Розділ 535 — Усі зникли!

Арка #4

Жодного слова не пролунало від присутніх деякий час, коли вони дивилися на хаос перед собою. Земля в певних місцях була повністю зруйнована. Міцна споруда, а також шкільні ворота зникли, і так само сталося з містом, що було по інший бік.

"Що тут відбувається?" – нарешті розгублено промовила Казз. - "Хіба це не те, чого ви очікували?"

Звісно, Казз нічого не знала про те, як мав виглядати людський світ. Вона була тут лише для того, щоб переконатися, що інші виконують накази, і водночас повідомити своєму лідеру, якщо буде щось варте звітування.

"Чи варто про це доповідати?" – подумала вона, але не мала жодного уявлення.

"Схоже, тут відбулася масштабна битва", – сказав Лоґан.

"Гадаю, це я зрозумів і сам", – прокоментував Пітер. - "Але поглянь... Я нічого не чую. Я навіть нікого не бачу. Усе тут... немов покинуте".

"Немов із фільму про зомбі", – сказав Ворден.

Фекс не міг стримати сміху від цього коментаря. Але він швидко прикрив рот рукою, коли інші обернулися, щоб подивитися на нього. Для них це було більш делікатним питанням, ніж для нього. Це був їхній дім.

Але він не міг стриматися. Зрештою, з усіх тут Пітер був найближчим до Зомбі, тому здавалося дивним, що саме Ворден скаже це після коментаря Пітера.

"Чи думаєте ви, що це був напад Далкі? Чи, можливо, якийсь звір вибрався з порталу?" – запитала Лейла.

"Я не думаю, що це Далкі", – сказав Пол, дивлячись у небо. Коли він уперше побачив руйнування, це була і його перша думка. - "Якби це були Далкі, ми б бачили їхній величний корабель над нами".

Пол згадав з останньої війни. Корабель, достатньо великий, щоб його можна було побачити майже з будь-якої точки землі. Тоді він вселив страх у їхні серця, і це був день, який вони ніколи не зможуть забути.

Однак він не міг заперечувати, що це могли бути кілька Далкі, але те, що місце було так покинуте, не мало жодного сенсу. Здавалося, пошкодження були завдані давно. І тут більше нікого не було; вони б уже ремонтували це місце, якби це було так.

"Чи є якийсь спосіб зв'язатися з головною базою?" – запитав Квін, дивлячись на Пола. - "Чи з кимось з інших генералів?"

"Вампіри забрали все наше спорядження, але воно все одно було марним на той час. Ми все одно блокуємо місцеві з'єднання від решти світу на острові. Є лише певні пристрої, які можна використовувати для зв'язку з іншими. Усе, що можна використовувати, або в школі, або в місті, але звідси все виглядає зруйнованим."

"Мої дослідження!!!" - вигукнув Лоґан. Він почав думати про всі ґаджети, які ще залишилися в його кімнаті. Усе, що він збудував протягом років, він привіз із собою. Невже це теж усе знищено?

"Гаразд, заспокоймося", - сказав Квін. Чим більше часу вони проводили, стоячи без діла, тим більше людей починали хвилюватися. - "Спробуймо знайти щось, що допоможе нам зв'язатися з людьми, які, можливо, знають, що тут, чорт забирай, відбувається. Пітере, якщо ти міг би побігти до міста, подивитися, чи є там хтось, хоча б одна жива людина, приведи їх до нас. Скажи їм, що Пол тут."

Причиною вибору Пітера було те, що він мав необмежену витривалість, він міг би нескінченно бігати містом, намагаючись знайти когось. На додаток до цього, завдяки своїм характеристикам, він мав ще й чудову швидкість.

Інші виглядали досить приголомшеними, і єдиних, хто міг би виконати таке завдання, він радше тримав би біля себе.

Група без Пітера вся попрямувала до школи, і дорогою вони помітили першу людину. Квін негайно підбіг до нього, використовуючи свою надшвидкість, але людина була мертва. Точніше, він був спалений дотла. Його волосся було скуйовджене.

Людина на землі була одягнена у стандартну військову форму і була одним із військовослужбовців.

Продовжуючи йти до школи, вони бачили набагато більше тіл, і Квін вирішив особисто перевірити кожне з них. Кожне з них було повністю спалене. Тут і там на підлозі були краплі крові, але використовуючи свою Навичку Огляду, Квін зрозумів, що це марно.

Після того, як він занурив палець у кров, це нічого не дало для його характеристик. Що б не сталося з цими людьми, вони постраждали неймовірно сильно.

"Ви помітили?" - сказала Сіа. - "Досі всі мертві тіла, які ми знайшли, – це лише охоронці. Я не бачу жодного студента".

