Розділ 578 — Ідентичність Нічного Демона

"То як ми впорались?" - запитав один із хлопців із нервовою посмішкою.

Троє хлопців, які прибули з другої бази, не вражали. Вони зовсім не показали хороших результатів на жодному з оцінювань. Будучи першокурсниками, вони ще не навчалися на другому курсі і не мали жодного уявлення, як користуватися своєю Зброєю душі. На жаль, це означало, що кожен із них отримав мітку рангу F.

"Я якось сподівався на трохи удачі після того, як тут усе складається", - сказав Бліп.

"Вони нічого не можуть із цим зробити. Небагато хто захоче залишити армію чи інші місця, хіба що з певних причин. Усе, що ми можемо зробити зараз, - це привітати їх на борту", - відповів Нейт.

Якщо щось і було на користь трьох хлопців, то це була принаймні цікава історія про те, як вони сюди потрапили. Спочатку їм ледве вдалося врятуватися від атаки на шкільну базу, вирушивши з військовими.

На жаль, корабель, на якому вони були, потім був збитий іншою родиною, і їх прийняла інша фракція. Однак незабаром ця фракція була атакована іншою родиною, залишивши їх покинутими та забутими на земній станції без грошей.

Так було, доки один з їхніх новобранців не запропонував заплатити за подорож до Воронів, щоб про них подбали. Почувши цю історію, обличчя Бліпа виражало занепокоєння.

"Ці хлопці, вони, мабуть, прокляті. Три місця, куди вони приходили, і кожне з них було зруйновано". Але, дивлячись на них, вони здавалися цілковито невинними. Це були діти без сімей і без даху над головою, просто перескакуючи з місця на місце.

Бліп натягнув сміливу посмішку і привітав їх на борту.

"Ласкаво просимо. Чому б мені не показати вам тут усе?"

Це був швидкий тур, і всі пояснення були розказані їм, як зазвичай. Після всього їх залишили у кімнаті для завдань, щоб вони спробували змішатися з усіма. Зрештою, їм доведеться ходити на завдання принаймні раз на тиждень, і для цього їм потрібна буде команда.

Атмосфера в кімнаті, м'яко кажучи, була не найкращою. Усі досі оговтувалися від нещодавніх подій та смертей двох останніх членів.

Але це не зупинило одного з хлопців на ім'я Тінк. Якщо у чомусь він був справді вправним, то це у невмінні читати атмосферу і базікати цілий день. Він вирішив сісти за один зі столів, де група пила, щоб забути своє горе.

Двоє інших хлопців вирішили залишитися стояти і були готові залишити Тінка в будь-який момент, якщо ті вирішать поводитися з ним грубо.

"Гей, ми тут новенькі!" – сказав Тінк з посмішкою.

"Малий, сьогодні не той день, щоб я розбирався з твоєю веселою дурницею", – відповів чоловік.

"Що трапилося?" – запитав Тінк.

Чоловіки вже добряче перебрали з випивкою, хоча ще й полудня не було. Тож, можливо, вони були відвертішими, ніж зазвичай. Розмова виливалася, поки вони виливали душу про нещодавні події, про те, що сталося, і про смерть інших.

"Гей, хіба це не схоже на нього?" - сказав один з хлопців, що стояв позаду.

"Так, аж надто схоже, чи не так?" - відповів інший.

Чоловік, який щойно розповів свою історію, підняв брову.

"О, не хвилюйтеся" - відповів Тінк. – "Це просто той таємничий чоловік у вашій історії, він дуже схожий на того, кого ми називаємо Нічним Демоном."

Незабаром, завдяки Тінковому довгому язику, багато людей дізналися про опис Нічного Демона та про те, що він зробив на їхній військовій базі, побивши одного з Генералів. Вони повірили в це, побачивши, як легко він впорався з Конґом.

Люди почали намагатися вгадати, хто ця людина, і задумалися. Найімовірніше, це був ще один вчитель на базі. Єдині деталі, на які вони могли орієнтуватися, полягали в тому, що це була людина з другої військової бази.

Проте, інформація одне про одного трималася в секреті, і лише вищі чини знали, звідки походить кожен. Це було зроблено, щоб запобігти виникненню образ. Якби хтось дізнався, що інший був з Чистих або, можливо, з іншої фракції раніше, це могло б спричинити кілька гарячих сутичок.

Зрештою, Фекс та інші також увійшли до квест-холу, і невдовзі до них долинули чутки.

"Привіт, ти знаєш когось із фракції з другої військової бази? Може, ми зможемо дізнатися, хто такий Нічний Демон?"

"Що, в біса, відбувається?" – подумав Фекс.

Фекса не було в школі, коли з'явився Нічний Демон, але Квін, розповідаючи історії про те, що сталося в школі та з іншими, дізнався про це.

Перш ніж ситуація вийшла з-під контролю, Фексу потрібно було зустрітися з джерелом чуток і вплинути на їхні спогади. Проте, провівши в квест-кімнаті ще кілька хвилин, здавалося, що всі вже знали.

Зазвичай таке проходило б повз увагу, і ніхто б не переймався, але люди хотіли чогось, що відволікло б їх від останніх подій, і пошуки особи, яка вкрала Кристал королівського рівня, були ідеальною нагодою для цього.

