Розділ 570 — Один Ворон Повержений

Високо в небі, над горою, можна було побачити маленьку цяточку. Якщо б хтось мав чудовий зір, то, можливо, подумав би, що це кажан, але якщо б у нього був ще кращий зір, то він побачив би, що ця істота не кажан. Натомість, це був літаючий бик.

"Я обіцяю, що не розчарую вас, пане," – сказав Хем, стиснувши свій присадкуватий кулак і так сильно видихнувши носом, що з його двох великих ніздрів видно було пару - "Я знайду того звіра імператорського рівня."

Проте Хему не довелося довго шукати. На новій землі, де скеля з'єднувалася з горою, він бачив усе: чотири людини билися проти одного звіра.

"Усі дістаньте свої Зброї душі!" – крикнув Бліп - "Якщо ви втратите концентрацію, ваше життя може скінчитися."

Оцінивши ситуацію, Бліп знав, що це буде нелегко. А все тому, що звір імператорського рівня перед ними мав гуманоїдну форму. Він був дещо схожий на жінку, за винятком того, що над її головою мерехтіло полум'я, і більша частина її тіла також була оповита вогнем.

Сама лише імператорська категорія вже була б важкою, але гуманоїдна – була ще гіршою. Звірі бувають різних форм і розмірів, але гуманоїдні мають вищий рівень інтелекту і зазвичай сильніші.

На додачу до всього, виглядало так, ніби він був у гармонії зі стихією вогню, а це означало, що він міг завдати серйозної шкоди. Бліп був радий, що вирішив взяти з собою невелику команду, інакше багато хто загинув би, намагаючись протистояти цій істоті.

"Він кидається в бій, готуйтеся!"

Внизу, на гірському плато, Конґ щойно отримав інформацію, що Звіра королівського рівня було виявлено. Принаймні одного з них. Проте на приймач надійшла ще додаткова інформація. Судячи з усього, наразі він спав на купі уламків і був сам.

"Що ви бажаєте, щоб ми зробили?" - запитав чоловік у Конґа.

"Поки що нічого не намагайтеся робити. Просто зачекайте, доки ми знайдемо іншого звіра. Якщо він почне рухатися або підніметься, тоді вистріліть трекером", - наказав Конґ.

Лінда схвалила це, було добре бути обережними, доки вони не виявлять іншого Звіра королівського рівня. Особливо тому, що здавалося, ніби вони вдвох були своєрідною парою. Існувала ймовірність, що якби інша група вступила в бій і почала сутичку, інший Звір королівського рівня приєднався б з тилу.

Однак це не було справжньою причиною рішення Конґа. Конґ хотів, щоб його група зробила найбільший внесок в обох вбивствах Звірів королівського рівня. Як він мав це зробити, якщо інші почнуть битися першими? Він боявся, що вони вже переможуть звіра, перш ніж він туди дістанеться. Простіше кажучи, Конґ хотів обох Звірів королівського рівня для себе.

Зрештою, він навіть послав одного зі своїх людей випередити їх і приєднатися до зони два. Група зрештою вирішила переміститися до четвертої зони, яка була в центрі всіх зон. Ця зона знаходилася всередині печери з великими тунелями зовні.

Вона мала чотири виходи загалом, що дозволяло потрапити до зон 1, 2, 3 та 5. Але в цьому не було потреби, адже коли вони увійшли, то побачили його. Червоний Звір королівського рівня спав біля задньої частини великої печери. Печера була темною, але всередині вона була заповнена синіми кристалами, які мерехтіли і освітлювали весь шлях.

Коли звір вдихав і видихав, здавалося, ніби кристали, що оточували його на стінах, також реагували на це. З кожним вдихом кристали спалахували, а з кожним видихом тьмяніли.

"Така сила" - сказав Пол. – "Настільки велика, що вона навіть впливає на Звірячі кристали навколо нього."

Конґ обернувся, збираючись повідомити їм про свій план, і в ту ж мить пролунав гуркіт, а маленький пристрій трикутної форми просвистів повз його голову.

Він миттєво впізнав його - це був один із пристроїв відстеження. Коли він подивився на того, хто зробив постріл, то побачив когось із групи, що складалася переважно з дівчат.

Очі звіра миттєво розплющилися від шуму, і коли він побачив щось, що летіло до нього, то відстрибнув назад, дозволивши трекеру встромитися в стіну печери.

"Ідіоте!" - крикнув Конґ.

Всі швидко вихопили зброю, готуючись до бою. Проте, замість того, щоб кинутися на них, звір втік у бік п‘ятої зони.

"Дивись, що ти наробила!" – вигукнув Конґ - "Тепер звір втік, і ми не можемо його відстежити. Що, якщо він піде із зони п'ять назад у зону чотири?"

"Вибачте." – сказала дівчина, її руки тремтіли, тримаючи пістолет - "Коли я побачила звіра... я подумала, що нам потрібно було негайно його мітити. Саме так ми робимо під час наших просунутих полювань на звірів."

"Тепер ти бачиш, Семе!" – вигукнув Конґ - "Тепер ти бачиш, чому я вважав, що це погана ідея – дозволяти цим аматорам поводитися з обладнанням."

