Розділ 508 — Перетворення на людину

Для Квіна це була шалена подорож. Нарешті він дізнався, чому Вінсент вирішив покинути поселення вампірів. Але це був не його вибір, скоріше, він був змушений. Його змусили піти, не пояснивши нічого своєму народу чи лицарям, тож він міг зрозуміти, чому дехто міг відчувати, що він їх покинув.

Проте, здавалося, в історії ще залишилося багато нерозказаного, він все ще не розумів, як Вінсент отримав книгу. Хоча він мало що пам'ятав про своїх батьків, бо був дуже малий, коли вони його покинули. Він був упевнений, що Вінсент або Кейті не були його батьками.

Коли Вінсент і Кейті пройшли крізь той телепорт, усе їхнє життя змінилося того дня. Спочатку Кейті плакала, не знаючи, що робити, оскільки один з її найближчих колег помер, і водночас Вінсент все ще перебував у процесі самопізнання.

Для них обох це був складний початок з багатьох причин. Телепорт був телепортом випадкового призначення. Вінсент винайшов його для використання двома способами: проти своїх ворогів, щоб виграти більше часу, або для себе в подібній ситуації.

Проте це означало, що вони опинилися в місці, про яке нічого не знали. Він не мав посвідчення особи, ні безпечного сховища, ні грошей. Підтримки, яку він зазвичай отримував від ради, більше не було, а це означало, що їм доводилося робити все самотужки з нуля.

Щоб стати на ноги, Вінсент працював на випадкових заробітках тут і там у найближчому місті. Цього було недостатньо, щоб по-справжньому жити, але це було те, що він міг легко робити своїм тілом. Щодо їжі, то вся вона витрачалася на Кейті, а решта заощаджувалася, тоді як єдиним джерелом крові для Вінсента була вона.

Однак, зрештою, він дедалі більше відвикав від крові з плином днів. В один момент вони нарешті заощадили достатньо грошей, щоб Вінсент міг відправити Кейті назад туди, де вона колись була, і він був здивований її відповіддю:

"Ні... Я хочу залишитися з тобою."

Вони добре ладнали, і Вінсент незабаром усвідомив свої справжні почуття до неї. Він зрозумів, чому він усе це робив. Вперше він відчував щось подібне до когось.

Під час їхнього спільного часу вампірів посилали до людського світу на пошуки Вінсента. Час від часу вони знаходили його, але з ними розбиралися, і вони вдвох знову рушали в дорогу.

Добре було те, що завдяки укладеній угоді з Карателями вампірам не дозволялося відправляти такі великі сили, ризикуючи тим, що люди дізнаються, і з часом вони надсилали б усе менше й менше людей.

Вінсент не завдавав їм шкоди, і те ж саме можна було сказати про них. Переїзди були важкими для них обох, постійно бути в бігах, і Кейті сказала, що нарешті хоче осісти, але з його родом занять йому було важко заробити пристойні гроші.

Йому потрібно було щось стабільніше, і зрештою він зайнявся тим, до чого мав пристрасть і у світі вампірів. Галузь науки. Використовуючи свої знання та сили, він зміг впровадити нові ідеї та винаходи, яких люди не мали.

Нічого надзвичайного, але достатньо, щоб забезпечити йому та Кейті гарне життя. Хоча не все було так солодко, як здавалося. У них був будинок, вони жили щасливо, і їхньому життю вже нічого не загрожувало. Вони навіть встигли завести друзів на роботі.

Вінсент сидів у темній вітальні свого будинку, поки Кейті дивилася у вікно на сад, коли вона нарешті сказала:

"Я хочу сім'ю," - пробурмотіла Кейті, але хоча вона сказала це тихо, Вінсент все одно зміг почути завдяки своєму чудовому слуху.

"Сім'ю, еге ж..." - відповів Вінсент засмученим голосом.

"Ох, вибач, я просто бурмотіла собі під ніс. Я щаслива з тобою, справді. Я знаю, що ти не можеш мати родину", – відповіла вона.

"Що ти маєш на увазі?" – сказав Вінсент.

Розмова про те, що сталося з Кейті того дня, коли Вінсент її врятував, не велася часто. Кожного разу, коли її заводили, у неї спливали погані спогади. Тому Вінсент залишив цю тему, але тепер вона була готова нарешті про це поговорити.

Вона пояснила йому, що лідер сказав того дня і що він намагався зробити. Як вампіри не могли мати дітей з людьми, але якщо одна з них випадково завагітніла, то вони створили б щось, що називається Дампір.

