Розділ 520 — Чорний камінь

Вийшовши з лісу на відкриту місцевість, Пол побачив, як з'явилося кілька фігур. Кожен із них носив дивну маску, що закривала обличчя. На коротку мить він зупинився, вагаючись, що робити.

"Чи вони люди?" – подумав Пол.

Вони, безумовно, виглядали як люди порівняно з істотами, з якими вони билися лише кілька секунд тому і з якими все ще мали справу. Те, як вони йшли та спостерігали за ситуацією, безумовно, відповідало тому, як діяли б люди. Проблема була в тому, що вони вийшли з лісу так спокійно. Вони не обрали варіанту раптової атаки, а просто стояли там.

Ось чому Пол був таким обережним.

"Зупиніть цей бій, і ми вам допоможемо", – сказав той, що стояв у центрі, його голос був глибоким, ніби зміненим голосовим модулятором. Він не був найвищим у групі, але, здавалося, інші, що стояли позаду нього, чекали його команди щодо подальших дій.

Пол почав оцінювати ситуацію, перш ніж дати відповідь. Він мав еліту своєї армії у шикуванні "стріли", близько п'ятдесяти бійців, спрямованих на групу з приблизно тринадцяти осіб перед ними. Решта його армії все ще була зайнята боєм з Вендіґо.

Він бачив, що група мала при собі зброю.

Він мусив припустити, що ці люди, які вийшли, були набагато сильнішими за Вендіґо, але він не міг уявити собі поразки в бою проти них. Його еліта ще не була зачеплена. Спочатку Пол спробував би поговорити з ними спокійно. Це дійсно розглядалося як варіант у його голові. Але врешті-решт він вирішив цього не робити.

Головною причиною цього було те, що він бачив, як з лісу виходять дедалі більше дивних істот. Він думав, що це, можливо, звірі цієї планети, але тепер йому стало зрозуміло: їх контролювала ця група людей.

Жодна з них не кинулася нападати на них, а прямувала лише до його групи. Ці істоти вже вбили кількох його людей, тож, якби вони хотіли поговорити, то мали б самі прийти для розмови насамперед.

"Я азартна людина!" – вигукнув Пол. - "Я ставлю, що мої люди зможуть перемогти вас дванадцятеро."

"Гей, нас тринадцятеро, ти що, рахувати не вмієш!?" – вигукнув тонкий голос, і вдалині було видно маленького чоловічка, який стрибав угору-вниз на одному з їхніх плечей.

"Усі, готуйтеся до битви!" – скомандував Пол, і стріловидний стрій зробив саме це.

"Чому це ніколи не можна вирішити легким шляхом" - подумав Квін.

[Переговори провалилися]

[Новий квест: Підкорити атакуючі людські сили]

[Живими чи мертвими]

[Нагорода за квест ????]

Ну, принаймні схоже, що я щось з цього отримаю, - подумав Квін.

Причина, чому Вендіґо не нападали на них, коли вони щойно прибули, полягала в тому, що ті були вампірами. Головною метою Вендіґо було полювати на людську плоть, і перед ними була свіжа здобич.

Так, вони були досить дикими під час нападу і нападали на все, але якщо перед ними була їжа, вони завжди хапали її першою. Заздалегідь знаючи цю інформацію від Едварда, і Ворден, і Лоґан, тепер єдині люди, що залишилися в групі, обприскали себе зіллям, щоб пахнути так само, як і всі інші.

Високо вгорі продовжували ширяти дивні чорні птахи. Багато з них належали іншим лідерам. Кожен із них використовував свого Фамільяра та ділився своїм баченням, спостерігаючи й чекаючи на результат. Деякі сподівалися, що Квін зазнає невдачі, тоді як інші просто хотіли поглянути на силу Десятого.

"Який дурний хід! Чому вони просто вийшли на відкритий простір? Якби я розбирався з ними, я б уже давно це закінчив!" - сказав новий Шостий лідер, скаржачись.

Деякі з лідерів, переважно ті, хто був проти порятунку Фекса, зібралися разом, щоб подивитися на це видовище. Насправді Прима висунув цю пропозицію, адже саме він рекомендував нового Шостого лідера. Він хотів, щоб той продемонстрував свою нову силу.

Він, власне, не очікував, що перший лідер зробить таку пропозицію. Хоча деякі з них вирішили об'єднатися і працювати разом, перший лідер був трохи непередбачуваним. Брайс мав власні плани та працював самостійно. Але вони не могли заперечити той факт, що він був сильним.

"Покажи нам, на що ти здатен".

Більшість військових складалася з користувачів стихії землі, окрім кількох спеціалізованих типів, які були розміщені тут і там. Це було тому, що для здібностей вище 4-го рівня вони не дозволяли нікому поза межами військових збільшувати свій рівень стихії землі.

