Розділ 509 — Кінець життя Вінсента

Вінсент був у скрутному становищі, намагаючись осмислити найкращий спосіб навчити вампіра. У поселенні були школи, де навчали всіх основ, а потім їхніми наставниками ставали вчителі тощо.

Проблема полягала в тому, як обернений вампір міг змагатися з усім цим. Так, вампір був би іншим і сильнішим за більшість. Це було завдяки йому, Вінсенту, лідеру вампірів, який вклав усі свої сили в одне джерело. Це означало, що вони передадуться іншій особі.

Але якби людина раптом отримала стільки сили в одну мить і не знала про наслідки такої могутності, то, можливо, вона також зрештою стала б тим, хто протистояв людству, а не був на його боці.

У той момент йому прийшов на допомогу колега з наукової лабораторії. Вінсент ніколи не пояснював своїх проблем повністю, але описав сценарій, який був би схожий на його поточну ситуацію, і зрештою колега запропонував ідею.

"Я думаю, найкращий спосіб – зробити це як гру. Своєрідну рольову гру", – сказав чоловік.

Вінсент не мав жодного уявлення, про що говорив чоловік; він ніколи особисто не захоплювався такими розвагами. Насправді, крім часу, проведеного з родиною та дружиною, він постійно працював у лабораторії.

Потім чоловік показав Вінсенту, про що він говорив, але йому було важко це осмислити.

"Дозвольте показати вам особисто, я й сам дещо розробляв", – сказав він. Відвівши Вінсента в окрему частину лабораторії, він побачив пристрій, невідомий людям, але Вінсент уже бачив його раніше у світі вампірів.

Те, що показав йому чоловік, було повністю імерсивною VR-грою. Такою, де ти одягаєш гарнітуру, і твій розум переноситься у той світ. Це була технологія, яку вампіри вже мали і використовували для власних тренувань.

Сам Вінсент представив людям деякі технології під час свого перебування тут, але він стежив за тим, щоб не впроваджувати технології, які б змінили щось або привернули увагу вампірів взагалі. "Невже людям вдалося досягти такого рівня без сторонньої допомоги?" – подумав Вінсент.

Крім того, виникло ще одне питання: чи був його колега людиною. Це також могло бути причиною, чому він зміг представити щось подібне, однак, оскільки він більше не був вампіром, він не міг цього визначити, а приєднався він уже після того, як став людиною.

З цими думками в голові він спробував гру, яку представляв його колега. Відчувши гру та її механіку на собі, він нарешті зрозумів, що це ідеальний спосіб обмежити та допомогти людині розвиватися.

Вийшовши з VR-гарнітури, у нього виникло кілька питань до самого себе.

"Ти сам робив усе програмування для гри?" – запитав Вінсент.

"Я насправді розробляв чип штучного інтелекту. Такий, що може адаптуватися та змінюватися залежно від ситуації, в яку він потрапляє. Таким чином розробники зможуть зосередитися лише на побудові оточення навколо нього. ШІ адаптуватиметься та пропонуватиме відповідні квести на основі інформації, яку він має заздалегідь. Мета - зробити його максимально простим у використанні. Я справді вважаю, що це майбутнє."

Поспіху не було, тому Вінсент продовжував тісно співпрацювати з чоловіком над його проєктом, вивчаючи все, що той робив. Швидко Вінсент усвідомив, наскільки розум цього чоловіка був навіть кращим за його власний. Було дивовижно, як він мислив.

Спочатку він планував створити власну схожу Систему, але штучний інтелект, що стояв за всім цим, був надто складним, щоб Вінсент його зрозумів. Проте він продовжував працювати протягом років.

Але потім... трагедія спіткала Вінсента, сталося те, чого він ніколи не очікував. Вінсенту було близько 60 років, і він все ще працював у лабораторії, а Кейті була молодшою, близько п'ятдесяти п'яти. Їхня єдина дитина вже виросла і покинула дім, і вони знову залишилися тільки вдвох. Одного дня прийшла жахлива звістка: Кейті потрапила в автокатастрофу. Він нічого не міг зробити, вона вже була мертвою.

Коли він відмовився від своїх вампірських сил і помістив їх у книгу, з якоїсь причини він усе ще зберіг свою здібність. Якби вона захворіла, він міг би використати її, щоб позбутися хвороби. Якби вона була частково поранена або, наприклад, мала відірвану кінцівку, він міг би якимось чином змусити їх відрости.