"Мисливці на вампірів..." – пробурмотів Вінсент, згадуючи дещо зі старої історії вампірів, про яку він дізнався. Він завжди цікавився такими речами, тому багато про це знав.

Однак, що важливіше, з цією новою інформацією, існувала велика ймовірність, що Вінсент зможе повернутися до вампірського поселення. Він міг би пояснити їм свої дії того дня, король міг би навіть використати Навичку Впливу на ньому та Кейті, щоб підтвердити цей факт, і він міг би повернутися до свого народу.

Розмірковуючи про це, він почав озиратися по своєму будинку. Було багато фотографій місць, де вони з Кейті побували разом по всьому світу. Усе, що вони пережили. Потім, коли він згадав про вампірське поселення. У нього ніколи не було вільного часу.

Він мусив піклуватися про людей, і кожна вільна секунда йшла на спроби створити замінник крові.

Підійшовши, він побачив, що у них була дошка з фотографіями. На ній були зібрані всі фотографії за роки, що вони були разом. Уважно розглядаючи їх, він помітив дещо. І це змусило його серце опуститися глибше в душу, ніж він будь-коли наважувався уявити.

На знімках із самого початку він бачив це на обличчі Кейті. З кожним роком вона старіла. Зморшки ставали глибшими, шкіра - менш пружною. Тоді як він, він виглядав так само, як і тоді, коли вони вперше зустрілися.

Це було усвідомлення того, що, будучи таким, яким він був зараз, вона продовжуватиме старіти й помре, тоді як він завжди залишатиметься незмінним.

"Я не хочу, щоб це сталося", – подумав Вінсент.

"Я знайду спосіб, щоб ми створили сім’ю", – сказав Вінсент.

Вінсент не міг так просто позбутися своїх вампірських сил. Вампіри, можливо, все ще полювали на нього. Так, вони припинили нападати, але він не був стовідсотково впевнений. Понад усе він би зненавидів те, якби створив сім’ю, а потім виявився безсилим її захистити.

Відклавши свою роботу, Вінсент почав досліджувати щось інше: як позбутися своїх вампірських сил. Він мав бути обережним із цим, і йому потрібно було бути впевненим. Зрештою, він з'ясував це.

Але він усвідомив, що може передати свої сили лише в інший тип джерела, і зробив це, надійно сховавши їх у формі книги.

Однак, йому було невідомо, що незабаром станеться велика подія, яка значно змінить його рішення та вплине на нього.

Вінсент після цього успішно створив сім'ю, живучи разом як двоє людей. Вони росли та старіли разом, як він і бажав, але страх завжди сидів у нього в глибині душі. Тож, використавши свої гроші, він зміг створити щось, що дозволило б йому знову зв'язатися з десят им поселенням .

Це було тому, що під час свого перебування в десятому замку він розставив прослуховуючі пристрої в певних місцях вампірського поселення. Він зробив це, щоб краще контролювати свій замок і родину, але тепер використовував, аби стежити за будь-якими подіями, що відбуваються серед вампірів.

І він дійсно чув про нові події. Ходили чутки, що всі Карателі на планеті, куди вони переселилися, були знищені. Чим чи як - вони не знали, але їх було вбито.

Це ще більше занепокоїло Вінсента. Зі смертю Карателів більше не було б нікого, хто б стежив за виконанням встановлених правил. Існувала ймовірність нападу. Можливо, не зараз, але колись у майбутньому.

Він був у вирі подій; мав сім'ю, яку йому ще треба було виховувати, він не міг просто так їх покинути, і водночас відчував, що не може нічого не робити. Він знав, як хоче провести решту свого життя, і його час незабаром мав сплинути.

Але він не пішов би, не давши людству шансу на боротьбу. Шансу для них жити. Він подумки розмірковував, що ідеальною людиною, яка стала б мостом між вампірами та людьми, була б людина, яка перетворилася на вампіра.

Як, наприклад, Артур. Той, хто пізнав людський світ.

З цими думками Вінсент пішов на роботу як зазвичай, і він міркував над найкращими способами, як залишити свою спадщину. Одного дня на роботі він мучився, розмірковуючи, як допомогти своїм майбутнім нащадкам. Просто бути вампіром було б недостатньо.

Адже він не знав, як довго його сили залишатимуться невикористаними. Можливо, не буде нікого, хто навчив би його, нікого, хто розповів би йому про його шляхи.

"Ти виглядаєш заклопотаним, Вінсенте. Можу чимось допомогти?" - Запитав чоловік з його робочого місця.

Цей чоловік був колегою Вінсента, і він також був тим, хто допоміг йому створити Систему.