Розділ 523 — Нагороди за квест!!!

"Ти чув новини?!" – сказав схвильований вампір.

"Що люди нас знайшли?" - відповів інший. - "Я думав, усі вже про це знали."

"Так, не про це, це вже старі новини, а про групу, що пішла їх побити. Я чув, це була десята родина."

"Десята родина, ти впевнений? Хто б туди пішов окрім лицаря Едварда?"

"Можливо, чутки про обрання нового десятого лідера були правдою. Я чув, вони використали це як випробування для нього, щоб побачити, наскільки він сильний. Він узяв лише невелику групу і легко впорався з людьми."

"Велике діло!" - приєднався інший. - "Я маю на увазі, добре, якщо це була загроза високого рівня, але ти говориш про людей тут. Навіть ми могли б впоратися з цим."

"Ти впевнений?" - відповів інший. - "Це, очевидно, була достатньо велика загроза, що вони взагалі вирішили послати лідера. Я не можу не думати, що тут починають змінюватися речі. Такого не траплялося так давно, а тепер – одне за одним."

Все поселення гуділо, оскільки інформація передавалася від однієї людини до іншої в житловій зоні біля озера, і швидко розійшлася новина, що це була десята родина, нова десята родина, яка впоралася із загрозою. Ті, хто належав до десятої, вперше відчули невелику гордість за дії своєї родини, але все ж вирішили приховати це. Навіть попри це, якби вони вийшли і заявили, що належать до десятої, інші сміялися б з них. Зміни не могли статися за одну ніч. Але дехто з них міг сподіватися.

Група поверталася назад, а солдати, які були захоплені, здавалося, не чинили жодного опору. Вони були дуже вірні Полу, головному генералу. Після того, як Фекс закінчив тимчасово зв'язувати їх усіх своює ниткою, вони чекали на прибуття транспортних засобів, які замовив Едвард.

Нарешті з'явився досить великий фургон, а всередині були кайданки, виготовлені з міцного чорного матеріалу. Нитку замінили кайданками, а людей одного за одним завели в дивні на вигляд фургони.

Загалом було близько ста двадцяти живих людей.

Після цього портативні телепортатори помістили в окремий транспортний засіб.

"Ми помремо?" - запитала Пола жінка-солдат.

"Я не знаю" - відповів Пол. – "Усе, що я знаю, це те, що вони вирішили залишити нас живими поки що".

Коли всі зайшли, Едвард зупинив Пола, не давши йому йти вперед - він був єдиним, хто не мав заходити в транспортний засіб. Повертаючись до поселення, фургони повільно рухалися, слідуючи за ними, а Пол стояв посеред них усіх, з Лео прямо поруч із ним.

Ця повільна хода назад дала всім час подумати, і водночас Квін нарешті міг перевірити результат бою, включаючи нагороди, які він отримав за виконання квесту. Оскільки було чимало речей, які потрібно було осягнути.

[Рівень 29]

До того як Квін досяг 26-го рівня, він отримав три рівні за весь той бій. Кожного разу, коли він перемагав ворога, він отримував досвід, більше, ніж раніше, що доводило складність ворогів, з якими він мав справу, і нарешті, коли він завершив квест, це підвищило його рівень ще раз.

Що Квін також помітив під час бою, так це те, що кожного разу, коли він перемагав супротивника, з'являлося нове повідомлення про отримання бонусного досвіду. Це було завдяки його титулу: "Маленький помічник Едварда", що давало йому на десять відсотків більше досвіду.

Йому все ще не подобалася назва титулу, але вона, безперечно, була ефективною, адже кількість досвіду, необхідна згодом, буде величезною.

[0/25,600]

Йому ще було далеко до досягнення сорокового рівня і того, щоб стати Вампіром-лордом.

З моменту еволюції у Вампіра-шляхтича, Квін отримував лише одне додаткове очко характеристик за кожен підвищений рівень, і він також помітив дещо інше: його HP залишалося незмінним, тримаючись на сотні. Він не був впевнений, чи це просто ліміт, але якщо так, то для сильніших ворогів, з якими він зіткнеться в майбутньому, йому потрібно буде зосередитися на отриманні кращого Звірячого спорядження, щоб захистити себе.

Зі своїми трьома додатковими очками характеристик він вирішив вкласти їх у спритність, як і планував спочатку. Він виявив, що однією з головних відмінностей між ним і нинішніми лідерами вампірів була їхня швидкість. Також більше не було особливої потреби вкладати його очки в навичку Чарівності.

