Розділ 517 — Вторгнення

Повідомлення було надіслано особисто восьмим лідером, і це було екстрене повідомлення, розіслане кожному вампіру по всій планеті. Воно включало й тих, хто перебував за межами поселення. Не кожен мав би настільки сильну телепатичну здатність, окрім самого лідера.

Завдяки восьмому лідеру вампірам було легко оперативно інформувати інших про події та віддавати накази. Звісно, у сучасному світі існували мобільні телефони та телекомунікаційні пристрої, але водночас із впровадженням цієї технології з'явилися й глушилки, які блокували роботу таких пристроїв. І це заважало перехопленню інформації.

Коли повідомлення було розіслано, воно дійшло до всіх вампірів, що означало, що всередині гори Тіммі та Лео були єдиними, хто його почув.

"Це важливо?" - запитав Лео, дивлячись на Тіммі.

Тіммі коротко кивнув, на його обличчі виднівся піт.

"Я ніколи не чув, щоб вони так скликали всіх назад, і вторгнення. Я не думаю, що це коли-небудь траплялося з моменту заснування поселення вампірів" - відповів Тіммі. – "Ми повинні повернутися зараз, ми не можемо більше тут залишатися."

Лео, здається, погодився, і, чесно кажучи, йому не подобався той факт, що в повідомленні йшлося про залучення всіх лідерів. Це означало, що Квіна теж покличуть. Квін в очах Лео був усе ще наївним підлітком. Кимось, хто ще не пізнав небезпек і політичних ігор, у які часто грали дорослі.

Він хотів бути поруч із ним у цей момент, але принаймні Едвард буде поряд.

"Ходімо, ви двоє, нам треба рушати," – сказав Лео.

Лоґан зібрав стільки інформації, скільки зміг. Дещо він не зміг розшифрувати чи зрозуміти вчасно. Натомість він вирішив завантажити її на свої Нано-стіки, щоб зберегти на потім. Вони не могли допомогти Бордену зараз, але, можливо, у майбутньому. Його єдиною турботою наразі було те, чи не відкриє лабораторію хтось інший і не знищить її з якоїсь невідомої причини.

"Тіммі, Лоґане, Лео, давайте поки що збережемо цю лабораторію нашим маленьким секретом. Нікому не кажіть," – сказав Лоґан.

"А як щодо Квіна?" – запитав Ворден.

"Я дам йому знати, але не зараз. Я, чесно кажучи, не знаю, що тут відбувається, мені здається, ми не можемо довіряти жодному з вампірів чи людей. Зараз я навіть сумніваюся в тому, що мені розповідали мої батьки," – сказав Лоґан. - "Ти ж знаєш, який Квін, він, мабуть, іноді занадто довірливий до тих, хто його оточує. Не будемо забивати йому голову цими думками."

З цим хлопці вирушили назад, прямуючи лісом до десятого замку. Водночас дівчата перебували в схожій ситуації. Вони щойно прокинулись і були готові, можливо, вийти назустріч Філу, коли всі вони отримали повідомлення.

"Що це таке, Далкі прийшли нападати?" - запитала Лейла, трохи стурбована. Вона звикла чути такі повідомлення лише тоді, коли Далкі вторгалися.

"Далкі?" - розгублено промовила Емі, перш ніж похитати головою. - "Ні, якщо вони говорять, що хтось нас виявив, це може означати лише одне. Йдеться про людей, і не просто про кількох заблукалих, як коли ви прибули," - пояснила Емі.

"Було б найкраще, якби ви наразі повернулися до свого замку," - сказав Ксандер. - "Будьте готові, і ваш лідер повідомить вам, що робити далі. Ми розпочнемо процес переміщення, але справи можуть бути призупинені, поки поселення перебуває в невеликій паніці. Коли ми завершимо, ми прийдемо шукати вас."

Дівчата без зволікань вирушили назад до десятого замку, і коли вони прибули, то побачили хлопців, що стояли біля замку. Однак, здавалося, з ними була ще одна людина.

"Фекс!" - вигукнула Лейла.

"Привіт, красуні-дівчата, як поживає команда зірок?" - сказав Фекс, підходячи. Минуло чимало часу, відколи він був собою, але повільно, здавалося, він повертався до свого звичного стану.

Коли Фекс підходив до дівчат, погляди Фекса та Ерін зустрілися.

"Давно не бачилися, і ти виглядаєш ще красивішою, ніж минулого разу," – сказав Фекс, потягнувшись, щоб взяти її руку, і нахилившись уперед для жвавого поцілунку.

Та перш ніж вона дозволила йому, вона витягла свій клинок і замахнулася, щоб розрізати. Фекс ухилився від удару, обернувшись убік, і використав свою звичайну нитку, щоб схопити клинок, але тоді клинок пройшов прямо крізь його нитку.

