Розділ 527 — Укладання угоди!

Квін подумав, що це можливо, коли робив свою пропозицію. Що він хотів зробити зараз, так це спробувати придумати щось, що задовольнило б їх, але також допомогло йому в його ситуації.

Він зайшов так далеко сам. Тепер поруч не було Артура чи Вінсента, щоб допомогти йому порадами, усе залежало від нього, і він стояв на останньому порозі.

"Якщо один із його Вампірів-лицарів залишиться в замку, цього має бути достатньо, чи не так?" - Едвард оживився. - "Так робили раніше, коли таке важливе завдання доручали родині."

Так, це було правдою, у минулих спогадах Вінсенту доручали завдання збирати кров у людей. Це була його робота як лідера. Тоді дозволяли лідеру взаємодіяти з людьми разом із Вампіром-лицарем.

"Прошу." - Прима втрутилася. - "Ви ледь знаєте того хлопця, навіть ваш дорогоцінний десятий лідер, який дбав про вас, покинув вас усіх, і задля чого, хто знає? Якщо б ви залишилися тут, нічого б не змінилося. Якщо ми хочемо, щоб це було справедливіше, то це має бути хтось із групи, з якою він прийшов. Хтось близький йому."

"Я думаю, це добре," - Мука додав. - "Ми всі бачили, через скільки він пройшов, щоб врятувати Фекса. Когось, хто не був пов'язаний з його власною родиною. Якщо б у нього був хтось настільки близький до нього. Я не думаю, що він коли-небудь залишив би їх."

Почувши це від Муки, вони всі згадали, чому Квін взагалі сюди прийшов. Щоб врятувати життя одного вампіра. Того, хто не займав високої владної позиції, а був просто другом. Вони не могли заперечити, що це був чудовий засіб для торгу.

Брайс, який усе це слухав, бачив, як змінюється думка на обличчях усіх присутніх. Він знав, що все йде за їхнім планом.

"Добре" - сказав Квін. – "Тоді, крім того, що Едвард залишається тут. Я вирішив залишити свого іншого лицаря, Лео. Я хочу піклуватися про десятий народ і не зовсім його покидати. Ви всі бачили силу Лео на полі бою. Він один з моїх найкращих воїнів, і, гадаю, це буде справедливо."

Те, що сказав Квін, було правдою, але головна причина вибору Лео полягала в тому, що інші не знали чогось, що знав він. Особлива навичка, пов'язана лише з Системою, навичка під назвою "Виклик". Ця навичка дозволила б йому будь-коли і в будь-який момент викликати Лео до себе, якщо він коли-небудь потрапить у біду.

Він не хотів її використовувати, але це була б хороша підстраховка.

"Гадаю, зроблена пропозиція хороша" - сказав Двайт. – "Я вважаю, що важливо стежити за тим, що відбувається на землі, і для нашого власного майбутнього. Ті, хто бажає підтримати пропозицію десятого, будь ласка, підніміть руку."

Почувши це, Квін сповнився хвилювання. Він зробив це; він усе-таки зміг переконати їх піти на це, але потім усе змінилося, коли він побачив кількість піднятих рук. Їх було чотири загалом.

"Схоже, дехто залишається непереконаним," - пробурмотів Едвард.

"Наразі ми не маємо жодних життєздатних варіантів, і, схоже, жоден інший лідер не бажає йти" - сказав Двайт, хитаючи головою. – "Мушу запитати, чи є щось, що переконає інших лідерів дозволити цій пропозиції рухатися вперед?"

"У мене є одна пропозиція" - сказала Джилл, піднявши руку. Вона була однією з лідерів вампірів, яка сильно поранила Лейлу, і Квін пам'ятав, що він поранив її своїм Кривавим пострілом. Якщо саме вона мала пропозицію, йому не подобалося, як усе це розвивається.

"Я була б схильна погодитися, якщо він залишить одну з дівчат зі своєї групи, а яку саме - вирішувати йому" - сказала вона з усмішкою.

Якби Квін міг, він би хотів узяти їх усіх, але зрештою це було неможливо.

"Добре, я залишу Ерін. Вона нещодавно обернена."

Джилл була задоволена цим; їй було байдуже, яку саме, але вона хотіла відплатити всім трьом дівчатам за клопоти, які вони завдали їй тоді.

Що стосується міркувань Квіна. Це було тому, що Ерін взагалі не могла повернутися на військову базу. Трудрім все ще переслідував її, і вони зробили відео, оголосивши, що Чисті захопили її.

Її колір волосся та зовнішність тепер були трохи змінені, але вона все ще виглядала як Ерін. Крім того, згідно з описом Системи, якби вона повернулася і була оточена людьми, її зовнішність змінилася б на ту, якою була колись.