Він міг контролювати більшість людей у школі, яких йому було потрібно, а ті, хто мав високе положення, були надто сильні, щоб їх заворожити, у будь-якому разі. Він не відкидав цього повністю, але це більше не було його основною увагою після усвідомлення того, наскільки йому ще потрібно було покращитися у сфері бою.

Було кілька разів під час бою, Квін зміг поглинути кілька крапель крові тут і там, і це також збільшило його показники, і тепер вони були такими:

[Сила: 48 (+11)]

[Спритність: 48 (+5)]

[Витривалість: 42 (+1)]

[Чарівність: 45 (+1)]

[Захист: 33]

Наступні сповіщення стосувалися його тіньової здатності. Як винагорода, йому було надано шанс розблокувати будь-яку навичку, яку він хотів, так само як після перемоги над Звіром королівського рівня. Крім того, завдяки тренуванням Артура під час бою, його навички покращилися, і тепер він мав достатньо очок, щоб розблокувати всі тіньові навички в Системі.

Не гаючи часу, Квін розблокував їх негайно, а потім з'явився новий екран сповіщень.

[Тіньова здатність 6 рівня повністю розблокована]

[Очки МС збільшилися до 120]

[Розблоковано вкладку тіньової здатності 7 рівня]

[2 нові навички доступні в магазині навичок]

Після розблокування десяти тіньових навичок, доступних на шостому рівні, Квін отримав ще двадцять Очок МС. Тепер йому багато що ставало зрозумілішим. Користувач тіньових здібностей першого рівня мав би лише двадцять Очок МС для використання, і, швидше за все, володів би лише однією навичкою або близько того. Щоразу, переходячи на наступний рівень, він заробляв би додаткові двадцять Очок МС.

Оскільки Квін перескочив і вивчив книгу шостого рівня, це збільшило його Очки МС до сотні, але він ще не вивчив усіх тіньових навичок, які з нею йшли.

Знову ж таки, Квін мав нуль очок навичок, однак були дві нові тіньові навички, які він міг тепер розблокувати, і чотири, з якими він ще не мав нагоди поекспериментувати. Квін, однак, не хвилювався, бо з ним був Артур. Хтось, хто знав, як використовувати тінь краще за будь-кого.

Нарешті, останні кілька речей для завершення квесту.

[Ви отримали 500 очок репутації]

[Всього 600 очок репутації]

Квін все ще не знав, радіти цьому чи ні, оскільки він вважав очки репутації досить марними. Він хотів поставити Системі запитання, але коли він це зробив, відповіді не було.

Пройде деякий час, поки Квін знову звикне до мовчазної Системи, яка була у нього спочатку. Але поки що, здобуття більшої репутації не могло бути поганою річчю.

Поселення вампірів нарешті стало видним, коли вони наближалися до краю лісу. Пол більшу частину подорожі мовчав, і це був перший раз, коли він розтулив рота.

"Це схоже на споруди Далкі..." – сказав Пол.

На секунду він подумав, що це були люди, які перейшли на бік Далкі, але потім згадав Лео, який стояв поруч з ним. Лео ненавидів Далкі більше, ніж будь-хто, із тих кого він зустрічав раніше. Лео ні за що не працював би з ними.

Усе це лише збивало його з пантелику, і коли вони прибули до поселення, і він побачив очі всіх людей, що дивилися на нього, він просто не розумів, що відбувається.

"Люди!"

"Це десята родина їх захопила?"

"Вони так солодко пахнуть, я відчуваю їхній запах крізь фургон."

Почувши ці слова та глузування, Пол відчув, що його початкова думка про те, що це люди, була абсолютно хибною. Де ж він, урешті-решт, опинився?

"Лео... Мені потрібно запитати: я віддав своїх людей тобі добровільно. Буду чесний, частково це було тому, що я бачив тебе", - пояснив Пол. - "Просто скажи мені: я та мої люди будемо в безпеці, чи не так? Ти ж не дозволиш цим невинним солдатам померти без причини".

Лео хотів відповісти, але правда полягала в тому, що він не знав відповіді. Він знав, що Квін теж не хотів такого результату, і його не можна було звинувачувати. Усі вони просто опинилися в кепській ситуації.

Почувши це, Квін почав думати про їхню долю. Через позицію Пола на Землі, вони не могли просто стерти їхні спогади та відправити назад. Вони не мали б такого ж варіанту, як Лоґан і Ворден.

У цьому дивному місці навіть Квін не міг дати їм жодних обіцянок. З того, чого Артур навчив його раніше, було зрозуміло, що він мусить обрати людей, про яких найбільше дбає, а це був він сам та його друзі.

Попереду височів королівський замок, де мала вирішитися доля людей.