Розділ 501 — Погляд у майбутнє

Дві дівчини уважно спостерігали за Сіа, поки вона лежала в ліжку. Це було вдруге, коли Лейла опинилася в такому положенні, і вона не могла не співчувати дівчині. Коли Ерін побачила цей вираз незручності на її обличчі, її серце трохи стислося.

Це змусило її усвідомити, що Лейла справді піклується про Сію, кого Ерін навіть не дуже добре знала. Забагато часу минуло між ними двома, і якби хтось запитав її під час навчання в школі, чи були вони близькими подругами, вона б відповіла "ні".

Вона не знала чому, але раніше вона завжди була такою, не дозволяючи іншим наближатися до себе, але коли вона була в Чистих. Вона зрозуміла, чого їй не вистачало – супутника. Все, про що вона почала думати, був її час з Лейлою.

"Чи не могла б ти розповісти мені трохи про неї?" - запитала Ерін.

Вона не хотіла бути схожою на себе колишню, холодну і відштовхуючу інших, і замість того, щоб заздрити новій подрузі Лейли, було б краще, якби вона познайомилася з ними обома.

Посміхнувшись у відповідь, Лейла пояснила, що сталося із Сією і чому. Хто вона така і як насправді була агентом Чистих.

"Схоже, у нас трьох є щось спільне" - сказала Ерін, намагаючись пожартувати, - "ми всі працюємо на Чистих."

У той момент Сіа прокинулася там, де лежала. Обидві трохи здригнулися, готуючись до чогось несподіваного, але не було ні криків, ні шуму, лише повільні рухи.

Сіа схопилася за живіт, коли почала згадувати, що сталося кілька хвилин тому. Рани не було, а потім вона швидко глянула на свої нігті, але й вони не були гострими. Колір волосся Сії змінився, і навіть її зуби трохи загострилися. У Лейли були нарости, і коли вона трансформувалася, виглядала ще інакше.

Тож Сіа чекала чогось від себе. Але, обмацуючи своє тіло, вона ніде не відчувала жодних змін. Потім вона стиснула кулак, очікуючи якоїсь нової сили, але нічого не було.

"Невже це не спрацювало?" - сказала вона.

"Ні, це точно спрацювало" - відповіла Ерін. – "Ти ледь не розірвала барабанні перетинки хлопцю, а Квін лежав на підлозі перед тобою."

Після того, як її вразила стріла, Сіа не могла згадати багато чого, але якщо вона змінилася, то ким саме вона була?

"Я знаю, про що ти думаєш" - сказала Лейла. – "Едвард і Квін сказали, що ти - щось, відоме як Банші. Я дещо дізналася про них: виявляється, вони можуть передбачати або бачити майбутнє. Але я не знаю про їхню бойову силу."

Сіа виглядала трохи розчарованою, та й була такою. Вона віддала свою здатність, переважно заради своїх спогадів, але натомість очікувала чогось великого. Здатність бачити майбутнє, яке може й не статися, зовсім не здавалася чудовою.

"Я знаю" – бадьоро сказала Лейла, піднявши палець угору. – "Чому б нам не піти до когось у гості? Ви з Ерін щойно стали вампірами, тож я впевнена, що вам багато чого треба навчитися, і я знаю саме тих людей".

Лейла думала про те, щоб відвідати Емі та Ксандера. Хоча спочатку він їй не подобався, та він захистив її у скрутну хвилину, і найменше, що вона могла зробити, це подякувати йому. Коли вона подумала про Емі, то згадала, що та була однією з найкращих у їхньому класі. Якщо хтось і міг би їм допомогти та розібратися, хто така Банші, то це була б вона.

Оскільки всі троє були вампірами, вони не надто виділятимуться. Хоча знайдуться ті, хто пам'ятатиме їхні обличчя зі сцени. Але Едвард сказав, що вони можуть вільно залишити замок. У будь-якому разі, вампіри зараз поводитимуться якнайкраще.

Ерін не надто переймалася, але все ж трохи хвилювалася. Ще до того, як дівчата вирушили, Квін відвів Ерін убік, щоб пояснити їй, ким вона насправді є. Він також повідомив їй, щоб вона нікому не розповідала. Вампіри не змогли б дізнатися, якщо вона сама їм не скаже.

Все ж, вона хотіла потренувати свої нові сили та провести більше часу з дівчатами, тож це здавалося чудовою ідеєю. Сіа також була не проти. Вона хотіла дізнатися, чи зможе вона тепер, будучи вампіром, повернути свої втрачені спогади.

