Розділ 541 — Розкол

Після того як Пол висловився, реальність вдарила їм в обличчя. Їм справді довелося приймати рішення щодо цього, та ще й гуртом, але як це можливо? Було б гаразд, якби присутні в кімнаті були єдиним, що в них є, але багато хто з них мав родину, про яку треба було дбати.

І знову в кімнаті запала тиша. Пол тепер бачив тріщини у фундаменті цієї команди. Вони не могли знати один одного довго. Шкільна Система не дозволяла цього. Проте їм доводилося так сильно довіряти один одному.

Це доводило, що Квін наразі все ще не годився на роль лідера. Якби так, то Пол висунув би їм усім другу пропозицію, але зараз був не час для цього. Той факт, що Квін сам цього не запропонував, також доводив це.

"Гадаю, я почну знову" - сказав Пол. - Я думаю, ми повинні виключити похід до військових як варіант. Люди, які там при владі, триматимуться своїх посад до кінця. Вам довелося б починати з самого низу, і ми не змогли б багато чого зробити, щоб вплинути або щось змінити.

Спочатку я думав, що, можливо, зможу використати своє владне становище, але з огляду на обставини, я не думаю, що це більше можливо. Вони, швидше за все, попросили б мене очолити команду і відправили б мене в ці експедиції, де полюють на звірів.

Вони миттю дізнаються, що я втратив свою здатність. Це було б важко пояснити, і навіть якби я зміг, у такі часи мене б понизили з посади. Вступ до війська не піде на користь нікому з нас."

Один варіант відпав, але чомусь Квін не відчував, що стало легше, і напруга в кімнаті здавалася важкою.

"Може, мені просто вибрати навмання? Ми завжди могли б змінити після того, як дізнаємося все, що зможемо. Але що, якщо ця фракція ослабне? Що, як я зроблю неправильний вибір?" - Тягар лежав на його плечах. Він не очікував так швидко повернутися до всього цього.

"Квіне, можливо, нам варто піти своїм шляхом", - сказав Ворден.

Піднявши голову, Квін не міг зрозуміти, що пропонував Ворден.

"Я маю на увазі це в кількох сенсах. Ти мусиш рано чи пізно повернутися у світ вампірів. Твоя позиція не пов'язана з жодним із цих місць", - стиснувши кулак і глибоко вдихнувши, Ворден підготувався. - "Думаю, мені все одно доведеться йти своїм шляхом. З усім цим, що відбувається, мені потрібно повернутися до своєї родини. Подивитися, що з ними сталося".

Квін хотів щось сказати. Весь цей час Ворден був поруч з ним, незважаючи ні на що. Навіть коли вони вирушили у світ вампірів, і Квін не хотів брати його з собою, той відмовився прийняти "ні" за відповідь. Проте зараз, вперше, він казав, що хоче піти.

"Ми можемо піти з тобою!" - сказав Квін.

"Ні, ти не можеш, Квіне", - відповів Ворден. - "Не цього разу. Є й інші, про кого тобі також треба подумати".

За час свого перебування вампіром Квін навчився дуже добре слухати серцебиття. Таким чином він міг визначити, що відчуває людина, ґрунтуючись на цьому. Зараз він знав, що Ворден не змінить своєї думки.

"Насправді, Квіне, для мене те саме", - озвався Лоґан. - "Я взагалі-то думав повернутися до своєї родини. Я не бачив їх протягом літа, і є речі, про які я хочу запитати. Моя родина живе на одній із планет, що належать Сім'ї Брі. Поки я буду там, я зможу надати тобі якомога більше інформації від цієї впливової організації".

Почувши щось подібне, він не міг попросити Лоґана залишитися. Це було б лише егоїстично з його боку. Його голова природно повернулася до дівчат, оскільки здавалося, що вони також хотіли щось сказати.

"Ми хочемо приєднатися до фракції Чистих", - сказала Лейла, думаючи, що це ідеальний час повідомити йому про це. - "Почувши те, що вони сказали, я і Сіа вже обговорили це. Це буде безпечно для нас, але не для вас".

На обличчі Квіна з'явився засмучений вираз. Невже всі збиралися його залишити? Досі він цього не усвідомлював, але це справді завдавало йому болю. Раніше він не мав родини, він був сиротою найдовший час, без друзів.

"Поглянь, Квін, ми тебе не покинемо," - сказала Лейла. - "Так само, як ми покинули Лео та Ерін ще у світі вампірів. Ми всі повернемося."

Після того, як кожен висловив свої занепокоєння та побажання, відбулося жваве обговорення. Дехто з інших хвилювався за Лейлу та Сіа, але вона запевнила їх, що все буде гаразд. Зрештою, виглядало так, що розділення відбудеться попри все.

На диво, Квін подумав, що, можливо, Казз щось сказала б про це. Насправді, він сподівався, що вона скаже. Оскільки Лоґан і Ворден розділялися, це були двоє людей, за якими вона більше не могла стежити.

Однак вона сказала, що їй наказано слідувати лише за однією людиною, і цією людиною був Пол. Куди б не пішов Пол, вона йшла б також.

