Розділ 533 — Дім, милий дім, частина 1

Представлення нового Вампіра-лицаря десятій родині було успішним. Здавалося, що якимось чином, за допомогою якихось божевільних методів їм справді вдалося завоювати прихильність вампірів.

Чутки вже поширилися про те, що зробив Лео, і не тільки в межах десятої родини. Коли вампіри поверталися до місця збору, вони почали спілкуватися з іншими родинами, розповідаючи їм про шалену історію та оголошення, свідками яких вони щойно стали.

Деякі з них просто не могли повірити в те, що чули. Навіть для вампірів було досить шалено чути, як хтось просто відрубує руки ось так, особливо в межах їхньої власної родини.

"Хіба ти трохи не занепокоєний?" – запитав вампір.

"Занепокоєний? Це найкраще, що трапилося з десятою родиною за багато років!"

Інші родини не розуміли, через що зараз проходить десята родина, але вони були більш ніж щасливі. Хоча, все ще без лідера, ситуація здебільшого залишалася б такою ж.

Все одно було краще спробувати потрапити до однієї з інших родин, щоб отримати шанс вивчити їхню здібність, забезпечуючи собі кращу ситуацію та світле майбутнє. Вони просто подумали, що, можливо, залишатися було не такою вже й поганою ідеєю врешті-решт і не таким безнадійним.

З наближенням кінця дня настав час усім відпочити, але деяким було важко заснути. Ці літні канікули були насиченими для всіх них, м'яко кажучи. Деякі з них зазнали докорінних змін, вже не будучи людьми.

Інші, як-от Лоґан, виявили, що їхні сім'ї приховували таємниці і були замішані в усій цій колотнечі більше, ніж вони думали, а Ворден отримав маленького брата з усього цього – Бордена.

Усі вони були раді нарешті покинути це місце, воно здавалося дивним, і ніхто з них не міг назвати це місце домом. Однак були люди, за якими вони сумуватимуть.

Едвард і Квін наразі щось обговорювали в тронній залі, оскільки Квін зробив пропозицію і написав для нього список. Список містив багато різних Звірячих кристалів, від базового рівня до просунутого, але нічого вищого.

"Що це?" - запитав Едвард.

"Це список кристалів, які я хочу, щоб ти зібрав, якщо зможеш. Я думав про те, як допомогти цим людям. Як зробити десяту родину знову такою, як у минулому. Я не такий, як Вінсент, у мене немає його здібностей, тому я не можу створювати зброю, як він," - пояснив Квін.

"Але ж він залишив купу зброї." - Відкривши екран магазину Системи, Квін переглядав їх усі. Були сотні різної зброї та броні, більшість з них йому не потрібні були і ніколи б не знадобилися.

Це змусило його замислитися: чи справді вони всі були створені для нього насамперед?

За словами Вінсента, воно було пов'язане зі сховищем у цьому замку, що було замкнене за стіною. Якщо Квін здобуде необхідні для предмета кристали, тоді воно перемістить зброю зі сховища.

"Якщо я здобуду ці кристали, то зможу отримати зброю, яку залишив Вінсент. Я думав, ми могли б використати їх для родини. Тим, хто досягає успіхів і демонструє талант, наполегливо працюючи, ми даватимемо предмет.

У нас немає можливості заохочувати їх, тому, гадаю, це було б найкращим".

"Це чудова ідея!" - сказав Едвард, зістрибуючи зі свого місця. Справді здавалося, що вони повертаються до золотих часів десятої родини. - "Просто зачекай тут, думаю, я можу зібрати для тебе деякі з тих Звірячих кристалів просто зараз".

Квін збирався сказати йому не турбуватися і зробити це, коли він повернеться, але Едвард уже подався кудись, а за ним тягнувся шлейф туману. Була глуха ніч, і Квін думав, що зможе трохи відпочити до завтра, але, схоже, йому доведеться не спати всю ніч.

"Ах, я, мабуть, усе одно не зміг би заснути", - подумав Квін. На його обличчі з'явилася посмішка.

Едвард повернувся з ящиком, повним кристалів, і викреслив дещо зі списку. Торкнувшись їх усіх, Квін почав створювати предмети, використовуючи кристали один за одним, і вони справді ніби магічно з'являлися в його руках. Це були найрізноманітніші речі. Хоча, за словами Едварда, не всі з них стали б у пригоді вампірам. Він навіть сказав, що деякі предмети були гіршими за те, що вони вже мали. Це мало сенс, оскільки Вінсент був старим вампіром, і було звичною справою, що нові речі були кращими за ті, що він мав на той час.

