Розділ 539 — Яка родина?

Більшість солдатів вирішили повернутися на свою тимчасову базу, яку вони мали в полі. Тоді як троє чоловіків, включно з лейтенантом Буґеном, вирішили піднятися на борт корабля. При вході, хоча вони й хотіли зберігати спокій, їм це було важко.

Їхні очі й далі бігали по кімнаті, розглядаючи видовище, яким був корабель. Вони знали, що таких, такого калібру, не могло бути багато. Найімовірніше, військові мали лише кілька таких. Саме тому, коли вони вперше побачили його, вони вважали, що він прибув зі штабу. Це був великий сюрприз, коли вони побачили на борту головного генерала Пола.

Одна з кімнат на кораблі була кімнатою для нарад, її було створено для таких ситуацій, і вони прямували туди зараз. Щоб не викликати підозр, інші, включно з Квіном, поводилися так, ніби Пол був їхнім лідером.

Вони йшли за ним гуртом, поки Пол розмовляв з лейтенантом. Вони були на чималій відстані. Настільки, що лейтенант думав, що зможе вільно говорити так, щоб інші його не чули. Він не знав, що більшість дітей мали надзвичайний слух і могли чути кожне сказане слово.

"Їм можна йти з нами на цю нараду?" - запитав Буґен.

Буґену видалося дивним кілька речей, коли він увійшов на корабель. Перша - наскільки він був порожнім. Бачачи його, вони думали, що на борту буде ціла флотилія. Він ніколи не очікував, що людей буде так мало. Другою проблемою були самі ці люди.

Якщо висловитися ввічливо, це була купа дітлахів. Більшість із них виглядали надзвичайно молодими. Було незрозуміло, чому головний генерал взагалі був з ними. Проте лише головний генерал міг мати доступ до такого корабля.

"Вони зі мною, все гаразд, вони не створять проблем. Ситуація дивна, але наразі вони під моїм безпосереднім командуванням. Я впевнений, нам обом є про що поговорити," – відповів Пол.

Повернувши голову, Буґен все ще не був впевнений, і щойно його погляд зустрівся з Квіновим, він відвернувся.

Під час входу до кімнати для нарад, стільці були розставлені по краях кімнати, недалеко від столу в центрі. Крім того, кілька стільців стояли навколо столу.

На таких нарадах було незвично, щоб весь екіпаж сидів за столом. Зазвичай брали з собою лише кількох людей, і Пол це знав, тому швидко прийняв рішення.

Він попросив Квіна, Вордена та Лоґана йти з ним і сісти за головний стіл для наради. Тоді як інші сіли на стільці по краях. Вони все ще могли чути, що відбувалося на нараді, але не могли втручатися або бути її повноцінною частиною.

"О, вони приєднаються до нас?" – здивовано сказав Буґен. Насправді він не був здивований, але хотів знати, чи є щось особливе за вибором саме цих людей.

"Ви будете здивовані, наскільки талановиті ці діти," - відповів Пол - "Я вірю, що вони стануть одними з тих, хто поведе нас у майбутнє."

Їм це, можливо, здалося випадковим зауваженням, але в глибині душі Пол справді так трохи відчував. Він справді вважав, що ці троє відрізняються від інших учнів, яких він зустрічав раніше.

Після того, як вони сіли, настав час розпочати зустріч. Пол мав найвищий ранг, тому він брав на себе керівництво і ставив більшість запитань. Троє хлопців за столом знали, що не зможуть багато вставляти своїх реплік.

"Перше питання, оскільки ми тут. Що сталося з Дрімлендом? Мені важко повірити, що місто, яке захищав Трудрім, просто зникло за ніч?" запитав Пол.

Лейтенант трохи помовчав, перш ніж відповісти, а потім заговорив повільно.

"Власне, тому ми тут, правда в тому, що ми не знаємо, що сталося."

Здивований вираз з'явився на всіх їхніх обличчях, і це лише підтвердило думки Буґена.

"Сер, якщо можна запитати, як довго вас не було?"

"Мені було доручено спеціальне завдання верховним головнокомандувачем. Ми були на Планеті червоного порталу, проводячи розслідування трохи більше місяця. На жаль, моя команда зіткнулася з деякими труднощами. Зараз вони зниклі безвісти. У той час ми були наставниками групи студентів з другої військової бази.

Це єдині, хто повернувся зі мною. Коли ми прибули на другу базу, все було зруйновано. Солдати були мертві, а від школи нічого не лишилося. Сівши на корабель, ми попрямували до найближчого міста, і тоді ми вас і знайшли."

Глибока нахмуреність з'явилася на обличчі Буґена, наче йому було важко підібрати слова.

