Розділ 512 — Маленька армія

Хлопці нарешті прибули до гори, місця, куди вони вперше прибули. Лоґан і Ворден упізнали вхід, оскільки він був тим самим, через який вони вийшли з іншими. Здавалося, Тіммі все-таки добре знав дорогу через ліс.

"Ми точно впевнені, що нам варто йти через цей вхід?" - запитав Ворден. - "Якщо ви пам'ятаєте, цей тунель приведе нас лише до мосту, який зламав Квін, туди може бути важко потрапити, і там була ще невелика проблема з тією... армією."

"Армія?" - запитав Тіммі, намагаючись зрозуміти, про що саме вони говорять.

"Він говорить про Вендіґо. Коли ми вперше прибули, нас помістили в лабораторію, і там була армія, яка гналася за нами," - відповів Лоґан.

Ворден похитав головою; була причина, чому він обережно добирав слова, адже він не хотів налякати тендітного Тіммі. Але Лоґан, як завжди, був прямолінійним.

"Ох, мабуть, я їх пропустив," - почувся тихий, трохи вищий голос, коли фігура, здавалося, застрибнула на плече Вордена. Це був Борден.

"Ти пам'ятаєш вхід, з якого вийшов?" - запитав Лоґан.

Борден показав на вершину гори, і тепер інші зрозуміли, як він уникнув зустрічі з усіма Вендіґо. - "Я просто стрибав, підіймаючись все вище й вище; якщо щось ставало на моєму шляху, я просто пробивав собі дорогу," - відповів Борден з усмішкою.

Судячи з його теперішнього вигляду, вони забули, наскільки сильним був цей малюк зовсім недавно.

"Тіммі, можливо, буде краще, якщо ти зараз повернешся, там буде важко. Можливо, Вендіґо - це не єдине, що ми побачимо всередині," - сказав Ворден.

"Ні," - негайно відповів Тіммі. - "Моя робота - бути вашим провідником, і я буду з вами постійно. Я знаю, ви думаєте, що я вас сповільню, або, можливо, я недостатньо сильний. Ви не розумієте, як важко вампіру вплутуватися в такі речі, тому я й не допомагав. Пам'ятайте, я теж вампір. Я сильніший і швидший за вас обох від природи, і я вивчив дещо з книги."

Саме тоді він розвів і підняв обидві руки, і почав утворюватися туман. Він покрутив рукою навколо, і туман слідував за ним. Здавалося, він і справді навчився Здібності туману, яку використовував Едвард.

"Дозвольте хлопцю зайти" - сказав Лео. – "Я думаю, це буде гарним досвідом для вас усіх. Ви повинні навчитися ставати якомога сильнішими. Щодо того, звідки ми повинні увійти, думаю, я зможу вирішити цю проблему для нас."

Лео, завдяки своїй здібності, іноді міг бачити з висоти пташиного польоту. Крім того, все, що не мало аури, він міг бачити у вигляді тонкого обрису, наче каркас. Людям було важко кинути йому Виклик наосліп, коли його здібність дозволяла йому бачити більше, ніж іншим.

Використовуючи свою здібність, він побачив кілька входів навколо вершини гори. Був не один вхід, і він нарахував щонайменше п'ять, включно з одним, який вони помітили по дорозі сюди.

Група обрала один із найближчих входів до того, звідки вони вийшли раніше. Вони все одно не мали уявлення, куди веде кожен, тому вважали, що немає сенсу витрачати занадто багато часу на вибір.

Той, хто тепер йшов попереду групи, був Лео. Йдучи, він думав про групу дітей. Вони розповіли йому свою теорію, як вони вважали, що вампіри могли бути причетні до створення Далкі. Принаймні, вони змогли розробити істот, подібних до них.

Хоча сам Лео був вампіром, він ніколи не вважав себе чи навіть Квіна їхньою частиною. Він відчував їхню групу як окрему. Якщо це було правдою і вампіри дійсно створили Далкі, тоді він уже вирішив, що вони будуть і його ворогами.

Зараз він був на боці Квіна. Не армії, а з Квіном, і сподівався, що зможе направити його в правильному напрямку, наче якийсь генерал, а цих дітей перед собою він бачив як свої війська.

Ось чому, якщо їм колись знадобиться битися або розірвати ці тимчасові союзи з вампірами, йому потрібно було зробити маленьку армію Квіна сильнішою.

Тож він вважав за краще дозволити Тіммі та іншим студентам битися. Набратися досвіду з цієї маленької подорожі. Не все можна було зробити самотужки.

Щойно Лео спала на думку ця думка, сталося щось дивне.

[Загін Вампірів-лицарів сформовано]

[4/10]

[Застосовано баф Вампіра-лицаря]

[Помилка: виявлено трьох не-вампірів.]

[Баф матиме лише 50-відсотковий ефект на не-вампірів]

Це було системне повідомлення, Лео вперше отримував щось подібне, і, схоже, це було пов'язано з тим, що він став Вампіром-лицарем. Коли Лео думав про те, щоб піклуватися про цих дітей та тренувати їх. Вони приєдналися до його загону. Посилення мало забезпечити десятипроцентне збільшення всіх характеристик. Однак це стосувалося лише вампірів, але, схоже, не-вампіри також могли користуватися цим.

