Розділ 559 — П'ята особа

Кімнати, які надавала фракція, були досить приємними всередині. Вони не виглядали як військові приміщення, оскільки мали приємний домашній затишок. Всередині були прикраси, вітальне повідомлення і все таке інше. Це справді здавалося гарним місцем для перебування.

Кімнати були надані кожному з членів, тож Квін та інші були розділені. Однак, якщо хтось мав родину, на першому поверсі були б більші кімнати для проживання. Водночас усі інші залишалися на двох верхніх поверхах.

Фракція робила усе, щоб зберегти цих людей лояльними та залишити їх тут, Квін усе це занотовував. Здавалося, вони мали гарну систему, і йому потрібно було б відтворити те, що йому подобалося, і те, що не подобалося, у власній фракції.

Спати вночі було трохи дивно для Квіна, але це було те, до чого йому довелося звикнути. Навіть із перстнями, що захищали від сонця, він відчував приплив енергії, щоб піти й щось зробити, коли з'являлося нічне небо.

Проспавши кілька годин і прокинувшись ще до сходу сонця, Квін вирішив використати цей час, щоб спробувати знову побачити свою Зброю душі всередині себе. Він заплющив очі і спробував відключити свій розум, збираючи відчуття у своїх грудях.

Повільно щось відчувалося там, наче маленьке тепле полум'я. Однак щойно здавалося, що воно ось-ось сформується у щось, він втрачав його. Щоразу, коли він бачив, як воно набуває форми, він починав думати про цю форму, тим самим гасячи все уявлення разом.

Цей стан розуму був складнішим, ніж він гадав. Можливо, йому варто було б якось роздобути одну з тих машин у військових, якщо стільки часу минуло, а він досі не міг користуватися своєю Зброєю душі.

Якщо подумати, можливо, хтось інший зміг би допомогти чи пояснити це краще, ніж Нейт. Не те щоб він йому не довіряв, але часом Нейт міг бути... ну, трохи тугодумом. Так уже сталося, що його голова також була кубічної форми.

У гіршому випадку він міг би попросити Пола.

Нарешті зійшло сонце, і четверо з них зустрілися надворі, щоб разом попрямувати до головної зали на базі. Перед цим усі члени фракції мусили зібратися на нараду в актовій залі.

Спереду стояв Бліп, керуючи зустріччю. Позаду нього були четверо Мандрівників рангу B, яких Квін міг бачити здалеку. Там були Нейт, Лінда, один чоловік і ще одна жінка.

Членам фракції не наказували ставати в певному порядку. Проте, звісно, здавалося, що люди обирали ставати поруч із тими, хто мав подібний до них рівень рангу. Це було логічно, оскільки ці люди краще знали одне одного, вирушаючи разом на завдання.

Однак Сем вирішив підійти до Квіна та його групи, щоб побачити, як у них справи.

Нарада тривала недовго, це були лише короткі звіти. Насамперед вони повідомили, скільки різних типів кристалів зібрала фракція, розсортувавши їх за рівнями. Потім перейшли до будь-яких новин, що відбувалися у фракції. Деякі речі були позитивними, як-от привітання пар з народженням дитини або чийсь день народження. Потім було кілька негативних речей.

Нарешті Бліп інформував усіх про ситуацію на інших планетах та фракціях. Сутички та невеликі бійки, що відбувалися між центрами сили. Більшість боїв, здавалося, відбувалися між фракціями, більш тісно пов'язаними з великою трійкою та військовими. Тоді як фракції, як ця, були тут винятково для підтримки.

Бліп нагадав їм залишатися насторожі. У певний момент хтось, можливо, спробує зробити хід. Знищивши підтримку, щоб послабити верхівку.

З цим нарада завершилася, і перш ніж попрямувати до головної зали, щоб подивитися на квести, Квін хотів поставити Сему кілька запитань.

"Семе, ти часом не знаєш коваля на ім'я Алекс Вей? Якщо ні, чи є спосіб дізнатися, чи він на цій базі?" - запитав Квін.

Сем намагався ламати голову, повторюючи ім'я, щоб побачити, чи воно щось йому нагадало.

"Вибач, Квіне. Я знаю багатьох людей у цьому Притулку, але не знаю жодного Алекса Вея. Якщо хочеш, я можу спробувати попросити Бліпа пошукати його. Якщо ми шукатимемо за його ім'ям, то зможемо знайти його ідентифікатор Мандрівника та побачити, на якій планеті його востаннє бачили?"

"Це було б чудово."