Інформація поширилася так широко, що Бліп, який перебував у своєму власному головному офісі, також про неї почув.

Він сів, схрестивши ноги на столі, і тримав у руці маленьку ручку, постукуючи нею по роту.

"Хтось із другої військової бази, єдині інші люди звідти – це ті діти й той старший чоловік. Потім студент, який, як передбачалося, мав померти, повертається, і раптовий інтерес Лінди поїхати з цим студентом на іншу планету. Хоча раніше її ніколи не цікавили такі речі", – сказав Бліп, впевнений, що все зрозумів.

"Це Квін."

З усього почутого та дивних вчинків його сестри, він дійшов такого висновку. Він дивувався, чому його сестра поводиться трохи дивно, і тепер він знав чому.

Головною проблемою для нього у всьому цьому було те, чому його сестра, яка ділилася з ним усім, вирішила це приховати?

Зайшовши на свій голографічний екран, Бліп подивився на звіт, який він відправив родині Ґрейлаш. У ньому було зазначено, що він не знав особистості цієї таємничої людини, але тепер знав.

"Ну, технічно, коли я подавав звіт, я не знав, хто це, тож я не брешу."

Розмірковуючи про це, він почав замислюватися, чи не збрехала його сестра про інші речі. А що, якби звіра імператорського рівня насправді теж убили?

Зрештою, він вирішив залишити все як є, таємницею для всіх. Якщо була одна людина, якій він довіряв, то це його сестра Лінда. Якщо вона не хотіла йому розповідати, значить, на це була причина.

********

Ті самі дві людини, про яких думав Бліп, прибули до Притулку. Телепортер, через який вони пройшли, безпосередньо зв'язав їх з новою зоною, і перше, що відчув Квін, коли прибув, – був холод.

Подивившись униз, він побачив, що його ноги ніби стоять на льоду, а все місце здавалося гірською місцевістю, повною засніжених вершин. Що ж до його нової партнерки Лінди, вона майже нічого не відчула.

Її чуття не зникли повністю, як у Пітера. Здавалося, що кожен з нежиті був дещо іншим у цьому сенсі, але вони все ще були сильно притуплені.

Перед тим як пройти крізь телепортер, Лінда вже надіслала їм деталі. Перебуваючи тут, вони все одно не могли покинути Притулок, не прийнявши завдання, а це було неможливо зробити, оскільки вони не були частиною фракції.

Тож усе, що вони могли насправді зробити, це досліджувати навколо притулків, і саме цим вони вдвох і займалися. Під час прогулянки Лінда поставила кілька запитань про себе, і Квін зробив усе можливе, щоб відповісти.

Хоча йому довелося визнати, що він знав небагато, після того як усі ці запитання були поставлені, він побачив, що Лінда виглядає розгубленою. Це було звичним явищем. Майже кожна людина, яку він колись обернув, була розгубленою. Бездумно прогулюючись Притулком, Квін вирішив розповісти їй усе, що відбулося до цього моменту, свою історію в усьому цьому.

Вона була частиною сім'ї, і він думав, що це може зблизити їх обох і зробити їхні стосунки більш довірливими. Він пояснив, що теж був людиною, як вампіри жили на іншій планеті, і що він був лідером цих вампірів, тут, на важливій місії. Навіть про те, як Казз була відправлена наглядати за ним, через що у них виникали внутрішні суперечки.

"Та клята дівчина!"

Слухаючи все це, вона відчула, що це була шалена пригода для звичайного студента. Їй здавалося, її життя було бурхливим, але життя Квіна зробило її життя схожим на легку прогулянку.

"Хіба ти не хвилюєшся, що я розкажу братові?" - сказала Лінда.

"Я знаю, ти цього не зробиш," - відповів Квін - "Ти залишилася, щоб дозволити всім покинути ту печеру, бо тобі небайдужі їхні життя. Як Пол тримає язика за зубами через людей на вампірській планеті, так само вчинеш і ти заради Воронів."

Він мав рацію, і виглядало так, що Квін мав набагато глибше бачення, ніж вона спочатку думала, як для звичайного студента.

"Квіне, яка твоя кінцева мета в усьому цьому, що ти плануєш робити?" - запитала Лінда.

"Я не працюватиму ні на вампірів, ні на людей," - відповів Квін - "Я хочу створити власну фракцію. Зупинити це божевілля з обох боків. Щоб це зробити, мені потрібно піднятися на вершину. Мати фракцію більшу і сильнішу за будь-яку з тутешніх могутніх груп, і бути сильнішим за будь-кого з інших вампірів там.

Я знаю, це звучить неможливо, але багато чого здавалося мені неможливим раніше, але все одно."

Ця відповідь її задовольнила, вона була щаслива, що принаймні не перебувала з якимось маніяком, який мав грандіозні амбіції правити світом. Або спричинити масовий геноцид, принаймні, так вона сподівалася.

Нарешті Квін знайшов це. Прогулюючись ринком у Притулку, він шукав частини спорядження з іменем Алекса Вея. На диво, він не бачив жодного Мандрівника, який носив би спорядження з таким іменем, і він почав хвилюватися.

Це тривало, доки він не підійшов до ринкового прилавка, який був заповнений його роботами. Сидячи там за своїм прилавком, Алекс мав широку посмішку на обличчі.

"Привіт" - сказав Квін.