Розділ 513 — Могутній лицар родини

Виконавши свій удар, Лео вже повертався туди, де були інші. Це сталося ще до того, як двері впали.

З іншого боку почулися гучні пронизливі крики, багато хто почав стукати в двері. Це нагадало Лоґану та Вордену їхню жахливу погоню минулого разу, але принаймні у них був Лео... так? - промайнула думка.

Однак Лео невпинно йшов, поки не опинився позаду них.

"Я вам з цим не допомагатиму " - сказав Лео. – "Ви самі маєте впоратися. Мені варто зберегти сили на випадок, якщо попереду буде щось сильніше".

Діти тепер виглядали дуже нервовими. Борден зістрибнув з плеча Вордена і почав бити кулаком об іншу руку.

"Нумо!" - він був єдиним у групі, хто був схвильований майбутнім.

Зважаючи на кількість Вендіґо, що, ймовірно, були по той бік, Лоґан вирішив перемкнутися на свій захисний костюм. Він не хотів, щоб одна з цих божевільних істот могла відкусити шматок його свіжої плоті.

Нарешті, частина дверей упала, і впала вона до них. Пані удача була не на їхньому боці. Якби двері впали на інший бік, можливо, вони б розчавили кількох із них. Через це Лоґан подумав, що, можливо, Лео зробив це навмисне.

Спочатку можна було побачити, як одне Вендіґо застрибнуло і приземлилося на товсту частину зламаних дверей ангара. Невдовзі після цього орда їх дерлася і стрибала через стіну, біжучи до них.

Між стіною та групою хлопців було добрих метрів двадцять. З їхнього боку єдиним, хто рушив уперед і кинувся в атаку, був маленький Борден.

"Стривай!" - крикнув Тіммі. - "З ним усе буде гаразд?" Він подивився на інших, чекаючи, поки вони зрушать з місця, і вирішував, чи варто йому вийти та кинутися в атаку разом з ним.

"Якщо ви вирішили битися з такою великою групою, як ця, найкраще триматися разом, прикривати спини одне одному; інакше вас оточать миттєво", - сказав Лео.

"Невже він думає, що знову читає один зі своїх уроків у школі!?" - поскаржився Ворден.

Між двома групами Борден нарешті дістався до Вендіґо. Здавалося, вони здебільшого ігнорували його, оскільки перший із них повністю оминув Бордена, і з його пащі текла слина. Його очі були прикуті лише до одного. До групи перед ним.

"Не смій мене ігнорувати!" – крикнув Борден. Він підскочив у повітря і вдарив Вендіґо, що було прямо під ним, просто в пах. Істота злетіла в повітря, мов ракета, не лише вдарившись об металеву стелю, а й з такою силою, що її розплющило, мов комаху.

"Може, нам не варто турбуватися про нього, а почати турбуватися про себе." – сказав Ворден, поки решта істот продовжувала рухатися на них.

Трохи попереду всіх стояв Лоґан. Він знав, що його костюм був ретельно сконструйований, і хоча він не вистояв би проти Вампіра-лицаря, все ж таки мав би витримати натиск Вендіґо. Використовуючи свої Енергетичні леза в обох руках, споживаючи два Середні кристали, він зміг розсікти кількох із них, перш ніж вони досягли його. Невдовзі після цього решта почала навалюватися на нього одна за одною.

Його роздуми про попереднє не тривали довго, оскільки сила Вендіґо почала залишати величезні вм'ятини. Це було лише питанням часу, перш ніж вони зруйнують його броню.

Тіммі, побачивши це, почав формувати хмару туману перед мех-костюмом Лоґана. Це збило істот з пантелику на деякий час, оскільки вони змінили напрямок, але все одно не зупинило тих, хто вже був зверху і навалювався.

Для цього Ворден був там, щоб допомогти, його сила відчувалася набагато більшою, і він пригадав, як важко було боротися лише з однією з цих істот, але за той короткий проміжок часу він чудово навчився користуватися своїм клинком і водночас прийняв Червоні пігулки, збільшуючи свої характеристики, що робило його майже надлюдиною.

Більшість з них були відволікані, все ще женучись за мех-костюмом Лоґана, тому Ворден міг з легкістю розправитися з кількома з них, але невдовзі їхня увага перекинулася, і настав його час протистояти їм.

"Давай, Тіммі, будь хоробрим, будь хоробрим... будь хоробрим!" - сказав Тіммі, кидаючись уперед, сподіваючись заблокувати решту орди. Він відчував, що став сильнішим, і бачив, що їхні рухи були повільнішими за його нинішні.

Він стрибнув уперед, ставши між туманом та іншими. Потім на нього напав один Вендіґо, що був попереду. Він подивився на його мертві очі та великі гострі зуби. Інстинктивно Тіммі відвів погляд від страху, згорнувся й поклав руки на голову.

"Я, можливо, можу збільшити твою силу та характеристики, але мужність має йти зсередини", - сказав Лео, розрізавши Вендіґо навпіл.

