Розділ 529 — Майбутня сила

Дівчата знову прибули до будинку Ксандера, але цього разу він виглядав зовсім інакше. Спереду стояв самохідний екіпаж, у якому було спаковано всі їхні речі, а їхня родина виглядала засмученою, коли вони сідали до іншого, що стояв позаду.

"Лейло, Сіа!" - вигукнула Емі. - "Ви встигли якраз вчасно. Ми саме збиралися вирушати до десятої родини."

Всі приготування були завершені, а їхній будинок повністю спорожнів.

"Куди ви вирушаєте?" - запитала Лейла, розглядаючи всі їхні речі.

"Що ж, наша реєстрація та перехід до десятої родини завершені", - відповіла вона. - "Тож спочатку ми попрямуємо до місця збору, щоб побачити наше нове помешкання, а потім збиралися вирушити до десятого замку."

Десятий замок був саме тим місцем, звідки прибули дві дівчини; здавалося, вони просто змарнували час, приїхавши сюди.

"Десятий замок, чому ви туди повертаєтеся?" - запитала Сіа.

"Що ж, приєднавшись до десятої родини, ми маємо почати все знову з самого низу, тому ми й перебуваємо в місці збору, але лицар Едвард зробив оголошення, сказавши всім прийти до десятого замку сьогодні ввечері."

Повертаючись у кареті з Емі та Ксандером, дівчата повідомили їм про те, що мало статися, сказавши, що це, найімовірніше, буде їхній останній день тут.

"Ну, Ксандер засмутиться" - сказала Емі. – "Половина причини, чому ми спочатку переїжджали до десятої родини, полягала в тому, щоб він мав більше можливостей поговорити з вами."

Ксандер виглянув у вікно карети і прикрив обличчя рукою, щоб інші не бачили виразу його обличчя, але Емі знала його найкраще. Він був збентежений і навіть не хотів дивитися на обох дівчат.

"Цікаво, що це будуть за оголошення?" - подумала Сіа.

Королівський лицар Двайт разом із Полом піднялися на верхній поверх замку до тронного залу разом із Квіном та Лео, щоб розпочати процес "кровопускання". Лицар Двайт був там з двох причин: щоб дати всій команді короткий опис їхніх робочих завдань та того, що їм потрібно робити на кожному кроці.

Друга причина - залишитися там, доки він особисто не побачить, як завершиться весь процес "кровопускання". Тут не буде жодних хитрощів.

Через це, унизу, у приймальні, Едвард залишився з Фексом та Ерін, все ще спостерігаючи за битвою.

Бій почався, і для них обох він став інтенсивним набагато швидше, ніж вони обоє гадали. Вони обоє були вкриті потом і важко дихали.

"Ти справді стала значно сильнішою з того часу, як ми востаннє зустрічалися на тому даху!" – вигукнув Фекс. Він розмірковував, чи може хтось настільки покращитися лише тому, що щойно обернувся? Але справа була не лише в цьому.

Її майстерність володіння мечем також покращилася, але вона все ще не була найкращою. Він знав це краще за будь-кого, бо міг розкрити її найкращі якості, коли контролював її.

Знову кинувшись уперед, Фекс викинув зі своїх рук Кров'яні Удари. Ерін відбила обидва мечем, розбивши їх при ударі. Вона ще не навчилася створювати власні Кров'яні Удари, але, використовуючи Ци та свою надзвичайну силу, була достатньо міцною, щоб їх позбутися.

Досить близько підійшовши, Ерін опустила свій клинок на голову Фекса.

"Вона що, намагається мене вбити?!" – подумав Фекс, але вчасно витягнув свою червону нитку, відбивши атаку і відхилившись убік.

Він втомлювався швидше, ніж зазвичай, тому що його червона нитка була єдиним, що могло відбити її атаки. Його звичайна нитка легко перерізалася мечем, наповненим Ци. І оскільки Ерін була швидшою за нього, це було єдине, на що він міг покладатися.

"Я мушу спробувати щось інше, інакше програю цей бій, якщо він триватиме далі." – подумав Фекс.

Ерін не поступалася ні на секунду і не давала йому спочити, намагаючись влучити то тут, то там. Зосередившись, Фекс ухилявся від ударів усіма можливими способами: перекочуючись, пригинаючись і використовуючи Криваву стіну. Він робив це кілька разів, і саме тоді Ерін помітила щось дивне.

До цього, протягом усього бою, він блокував її атаки, використовуючи червону нитку, але тепер зупинився. "Це тому, що в нього закінчилася енергія?" Але боротьба в його очах говорила про інше. Їй потрібно було бути обережною.