Була ймовірність, що Алекс досі служив у війську, але він сумнівався в цьому. Здавалося, броню викували не так давно. Щоб потрапити сюди, її, ймовірно, мав обміняти хтось із родини Ґрейлаш, оскільки Ворони більше не торгували ні з ким за її межами.

Квін пам'ятав, як дозволяв Алексу відтворити кілька дизайнів. Якщо він уже продавав їх таким людям, можливо, він продав кілька, а це означало, що Алекс заборгував йому гроші. Однак, йому не дуже добре велося. Той факт, що Сем його ще не знав, був доказом цього.

Все ж таки, якби він зміг зустрітися, це був би швидший спосіб заробити кредити та отримати необхідні кошти, ніж підвищення в ранзі у фракції, яку він зрештою залишить.

Усі четверо вирушили до головної зали квестів, і здавалося, що більшість людей з актової зали зробили те саме. Дошка квестів була великою і займала всю довжину кімнати. На щастя, вона також була розділена на різні категорії залежно від рангу квесту. Щоб отримати квест, не обов'язково було підходити до дошки.

За кожним зі столиків, де люди могли відпочити й випити, була цифрова голограма, яку вони могли використовувати, щоб переглядати всі завдання та бачити більше деталей. Сама дошка завдань була радше просто для показу.

Оскільки більшість людей сиділи й переглядали голограму, Квін вирішив підійти до дошки завдань, яка насправді була лише великим цифровим екраном.

Секції рангів D, E та F були розміщені разом. Переглядаючи завдання, Квін зрозумів, що більшість із них були не стільки роботою, скільки інформацією. Вони повідомляли про території, де можна було знайти звіра. Приймаючи одне з них, вони дізнавалися, що до цієї області прямує група.

Однак, кілька справжніх завдань були розміщені ковалями та іншими людьми, які шукали мисливців для вбивства конкретних звірів, пропонуючи кредити в обмін на кристали.

Не мало значення, що вони оберуть, оскільки вони робили це лише заради балів, тому Квін обрав завдання, яке інформувало про територію для полювання на проміжних звірів на ім'я Гіпоцен. Хоч би що це були за звірі.

При спробі прийняти завдання, екран попросив ввести ідентифікатор Мандрівника кожної особи, яка мала його виконувати. Було багато слотів, і після заповнення чотирьох із них та натискання "Enter", з'явилося повідомлення про помилку.

[Для прийняття завдання потрібно п'ять учасників]

З якоїсь причини він подумав, що зможе просто обійти це.

"Що буде, якщо ми підемо вчотирьох і повернемося з кристалами?" - подумав Квін.

"Тоді вони не дозволять вам покинути Притулок", - сказав чоловічий голос.

Коли вони обернулися, то побачили, здавалося, чоловіка середнього віку. Він був повністю одягнений у пристойне Звіряче спорядження, а його обличчя вкривала розпатлана борода. Проте, якось присутність, яку випромінював цей чоловік, була лагідною; коли він усміхався, його очі також усміхалися.

"Мене звуть Фредді", - сказав чоловік, потискуючи руку Квіну. - "Гадаю, ви тут новенькі. Правило просте: вони вимагають п'ятьох людей для нашої безпеки. Звірі, особливо ті, що нижчих рівнів, рідко бувають поодинці. Останнє, чого фракція хоче, - це щоб люди помирали, особливо в такі часи".

"Це відстій, чувак!" - сказав Фекс, сподіваючись трохи розім'яти свої кінцівки.

"Якщо вам важко знайти людей, я з радістю приєднаюся до вас", - запропонував Фредді.

"Чому?" - відповів Квін. - "Ви ж нас не знаєте, навіщо вам нам допомагати?"

На цьому етапі можна було з упевненістю сказати, що Квін був обережний щодо всіх і їхніх намірів. Виростаючи так, як він, йому було важко повірити, що люди просто добрі. Єдиною людиною, яку він зустрів такою, був Ворден.

"Ви ж тепер частина фракції Воронів, правда? Це означає, що ви родина. Я дбаю про кожного тут, як про свою власну родину. А оскільки ви новенькі, ви для мене як мої новонароджені".

"О, я хочу бути старшою сестрою!" - вигукнула Казз.

"Зроблено!" - Фредді вказав на неї і підморгнув.

Дивлячись на Фредді, Квін бачив, що той виставив свою позначку, і він був рангу D, що означало, що йому дозволено йти з ними на полювання, і це заповнить останнє місце. Проте Квін не міг позбутися цього дивного відчуття.

[Оглянути]