"Ти маєш рацію!" - сказала Лейла.

"Це не повинно бути надто незвично" - відповів Лоґан. – "Пам’ятайте, було літо. Більшість студентів уже повернулися додому, щоб бути зі своїми родинами. Тут і так не було багато студентів".

Почувши це від Лоґана, багато хто з них почав думати про свої власні родини. Дивуючись, чи все з ними гаразд у цій ситуації. Навіть Лейла думала про Чистих. Вона не могла не хвилюватися трохи.

Діставшись до школи, більшість будівель розвалилися. Залишилися деякі частини, які вони спробували дослідити, але здавалося, що все було знищено. Про всяк випадок, однак, вони всі розділилися, щоб подивитися, чи зможуть щось знайти. Ворден навіть дістав Бордена зі своєї маленької бічної кишенькової коробки, щоб той теж міг шукати.

Лоґан розробив невеликий ящик для інструментів, який можна було прикріпити до ноги для зручного перенесення Бордена. Спочатку Ворден хвилювався, як він спатиме, оскільки ящик постійно стоятиме вертикально. Але виявилося, що Борден любив спати, підібгавши ноги і тримаючи їх руками. Це цілком йому підходило.

Цей образ нагадав йому позу, в якій часто сидів і спав Сіл. Що змушувало Вордена замислюватися, чи Борден був створений на його основі, на основі оригіналу, чи був сумішшю їх усіх трьох.

У будь-якому разі, Борден був надзвичайно корисним у переміщенні великих куп уламків, під якими могло бути щось поховане, що вони могли б побачити.

Лоґан намагався знайти, де б могла бути його кімната, і він дійсно її знайшов, але, як і у випадку з охоронцями, все було знищено та спалено. Компоненти всередині були знищені. Було б легше створити нові пристрої, аніж намагатися відремонтувати старі.

"Чорт забирай!" - сказав Лоґан, штовхнувши уламок. Він не був надто засмучений. Враховуючи його характер, уся знайдена ним інформація завжди була десь збережена. Проблема полягала в тому, що це "десь" було там, де жили його батьки.

Дізнавшись, що вони, можливо, збрехали йому, Лоґан ще не був готовий говорити з ними про такі речі. Він сподівався отримати невеличку перерву від шкільного життя до того часу.

Повернувшись до центру. Вони всі тепер сиділи на полі, розмірковуючи, що вони могли б зробити. Ніхто з них нічого не знайшов. Здавалося, що той, хто тут побував, забрав навіть усі телепорти.

"Чи є якийсь спосіб вибратися з цього острова?" - запитав Ворден.

"Острів був створений так, щоб людям було неймовірно важко спробувати покинути це місце," - відповів Пол. - "Найпоширенішим способом пересування були телепорти. Якби у нас їх не було, ми б викликали дирижабль, щоб нас забрав, але без можливості викликати його..."

Група тепер відчувала, що у них є лише одна надія, і вони бачили, як вона наближається до них здалеку. Пітер нарешті приєднався до інших. Усі вони уважно слухали, що він мав сказати, але він з'ясував те саме, що й вони.

Кілька солдатів лежали мертві. Жодного студента так і не було знайдено, але будь-яка технологія або подібне було або забрано, або знищено. Іншою закономірністю знову були сліди обпалення на тілах.

"Без телепортів ми тут застрягли назавжди!" - сказала Сіа. Адже тепер вона справді почала хвилюватися.

"Ну, є один варіант," - відповів Фекс, дивлячись на Казз. З собою вона принесла великий сімейний рюкзак, який легко несла на спині.

Інші не поцікавилися, що всередині. Це були її власні речі, але Фекс знав. Коли вона відкрила його, вони побачили, що це був портативний телепортер.

"Ні, ми не можемо," - миттєво сказав Квін. - "Ми не можемо повертатися до світу вампірів, щойно прибувши сюди, нам нема чого їм повідомити."

"Але який у нас вибір?" - запитав Ворден. - "Вони сказали, що мають інші телепорти до інших баз. Можливо, вони дозволять нам їх використати."

Те, що сказав Ворден, мало сенс, але Квін відчував легкий страх у глибині душі. Що якщо він повернеться, є шанс, що його більше не випустять. Крім того, він хотів дізнатися, що, чорт забирай, тут сталося, перш ніж перестрибувати на інші місця.

"Гадаю, є одне місце, яке ми не перевіряли," - сказав Пол. - "І якщо його не чіпали, то це може бути наш квиток звідси."

Вони всі повернулися до Пола, сподіваючись і дивуючись, якою буде його відповідь.

"Підземелля під академією," - відповів Пол.

Підземелля, місце, де колись тримали Пітера. Місце, куди поміщали порушників дисципліни серед військових.