Розділ 515 — Мета Далкі

З деякими істотами було неможливо визначити, якого класу чи рівня був звір. Найточнішим способом було б поглянути на кристал. Коли дивилися на звіра, більшості людей доводилося просто здогадуватися.

Хоча це могло призвести до помилок на полі бою. Наприклад, міг існувати Звір просунутого рівня розміром із чиюсь голову. Хоча істота такого розміру може виглядати нешкідливою, вона може мати особливість або щось таке, що зробило б її смертоносною.

Для Лео це було дещо простіше, оскільки він мав здатність виявляти ауру. Це дозволяло йому бачити його силу. Чого Лео не усвідомлював, аж доки не опинився перед такою істотою, так це те, що численні Ґалтріумові двері по всьому об'єкту, мабуть, мали якусь пригнічувальну здатність. Бо до цього моменту, стоячи перед величезним звіром, він і гадки не мав, якого рівня звіра він збирався зустріти.

Однак початкова реакція та паніка, що охопили серце Лео, незабаром зникали. Він не знав, що це було, але коли він увійшов до кімнати, дивна сила, здавалося, охопила його. Можливо, це був страх стояти перед такою істотою.

Це дивне відчуття зникало, бо розум Лео починав прояснюватися, усвідомлюючи, що він мав рацію в одній речі. А саме те, що звір перед ним більше не був живий. Він більше не належав цьому світу. Проте сила, що залишилася всередині нього, все ще була такою сильною.

Дивлячись на істоту, Лео своїм сітчастим зором бачив чотири лапи, причому дві задні були більшими, дві пари крил та велику морду. Що ж до його спини, то вона була вкрита кількома лусками та шипами. Це було щось, що люди минулого назвали б Драконом. Драконоподібний Звір демонічного класу.

"Згідно з історією, було переможено лише двох Звірів демонічного класу. Один належав терористичній групі, відомій як Чисті. Найімовірніше, його зберігатиме їхній лідер. Інший – верховному головнокомандувачу армії", - подумав Лео.

Але, дивлячись на звіра перед собою, жоден із двох переможених не мав драконоподібного вигляду. Отже, це не міг бути один із переможених, а був окремий Звір демонічного класу.

Щоб переконатися, Лео озирнувся навколо, оглянув звіра і кілька ділянок, і навіть зробив те, чого, як він думав, ніколи не зробить. Йому потрібно було переконатися, що такий звір справді мертвий. Тому він поклав руку на руків'я.

Зараз він стояв на голові звіра, що лежала на підлозі. І ціллю Лео були його повіки. Це була найтонша частина звіра, яка не мала значного захисту зі шкіри, і це було слабким місцем, якщо він зможе його пробити.

Перед атакою в нього з'явилися сумніви. Що, як звір просто спав, а він його розбудить? Чи зможе він вчасно вивести інших? Але його впевненість зросла, оскільки він не виявив жодного Звірячого кристала, що залишався б у звірі.

Одним плавним рухом він вихопив меч, атакувавши повіку, і планував одразу ж повернути його до піхов. Однак щойно дві речі зіткнулися, Лео відкинуло назад. Сила віддалася в його руці, коли клинок вдарив у повіку, і його тіло різко відкинуло назад.

На повіці, найтоншій частині звіра, не було жодної подряпини. Мало того, Лео використав свою Ци та сили крові, поєднавши їх. Він також був сильнішим, ніж у розквіті сил, завдяки тому, що Квін зробив його лицарем, але цього все одно було недостатньо, щоб залишити хоча б найменшу подряпину на звірі демонічного класу.

Однак доброю новиною було те, що звір справді здавався мертвим і не відреагував на атаку Лео. Перед тим як покинути кімнату, в голові Лео промайнула одна думка: такого всемогутнього звіра хтось мав убити.

Повернувшись до інших, Лео планував розповісти їм про новини, які дізнався. Але виявилося, що Лоґан уже сам з’ясував цю інформацію на одному з комп’ютерів. Як успішний проєкт, хоч би що вони намагалися створити, походив від Звіра демонічного класу. Це було єдине, що було достатньо сильним, аби підтримувати тіло клона. Щоб дати йому достатньо сили для життя та боротьби, як вони це робили.

"Звір-демон тут?" - сказав Лоґан, здригаючись від страху й хвилювання одночасно. - "Можеш показати нам, де він?"

Приголомшлива сила, яку Лео відчув спочатку, він пам'ятав, що вона була досить задушливою. Ці діти ще не були готові.