З цим три дівчини вирішили перевдягнутися в новий одяг у десятому замку та вирушити. Коли Сіа встала з ліжка і вже збиралася йти з дівчатами, почувся дивний дзвін. Вона мимовільно піднесла руки до голови.

"Га, що ти сказала?" – запитала вона.

Дві дівчини обернулися, спантеличені, бо вони зовсім нічого не казали, але бачили, що щось відбувається. Повільно розмови почали ставати чіткішими, і вона змогла розрізнити, що це були численні шепоти, які лунали один за одним.

"Назад... іди... Земля..."

"Що?"

"Трудрім... ні... боротьба..."

"Що це за "Трудрім"?" – запитала Сіа, оскільки вона не зовсім розуміла, що відбувається.

А тоді її очі почали наповнюватися білим, коли шуми в її голові посилилися, і в її свідомості з'явилося зображення. Розвалена будівля, зруйнована. Поля, вкриті вирвами, і міста, що колись було там, більше не існувало. Вона не могла точно розпізнати, де це місце, але знала, що це Земля. Це було зображення цілого зруйнованого міста.

Потім зображення раптово знову змінилося, перемістившись до шкіл та групи людей, що стояла там, включно з Квіном, із шокованим і наляканим виразом на їхніх обличчях.

"Гей, Сіа, Сіа, ти в порядку?" – запитала Лейла, схопивши її, але водночас не бажаючи трусити, побоюючись, що це може завдати більшої шкоди.

"Так..." – повільно відповіла Сіа, приходячи до тями - "Здається... у мене щойно було видіння."

Знову внизу, у гробниці десятого лідера, Квін все ще намагався осмислити те, що відбувається. Було чотири гробниці, де світилося блакитне коло, що вказувало на присутність вампірів у їхньому вічному сні.

Квін пішов перевірити п'яту гробницю, бо помітив, що візерунок на ній схожий на той, що був у книзі, яку йому дали, і щойно він торкнувся її, дух, що безшовно покинув його власне тіло, тепер ширяв перед гробницею, дивлячись на нього та Едварда.

"Вінсенте!" - сказав Едвард, широко розкривши очі. У його горлі застряг клубок. Він думав, що, можливо, ніколи більше не побачить свого лідера, того, кому служив багато років. Але ось він був тут, і хоча він не виглядав точно так само, Едвард відчував зв'язок між ними.

Проте не він один впізнав його, Квін також. Дух мав разючу схожість з певним чоловіком. Це був чоловік, який з'являвся у його навчальних відео. Чоловік, який навчив його Миттєвого Кроку та Удару Молота.

"Я давно чекав нагоди поговорити з тобою так, Квіне" - сказав Вінсент.

Голос лунав не від самого духа, але коли слова були сказані, і Едвард, і Квін чули їх у своїх головах.

"Спершу я хотів би вибачитись за все, що з тобою сталося. Було б брехнею, якби я сказав, що не думав, що це станеться, інакше я б ніколи й не створював цю книгу."

Система почала пояснювати, і справді виглядало так, ніби на його обличчі був сумний вираз.

"Але справжня причина, чому я перепрошую тебе, полягає в тому, що я весь цей час тобі брехав. Хоча ти бачиш мене таким вперше, я завжди був поруч із тобою. Всередині, разом із Системою. Коли я казав, що на всі твої запитання відповідає штучний інтелект, це було не так, це був я."

З якихось причин Квін відчув легкий біль у грудях. Чи було це тому, що він почувався трохи зрадженим? Звісно, він вважав, що ШІ-Система настільки просунутого рівня майже неможлива, і думав, що, можливо, це був лідер, але єдине, про що він думав, це те, що ШІ не міг брехати йому. Та якщо він міг брехати про щось таке значне, за якою ще брехнею він міг ховатися?

"Я шкодую про це, але були певні обмеження, і я вважав, що буде краще, якщо ти досягнеш певної точки, перш ніж дізнаєшся правду."

"То ти розкажеш мені все тепер?" - запитав Квін з легким гнівом у голосі. – "Чи ти й надалі уникатимеш питання, як завжди робиш?"

"Я розповім тобі все" - сказав Вінсент заспокійливим голосом, і раптом очі Квіна почали темніти, а зір - згасати.

Він намагався чинити опір щосили, але не відчував жодної сили, ніби щось поглинало його. Те відчуття, що він мав зараз. Це було те саме відчуття, як тоді, коли він уперше отримав вампірську Систему.

____________

Дякую невідомому котику за підтримку!