Він знав, що Лео й Ерін гарно пасують одне одному. Вони вже були разом деякий час раніше, і він був упевнений, що Ерін, найімовірніше, буде не проти цього та зрозуміє його рішення.

Проблема полягала в тому, що хоча Джилл і передумала, все одно лише п'ять людей погодилися; потрібно було переконати ще більше, щоб набрати більшість.

Кілька хвилин у кімнаті панувала тиша, і Квін уже вичерпав ідеї, як їх переконати, аж раптом несподівано пролунав голос" - це був Джин, один із вампірів, який уже віддав свій голос Квіну.

"Гадаю, це схилить декого на наш бік" - сказав Джин. – "Як щодо того, щоб із групи, яку ми надсилаємо, ми відправили одного з наших вампірів з ними? Щоб зробити це ще справедливіше, я б запропонував надіслати когось з іншого боку, хто ще не віддав свій голос. Ми могли б навіть відправити когось із першої родини.

Вирішувати вам, кого оберете, ви могли б відправити одного зі своїх лицарів, якщо дійсно цього бажаєте."

Нарешті здавалося, що вампіри можуть погодитися, бачачи, як багато хто з них кивали головами.

Побачивши, що голоси скоро зміняться, Брайс першим підняв руку, змінивши свій голос: "Тоді я погоджуся на це, якщо буде відправлено когось із першої родини."

Інший лідер також підняв руку, почувши це, нарешті віддавши більшість голосів Квіну.

Дивне відчуття у шлунку Квіна нарешті почало вщухати, він більше не відчував, що його зараз вирве.

"Я зробив це... але... Я не можу просто задовольнитися цим," – подумав він.

"Здається, ми всі дійшли згоди" – сказав король. – "Людина, відома як Пол, буде посвячена кров'ю десятим лідером. Потім невелика група людей десятого буде відправлена на Землю разом з одним із вампірів з першої родини. Дрібніші деталі будуть обговорені незабаром, але я бажаю, щоб це було зроблено якомога швидше. Тому я бажаю, щоб Квін зібрав своїх людей. До того ж, я обіцяв тобі винагороду за таке чудове виконання завдання. Чи є щось, чим ти бажаєш бути нагородженим?"

Стиснувши кулак, Квін мусив це зробити – єдине, про що він хотів попросити весь цей час.

"Якщо ви можете дарувати мені будь-що, то я бажаю, щоб двом людям, які залишилися і яких я привів із собою, не стерли пам'ять, – попросив Квін. – "Вони дуже близькі мені, настільки близькі, що прийшли сюди з власної волі, щоб врятувати іншого вампіра. Їх не змусив наказ крові, а інший тип зв'язку."

"Я чую, що ти кажеш" – відповів король. – "Але людям не дозволено знати про це місце. Навіть якщо я хочу надати тобі це, я не можу. Чи є щось інше, про що ти хочеш попросити?"

Він зазнав невдачі. Квін відчував, ніби підвів своїх друзів. Після того, як вони зробили все можливе, щоб допомогти йому, їхні спогади мали бути стерті, і вони забули б усе, через що пройшли.

Ні! Він мусив спробувати знову.

"Якщо ви не можете задовольнити це моє прохання зараз, то я прошу, принаймні відкладіть його. Вони будуть важливими у виконанні мого завдання. Коли я привів їх сюди, саме завдяки їхнім силам мені вдалося зайти так далеко. Ви можете підтвердити зі своїми людьми, ми пробрались у вашу невідому Систему. Ви бачили, як вони розправлялися з іншими вампірами на полі бою.

Навіть не будучи вампірами, вони все одно змогли протистояти вашим найкращим. Тож усе, чого я хочу, це щоб ви зберегли їхні спогади до завершення місії..."

У кімнаті запанувала пауза і тиша. Король насправді чекав, щоб побачити, чи хтось сильно заперечуватиме проти цього, але, схоже, жоден із вампірів насправді не переймався цим.

"Гаразд, дуже добре", - відповів король. - "Але вони – ваша відповідальність, будь ласка, пам'ятайте, що все, що вони зроблять, тепер також сильно вплине на вас, і пам'ятайте про тих, кого ви вирішили залишити позаду. Залишилося ще кілька моментів, які треба обговорити, повертайтеся до свого замку зараз і виберіть тих, кого бажаєте взяти з собою. Один із моїх королівських лицарів прийде пізніше, щоб повідомити вам решту деталей."

"Нараду закінчено."

Нарешті важкий тягар спав з плечей Квіна. Він зробив це, вони змогли повернутися на Землю, повернутися додому.

Проте це було не назавжди, і наскільки довго – він не знав, але це був перший крок.