Розділ 534 — Рідний дім, частина 2

Заходячи у двері, Казз щоразу, коли хтось заходив, відразу підбігала до них і представлялася всім, потискаючи руку. Її дії та аура навколо неї - все здавалося такими невинними.

Однак Квін не міг викинути з голови думку, що перший лідер, який тоді здавався таким налаштованим проти нього, ніколи б не дав комусь таку важливу роль просто так, тому він вирішив це зробити.

[Огляд]

[Казз Кейн]

[Вампір-лицар]

Але після використання своєї Навички Огляду на ній, він знову був насторожі. Хтось, хто був Вампіром-лицарем, аж ніяк не міг бути нешкідливим.

"Невже вони справді зайшли так далеко, щоб поставити Вампіра-лицаря наглядати за нами?" - подумав Квін. Без Лео та Едварда, які не поїхали в цю подорож, було цілком можливо, що Казз буде однією з найсильніших серед них.

Якби Квіна не було поруч, щоб стримувати її. Тоді він хвилювався за своїх друзів. Якби вони зробили щось, що вона вважала неправильним, вона була достатньо сильною, щоб розібратися з ними самотужки.

Просто ще одна турбота в його голові.

Усі були в кімнаті, включно з Полом та Лео; і хоча Лео не їхав, він був тут, щоб провести всіх. Єдині, на кого вони чекали, були дівчата.

"Що їх так затримує?" - сказав Фекс, роздратовано постукуючи ногою. Він був більш схвильований, ніж будь-коли, від того, що знову покине це місце.

Потім двері знову відчинилися, і увійшли три дівчини, як завжди, промчавши через кімнату. Казз була першою, хто привітав їх усіх. Вона потиснула руку кожному, хто там був, перш ніж піти.

Коли Казз розвернулася і пішла, Сіа на мить зупинилася.

"Я десь зустрічала цю дівчину раніше?" - сказала Сіа.

"Ну, я не зустрічала її раніше." - відповіла Лейла.

Підійшовши до телепорту, де всі чекали, Сіа озирнулася на всіх у кімнаті. Вона також вперше бачила Пола так близько, і тут її осяйнуло. Тепер вона згадала, де бачила цю дівчину раніше.

Це було в її видінні, яке вона мала не так давно. Від Вчителя Філа вона дізналася, що її видіння були частиною можливого майбутнього. Єдине, що вони не знали, - це коли або наскільки далеко в майбутньому.

Тоді вона не надала цьому значення. Причина полягала в тому, що у видінні були люди, яких вона ніколи раніше не зустрічала. Вона просто подумала, що це щось настільки далеке в майбутньому, що їй не варто турбуватися про це зараз.

Що, якби це було те, що вона бачила?

Тривога охопила її, і Лейла побачила над нею чорний смог. Вона зрозуміла, що щось її турбувало після того, як побачила дівчину Казз.

"Що таке?" - прошепотіла Лейла. - "Це інше видіння?"

Озирнувшись, Сіа розмірковувала, чи варто їй розповідати їм, чи ні. У неї було гнітюче відчуття, що станеться щось жахливе, якщо вони пройдуть крізь той телепорт.

"Ні"," - відповіла Сіа. - "Я думаю, що нам варто залишитися."

"Що ти маєш на увазі?" - запитала Лейла, відвівши Сіа вбік. Вона бачила стурбований вираз її обличчя.

"Я не можу цього пояснити, але я щось бачила. Якщо ми пройдемо крізь той телепорт, я відчуваю, що з нами станеться щось погане" - пояснила Сіа.

"Ти бачила це у своєму видінні, чи це просто здогадка?" - запитала Лейла.

Вона замовкла, замислившись. Це справді була лише здогадка, заснована на попередньому видінні, яке вона бачила. Вона вже розповідала про це іншим дівчатам, але всі вони були живі у видінні, тому вони не вважали, що їм є про що турбуватися.

Поклавши обидві руки на плечі Сіа, вона спробувала її заспокоїти.

"Пам'ятай, майбутнє, яке ти бачиш, не є постійним. Це лише один із варіантів, який ти можеш побачити, ми можемо це змінити. Так сказав Філ, правда? Але також важливо, щоб ти не тримала ці речі при собі. Щоразу, коли ти щось бачиш, розкажи нам. Хто знає, можливо, одного дня це врятує нам життя."

Словам Лейли вдалося значно заспокоїти Сіа, і вони вдвох вирішили не влаштовувати сцену. Особливо коли всі вже були щасливі та схвильовані поверненням. Вони просто не хотіли псувати настрій.

Усі вишикувалися перед телепортом, і Двайт швидко провів короткий інструктаж для всіх. Це було повторення того, що він уже говорив Квіну, але він переконався, що всі також знають про наслідки та вагу цієї місії.

Тепер вони працювали на Раду Вампірів, і він хотів нагадати їм усім про це.

"Куди нас перенесе телепорт?" - запитав Лоґан.

"Ви з'явитеся прямо на острові другої військової бази." - відповів Двайт.

Острів? - подумали інші.

Пол, почувши це, тепер знав, що вампіри мали більше інформації про них, ніж він спочатку думав. Вони знали, що військові бази розташовані на окремих островах, і якимось чином, здавалося, що вони мали телепорти, які з'єднували їх з кожною з них.

