Розділ 519 — Завдання нової родини

Король закінчив свій звіт про ситуацію і нарешті сів. Зі спогадів Квіна він тепер знав, що це означало: кімната була відкрита для запитань, і потрібно було підняти руку, а потім король вказував на того, хто отримає дозвіл говорити.

Коли був присутній король, лідери були набагато раціональнішими, щоб не вигукувати без дозволу. Першим підняв руку перший лідер, Брайс .

"Вибачте, що кажу це так рано" - промовив Брайс . - "Але хіба ми всі не знаємо, хто привів цих людей? Зрештою, тут є один із нас, хто вже привів із собою людей, чи не так? Можливо, вони прийшли за ним, або ж шукали тих самих людей, яких він привів із собою".

Кілька інших лідерів, здавалося, погодилися з цим твердженням. Час між подіями був явно коротким; їх ніколи не захоплювали люди, а тепер сталося два такі інциденти. Можливо, це був план Квіна від самого початку. Він знав, що буде недостатньо сильним, щоб врятувати їх, тому повідомив військовим про це місце.

Однак, почувши, що сказав Брайс, Кларк, який був у кімнаті як вампір-лицар Джима, про щось подумав. Квін дістав телепортер зі своєї бази. Це був портативний телепортер, тому було лише одне місце, яке можна було використовувати як транспорт, і портативні телепортери не вимагали введення коду.

Квін був молодий і не знав, як працюють вампірські телепортери. Можливо, він не взяв однієї з гранат із таймером. Їх було налаштовано для використання з портативними телепортерами, дозволяючи знищувати їх, щойно хтось ступить крізь нього.

Він довго роздумував, але зрештою це була лише теорія, бо щоб люди взагалі знайшли такий телепортер, їм потрібно було б прибути на тренувальну планету, а люди не ступали на ту планету роками, тож чому б їм раптом вирішити повернутися зараз?

Хоча це була лише теорія та вистріл у темряву, Кларк вирішив промовчати щодо цього питання.

"Брайсе, я не скликав цю зустріч для звинувачень. Ми можемо розглянути це пізніше. Зараз я прошу рішень," - відповів король.

"Чи було вжито якихось заходів досі?" - запитала Сінді, другий лідер.

"Насправді, ми знали про дії людей ще до цього", – сказав один із королівських лицарів. - "Наша розвідка із Землі повідомляє нам, що вони вже розпочали дії та досліджували тренувальну планету. Боюся, ми були занадто відволічені тодішніми подіями", – сказав лицар, дивлячись на Квіна. - "Однак, хоча ми й діяли дещо повільно, ми змогли заглушити їхні телепорти. Схоже, вони досі використовують старий тип. Тож ми відправили їх до сховища."

Це було те, що не спливало, коли Квін застряг у пам'яті Вінсента. Він провів певний час у світі вампірів як Вінсент, але недостатньо довго для згадки про щось подібне. Водночас, не те щоб пам'ять Вінсента і Квіна злилася воєдино, тож Квін не мав ані найменшого уявлення, що це за сховище.

"Ми також відправили Вендіґо через тунелі до їхнього місця розташування. Вони вже прибули на нашу планету", – відповів інший королівський лицар поруч із королем. - "Це має затримати їх на деякий час, але з того, що ми бачимо через фамільярів, здається, солдати досить вправні та організовані. Коли вони усвідомлять свою слабкість, їм не знадобиться багато часу, щоб упоратися з ними."

"Гадаю, нам потрібно поставити ще кілька запитань", – сказала Джилл, підводячись. - "По-перше, нам потрібно знати, ви хочете, щоб вони були мертві, чи захоплені живими?" – запитала вона.

Король трохи вагався, перш ніж дати свою відповідь. Кожного разу, коли йому потрібно було прийняти рішення, він мав зробити це так, щоб задовольнити обидві сторони. - "Було б найкраще, якби ми змогли зберегти їм життя, але я не хочу, щоб під час спроби цього загинув жоден вампір. Схоже, це буде важка битва, тому моє єдине прохання – спробувати доставити їхнього ватажка живим."

"Тоді вирішено" – відповіла Джилл. – "Заради якихось двохсот чи близько того людей, немає потреби йти всім нам. Гадаю, лише однієї родини достатньо, щоб битися разом з вендіґо і розібратися з цим."

"Якщо так, тоді я маю пропозицію" – сказала Пріма. – "Думаю, це буде гарний шанс для нового шостого ватажка проявити себе. Показати, що він здатен обіймати посаду, яку ми йому дали. Дозвольте йому очолити шосту армію і подбати про них."