Група не відійшла далеко від місця, звідки вони увійшли, а звір спав добрих сорок метрів. Навіть якби трекер швидко вилетів із рушниці, відстань була така велика, що він ніколи б не влучив.

Дівчина почала ридати від тиску та страху, а Лінда пішла її втішати.

Побачивши це, Конґ розлютився ще більше. Це було полювання на звірів, люди мали бути стійкими; інакше, навіщо взагалі записуватися на полювання?

Конґ підійшов, схопив її за зап'ястя, потягнув, а потім кинув у центр печери.

"Що ти робиш!" – вигукнула Лінда.

"Замовкни, їй потрібно навчитися," - відповів Конґ. - "Іди забери трекер. Ми не можемо розкидатися спорядженням. Потім ми повернемося до зони три і обійдемо до зони п'ять. Немає сенсу всім нам витрачати енергію, йдучи на інший бік."

Конґ не хотів іти до зони п'ять прямо із зони чотири через тунель, яким їм доведеться пройти. Зона чотири мала свій недолік, хоча й з'єднувалася з усіма іншими зонами тунелями: якщо вони зустрінуть звіра посередині. Не було б місця для маневру, і інші це знали, тому й не ставили запитань.

Дівчина зробила кілька кроків уперед, потім застигла і повернулася. "Сама? А що, якщо звір повернеться через тунель? Я помру!" - сказала вона.

"Хтось інший стріляв трекером?" - відповів Конґ.

"Я піду," - пролунав раптовий голос. Наперед, поряд з дівчиною, вийшов Квін.

"Я заберу той клятий трекер," - сказав Квін. - "Я бачив, ти вже тремтіла від страху, щойно побачила того звіра."

Потім він повернувся до дівчини і сказав: "Якщо хочеш, можеш залишитися тут."

"Ні, якщо хочеш гаяти час, то йди з нею," - поскаржився Конґ. - "Але вона має бути покарана за те, що зробила."

"Конґу, ти заспокоїшся?" – перебив Сем - "Ми виконуємо серйозне завдання, де кожен може загинути, а ти поводишся як розпещене дитя". Сем більше не міг цього терпіти і вперше висловив усе, що було на думці.

На його обличчі та обличчях його товаришів читався гнів. Фекс крутив пальцями біля Сема.

"Ну ж бо, спробуй, давай, подивимося, як ти спробуєш", – подумав Фекс, смикаючи пальцем.

Поки всі були зайняті суперечкою, вони не помітили, що Квін і дівчина були вже на півдорозі, але до них біг хтось ще. Лінда.

Вона ніколи б не дозволила члену фракції вирушити самотужки в таке небезпечне місце. Це була остання крапля. Щойно вони повернуться з трекером, вона розкриє себе і візьме все в свої руки.

Тепер було надто небезпечно залишати Конґа головним.

Лінда бігла за ними, коли почула метушню позаду, вона повернула голову, щоб побачити, що відбувається, здавалося, що ось-ось почнеться бійка.

"Чи варто їх зупиняти зараз?" – подумала вона.

"Усім зупинитися!" – сказала Лінда, обертаючись. "Відтепер я беру командування на себе".

Інші на мить розгубилися, але потім на їхніх обличчях з’явився шокований вираз.

"Га, я ще не зняла маску, чому вони всі такі шоковані?" – подумала Лінда.

Потім відчувся гуркіт падіння чогось важкого, а за ним – гучний удар. Обернувшись, вона побачила його. Великий Звір королівського рівня повернувся.

Він повернувся і стояв між Ліндою та іншими, а також Квіном та дівчиною.

"Ну, цього я не очікував, але, мабуть, час трохи імпровізувати", – подумав Квін.

Дівчина тремтіла перелякана. Вона не збиралася рухатися; Квіну потрібно було привернути його увагу.

Використавши всю свою швидкість і активувавши чоботи, Квін не застиг на місці, а натомість вдарив звіра по пальцю ноги з усією силою, не стримуючись. Його велике тіло здебільшого затуляло те, що робив Квін, але він виконав швидкий звичайний Удар Молота.

Коли він приземлився на один із пальців звіра, удар був настільки сильним, що під ним утворився невеликий кратер. Звір завив від болю.

"Це привернуло твою увагу, так? Ходімо!" – крикнув Квін, тікаючи від дівчат та інших до іншого виходу.

Побачивши, що дівчина застигла, Лінда, використавши всю свою швидкість, підбігла, підхопила дівчину і віднесла її назад до інших.

"Тримайся позаду. Це не твій бій", – сказала Лінда. Коли вона обернулася, бажаючи допомогти Квіну, вона побачила його притиснутим до стіни: звір загнав його в кут.

Наступної секунди звір стрибнув уперед, розкривши свою широку пащу, потім своїми великими щелепами він клацнув, відкусивши значну частину стіни печери.

Там, де колись був Квін, тепер не було нічого.

"Квін, ти ідіоте, ти врятував життя, але який у цьому сенс, якщо ти загинув у процесі?" - Лінда сердито вигукнула, знімаючи свій одяг і показуючи всім, хто вона така.

"Ми помстимося за нашого члена Воронів і знищимо цього звіра", - сказала Лінда - "Відтепер командуватиму я".