Коли Тіммі обернувся, почувши голос, він був здивований, побачивши лисого вампіра перед собою. Він убив Вендіґо, але при ближчому розгляді виявилося, що він убив не одного.

Від того єдиного помаху, що він зробив, озирнувшись, можна було побачити прямий ряд розірваних кінцівок та розчленованих Вендіґо на підлозі.

Зробивши ще кілька помахів клинком, були помітні величезні довгі лінії Ци, змішані з Кров'яним Ударом. Завдяки використанню меча він зміг розширити радіус дії звичайного Кров'яного Удару, а також збільшити його швидкість.

Минуло лише кілька миттєвостей, перш ніж від орди з близько п'ятдесяти Вендіґо не залишилося жодного.

"Час тренувань закінчився, нам слід рушати", - сказав Лео.

Тіммі з подивом подивився на нового десятого лицаря, його очі іскрилися. Цей чоловік, він буде одним із тих, хто поверне десятому його колишню славу. Тіммі в цьому впевнений.

Інші двоє також закінчили розбиратися зі своїми супротивниками, і вони також дивилися на те, що зробив Лео. Поки вони двоє боролися з п'ятьма, Лео вбив решту.

Вони знали, що він сильний, але здавалося, що його сила значно зросла після того, як він став вампіром.

На коротку мить, після того як вони побачили, на що він здатен, двоє хлопців почали замислюватися, чи було б так вже погано, якби вони перетворилися на вампірів. Однак ця думка швидко вилетіла з їхніх голів.

Це був не їхній шлях, не їхня мрія. Ворден ніколи не зміг би пояснити це своїй родині, якби відмовився від чогось подібного, більше того, його турбувало дещо інше: якби він перетворився на вампіра і втратив свої здібності, чи зник би він?

Лоґан же надто переймався електронікою. Спілкування з ними було його пристрастю і любов'ю. Вони були його друзями і були поряд з ним, коли нікого іншого не було. Він не міг позбутися цієї здатності, особливо будучи єдиним сином родини Ґрін. Пізніше йому потрібно буде передати цю здатність у її первісному вигляді, так само, як її передали йому.

"Бордене, де Борден? Я його не бачу!" - крикнув Ворден.

"Не хвилюйтеся, він тут," - сказав Лео, тримаючи його на руках. Знову почулося тихе хропіння. Він якимось чином примудрився заснути посеред битви.

"Я так і знав," - сказав Лоґан, вийнявши Бордена з рук Лео і помістивши його в невеликий контейнер, що виглядав як ящик для інструментів. Маленький ящик потім прикріпили до спини Лоґана, щоб вони могли його нести.

"Я не думав, що він зможе зберегти ту саму силу при цьому маючи таке маленьке тіло, без жодних наслідків. Схоже, він може це робити, але лише дуже короткими сплесками. Занадто сильно напружить себе, і ось результат," - пояснив Лоґан.

Група продовжила рухатися вперед і піднялася на великі двері ангара, спустившись усередину. Кімната була темна і мала дивний запах. Після деякого обстеження всередині єдине, що можна було побачити, були кістки - людські кістки та інші мертві Вендіґо.

"Сховище Вендіґо?" - прокоментував Лоґан, коли вони продовжували рухатися до єдиних дверей, менших за перші, розташованих у глибині великої квадратної кімнати.

"Я думаю, те, що ви шукаєте, буде за цими дверима," - сказав Лео.

"Як ти так упевнений?" - запитав Лоґан, оскільки Лео поводився трохи дивно відтоді, як вони пройшли повз двері ангару.

"Я не хочу лякати вас, але я відчуваю це. Сильну енергію за цими дверима," - пояснив Лео. - "Але в цій енергії є щось інше. Я не впевнений, чи це те, про що нам варто турбуватися. Так, я відчуваю сильну енергію, але вона майже... мертва," - намагався пояснити Лео.

Це була одна з причин, чому Лео вирішив залишитися позаду і хотів, щоб інші билися першими. Він намагався заощадити якомога більше енергії. Бо він відчував, що, можливо, їм доведеться битися за своє життя, і йому знадобиться використати все, що він мав.

Якби він відчував, що це надто сильно, він би сказав їм усім повернутися.

Насправді, йому було важко відчути це належним чином через великі двері ангару, але тепер, коли вони пройшли повз них, він краще відчував ситуацію. З огляду на те, якою була дивна енергія, наразі він вважав, що вони можуть продовжувати.

Просто щоб спробувати, Лоґан подумав, що знову покладе руку на двері машини. Досі це не спрацьовувало, але він все ж хотів спробувати дізнатися хоч щось. Праворуч від дверей був сканер для рук.

Зазвичай Лоґан міг обходити такі речі, хіба що це було створено Ено.

Поклавши на нього руку, він очікував, що той зробить те саме, що й завжди, але натомість двоє дверей відчинились, і водночас комп'ютер щось сказав.

"З поверненням, містере Ґрін."