Розділ 563 — Тінь увікнено

Усі, здавалося, зиркали в бік групи, але, на відміну від минулого разу, це було інакше. Це було не з цікавості; їхній презирливий погляд і насуплені брови говорили самі за себе.

"Здається, Фредді був тут досить популярний" - пробурмотів Квін.

"Це не просто так, я думаю, ти нагадав їм усім, наскільки це небезпечно. Коли люди налякані, вони хочуть звинуватити щось, що завгодно, і зараз цей гнів спрямований на нас. Але, Квіне, не ненавидь їх за це," - сказав Пол.

Квін не ненавидів їх за це, але це ставило їх у складне становище. Через те, як працювала система, вони не могли брати жодних завдань, ані підвищувати ранг, і їм навіть не дозволяли б залишати Притулок, доки вони не візьмуть завдання.

Вони були в пастці.

"Гей, я допоміг вам днями" - сказав Фекс, з посмішкою на обличчі, підходячи до іншої групи за столом. – "Хтось із вас хоче приєднатися до нас?"

Група перезирнулася, і в усіх на обличчях були стурбовані вирази.

"Слухай, вибач, брате. Ти справді дуже нам допоміг, але ми просто вважаємо це поганою прикметою після того, що сталося, та ще й так швидко. Можливо, коли це вщухне, ти зможеш приєднатися до нас."

Фекс тоді перейшов до іншого столу, оскільки це була не єдина група, якій вони допомагали того дня.

"Ви не розумієте." - відповів чоловік - "Фредді допоміг нам усім, коли ми вперше прийшли сюди. Полювати з ним було легше, ніж будь-коли. Він знав техніки та найкращі місця, і саме завдяки йому так довго ніхто не помирав. Якщо він загинув разом із вами, то..."

Схоже, ніхто не збирався їх виручати. Це було очевидно.

"Що нам робити?" - запитала Казз.

"Ви робіть, що хочете, а я піду поговорити з Нейтом," - сказав Квін, трохи роздратовано відходячи.

Не маючи чим зайнятися, Пол вирішив вирушити до тренувальної кімнати. За ним йшла Казз, адже їй все ще потрібно було виконати місію. Хоча Квін цього разу нічого не сказав про те, що Фексу потрібно за ними наглядати, Фекс відчував, що це все ще його відповідальність, тому він пішов з ними.

Перебуваючи у тренувальній кімнаті, Пол знову намагався опанувати Здібність Отрути. Казз просто стояла, дивлячись на нього, не взаємодіючи ані з ним, ані з кимось іншим.

"Чорт, вампіри нудні," - подумав Фекс. Натомість, поки чекав, він вирішив заплющити очі й медитувати.

"Що знову сказав той дурень? Вимкнути свідомість і відчути щось у грудях?" - Вперше це не спрацювало, коли Фекс намагався знайти Зброю душі, але спробувати ще раз було не гріх.

Кожного разу, коли вони відпочивали, здавалося, що Квін теж все ще намагається, тож, можливо, у цьому щось було.

Можливо, там щось і буде.

"Як ми маємо взяти завдання, якщо ніхто не хоче до нас приєднатися!? Хіба вони не можуть зробити виняток і просто дозволити нам чотирьом піти?" – сказав Квін, скаржачись Нейту.

Зараз він, Нейт і Сем були в невеличкому офісі, приміщенні, яке Нейт отримав для роботи, щойно його підвищили до рангу B. Певною мірою, це розчаровувало Нейта.

Він хотів би продовжувати полювати щодня. Так він міг би ще більше підвищити свій ранг, щоб залишити по собі спадок. Проте, тут їм дещо бракувало рук, адже все звалювалося на них згори.

"Квіне, хіба ти не розумієш. Вони не просто так встановили правила щодо п'ятьох людей. Щоб щось подібне до того, що щойно сталося, більше не повторилося", – відповів Нейт - "Подумай про це: тепер ти хочеш, щоб я питав у них, чи можете ви вчотирьох піти, коли вас пішло п'ятеро, і один із вас загинув. Зараз усі вважають вас слабкими. Вони, ймовірно, бояться, що якщо підуть із вами, то теж загинуть."

"Слабкий? Ти ж знаєш, я не слабкий", – відповів Квін - "Цього більше не станеться. Я обіцяю."

"Не мене тобі треба переконувати, Квіне, а їх. Я не керую цією базою, і сам тут нещодавно."

Між ними двома панувала напруга, але вони обоє знали, що їхня пристрасність зумовлена лише тим, що вони піклувалися. Нейт також не бажав Квінові такої ситуації, але не знав, що робити.

"Якщо я не можу виконувати жодних завдань, то який сенс мені тут бути?" – сказав Квін. – "Що станеться, якщо я вирішу піти? Піти полювати деінде й приєднатися до іншої фракції".

"Це неможливо, Квіне" – сказав Сем. – "Вони не дозволять тобі. Корабель, на якому ти прибув, вже конфісковано. Вони за ним наразі стежать".

Квін хотів вигукнути, він і гадки не мав, що вони роблять подібні речі, і Сем бачив по реакції Квіна, що йому це зовсім не подобається.