Але було одне, чого його здібність не могла зробити. Вона не могла повернути мертвих. Незабаром після її смерті він почав усвідомлювати, що в цьому світі нічого не залишилося. Він мав сина, але вони ніколи не були близькими, і з якоїсь причини він ніколи не відчував такої сильної прихильності до нього, як до Кейті .

Він намагався зв'язатися з обладнанням, яке він мав у десятому замку, але воно більше не відповідало. Найімовірніше, це означало, що вампіри вирішили покинути Землю з будь-якої причини.

Не маючи жодного уявлення, куди вони подалися, він не міг навіть повернутися. Тож він прийняв рішення.

Вийшовши на роботу в останній день, він зробив копію Ш І Системи, над адаптацією якої він та його колега так старанно працювали. Він мав її на маленькій флешці та забрав до свого будинку.

Тепер перед ним на столі лежала флешка із ШІ Системою Гри та книга з його вампірськими силами. Він достатньо постарів, і коли його єдина любов пішла, він був радий нарешті піти з життя.

Об'єднавши ці дві речі, він би створив ідеальний ігровий посібник для майбутнього вампіра. З краплею крові родини Десятого це активувалося б і перетворило б їх, однак, у ШІ було дещо змінено кілька інструкцій.

Тоді він нарешті міг відпочити і приєднатися до Кейті десь там, угорі.

У кімнаті було підготовлено безліч речей. Вінсент залишив записку, а заповіт вже був переданий його адвокату, щодо того, що робити з майном і всім іншим. Невеликий статок, який він накопичив завдяки своїм винаходам, буде повністю переданий його синові та родині для їхнього забезпечення.

Щодо того, чому кімната була завалена мотлохом і випадковим непотребом, це було через його здатність. Він не був упевнений, якою буде плата при злитті ШІ та книги, але не міг уявити, що це буде чимось надзвичайним.

Поклавши одну руку на предмет, а іншу на своє тіло, він активував свою здатність і повідомив їй своє бажання. Але чого він ніколи не очікував, так це того, що його здатність попросить його відмовитися від свого людського тіла в обмін на виконання її завдання.

Це була велика ціна, і це його спантеличило. Коли він позбувався своїх сил, Система вважала, що його перетворення на людину все одно було великою ціною, хоча саме цього він і хотів, але лише для того, щоб злити ці дві речі разом.

Однак, це було більше про складність того, про що він просив. А ШІ Система, завершена його колегою, була складнішою, ніж вони думали.

"Хіба це має значення, віддавати моє життя таким чи іншим чином? Я вже вирішив."

І з цим тіло Вінсента почало розпадатися, але його душа була використана як сполучний елемент між його силами та ШІ Системою. Зрештою, створивши книгу.

Вінсент не знав, що сталося після цього моменту, бо його розум був непритомний, але він був упевнений, що книга продовжувала передаватися з рук в руки, аж доки врешті-решт не потрапила до Квіна.

І Кейті, і Вінсент розповіли своєму синові правду, і це також було передано в записці. Це була сімейна таємниця, яку мали передавати з покоління в покоління. Єдине, що Квін міг припустити, почувши цю історію, це те, що його батьки померли занадто молодими, щоб він щось зрозумів. Перш ніж вони встигли розповісти йому, що сталося.

Після того, як Вінсента помістили в книгу, Квіна помістили в чорну кімнату. Він досі був непритомний і залишився наодинці зі своїми думками. Тепер він знав, як з'явилася книга і, швидше за все, як вона потрапила йому до рук, але були ще речі, яких він не розумів.

"Здавалося, Вінсент зрештою справді не мав нічого спільного з Далкі. Усе сталося після його смерті", - подумав Квін. - "Але як щодо моєї житлової ситуації, хто тоді доглядав за мною? Чи було це влаштовано його батьками на випадок, якщо це станеться? Також інформація, яку він дізнався про Дампіра. Це було так, ніби це легендарна істота. Не дивно, що він сказав мені не розповідати Ерін."

На додачу до всього цього, в його голові застрягла ще більша думка. Чоловік, який допоміг створити Систему, той, хто показав йому гру. Він виглядав дивно знайомим, і Квін не міг збагнути, де він бачив таке знайоме обличчя раніше.

І тоді його осінило.

"Але це неможливо... Вони не могли бути ним, чи не так?"

Адже чоловік, якого він бачив, як той допомагав Вінсенту у грі, виглядав схожим на чоловіка, якого також було показано у спогадах Кістяного кігтя.