив у Вежі.

"Але я не пам'ятаю, щоб звільняв тебе" - сказав Квін.

"Схоже, це могло бути ненавмисно" - відповів Артур – "Перед смертю я передав Кривавий кристал із моєю родовою кров'ю своєму правому помічнику. Він був вільний робити з ним усе, що забажає, але головним чином це було для того, якщо йому колись знадобиться знову розбудити мене."

"Ти маєш рацію, я справді пам'ятаю той Кривавий кристал. Тож, коли я вставив його в ту машину, це й розбудило тебе?"

Артур кивнув.

Група продовжила пояснювати Артуру, що вони бачили там унизу і як боролися зі смертельним Звіром королівського рівня. Зрештою, майже всі вони були там того дня, коли билися проти нього. Але, почувши це, Артур мав засмучений вигляд.

"Судячи з усього, коли ви прибули, там також не було вампірів, як я бачу. Схоже, рада має багато за що відповісти за те, що сталося з моїм народом" - сказав Артур.

"Вибачте, ми й самі про це мало що знаємо" – сказала Сільвер - "Все, що ми знаємо, це те, що Карателі більше не існували після громадянської війни. Ми навіть не знали, що тоді сторона Карателів перемогла і вирішила піти. Вони видавали це так, ніби вже вбили вас у битві. Не кажучи вже про те, що ви насправді мирно жили на іншій планеті".

Відбувалося щось дивне і Артур це відчував. Наче у теперішньому світі відбувалося щось більше. Можливо, складніше, ніж те, що він залишив.

Після того, як розповіді закінчилися, групі сказали, що вони можуть відпочити в замку, доки рада не викличе їх. Все одно іншого вибору у них не було. Вампіри були всюди і вони знали, що люди також тут перебувають.

Щодо Квіна, його групи та інших. Вони справді вважали хорошою ідеєю спати всім в одній кімнаті. Зараз вони не почувалися в безпеці поодинці, включно зі Сільвер та Фексом, навіть якщо не хотіли цього визнавати.

Поки простирадла та матраци переносили з однієї кімнати в іншу, Квіну довелося поставити питання, яке не давало йому спокою.

"Ворден, що це, чорт забирай, за дрібниця у тебе на плечі? Вона дратує мене весь день".

Маленька фігурка все ще лежала на животі на плечі у Вордена, і було видно, як вона піднімалася та опускалася, коли вдихала та видихала.

Рукою Ворден підняв голову і стало видно сонного міні Бордена.

"Борден! Що з ним трапилось?" - запитав Квін.

"Чому б нам не поговорити про те, що сталося з нами, поки ти надирав дупу тому лідерові Вадіну" - сказав Ворден.

Борден усе ще спав і не прокинувся, і група вирішила поділитися розповідями про свої битви. Це було також весело слухати Ерін, оскільки вона теж давно їх не бачила. Після того, як усі закінчили розповідати про свої битви, вони захотіли розпитати про Ерін та Лео і про те, як вони взагалі познайомилися.

Вони також пояснили, у яку подорож вони вирушили, як Ерін вдалося втекти від Чистих і як Лео їй допоміг.

"Ти вбив високопоставленого Чистого!" - сказала шокована Лейла, вона подивилася на Лео і лише тоді усвідомила, наскільки сильним він, мабуть, став. Її руки тремтіли від цієї новини. Коли її руки нарешті перестали тремтіти і вона усвідомила, що її стара подруга тепер перед нею, вона обійняла її.

"Приємно знову тебе бачити" - сказала Лейла.

"І мені тебе" - відповіла Ерін.

Щодо Сіа, вона була рада дізнатися більше про Чистих, оскільки до Ерін ставилися як до нового члена і вона могла уявити, що це за місце. І вона була нібито рада, що нічого не пам’ятає, судячи з того, як Ерін усе пояснювала.

Після того, як усі закінчили розповідати свої історії та ділитися досвідом, вони заснули глибоким сном. Усі, крім Лео та Сільвер. Вони двоє вирішили нести варту. Вони стояли біля дверей, не промовляючи ані слова одне до одного.

"Ці діти. Вони такі молоді, щоб переживати подібне" - нарешті промовив Лео.

"Я б хотіла... Я б хотіла, щоб Фекс просто насолоджувався життям зі своїми друзями..." - сказала Сільвер.

Почувши ці слова, Лео посміхнувся. Знаючи, що він поруч із турботливою жінкою. Минув невизначений час і Артур, проходячи коридорами, помітив їх двох.

"Настав час" - сказав Артур - "Рада попросила бачити всіх. Вони мають прийняти своє рішення".