Потім Фекс зробив щось дивне. Використовуючи власні нігті, він порізав долоні й розбризкав кров по всій ділянці, де стояла Ерін.

"Я спіймав тебе", - сказав він.

Кров виявила кілька шматочків звичайної нитки, які були розміщені по всій Ерін. Щоразу, коли Фекс обережно ухилявся від атаки, він встановлював точку, поміщаючи голку на землю, прикріплюючи нитку й повністю оточуючи нею Ерін. Його звичайна нитка була слабшою, але майже невидимою.

Однак червоне покриття його крові було не лише для того, щоб показати їй, де знаходиться нитка. Він розмістив свою кров на нитках, щоб пізніше наповнити їх своєю силою. Простягнувши руку, він поступово зміг контролювати кров і покрити всі нитки червоним.

"Контроль крові!" – промовив Едвард, шокований. – "Але ж він лише вампір, хоча й не найкращий. Як він уже здатен на таке? Здається, тринадцята родина втратила потенційно велику силу."

"Піднімайся!" – сказав Фекс. Кривавими нитками він рухав і обкручував їх, огортаючи ними кожну частину тіла Ерін. Йому лише потрібно було обмежити її рухи. Він досі боявся її сили, що, можливо, якби вона змогла зробити повноцінний замах, то змогла б розірвати навіть цю червону нитку.

Зрештою, Ерін була обмежена до такої міри, що могла лише смикатися.

"Фекс – переможець," – оголосив Едвард, намагаючись завершити бій.

Ерін була засмучена, але не повністю. Коли вони билися на даху, давно, навіть зі своїми крижаними силами, вона нічого не могла вдіяти. Але тут вона змусила Фекса показати низку навичок, які він ніколи раніше не демонстрував, довівши його до межі.

Без сумніву, тепер без своїх сил вона була сильнішою, ніж тоді, коли вони в неї були. Тому вона могла лише думати, що час без її сил її покращив. Показав їй, наскільки сильно вона покладалася на них раніше. Тепер, якби вона тільки здобула нову здатність. Вона відчувала, що готова.

"Ти можеш зняти ці нитки?" – запитала Ерін, але потім помітила, що нитки почали розпадатися і самі падати на підлогу.

Вона подивилася на Фекса, що стояв навпроти неї. Він все ще стояв, дивлячись на неї, але не рухався, і перш ніж вона встигла усвідомити, його тіло похитнулося і впало на землю. Його тіло раптом почало трястися і вібрувати, наче у нього був напад.

"Що з ним?!" – сказала Ерін, підбігаючи.

"Не хвилюйтеся, я підготувався до цього", – сказав Едвард. – "Це нічого страшного. Він просто еволюціонує".

Фексу дали пакет крові, щоб він відновив сили. Побачивши кров, Ерін подумала, що, можливо, тепер, коли вона вампір, її потягне до неї, але такої реакції не було. Протягом свого перебування тут, у неї буде час дізнатися більше про себе і про те, ким вона насправді є.

Тремтіння припинилося, але Фекс тепер відчував у собі палючу енергію. Його тіло переживало серйозні зміни, і він так довго був на піку. Він ставав абсолютно новою людиною.

"Чи є ще щось, що нам потрібно зробити?" – запитала Ерін.

"Все, що ми можемо зробити, це чекати".

У тронній залі, Лео і Квін стояли з одного боку, а двоє інших стояли навпроти них. Було ніяково, м'яко кажучи.

"Чи можу я поговорити з ними?" – запитав Пол.

Двайт не відповів і натомість подивився на Квіна, який очікував відповіді. Двайт зрештою кивнув у відповідь.

"Робіть, що хочете, тільки не баріться занадто довго", - сказав він, відійшовши від них і сівши на одне з вільних місць збоку в кімнаті. Він уважно стежив за ними всіма.

"Що ти хотів сказати?" - запитав Квін.

Пол подивився на Лео, потім знову глянув на Квіна.

"Я просто хотів подякувати тобі за твою пропозицію", - сказав Пол. - "Не знаю чому, але схоже, ти справді боровся за мій народ, і завдяки цьому вони залишаться живими. Я також не знав, що ти був студентом моєї академії. Ви двоє завжди були... Завжди були вампірами, що працювали на них як шпигуни?"

Стиснувши кулак, Квін був сповнений емоцій. Так, він хотів врятувати цих людей, але зараз перед ним був один із головних генералів бази, і Квін хотів висловити йому все, що було на думці, і тепер він нарешті міг це зробити.

"Ти взагалі знаєш, що відбувається на військовій базі?" - запитав Квін. - "Ні, не лише на базі, а й яким є світ зараз?"

Від цього раптового спалаху гніву Пол був шокований. Що могло трапитися з кимось, аби зробити його таким?