Розділ 506 — Криваві руки

Це відчуття, що охопило Кейті, коли її вели містом, - було чимось, чого вона давно не відчувала. Почуття, які вона відчувала, коли вперше потрапила в це дивне місце, знову спливли на поверхню. Це був страх. Волосся на всьому її тілі тремтіло.

Те, що її забирав зовсім незнайомець, та ще й незнайомець-вампір, - викликало багато запитань у її голові. Що він планував робити, чому саме її, а не когось іншого? Розмірковуючи над цим, їй спало на думку дещо інше: уперше в житті вона запитувала про когось. Де був Вінсент?

Вона не могла в це повірити, але зараз вона почувалася в безпеці з Вінсентом, проте цього не можна було сказати про людину, що стояла перед нею.

Нарешті вони прибули до замку, якого саме, вона й гадки не мала, але це був один із чотирнадцяти замків, що височіли навколо. Що вона помітила, так це те, що той, з ким вона була, здавалося, мав певну владу.

Коли вони увійшли до замку, як і з Вінсентом, усі привітали двох вампірів, що були з ними. Був час, коли вона думала, що Вінсент, можливо, король, тому всі були так охоче готові йти за ним, але тепер, побачивши це, вона зрозуміла, що система вампірського світу була набагато складнішою, ніж вони спочатку думали.

"Ви залишитесь тут."" – молодший із двох сказав. Перший із двох мав коротке колюче чорне волосся і носив якусь хутряну накидку на спині, що ж до іншого. Він був старшим паном. Він не одягався так яскраво, але все одно був таким же зарозумілим.

Вони були на першому поверсі замку і прямували до його задньої частини. Тут її привели до кімнати, але вона не відчувала нічого доброго. Тоді як решта замку була залита світлом і кишіла працівниками, тут було інакше.

Проте Кейті нічого не сказала, вона навчилася від Вінсента, що інші вампіри не були такими спокійними, як він, і вона бачила це в камерах. Час від часу хтось щось говорив їм, і вампіри зривалися.

За словами Вінсента, це сталося через розкол у мисленні вампірів. А саме: чи є вампіри вищими істотами за людей, чи вони існують, щоб їх захищати. Друге переконання виникло через те, що вони потребували людської крові, щоб жити. Дехто вважав, що дивно бачити себе вищим за істоту, від якої ти залежиш.

То чому ж вони мали більшу силу, ніж люди? Чому світ був влаштований саме так? Зрештою, певна група вампірів повірила, що їхнє призначення - бути захисниками.

Двері розчинилися навстіж, і кімната була темною, надто темною, щоб Кейті могла щось побачити всередині, але що одразу її вразило, то це запах. Він був настільки огидним і кислим, що її одразу ж почало нудити.

"Припини скаржитися і заходь" - сказав молодший вампір, штовхнувши її ногою під сідниці, і вона впала на підлогу. Коли вона впала, Кейті відчула, що її руки потрапили в щось. Щось... мокре. Запах тепер був ще гіршим, оскільки вона вже була в кімнаті.

"Я повернуся, мені просто потрібно трохи освіжитися" — сказав молодий вампір, зачиняючи двері. Щойно він це зробив, автоматично ввімкнулося світло, і вона нарешті змогла побачити, що всередині кімнати.

Піднісши долоні до обличчя, вона тепер побачила, що то було за мокре відчуття... це була кров. Подивившись на кімнату, вона побачила всередині два мертві тіла, кинуті в кут, а стіни були залиті кров'ю.

"Ні... Ні..." - вигукнула Кейті. Будучи детективом, вона бачила чимало місць злочинів, і дехто не повірив би у те, що вона бачила, але це було інакше. Вона опинилася в ситуації, коли була замкнена з убивцею, і наступною жертвою могла бути вона.

Їй знадобився деякий час, щоб звикнути до всього, і вона навіть трохи виблювала. Однак зараз їй потрібно було опанувати себе. Дивлячись на два тіла, вона помітила, що одне з них, схоже, було мертве вже давно. Щодо іншого, то воно виглядало свіжішим.

Можливо, як тільки друга людина померла, вампір пішов шукати наступну жертву. Їй було важко тверезо мислити, але вона знала, що муситиме задіяти свій розум. Чому цей вампір обрав саме цих людей? Навіть серійні вбивці мали причину, якусь одержимість, і якщо вона з’ясує, чому, то зможе використати це на свою користь.

Відірвавши шматок свого одягу, вона прикрила рот і ніс, зробивши запах трохи більш стерпним для себе. Розглядаючи тіла, вона сподівалася щось знайти.

