Розділ 500 — До гробниці Десятого

Коли Лео вирушив з хлопцями, Квін був упевнений, що з будь-якими проблемами, з якими вони зіткнуться, він зможе впоратися, тим паче, якби він пішов з ними сам. Навіть якщо вампіри були проти Квіна та його родини, Едвард сказав, що було б безумством, якби вони спробували щось подібне так скоро, одразу після вироку короля, тож хлопці були відносно в безпеці від інших.

Однак, у чому Едвард не був упевнений, так це в самому Лео. Він не розумів, чому щойно Лео сказав, що піде з ними, Квін був спокійний щодо того, що вони прямують у небезпечне місце. З описів та історій, які він чув, це було місце, повне Вендіґо, а можливо, й чогось іще. Якби Квін попросив його піти з хлопцями, то він би теж це зробив, але замість цього Квін сказав, що хоче, аби він був тут, щоб допомогти йому з іншими обов'язками.

Група попрямувала до рецепції, готуючись до невеликої подорожі. Едвард також сказав, що запросив когось, аби провести їх крізь ліс і назад з гори.

Коли вони прибули, вони були приємно здивовані, побачивши маленького хлопця, який чекав на них.

"Привіт усім" - сказав він, махаючи рукою та посміхаючись.

Там був Тіммі, хлопець, який допомагав їм не раз протягом усього цього.

Поки вони жваво розмовляли та надолужували згаяне, Едвард продовжував поглядати на Лео. Він планував провести невеликий тест. Його рука почала перетворюватися на туман, і він збирався зробити Лео невеликий сюрприз.

"Я не вдарю тебе занадто сильно" - подумав Едвард, але потім...

Щойно Едвард мав намір атакувати, ще перш ніж він рушив, Лео повернувся і подивився в бік Едварда. Він бачив, як його рука зависла над руків’ям клинка, а пальці постукували по ньому.

На обличчі Лео з’явилася легка посмішка, перш ніж він знову відвів погляд.

"Ця людина справді сліпа?" - подумав Едвард. Якимось чином він знав, що Едвард збирався атакувати.

Тепер Едвард зрозумів, чому Квін так довіряв йому і вирішив зробити його своїм Вампіром-лицарем. Оскільки він захищав дітей, їм справді не було про що хвилюватися.

"Гаразд, ми рушаємо" - сказав Лоґан. - "Квіне, тримай маску при собі; якщо щось знадобиться, ми зв’яжемося з тобою за її допомогою."

Лео, Тіммі, Ворден, Борден і Лоґан вирушили у власну подорож, і Квін міг лише сподіватися, що вони будуть у безпеці та знайдуть відповіді, які шукали. Щодо Пітера, то він опинився в такій самій ситуації, як і Квін.

Оскільки він донедавна був злочинцем, вони вважали за краще, щоб Пітер переважно залишався поруч із Квіном.

Однак, коли двері відчинились, щоб випустити групу, на них чекав невеличкий сюрприз. Біля дверей стояв якийсь чоловік із зачесаним назад чорним волоссям. Його рука зависла в повітрі, наче він щойно збирався постукати.

Група привіталася з хлопцем, перш ніж швидко рушити далі, дозволивши йому увійти до замку.

"Фексе, ти виглядаєш краще, ніж востаннє, коли я тебе бачив" – сказав Квін.

"Так, гадаю, цього разу мої руки не закуті в ланцюги. Ти теж добре виглядаєш" – відповів Фекс, зачекавши кілька хвилин, а потім міцно обійнявши Квіна. Він стиснув його якомога міцніше.

"Дякую тобі, друже… Я справді це кажу, ти не уявляєш, як багато це означає".

Хоч Фекс і прийняв свою смерть раніше, але коли його врятували, він справді усвідомив, наскільки сильно він насправді не хотів помирати. У нього ще так багато було планів, і він хотів створити більше спогадів з усіма.

Відпустивши Квіна, вони вдвох знову почали розмовляти. До того, як Фекс назвав справжню причину свого прибуття.

"Тож я поговорив із батьком і сестрою, і, схоже, я нічого не можу вдіяти щодо повернення до тринадцятої родини. Я міг би приєднатися як звичайний вампір, але тоді було б незручно. Той, хто колись був прямим нащадком, працював би на свою ж справжню родину. Ось чому я вирішив прийти до тебе" - сказав Фекс, кладучи руку на плече Квіна.

"Бути у вампірському пулі має свої переваги, і одна з них полягає в тому, що я можу переходити між будь-якою родиною, якою забажаю, і, Квіне, я хочу приєднатися до твоєї родини. Я хочу бути з усіма тут. Тепер я не прагну високої посади чи бути близьким членом як таким, і, звісно, маю власні обмеження від моєї родини. Вони сказали, що якщо я приєднаюся до іншої родини, мені не дозволено нікого навчати нашої здатності. Але я сподіваюся, що ми з тобою зможемо й надалі робити щось разом".

Квіну не знадобилося багато часу, щоб відповісти.

"Звісно, можеш, ідіоте. Навіщо б я робив усе це, щоб урятувати тебе, а потім відмовляв би в такому проханні?"

Квін досі не знав усіх деталей вампірського поселення та того, як вони працювали. Він не знав процесу або того, чи Фексу взагалі дозволено приєднатися. Ось чому він ніколи не ставив цього питання, але це був ще один бонус для нього.

Однак він був трохи засмучений, що це не завершило частину завдання - приєднання Фекса до його родини.

