Розділ 562 — Більше жодних завдань

Четверо з них деякий час стояли біля багатоквартирного будинку. Їм не знадобилося багато часу, щоб знайти це місце, адже Фредді та його родина жили в тому ж будинку, що й вони. Зрештою, він був лише D-рангу.

"Чому Бліп змушує нас це робити, ми ж ледве знаємо цього хлопця" - сказав Фекс. – "Хіба не краще було б, якби вони почули це від когось, хто був йому близький?"

"Бо це була наша провина" - відповів Квін.

"Ми мусимо це зробити" - сказав Пол. – "Це не тільки для них, а й для нас. Важливо, щоб ти знав, щоб ви всі знали, що це таке, коли така доля спіткає когось."

Здавалося, Пол робив це кілька разів, і насправді, як головний генерал, він робив це багато разів. Через це жахливе відчуття, яке всі переживали зараз, Пол почувався так, ніби зробив би все можливе, аби його солдати повернулися додому і побачили свої родини.

Коли Квін підійшов до дверей, ця жахлива сцена відтворювалася в його голові. Насправді він уже був у такій ситуації, тільки все було навпаки. Цілком чужі люди прийшли до його будинку, повідомивши йому, що його батьки померли.

"Він сказав, що його доньці було п'ять років" - розмірковував Квін. Йому було десять, коли його повідомили, але батьки залишили його, коли йому було п'ять.

"Мамо, готуй їжу, тато ось-ось повернеться на вечерю" - З-за дверей почувся милий голос маленької дівчинки.

Ті слова просто розчавили їх, ніби світ хотів, щоб їм стало ще гірше. Квін постукав у двері. Коли відчинили, на порозі стояла втомлена жінка середнього віку. Вона мала трьох дітей, про яких треба було дбати, і це виснажило б будь-кого.

У руці вона тримала тарілки, готуючись накривати на стіл.

"О, здається, я вас раніше не бачила" – сказала вона, але вираз обличчя кожного з них говорив сам за себе. Вона продовжувала посміхатися, зовсім як Фредді, але сльози почали котитися по її обличчю.

"Фредді..." – Квін запнувся, ледь вимовивши його ім'я, він закусив губу і кусав її так сильно, що порізав, і губа почала кровоточити, крапаючи на підлогу.

"Може, нам варто поговорити про це подалі від інших?" – сказав Пол, виступивши вперед, оскільки Квін застиг без слів.

Дітям сказали йти до головної вітальні, поки решта розмовлятиме в їдальні. Дорогою туди мила дівчинка з двома косичками підстрибом підбігла, смикаючи Квіна за штани.

"Ось, пане" – сказала дівчинка, простягаючи йому серветку. - У вас кров.*

Квін прийняв серветку, а з посмішкою, такою ж солодкою, як у її батька, вона пішла гратися зі своїми двома старшими братами.

Зрештою, Пол був тим, хто повідомив новини. Він знав, як правильно це сказати, і був чесний щодо цього. Повідомивши їм, що вони були останньою групою, яка залишилася з ним. Вона була розбита і розпачлива, але відмовилася плакати вголос, боячись, що почують діти.

"Бліп сказав зустрітися з ним, коли будете готові" - сказав Пол. – "Нам вдалося принести його тіло, щоб ви могли попрощатися з ним."

Згодом вона відновила своє самовладання. Вона повернулася і подивилася на Казз.

"Ти та, з ким він помінявся місцями? - запитала вона."

Казз кивнула. Квін був здивований тим, наскільки добре вона поводилася. Судячи з того, як вона поводилася, коли вбивала тих солдатів, він думав, що вона може сказати щось гірше або більш недоречне.

"Коли ми билися разом, він постійно мені заважав" - сказала Казз. – "Все твердив мені, що я повинна відпочити. Така молода, як я, не повинна робити такі речі. Я повинна займатися дівочими справами. Молоденька... у нього була сім'я, чому він це зробив? Чому він залишив тебе наодинці розбиратися з усім цим?" - запитала Казз.

Можливо, Квін занадто рано так подумав.

Однак реакція дружини Фредді була не гнівною. Натомість вона просто посміхнулася, дивлячись на Казз.

"Усе, про що я тебе прошу, це те, що він віддав своє життя за твоє, будь ласка, живи так довго, як зможеш."

Повідомивши новини, інші готувалися йти, а Фекс почав бавитися з двома хлопчиками, і Казз гралася з маленькою дівчинкою. Квін усе ще був на кухні й ще нічого не мовив, тоді як Пол стояв біля дверей, готовий іти.

"Тобі не може бути більше двадцяти" - сказала вона, дивлячись на Квіна. – "І все ж тобі довелося бачити, як чоловік помирає просто на твоїх очах."

"Ти розповіси дітям?" - запитав Квін.