"Це не провина Воронів" – продовжив пояснювати Сем. – "Це все накази від родини Ґрейлаш. Лише наразі, у ці часи. Якщо ти вдерешся і спробуєш забрати свій корабель, вони підуть за тобою. Навіть Бліп має щось, чого боявся, і він набагато більше боїться родини Ґрейлаш, ніж тебе".

Почувши всю цю нову інформацію, Квін ще більше впевнився у своїх переконаннях. Він думав, що це ідеальне місце, коли прибув, але виявилося, що це не найкраще місце для нього.

"У мене є хороші новини" – перервав тишу Сем. – "Коваль, якого ти просив мене знайти, знаходиться на іншій планеті під назвою Ліптома. Вона належить родині Ґрейлаш. Якщо ти хочеш поговорити з ним або побачити його, ти можеш це зробити.

Є кілька телепортів, якими ви можете скористатися, але доведеться заплатити. Коли ви туди потрапите, вам не дозволяється залишати Притулок. Однак ви можете купувати різні речі. Якщо ви бажаєте перевестися до фракції, яка керує тим Притулком, то це вже зовсім інша справа.

Чесно кажучи, вони навіть не розглянуть ваш запит на переведення з вашим поточним Рангом. Ви ніхто, і їм справді немає потреби вас слухати."

Квін почув достатньо. Це не була провина Сема чи Нейта, але було зрозуміло, що вони нічим не можуть допомогти його ситуації. Перш ніж вийти з кімнати, він сказав ще дещо.

"Не хвилюйтеся, я недовго буду ніким."

І Нейт, і Сем подивилися один на одного, охоплені суперечливими почуттями. Вони не знали, чи варто радіти тому, що мало статися, чи турбуватися.

Зрештою, новина про те, що ніхто не бажає приєднуватися до нових рекрутів, дійшла до вух іншого високопоставленого чиновника – Лінди. Вона передбачала, що так і станеться.

Це було не тому, що вони були новачками, це сталося б з будь-ким, хто загинув, поки Фредді був у їхній групі. Рано чи пізно смерть мала настати, просто це сталося з однією з найгірших людей.

Проте Лінда ніяк не могла відволіктися від думки та одержимості викрити Пола як Blood evolver ` а. Чесно кажучи, для "Воронів" це не було важливо, але під час повсякденних справ щось у цьому її просто дратувало. Їй потрібне було підтвердження, що це справді він.

Навіть тоді, що б це змінило? Вона просто не розуміла, чому хтось приховує свої здібності.

"С'юзі!" - крикнула Лінда. З-за дверей її кабінету вбігла дівчина з каштановим волоссям. Коли вона вбігала, її нога, здається, на щось натрапила, змусивши її трохи спіткнутися, перш ніж вона відновила рівновагу й витягнула обидві руки вперед.

"Зловила", - сказала вона з усмішкою.

"У мене є для тебе важлива робота", - сказала Лінда.

Не знаючи, що робити, Квін вирішив повернутися до зали квестів. Він подумав, що, можливо, зможе переконати когось, запропонувавши їм більший відсоток кредитів або сказавши, що вони можуть залишитися біля Притулку і просто чекати на них.

Певна річ, хтось би погодився, правда?

Повернувшись, усі на мить глянули на Квіна, перш ніж знову відвести погляд.

"Це буде важко".

У той момент він відчув легенький дотик до свого плеча ззаду. Коли він обернувся, то побачив позаду себе молоду дівчину з каштановим волоссям.

"Привіт, я чула, ти шукав нового члена до своєї команди. Ти не проти, якщо я приєднаюся до тебе?"

Квін подивився на неї, і в його голові виникли образи її, вкритої кров'ю. Він хотів відмовитися. Він не хотів, щоб померла ще одна людина. Проте який у нього був вибір?

"Дякую", - сказав Квін.

Було обрано завдання іншої групи Звірів середнього рівня. Квін не хотів виконувати той самий квест знову, тому що він отримав більше балів досвіду від убивства нових типів звірів, яких він ніколи раніше не вбивав. Група зібралася, і С'юзі представилася всім, з якоїсь причини вона, здавалося, дуже вподобала Казз .

"Ти можеш називати мене старшою сестрою", - сказала Казз .

"Гаразд, старша сестро!" - відповіла С'юзі.

Придбавши необхідні карти та глосарій, Пол відповідав за збір якомога більшої інформації про звірів.

Вони нарешті вийшли з Притулку, і перш ніж зробити ще один крок у дику природу, Квін хотів зробити ще одну річ.

"С'юзі, дякую тобі за це. Я знаю, що ти знаєш, що сталося минулого разу, але я обіцяю тобі, ти не помреш" - Сказавши ці слова, він раптово обійняв її. Її обличчя почало червоніти, а інші відчували, що це було не в характері Квіна .

"Коли він став таким спритним?" - подумав Фекс . Це був ідеальний момент, щоб когось обійняти.

[Навичка активована]

[Тінь: увімкнено]

Відпустивши її, під С'юзі її тінь, здавалося, мерехтіла і трохи рухалася.

"Цього разу ніхто не помре".