"Що за..." – перш ніж він зрозумів, що сталося, його вдарили ногою в живіт.

"Вибачте..." – застогнав Фекс, стаючи на коліна.

"Гей, гей, ми всі тут на одній стороні," – сказав Ворден.

"О, не хвилюйтеся, я просто хотіла нагадати цьому хлопцю, де його місце," – відповіла Ерін. Причина, чому її клинок прорізав нитку, полягала в тому, що вона використала Ци. Це була вже звичка. Щоразу, коли вона атакувала, це ніколи не було без неї.

Лейла не могла цього пояснити, але ця сцена не засмучувала її. Навпаки, це нагадало їй про старі добрі часи. Коли всі вони були разом.

Тепер не вистачало лише однієї людини. Це був Квін, і здавалося, що він уже пішов до замку.

"Будь ласка, Квіне, будь цілий," – подумала Лейла.

Почувши повідомлення, Едвард сказав Квіну, що їм обом необхідно негайно йти до замку. Це був виклик, який вони не могли просто проігнорувати. Так, у них тут було багато проблем, але найкраще було нічого про це не говорити.

Він був новим лідером, який наразі не мав реального слова у Раді вампірів.

Коли вони вдвох ішли, Едвард зазвичай показував шлях до замку. Оскільки це був не такий простий шлях, як перехід з одного місця в інше, і коли викликали на нараду, були пряміші маршрути, то вихід із внутрішньої частини замку до головного поселення, а потім повернення до замкової території, був довгим шляхом.

Але чомусь здавалося, ніби Квін знав дорогу. Так, наче він уже багато разів проходив цей шлях.

Дивлячись на спину Квіна, вона випромінювала більше впевненості, ніж минулого разу.

"Ні, цього не може бути…" - подумав Едвард.

"Вінсент", - гукнув Едвард.

Квін автоматично обернувся на ім'я. Він подивився на Едварда на мить, перш ніж відповісти.

"Я не Вінсент… Я Квін", - відповів він.

Але цю коротку паузу під час відповіді Квін навіть сам вважав дивною, адже автоматично обернувся, думаючи, що його власне ім'я - Вінсент.

"Чи це тому, що я прожив його життя стільки років… Це було навіть довше, ніж моє власне життя" - Можливо, той досвід зробив з його розумом більше, ніж він припускав.

Коли він увійшов до кімнати, інші лідери вже прибули й сиділи на своїх місцях, і король теж був там. Здавалося, вони вже знайшли заміну й для Шостого лідера Вадіна. Вони багато чого зробили за короткий проміжок часу, і, схоже, були досить добре організовані.

Однак, Квінові щось здавалося дивним. Минулого разу, коли він був тут, він нервував і відчував себе заляканим, але цього разу все було інакше. Він природно зайняв своє місце, а Едвард стояв поруч із ним. Цього разу Квін сидів із упевненістю, властивою всім іншим лідерам.

Це навіть дозволило Едварду вийти вперед і гордо стояти праворуч від Квіна.

"Вінсенте, тебе, можливо, вже немає, але, схоже, ти передав цьому хлопцю деякі свої якості."

Єдиним, кого не було в кімнаті, був Артур. Тінь з-під ніг Квіна почала розширюватися й рухатися, як раніше, і за кілька секунд з'явився Артур.

"Ти справді мусив так використати мою тінь?" - запитав Квін.

"Ти..." - Артур збирався щось сказати, дивлячись на Квіна, але передумав, зупинивши себе. - "Так швидше," - відповів Артур, прямуючи до свого місця.

Зустріч почалася, щойно король підвівся; замість балачок жодних розмов поміж лідерами не було. Усі вони знали, що це серйозна справа.

"Я не ходитиму навколо " – сказав король. – "За всі ці роки нічого подібного такого масштабу не відбувалося, але наші розвідники повідомили нам, що нас виявили. Люди виявили це місце, і це не один чи двоє, а, схоже, військові."

Перший лідер Брайс одразу подивився в бік Квіна. Квін привів із собою людей, і він був не звідси. Він міг лише підозрювати, що це якось пов’язано з ним.

"Перш ніж я відкрию обговорення пропозицій та подібного щодо того, як з цим впоратися, я дам вам усю інформацію, яку ми знаємо" – пояснив король. – "Вони всі є досить сильними користувачами здібностей, це невеликий підрозділ близько двохсот осіб. Здається, це розвідувальний загін, і, нарешті, якщо наші дані вірні. Особа, яка їх очолює, є одним із Восьми головних генералів, який відомий під іменем Пол Сніллеарт. Головний генерал другої військової бази."

Коли Квін почув ці слова, він не зміг стримати невеликої реакції. Адже Пол очолював другу базу, базу, до якої належав Квін.