Вона кивнула.

"Добре, скажи їм правду, так буде краще" - сказав Квін, готуючись іти. Інші припинили гратися з дітьми й пішли з Квіном.

"Фексе, половину тих кристалів після того, як ми внесемо наші бали в систему. Продай їх і віддай половину кредитів їхній родині" - сказав Квін. – "Це була моя провина, що Фредді помер. Це означає, що вони тепер моя відповідальність. Які б клопоти в них не були, якщо в них виникнуть якісь проблеми, я хочу знати про це. Цим дітям потрібне краще майбутнє.

Поле, ти, можливо, маєш рацію, але ті діти виростуть, переживаючи те саме, що й я. І я не хочу, щоб це сталося."

Тепер усі його емоції виривалися назовні, і він навіть не усвідомлював цього, але його очі наповнилися.

"Я покінчу з війною з Далкі, щоб вони мали краще майбутнє. Я зупиню цю громадянську війну, щоб більше ніхто не гинув так, як ті люди" - І в голові він дав собі ще одну обіцянку: "І я зупиню вампірів, якщо вони колись наважаться напасти". Він все ще остерігався Казз.

"Твоя мрія масштабна і майже нездійсненна для тебе самотужки. Але нарешті ти знаєш, чого хочеш. Вперше я бачу в тобі лідерські якості", - сказав Пол.

Отримані ними кристали були повністю внесені в систему, а їхні мітки розміщені на машині. Всього за один квест вони вбили стільки звірів, включно з просунутим звіром, що цього вистачило Квіну і Казз для підвищення до рангу D, а Полу - з рангу F до E.

Проте цього не вистачило Фексу для підвищення до рангу C. Вимоги та бали для цього стали надзвичайно високими. Система насправді не повідомляла, коли вони були близькі до підвищення рангу, ані скільки балів давав кожен звір.

Це було налаштовано таким чином, щоб люди не намагалися боротися з чимось, що перевищувало їхній рівень здібностей, лише заради підвищення рангу.

Група продала всі кристали, отримавши гідні кошти, які вони поки що збиралися заощадити. Квін мав плани, але йому потрібно було, щоб кілька речей стали на свої місця, перш ніж щось робити. Щодо просунутого кристала, він був єдиним, який не продали.

З нього зробили рідкісний головний убір. Було небагато кристалів, з яких можна було б зробити головні убори, і його дали носити Полу. Лицьова частина дизайну шолома була досить відкритою. Натомість, гострі зуби стирчали назустріч обличчю, але основні риси обличчя Пола все ще можна було розгледіти.

Ніхто інший його насправді не хотів через його дивний вигляд.

Головний убір давав деякі показники захисту, водночас збільшуючи силу на п’ять одиниць, що було чудово, враховуючи, що вдосконалені рукавиці Квіна – зброя – збільшували його силу на десять одиниць.

Можна було з упевненістю сказати, що сон був неспокійним для всіх них тієї ночі. Коли вони прокинулися, вони не могли відпочити. Більшість Мандрівників, імовірно, зробили б перерву, якби трапилося щось подібне, особливо після виконання завдання та отримання грошей.

Однак Квін та всі інші хотіли рушити далі.

Коли вони увійшли до ранкового збірного залу, здавалося, що кілька інших членів фракції почали кидати на них погляди. Новини вже поширилися. Виявилося, що Фредді раніше допомагав кільком людям у фракції.

Крім того, Квін почав чути розмови.

"Вони – на лихо, вони погані для цієї фракції. У нас не було жодного інциденту місяцями!"

"Бідолашний Фредді, він так багато знав, як він міг так просто померти? Його бідолашна родина."

"Було б найкраще триматися від них подалі."

Ранковий звіт був звичним, його виголошував Бліп, але цього разу, повідомляючи новини, він розповів усім про сумну кончину Фредді. Він не вдавався в деталі його смерті, але іншим було б неважко дізнатися, що сталося.

Того дня інші групи бачили Фредді з ними. Не потрібно було бути генієм, щоб це зрозуміти.

Збори завершилися, і всі розійшлися.

"Гей, це лише мені здається, чи всі кидають на нас брудні погляди?" - прошепотів Фекс.

"Ти що, ідіот!"? - сказала Казз. - "Хіба ти не чуєш, як усі про нас говорять?"

Звісно, Фекс чув, але він просто поводився як завжди.

Будучи D-рангу, для них мало що змінилося. Найвище за рангом завдання, яке вони все ще могли брати, полягало в полюванні на проміжних звірів. Однак існувала серйозна проблема, яку їм потрібно було вирішити ще до цього.

"Хто, в біса, буде нашим п’ятим членом цього разу?" - запитав Фекс.

Щойно вони зустрічалися поглядом з кимось, ті просто відвертали голови.