"Ні, у нас немає телепортів, що з'єднують їх з кожною з них", – сказав Двайт уголос, наче міг читати думки Пола. - "У нас є телепорти, що з'єднують сім військових баз. Ми так і не змогли визначити місцезнаходження першої військової бази. Я сподіваюся, що коли ви знайдете цю інформацію, ви зможете передати її нам.

Телепорт висадить вас посередині лісу. Розташованого біля центру військової бази. Я вважаю, що він знаходиться поруч із вашою улюбленою школою. Я бажаю вам усім удачі і сподіваюся, що ви не спіткаєте ту ж долю, що й вампіри, які були там до вас."

Останні сказані слова трохи приглушили їхнє хвилювання. Вони не йшли на екскурсію. Натомість, вони мали виконати важливе завдання, і якщо їх викриють, будуть серйозні наслідки. Вони всі повинні були це пам'ятати.

Нарешті, поки Ерін, Лео та Едвард махали на прощання, інші почали проходити крізь телепорт один за одним, поклавши руки один одному на спину.

Сіа, яка стояла ближче до кінця групи, весь час тримала очі заплющеними, а губи її злегка рухалися, наче вона молилася.

"Не підведи мене, Квіне," – сказав Двайт. - "Я з нетерпінням чекаю твого повернення."

Вони всі так часто проходили крізь телепорти, що цей досвід не здавався їм новим. Проте це все одно було неприємним відчуттям – відчувати, як твоє тіло спотворюється, ніби його стискають і розривають на частини.

Проте це відчуття тривало лише кілька секунд, і нарешті, коли вони почули, як їхні ноги опускаються на землю. Вони зрозуміли, що повернулися на Землю.

Перше, що відчув кожен із них, було тепло сонця, що торкалося їхніх тіл. Відчуття, за яким вони дуже сумували.

"Дайте мені мій вітамін D." – сказав Ворден із посмішкою.

Як і сказав Двайт, вони всі опинилися в якомусь лісі.

Озираючись навколо, вони намагалися зорієнтуватися, де перебувають, і саме тоді дехто з них помітив щось.

"Гей, погляньте на це, тут була бійка в лісі?" – запитав Ворден.

Група подивилася, і вони також це побачили. Багато дерев були обгорілими, вирваними з коренем або повністю знищеними.

"Це, мабуть, сталося нещодавно," – прокоментував Пол. - "Зазвичай команда швидко виправляє такі речі. Здається, вони були досить недбалими під час моєї відсутності.

Пол також був відсутній деякий час, більшість свого часу він провів із верховним головнокомандувачем на планеті кажанів. Потім ще більше часу після відкриття телепорта. Він був відсутній так само довго, як і діти.

"Це сонце!" – сказала Казз . – "Мої очі, моя шкіра! Я тану!"

Говорячи, вона драматично жестикулювала і вимовляла це саркастичним тоном. Вона теж мала перстень, тож вони знали, що він на неї не діє. Вона просто намагалася розсмішити всіх, але це не було сприйнято добре. Проте, вони вперше відчували таке дивне відчуття навіть із перстнями.

"Пам’ятайте, що перстні, які ви маєте, дозволяють вам перебувати на сонці не надто довго", – нагадав Квін . Виявилося, що перстень, який Квін дав Лео , був досить рідкісним, і перш ніж він пішов, Лео повернув його Квіну .

Дізнавшись, наскільки він цінний, він уже не мав наміру віддавати його іншим і залишав собі.

"Ходімо сюди", – сказала Казз , показуючи на стежку, яку вона бачила вдалині. Вона одразу рушила, але потім помітила, що не чує кроків нікого іншого.

Коли вона обернулася, то побачила, що всі дивляться на Квіна , очікуючи, що він щось зробить.

"Квіне , ти мусиш показати, що ти лідер", – прошепотів Фекс . – "Якщо ти дозволиш їй поводитися так, ніби вона головна, і почати вирішувати все, то вона думатиме, що вона тут за старшу."

"О, справді?" – сказав Квін .

Він думав, що коли повернеться до школи, то знову стане учнем. Виконуватиме накази вчителів і слухатиме, що вони кажуть, але його ситуація справді кардинально змінилася порівняно з попередньою. Він був не просто учнем. Тепер під ним був навіть очільник усієї військової бази.

"Ходімо всі сюди", - сказав Квін, вказуючи в тому ж напрямку, що й Казз. - "Подивимося, чи зможемо визначити, де ми."

Решта почала робити так, як наказав Квін, і рушила з лісу. Казз не була дурною. Вона знала, що роблять інші.

Групою вони всі по одному вийшли з лісу, і нарешті вони це побачили. Вони вийшли з тієї частини лісу, звідки їм було видно школу ліворуч і місто.

Однак їхні щелепи мало не відвисли від побаченого, і сльози потекли з облич деяких з них. Сіа мала рацію, її видіння справдилося.

"Що тут сталося!?" - сказав Квін.

Усі вони дивилися на повністю зруйновану школу, і місто розділило ту ж долю. Це виглядало так, ніби почалася війна.

Кінець Арки 3