Багато вампірів, здавалося, погодилися з цією пропозицією. Для них насправді не було особливої паніки. Здавалося, вони були скоріше роздратовані чи стурбовані цією неприємністю, ніж чимось іншим.

"Стривайте!" – перебив Брайс, побачивши, що король збирався погодитися з рішенням. - "Чи не забуваємо ми, що серед нас є ще один новий ватажок? Я думаю, що десятий ватажок також є гарним кандидатом, щоб піти й розібратися з людьми. Це також доведе нам усім тут, що він справді не працює з ними."

"Що ти собі думаєш!" - гнівно вигукнув Едвард. - "Ти ж знаєш, десята родина досі не знає, хто їхній лідер. Квіну було б майже неможливо зібрати армію зараз. Ні, навіть раніше небагато хто був настільки відданий десятій родині, щоб іти на таку битву."

"Хіба це моя провина? Це ж відповідальність лідера, чи не так?" - сказав Брайс.

Скрегочучи зубами від злості, Едвард виглядав так, ніби ось-ось перелізе через стіл і спробує стерти самовдоволену посмішку з обличчя Брайса, і він, можливо, так і зробив би, якби Квін не підвівся, даючи зрозуміти, що тепер його черга говорити.

"Я зроблю це," - сказав Квін. - "Я піду і подбаю про людей для вас."

Рада була трохи приголомшена почутим; багато хто не тільки очікував, що Квін вигадає якесь виправдання, але що здивувало їх ще більше, так це те, що він не заїкався, не вагався, вимовляючи ці слова.

Деякі з них сумнівалися, що Квін коли-небудь зможе мати лідерські якості, адже бути сильним було недостатньо. Зараз же він здавався їм справжнім лідером.

"Здається, я мав рацію щодо тебе, хлопче!" - сказав Артур з іншого кінця кімнати. - "Не хвилюйся, нам не потрібна велика армія. Я піду з тобою. Пам'ятаєш, я казав, що буду тебе тренувати? Що може бути кращим, ніж тренування на полі бою."

Король спочатку не збирався погоджуватися, адже вампіри Десятої родини теж були частиною його великої родини. Він не хотів, щоб і вони помирали, але, почувши, що Артур приєднається до Квіна, відчув набагато більше впевненості.

"Дуже добре, Квін, лідер Десятої родини, отримає завдання захищати поселення від загарбників. Шоста родина буде в готовності на випадок виникнення будь-яких проблем, тоді як решта з нас спробують зібрати більше інформації та планувати подальші дії," – наказав король.

"Іди, збери своїх людей і рушай."

Друзі Квіна всі чекали біля замку, нервово дивуючись, що відбувається. Вони не заходили, бо хотіли зустріти його, щойно він повернеться. Залишені в невіданні, вони не знали, що має статися.

Потім, нарешті, ідучи стежкою до замку, вони побачили Квіна. Спочатку вони зраділи його появі, але потім помітили серйозний вираз на його обличчі. Щось, мабуть, трапилося.

Протягом усієї цієї прогулянки Квін не був упевнений, кого просити піти з ним, він не міг просити людей Десятої родини. Він не був таким, він їх майже не знав. Він був упевнений, що Едвард міг би зібрати кількох людей, але йому це просто не здавалося правильним.

Однак, ідучи до замку і бачачи своїх друзів, він подумав також про дещо інше, про іншу проблему. Вони збиралися вирушити й битися з людьми. Він міг би запитати їх, але майже кожен із супутників Квіна був людиною або був нею на цей момент.

Він стояв там перед ними всіма деякий час, а потім слова вирвалися з його вуст.

"Хлопці... мені потрібна ваша допомога," - сказав Квін.

У лісі армія була зайнята боротьбою з Вендіґо. Вони нарешті зрозуміли, що для вбивства Вендіґо потрібно розтрощити його голову. Як тільки вони це дізналися, ті падали один за одним, але їхня сила все ще виявилася значною, і деякі з їхніх людей загинули.

Однак, завдяки наказам Пола, він переміщував людей у відповідний момент, зміцнюючи слабкі ділянки та покращуючи наявний склад. Поступово здавалося, що кількість Вендіґо зменшилася.

"Пане, з півночі!" - крикнули його люди.

Подивившись на північ, він побачив нову групу людей, що виходила з лісу. Усі вони носили дивні маски, що закривали їхні обличчя, а посеред них стояв той, хто був у масці оні з двома великими іклами.