"Місяць, невже минуло лише стільки часу, як усе було нормально?" - Буґен говорив сам до себе. - "Гадаю, ви й справді не знаєте, що сталося."

По тону його голосу було чути серйозність, і інші уважно слухали.

"Це може шокувати вас, але за такий короткий час багато що змінилося. Б'юся об заклад, більшість людей бажали б, щоб усе було так, як два місяці тому. Насправді, все почалося саме тут, і саме тому нас сюди й відправили для розслідування."

"Усе йшло як зазвичай, і одного дня знічев'я Дрімленд зник. Місто повністю зникло. Ми провели первинне розслідування, і те, що ви бачите зараз - це те, що ми побачили, повернувшись сюди. Усе місто було зруйноване."

Руки Пола почали трохи пітніти. Стільки запитань роїлося в його голові: "Один із великої четвірки? Хто це зробив, і що з Трудрімом, він ще живий?"

Опустивши голову від розчарування, Буґен навіть не міг поглянути на свого начальника, доповідаючи про це.

"Ми не маємо жодного уявлення, хто це зробив. Що стосується Трудріма, він наразі зник безвісти. Ми припускаємо, що він мертвий, як і всі інші з цього міста. Жодна людина, яка була мешканцем Дрімленду, не була знайдена живою".

Фекс і Казз не зовсім розуміли, що відбувається, але судячи з виразу облич інших, ситуація була досить серйозною. Принаймні Фекс зрозумів одне: ціле Місто було знищено, і вони не мали жодного уявлення, хто це зробив. Сама лише ця думка була жахливою.

Що було ще страшнішим, чого він не усвідомлював, так це те, що місто належало одній із наймогутніших сил людського світу.

Стиснувши кулак, Пол тепер зрозумів, чому він говорив, що світ змінився. Було проведено багато симуляцій. Було розроблено багато планів. З огляду на те, як військові вели справи, вони сильно покладалися на силу Трудріма.

Це було єдине, що стримувало багатьох інших і змушувало підкорятися їхнім екстремальним методам. Що станеться, якщо Трудрім зникне?

"Світ у громадянській війні..." - тихо сказав Пол.

Все, що могли зробити солдати, це мовчки кивнути.

Квін не міг у це повірити. Один з найненависніших ним людей зник просто так. Він не знав, як реагувати; не знав, що робити, ані що відбувається. Невже позбавлення однієї людини настільки сильно вплинуло на світ?

Однак, сівши за стіл, він дещо помітив. Він чув серцебиття однієї людини, що стукотіло швидше й голосніше за інші. Воно належало тому, від кого він цього не очікував. Це був Ворден.

"Чи він щось знає, чому він панікує?"

Ворден справді щось знав. Небагато було сил, що так би взялися за Трудріма. Він не міг пригадати жодної іншої родини, здатної знищити ціле місто, щоб ніхто цього не помітив. Він був стовідсотково впевнений, що в цьому замішані Блейди.

Але все ще було щось, що не сходилося.

"Школа" - випалив Ворден. – "Хто напав на військову базу?"

Зазвичай, питання студента до вищого керівництва вважалося б проступком, але Буґен бачив, що новини вразили студентів. Хто б не був, якби вони раптом повернулися й почули про це, тому він пропустив це повз вуха.

"Військові першими дізналися про зникнення Трудріма. Звісно, ми зробили все можливе, щоб зберегти це в таємниці від інших родин та наших власних солдатів. Однак, чи можете ви уявити, як намагатися зберегти таку велику таємницю? Це було неможливо, і це було лише питанням часу.

Верховний головнокомандувач передбачив, що незабаром хтось зробить хід. Він не знав, хто і коли, тому почав робити власні кроки. Переміщуючи важливих осіб та обладнання з бази до головного штабу, до першої бази. Було важливо, щоб усе не робилося одразу. Це сповістило б інші сім'ї про те, що мало статися.

Як і передбачалося, одна з могутніх сил зробила перший хід. Це була одна з "великої четвірки", чи, радше, "великої трійки". Вони атакували кожну базу одну за одною, звільняючи тих, кого тримали в підземеллі.

"Яка родина?" - запитав Ворден із легкою панікою в голосі.

"Це була родина Ґрейлашів," - відповів Буґен.

Це ім'я викликало спогади у Квіна . Родина Ґрейлашів була однією з "великої четвірки", і на момент події на військовій базі він привернув увагу інших своєю молодістю. Наймолодший лідер в історії Ґрейлашів. Тепер сліди опіків на жертвах набули сенсу. Вони походили від сили блискавки.