Повідомлення стало невеликою несподіванкою, але він був упевнений, що це пов'язано з унікальною ситуацією Квіна.

Хлопці вже увійшли до входу, який виглядав як ще одна печера, що заглиблювалася в гору. Тільки ця, замість того, щоб починатися від підніжжя гори, починалася майже з середини і йшла вниз.

Вони зайшли всередину, і, як і очікувалося, поки вони йшли, був схил униз. Два вампіри легко бачили, тоді як Ворден і Лоґан використовували кілька світлових кристалів, прикріплених до зовнішньої сторони їхнього одягу.

Лоґан розробив їх спеціально, щоб вони не були надто яскравими, аби не заважати його товаришам. Він зробив це, пам'ятаючи про інших вампірів, з якими міг подорожувати. Не тільки для Лео, на якого таке світло не впливало.

Було багато тунелів, які відгалужувалися від початкового входу, яким вони прийшли, але, на щастя, Лео вів їх, і він зміг ледь помітно розгледіти деякі з них на відстані. Він відчував, що більшість тунелів ведуть у глухий кут.

Саме тоді з'явилося повідомлення Системи, поки Лео був занурений у свої думки.

У цей момент кожен з них відчув, як дивна енергія охопила їхнє тіло. Це був удар, раптова доза та посилення потужності для них усіх.

"Що відбувається, це якось пов’язано з горою?" - запитав Тіммі.

"Це схоже на те, коли я приймав ті Червоні пігулки, що ми знайшли в лабораторії. Наче я просто відчуваю себе сильнішим", - відповів Ворден.

"Я вважаю, що це якось пов'язано зі мною", - сказав Лео. - "Коли Квін зробив мене своїм Вампіром-лицарем, відбулися деякі зміни, і, схоже, це одна з них", - відповів Лео.

"Вампір-лицар, хіба це не права рука лідера?" - сказав Сіл. Минуло багато часу відтоді, як Сіл говорив. Чесно кажучи, у світі вампірів його навички були не дуже потрібні. Ворден не міг копіювати жодних вампірських здібностей, і зараз у нього їх взагалі не було.

Здатність Лоґана була для нього марною, а Сіа більше не володіла своєю. Минуло понад двадцять чотири години, тому єдине, на що він міг покладатися в бою, були його власні навички. Правду кажучи, він був радий, що Лео приєднався до них.

"Ні, - сказав Сіл. – "Ми найдовше були з Квіном. Ми маємо бути його правою рукою. Скажи Квіну, щоб він зробив нас Вампіром-лицарем".

"Я розумію, але це всього лише титул. Він не є справжньою правою рукою Квіна, ми все ще його найкращі друзі" - сказав Ворден, намагаючись трохи заспокоїти Сіла. – "Ти ж знаєш, ми не можемо стати вампіром. Ми не можемо втратити цю силу".

Ворден очікував, що Сіл продовжить скаржитися, але щойно він це почув, вирішив повернутися до чорної кімнати і знову зайнятися своїми справами. Здавалося, він вставав лише тоді, коли чув ім'я Квіна.

"Якщо я покину вампірське поселення раніше, можливо, мені варто відвідати їх", - подумав Ворден. Це було те, чого він не хотів робити, але відчував, що це очікується. Після того, як він кілька разів згадував їхні імена, вони все ще не зв'язалися з ним. Він був упевнений, що його брати та сестри піднімуть через це галас, тому йому варто принаймні повернутися, щоб дізнатися, що вони думають і як у них справи.

Під керівництвом Лео стіни тунелю почали ставати ширшими, вищими та більшими. Стіна більше не була з печерного каменю, оскільки тепер можна було побачити більше металевих поверхонь, а підлога стала гладкою.

Нарешті вони дісталися великого ангара з металевими дверима. Він виглядав схожим на ті, що були в лабораторії, де вони перебували, але водночас відрізнявся.

Поруч стояв комп'ютер. Лоґан, звісно, підійшов до нього, намагаючись знайти спосіб його відкрити. Але, як і кілька інших предметів у цій дивній горі, він його зовсім не слухався.

"Ну, двері зроблені з Ґалтріуму, і я не можу використовувати свою здатність, щоб їх відкрити," - сказав він з усмішкою. Це здавалося дивним, адже зазвичай він був би засмучений через таке, але причина його радості полягала в тому, що він знав: вони в правильному місці.

"Добре, що ти не відчинив тих дверей," - сказав Лео, - "бо по той бік є невелика армія істот."

Тіммі ковтнув, почувши це, його рука ледь тремтіла.

"Вони сильні?" - запитав Ворден.

"З цим ми повинні впоратися," - відповів Лео.

"Це все одно не допоможе нам потрапити всередину," - сказав Тіммі.

Лео рушив уперед повз групу, а Лоґан повернувся, щоб приєднатися до інших.

"Гадаю, нам краще підготуватися," - сказав Ворден, витягаючи два клинки зі спини.

"Що ти маєш на увазі?" - запитав Тіммі.

Тримаючи руку на руків'ї клинка на поясі, Лео приготувався. Вмить він зробив розчерк і тут же вклав меч назад у піхви. За кілька секунд на ангарних дверях по діагоналі з'явилася червона лінія аури. Тоді розрізана частина впала на підлогу, і двері були відчинені.

По той бік - армія Вендіґо.