Проте Квін поки що залишить їх у своєму інвентарі. Щодо тих предметів, які Едвард не взяв, у нього був інший план. Була певна особа, з якою він об'єднався ще на Землі.

Нарешті, коли все було зроблено, Квін зміг добре відпочити, адже був виснажений. Використання Системи таким чином не споживало енергії, але одноманітне використання його Системи просто виснажувало його розум. Сон, якого, як він думав, він ніколи не матиме, таки прийшов. Щойно його тіло торкнулося ліжка, він провалився у сон.

Наступного дня його розбудив Едвард, який, здавалося, мав при собі коробку.

Квін досі був у своєму одязі, оскільки минулої ночі був надто втомлений, щоб навіть переодягтися. Звісно, він виглянув у вікно, і на вулиці було темно. Він на мить подумав, що ще ніч, але потім згадав, що на цій планеті час доби ніколи не змінювався.

Після того, як потер очі і встав з ліжка, Квін підійшов до Едварда.

"Що це?" – запитав Квін.

"Це речі, які ти замовив, їх доставив Фамільяр цього ранку," – відповів Едвард.

Відкривши коробку, можна було побачити кілька різних предметів. Всередині було кілька каблучок, які він просив, щоб роздати собі та іншим, а також про запас. Він ніколи не знав, коли вони можуть знадобитися, або що він робитиме, якщо їх загубить. І було також кілька колб.

Колби вже були наповнені штучною кров'ю, але їх було небагато. Зрештою, вони були потрібні лише вампірам. Шкода, що не було нічого, що могло б зберігати свіже м'ясо для Пітера, коли він його потребуватиме.

"Це чудово," – сказав Квін. Він поклав каблучки у свою вимірну порожнечу, але оскільки кров була всередині колб, йому довелося поки що тримати їх десь у безпечному місці при собі.

"І гм, здається, новий гість чекає у Тронній залі," – сказав Едвард.

Щойно він прокинувся, здавалося, Квін не матиме й секунди, щоб перевести подих, перш ніж йому доведеться робити щось інше.

"Давай покінчимо з цим і тоді повернемося," – відповів Квін. – "Попроси всіх зібратися в тронній залі, коли вони будуть готові. Скажи їм спакувати свої речі та все, що їм потрібно, ніби вони більше не повернуться до цього місця."

Переконавшись, що його волосся в порядку і одяг не пом'ятий, Квін був готовий зустріти цю особу.

"Знаючи, що ця особа з першої родини, я просто сподіваюся, що вони не стануть для мене головним болем", - подумав Квін.

Він зітхнув, відчинивши двері, щоб увійти до тронної зали. Пройшовши червоним килимом від дверей, він побачив Двайта, який сидів у своєму кріслі, та квадратний пристрій на столі поруч із ним. Він виглядав ідентично тому, що був у Лоґана, це був телепортер.

Однак, подивившись уперед, Квін нарешті зустрівся поглядом зі своїм новим гостем, і це справді було чималим сюрпризом.

"Привіт, приємно познайомитись, мене звати Казз", - сказала вона, вклонившись і простягнувши руку для потиску.

Квін навіть не відповів, оскільки на мить був приголомшений. Перший лідер був зморшкуватим старим лисим чоловіком. Він думав, що, можливо, вони прислали б якогось старого дядька, щоб наглядати за ним.

Натомість вони прислали милу на вигляд... ну, Ангела. Навіть зараз, із простягнутою рукою, її голова була трохи нахилена, а на обличчі сяяла мила посмішка, яка відкривала дві ямочки на щоках. Її волосся було чорного кольору, як у більшості вампірів, але вона зав'язала його у два маленькі пучки, які виглядали як маленькі ведмежі вушка.

Крім того, вона, здавалося, була того ж віку, що й усі інші.

"Це обман, так? Це має бути хитрість, щоб змусити мене втратити пильність", - подумав Квін.

"Я щось зробила не так?" - запитала Казз, тримаючи руку простягнутою деякий час, але Квін досі не потиснув її.

Похитавши головою, Квін отямився і також потиснув їй руку.

"Приємно познайомитися", - відповів Квін. - "Гадаю, відтепер ми будемо працювати разом."

"З нетерпінням чекаю", - відповіла вона, знову посміхнувшись своєю невинною усмішкою.

У той момент люди почали заходити в кімнату, а Двайт налаштовував телепортер у кінці червоної доріжки. Настав час їм вирушати до свого рідного дому.