Коли рішення було прийнято, їм потрібно було вирішити кілька речей. По-перше, що робити з великим кораблем. Він був надто великий, щоб взяти його на будь-яку з планет чи кудись іще, не привертаючи уваги.

Знову Пол висунув гарну пропозицію. Не було потреби. Корабель переважно живився Звірячими кристалами, і наразі у них було їх багато на борту. Їм потрібно буде зібрати більше пізніше, якимось чином, але про це їм не потрібно було турбуватися зараз.

Його пропозиція полягала в тому, щоб один із них постійно залишався на борту корабля. Лоґан міг створити автопілотний пристрій, а також Систему, яка б зробила керування всім кораблем набагато простішим. Вони могли б тримати його дрейфуючим у космосі, у нейтральній зоні. Місце, яким ніхто не володів і де їх ніхто не став би шукати.

На великому кораблі у вантажному відсіку були менші космічні кораблі, які вони могли б використовувати для подорожей замість нього. Потім вони б придбали телепорти, і все, що вони мали, могли б доставляти назад на головний корабель. По суті, вони ставилися б до цього великого корабля як до свого дому чи бази, що дрейфує у космосі, переміщаючись туди-сюди.

Щодо людини, яку вони обрали залишити на кораблі, у них було два варіанти. Це був би або Фекс, або Пітер. Вони могли обирати з них, коли б їм це не знадобилося.

Однак, коли запропонували Фекса, він безперервно скаржився на цю ідею. Кажучи, що якби він знав, що проведе своє життя на кораблі, то залишився б на планеті вампірів.

Зрештою, на цю роль обрали Пітера. Він не висловив жодних занепокоєнь, тому що його там не було, щоб їх висловлювати.

Однак, перш ніж все це мало статися, їм потрібно було знайти спосіб повернути інших туди, куди їм потрібно було. Згідно з інформацією, отриманою від Буґена, земні телепортаційні станції розглядалися як нейтральна зона.

Усі вирішили залишити все як є, дозволяючи Мандрівникам, Подорожнім та членам фракцій іти куди забажають.

Тож нарешті було складено план. Спершу вони знайдуть місце, щоб для початку залишити великий корабель на Землі, поки Пітер буде доглядати за ним. Потім вони попрямують до найближчої земної станції, використовуючи один із менших космічних кораблів, що були всередині.

Там кожна людина розійдеться своїм шляхом. Якщо їм потрібно буде зв'язатися одне з одним, вони зможуть це зробити. Лоґан підключив пристрій зв'язку космічного корабля так, щоб він працював з масками. Хоч би де вони були, вони могли зв'язатися з великим кораблем у будь-який час.

Потім, вирушивши у космос, решта з них мали вирішити, куди їм іти далі. До якої фракції, можливо, приєднатися.

Жодних термінів не було встановлено, але було зрозуміло, що принаймні для Лейли та Сіа вони не зможуть просто повернутися, коли забажають. Тоді як Лоґан і Ворден, можливо, зможуть рухатися вільніше, повертаючись на корабель до своїх родин та час від часу зустрічаючись з іншими.

Першим з усіх, хто покинув кімнату після завершення розмови, був Квін.

"Я піду відпочити," - сказав він. - "Побачимося завтра."

Його очі виглядали мертвими, і всі відчули себе трохи дивно. Раніше вони не бачили його таким.

"У нас немає вибору, усі воюють одне проти одного," - сказав Лоґан. - "Це найкраще для всіх, і для Квіна також."

Ніхто не відповів, і один за одним люди почали залишати кімнату, доки не лишилися лише Ворден, Пол і Казз, які залишилися, щоб наглядати за Полом.

"Здавалося, ти хотів щось сказати раніше," - запитав Ворден. - "Наче був інший варіант?"

Пол мав рацію, цей хлопець справді був дуже проникливим. Це змушувало його дивуватися, скільки ж цей хлопець пережив у своєму житті, щоб стати таким. Така людина зовсім не довіряла іншим.

"Звісно, люди завжди мають вибір. Моя остаточна пропозиція полягала в тому, щоб не приєднуватися до жодної фракції," - відповів Пол. - "Створіть свою власну. Запросіть тих, хто вам небайдужий. Використовуйте цей корабель як штаб-квартиру. З достатньою кількістю нас і достатньою владою ми могли б конкурувати з іншими. Ми можемо бути меншими, але це лише означає, що ми можемо приймати рішення швидше та діяти оперативніше. Але для цього потрібен лідер, гідний цієї ролі, Квін не підходить на цю роль."

Всі полягали спати, і тієї ночі Квін боровся зі сном сильніше, ніж будь-коли. Серед ночі ближче до ранку, певний запах почав бити йому в ніс. Це був запах, який він знав, і його очі одразу розплющилися.

Він відкинув простирадла і кинувся до запаху.

"Ні! Ні! Ні! Ні!" - сказав Квін у паніці.

Коли він нарешті прибув, він був в одній з інших кімнат. Вона була повністю вкрита кров'ю, розбризканою скрізь. У кожного з чоловіків був чистий розріз на шиї.

Трьох чоловіків, включно з лейтенантом Буґеном, було вбито, і Квін добре здогадувався, хто це зробив.

"Казз!"