Це було добре для Квіна, оскільки він мав чималий досвід протистояння користувачам стихії землі раніше.

Військові розділилися на дві сторони й, об'єднавши свої сили, їм вдалося підняти дві великі скелі й жбурнути їх на них.

Двоє чоловіків стояли перед Квіном, і вони були двома найсильнішими з його десятої родини. Лео з правого боку та Едвард з лівого.

"Дозвольте нам, вашим лицарям, розібратися з цим" - сказав Едвард. - "Наш обов'язок - захищати вас".

Гігантські скелі відкинули тінь на групу, і здавалося, що їх ось-ось розчавить.

"Гей, хіба нам не варто відійти?" - нервово запитав Тіммі.

"Ти маєш довіряти їхній силі", - відповіла Ерін.

Простягнувши руку до боку, Едвард дозволив червоній аурі огорнути обидва його кулаки, і невдовзі вона затверділа, створивши шар поверх його одягу. Підстрибнувши, він зіткнувся з величезним каменем і почав сповільнювати його в повітрі.

Сила відштовхувала його назад деякий час, доки він нарешті не торкнувся землі двома ногами. Його біцепси випнулися, а пальці вп'ялися в камінь. Зрештою, той зупинився.

Військові були в шоці, бо щойно бачили, як старий зупинив гігантського камня голіруч і тепер тримав його над головою, ніби ніс цілу планету.

Щодо іншого гігантського камня, Лео чекав на слушний момент, перш ніж витягнути свій меч. Він вимахнув мечем і вклав його назад у піхви. Інші бачили лише один помах, але насправді він зробив кілька, оскільки камінь розпався на шматки. Однак інерція шматків все ще зберігалася, і вони продовжували летіти повз Лео.

"Ах! Нас зараз зачепить!" - вигукнула Сіа, збираючись бігти й присісти, намагаючись знайти укриття від уламків, які розрізав Лео.

"Не рухайся!" - сказала Ерін, схопивши її.

Решта групи бачила, що Артур залишався нерухомим, як і Квін, тому вони вирішили наслідувати їхній приклад. Кожен камінь пролетів повз їхні обличчя, ноги, у проміжках між їхніми головами, але жоден з них їх не торкнувся.

"Хто ці люди!?" – сказав солдат, його тіло почало ледь помітно тремтіти.

Ці дії лише двох чоловіків підірвали бойовий дух солдатів, і це було їхньою метою. Едвард і Лео знали, наскільки важливо мати сильний бойовий дух. Вони знали, що демонстрація їхньої сили дасть їм перевагу.

У їхніх головах вони подумали: "Якщо двоє з нас можуть це зробити, то що ж решта?" Однак інші не були на тому ж рівні, що Едвард і Лео. Їм просто потрібно було, щоб солдати так думали.

Едвард, тримаючи великого камня у своїх руках, використав усю свою силу і жбурнув його назад до армії.

"Руш!" – сказав Пол, проходячи крізь стріловидне шикування і зустрічаючись з камнем. Він виставив обидві руки і почав зосереджуватися. Раптом великий камінь почав зменшуватися. Здавалося, ніби він кришився всередині себе. Зменшуючись, він ставав усе меншим і меншим, конденсуючись.

Колір камня також почав змінюватися, з бруду на твердий чорний матеріал, і нарешті, коли він дістався до руки Пола, став повністю чорним і міг поміститися в його долоні.

"Ви не єдині, хто вміє показувати вигадливі трюки!" – крикнув Пол, жбурляючи чорну кулю в центр групи.

Якби він мав вгадати, то той, хто говорив раніше, був їхнім лідером, і хоча лідер не завжди був найсильнішим, він усе одно був лідером. Перемога над ним також призвела б до послаблення бойового духу іншої сторони.

Чорний камінь був настільки сконденсований і випущений з такою силою, що він зміг би пройти крізь що завгодно. Навіть крізь тверду шкіру Далкі. Побачивши, що людина вирішила не рухатися, він вгадав правильно. Що зарозумілість цієї людини стане для нього смертю.

Перш ніж чорний камінь встиг дістатися обличчя Квіна, його тінь піднялася із землі. Зупинивши маленький чорний камінь повністю в повітрі.

"Що?!" – сказав Пол з жахом. Давно він не бачив, щоб хтось зупиняв його атаку так, та ще й так безтурботно. Потім він помітив, що це було. - "Тінь... схоже, я все-таки в потрібному місці". Усміхаючись.

Щодо Квіна, він був однаково шокований. Блокування тієї єдиної атаки своєю тінню коштувало йому дорого.

[-50 ОЧКИ МС]

[50/100 MC ]

Раніше він бився з генералом і показав себе добре. Це надало йому впевненості, але це було нагадуванням, що цього разу він протистояв головному генералу.

"Усі, ми не можемо дозволити собі стримуватися. Випустіть свою Зброю душі!" - сказав Пол.