"Краще вам цього не робити. Я боюся, що сам лише вигляд і тиск можуть спричинити вашу смерть," - відповів Лео.

Демонічний звір справді мав бути чимось надзвичайним, якщо навіть мертвий він міг викликати таку реакцію.

"Отже, тепер ми знаємо, що вампіри справді створили Далкі", - сказав Ворден, намагаючись зібрати всі думки докупи. - "Вони змішали кров Звіра демонічного класу з людською, щоб створити Далкі. Тож вони таки не інопланетяни. Можливо, в якийсь момент вони вирішили покинути поселення вампірів. За описом Лео, було б логічно, чому Далкі виглядають саме так."

"Можна запитати, чи можемо ми тоді щось зробити з Борденом?" - запитав Ворден.

Лоґан деякий час дивився на дані, щось у всьому цьому його турбувало.

"Я не впевнений", - відповів Лоґан. - "Бачиш, кристал, який я використав, був Середнім кристалом, тому я розумію, чому Борден не став ідеальним клоном, але все одно була частина демонічної енергії звіра, яка була використана для його наповнення спочатку. Я припускаю, що помилка полягає в тому, що або демонічний звір слабкий, або тому що він мертвий.

Можливо, Далкі були створені, коли Звір демонічного класу був ще живий. На жаль, я думаю, що єдиний спосіб для мене повернути Бордена до того, ким він колись був, і щоб він залишався таким, - це створити нове рішення зі свіжою кров’ю демонічного рівня, що здається майже неможливим."

Група ніколи навіть не бачила живого Звіра демонічного класу. Було забагато перепон, щоб дістатися хоча б до одного. Усі телепорти червоного рівня належали гігантським фракціям або військовим. Крім того, навіть якби вони знали, де знаходиться один, великі армії використовувалися, щоб знищити двох відомих у минулому демонічих звірів. Вони були надзвичайно рідкісні. Нарешті, навіть якби вони зустріли такого, чи змогли б вони його вбити. Все це для Бордена здавалося занадто багато,

"Не хвилюйся, брате" - сказав Борден. - "Доки я зможу подорожувати з вами, я буду щасливий. Я все одно допомагатиму, як тільки зможу. Можливо, я зможу пролазити через вентиляційні отвори тощо, допомагаючи вам дістатися до місць, куди ви не можете."

Група вирішила залишитися на ніч у головній дослідницькій кімнаті. Насправді там не було зручних місць, але лежала купа одягу, як-от лабораторні халати, що використовувалися як тимчасова постіль для сну. Поки інші спали, Лоґан все ще працював. Можливо, він не міг знайти постійного рішення. Але якщо він зможе створити більше зеленого розчину, використовуючи мертвого Звіра демонічного класу, то, можливо, Борден зможе щось зробити. Можливо, довше боротися, не виснажуючи себе. Однак Лоґан був більше стурбований іншими речами, а саме дослідженнями, в які була залучена його родина. Він продовжував бачити речі, які не мали сенсу.

Після глибших розслідувань він дізнався, що вампірам все ж таки вдалося створити успішний замінник крові. Здавалося, вони використовували той самий процес клонування на людях, забезпечуючи їх необхідним запасом крові. Їм більше не доводилося покладатися на людську расу.

Якщо це сталося згодом, чи були Далкі створені як проміжна ланка, тимчасове джерело крові, аби пізніше бути забутими? Що дратувало Лоґана більше за все, так це мета Далкі у всьому цьому.

Якщо їх було створено, то чому б просто не піти, не податися на іншу планету? Невже помста була для них настільки важливою, невже вони були просто зграєю схиблених на війні ідіотів? Ні, це не мало жодного сенсу.

Потім була інформація, яку знайшов Лоґан і яка могла б дати йому ключ до всього цього. Формула, яка стверджувала, що Далкі були досконалими, виявилася зовсім недосконалою – з нею все ще були проблеми.

Перша полягала в тому, що Далкі не могли розмножуватися. Це пояснювало, чому їхня популяція була такою невеликою. Це була одна з причин, чому люди змогли так довго виживати і не були знищені вмить.

Щодо другої, це була тривалість їхнього життя. Вона все ще не була ідеальною. Зрештою, вони були такі ж, як люди, і максимум могли прожити до ста років. Війна Далкі почалася тридцять років тому, і наразі вони мали шість років миру. Не знаючи, коли вони з’явилися на світ, вони цілком могли бути на межі смерті...