"Обидві жінки, досить молоді на вигляд", - подумала Кейті. - "Сліди на зап’ястях, а щодо одягу… його на них дуже мало".

Після ще кількох секунд огляду вона зрозуміла, що вже бачила подібні сцени раніше, і лише сподівалася, що її думки щодо причини її присутності тут не були правдивими.

Тим часом Вінсент цього разу прямував до в'язниці сам. Він робив це вже деякий час. Він знав, що Джим був досить причепливим спочатку, але з часом це зменшиться, і це справді сталося. Натомість Джим тепер був більше зосереджений на поширенні великого імені Вінсента серед людей. Допомагаючи їм і доставляючи чудові предмети, які він створив в ім'я Десятого. Коли він нарешті прибув, охоронці пропустили його як зазвичай. Вампіри знали, яке дослідження він проводив, тому він був одним з небагатьох вампірів, яким дозволявся доступ бачити людей за своїм бажанням.

Проте, коли він підійшов і поглянув у звичну камеру, жінки, яку він зазвичай обирав, не було видно.

"Охоронці, в цій камері менше людей, ніж минулого разу, коли я відвідував," - сказав Вінсент.

Двоє охоронців стояли внизу коридору. Вони обидва подивилися один на одного, безпосередньо перед тим, як підійти до Вінсента, щоб подивитися.

"Ах так, один з них, здається, серйозно захворів, сер, і помер. Це прикро, але їх ще багато, і ви можете взяти одного, як зазвичай. Десятий лідере" – відповів охоронець, весь час розмовляючи з опущеною головою.

Зазвичай це сприймалося б як знак поваги до лідера, але охоронець зробив це навмисно, бо відчував, що не може дивитися Десятому лідеру в очі.

Проте, у камері Ґевін чув кожне слово. Щойно Кейті забрали, він занепокоївся. Він знав, що ті вампіри вже забирали двох людей, і вони ніколи не поверталися. Що ж до цього чоловіка. Він забирав Кейті щодня і завжди повертав її цілою та неушкодженою.

Кейті навіть досить добре відгукувалася про нього. Він не знав, чи можна довіряти цьому чоловікові, але водночас який вибір у нього був? Він був зачинений у камері й нічого не міг вдіяти.

"Вони брешуть!" - крикнув Ґевін. - "Раніше приходили двоє вампірів і забрали її, вони забрали Кейті".

Єдине, на що Ґевін міг тепер сподіватися, це те, що вампір справді якось піклувався про Кейті. Це був примарний шанс. Інші люди, що були в камері, відступили від Ґевіна, очікуючи, що охоронці зайдуть і покарають його, але нічого не сталося.

Причина полягала в тому, що вони не зрушили з місця перед Вінсентом, десятим лідером. Вони відчували дивну енергію, що виходила від його тіла; якби вони рушили, це означало б смерть.

"Ви двоє щойно збрехали мені?" - запитав Вінсент. - "Скажіть мені, хто це був?"

Але двоє охоронців мовчали.

"Скажіть мені зараз, хто це був!?" - крикнув він знову, цього разу більш лютим голосом. Проте охоронці не відповіли і мовчали, що могло означати лише одне.

Вампір, який вирішив їх забрати, був щонайменше ще одним лідером вампірів, як і він сам. У Вінсента було дивне відчуття. Чому він злився? Якщо так, чому він мав би злитися через звичайну людину?

Це зовсім не мало сенсу, і для охоронців - також. Звісно, вони збрехали йому, але очікувалося, що час від часу деякі лідери приходитимуть і обиратимуть людей. Завжди було краще споживати кров безпосередньо з її джерела.

Намагаючись зібратися з думками, Вінсент вирішив заспокоїтися.

"Приведіть чоловіка до мене, я його забираю," - сказав Вінсент, вказуючи на Ґевіна.

У цей момент серце Ґевіна стиснулося. Раніше він думав, що, можливо, хоч на мить, вампір перед ним справді переймався. Інакше, чому б він так розлютився? Але, зрештою, це виявилося нічим.

Охоронці вивели Ґевіна з його камери, і Вінсент пішов з ним, як зазвичай. Коли вони вдвох нарешті покинули в'язницю, Він відчув, що може говорити вільно.

"А тепер скажи мені, опиши, як виглядали ті два вампіри, що забрали Кейті," - запитав Вінсент.

І тоді на обличчі Ґевіна з'явилася посмішка. Вампір назвав її ім'я... Вони ж були близькими.