[5/10]

А це означало, що Система справді хотіла, щоб він так чи інакше перетворив десятьох людей на вампірів.

Що ж до формальностей передачі й тому подібного, це мав зробити Едвард. Почувши добрі новини, Фекс вирішив повернутися до тринадцятого замку й зібрати свої речі, готовий заселятися. Він насправді не питав Квіна, чи може він переїхати до замку, і лише припускав, але Квіна це не обходило.

"Що б ви хотіли зробити зараз, пане?" - запитав Едвард. – "Є ще багато обов'язків, які потрібно виконати: ми могли б перевірити, як справи у дівчат, повідомити людей про те, що відбувається, або навіть познайомитися з людьми та спланувати майбутнє."

Чим більше Квін думав про це, тим більше він усвідомлював, що Едвард планував його перебування як постійне. Те, з чим Квін ще не був готовий змиритися, але перш ніж він зробив усе це, була одна особлива особа, яка була йому щось винна, щось, на що він чекав довгий час.

"Ти нарешті готовий розповісти мені про те, як ця книга потрапила мені до рук, чому ти покинув поселення і чи знаєш ти, що відбувається з Далкі?" - запитав Квін.

"Так" - відповіла Система. – "І я думаю, що є ідеальне місце, де ми можемо це зробити. Попроси Едварда відвезти нас до гробниць десятого замку. Скажи йому знайти мою могилу."

Квін поставив це ж питання, і Едвард був збентежений.

Там, безумовно, є гробниця, де спочивають усі попередні лідери, які відійшли у вічний сон. Проблема в тому, що Вінсент ніколи не повертався до замку. Його тіла там не буде.

"Ти все ще хочеш піти?" - запитав Едвард.

"Це прохання самого Вінсента. Він сказав, що якщо я повернуся до замку, то маю піти до гробниць і до тієї, що була зроблена для нього, - запитав Квін."

Якщо це був наказ від Вінсента, то Едвард вірив, що на те була причина. Вони мали йти самі, адже єдиними, кому дозволялося перебувати в такій зоні, були Вампір-лицар та ватажок вампірів.

Вони були порушниками правил, але Едвард був непохитним у тому, щоб не дозволити цьому правилу порушитися, тому Пітера залишили надворі. На першому поверсі були двері, які також мали круговий замок. Квін помітив, що ця комбінація відрізнялася навіть від замкової.

Коли двері відчинилися, факели з обох боків стіни почали запалюватися один за одним, виявляючи сходи, що йшли вниз. Як глибоко вони спускалися, було невідомо, але Квін не бачив дна.

Коли вони зайшли, двері за ними зачинилися.

[Ви увійшли до гробниці Десятого замку]

"Що ж, принаймні я знаю, що я в потрібному місці" - сказав Квін.

Через кілька хвилин спуску сходами він нарешті побачив дно. Сходи вирівнялися, і вони деякий час ішли тунелем, доки зрештою не дісталися великого відкритого простору.

Це була єдина велика кімната з кількома круглими візерунками на підлозі. Надто багато, щоб полічити.

"Невже всі ці штуки на підлозі - гробниці?" – запитав Квін.

"Це розроблено і для майбутніх поколінь" – відповів Едвард. – "Якщо нам колись знадобиться розширитись, ми просто викопаємо ще."

Враховуючи, якою великою була печера і як довго живуть вампіри, здавалося, що місця, які вони мали на землі, не будуть заповнені ще довго. Вони вдвох пішли до самого кінця, де на підлозі виднілися чотири різні круглі візерунки. Вони відрізнялися від інших, бо по краях світилися легким блакитним сяйвом.

"Блакитне сяйво означає, що всередині хтось є. Це лідери, що були ще до тебе" – сказав Едвард.

"Чи тут перший десятий лідер?" – запитав Квін, дивлячись на перше коло на землі.

"Так, перший лідер також тут."

Перший десятий лідер, вампір, який перетворив Артура і також раніше був королем вампірів. Квін не міг не думати про те, що йому показав Кістяний кіготь, і як, можливо, той чоловік мав багато інших таємниць, окрім цього також.

"Ось ця, камера готується, коли з'являється новий лідер. Тобі також потрібно буде зробити таку ж для себе. Ця для Вінсента. Як бачиш, вона не світиться. Бо його тіло так і не знайшли" – пояснив Едвард. – "Я сподівався, що він заснув Вічним сном, але, можливо, він дійсно загинув там."

Йдучи до першої камери, Квін деякий час стояв біля неї. Він подивився на візерунки на всіх колах, кожен з яких був трохи іншим. Ті п'ять були єдиними, які мали на собі візерунки.

Нахилившись, щоб роздивитися ближче, Квін помітив дещо в першому. На першому був візерунок, який він впізнав. Це виглядало як той самий знак, що був на книзі. Коли він простягнув руку і провів пальцем по візерунку, раптом від нього почало світитися синє світло.

"Що відбувається?" - запитав Квін.

"Я гадки не маю..." - відповів Едвард.

Раптом з його тіла відчулося, ніби щось було виштовхнуто з нього, і перед його очима він міг це бачити... духоподібну фігуру.

"Вінсент!" - сказав Едвард, широко розкривши очі.

Любі друзі, от ми й досягли відмітки в 500 розділів! Залишилося ще всього 2045...

Буду вдячний кожному, хто підтримає переклад за цим посиланням: https://send.monobank.ua/jar/6nYLSq7xug