Розділ 579 — Найкраще спорядження

До того, як Лінда і Квін зустріли Алекса, Лінда була зайнята засвоєнням інформації, яку їй надали. Вона почала думати про Воронів та їхнє місце у всьому цьому. Родина Ґрейлаш не дбала про їхню фракцію.

Вони просто бачили їх як інструмент для використання, а смерті їхніх членів були лише числом. Саме тоді вона це помітила. Людей, одягнених у дивні білі шати навколо Притулку. Миттю вона зрозуміла, хто вони.

Вони були членами родини Ґрейлаш.

Цікаво, що вони тут роблять. Вони були на базі Воронів лише раз, коли ми тільки-но влаштувалися.

Їй було цікаво, але зараз вона була тут заради Квіна.

Алекс, побачивши, що хтось наближається до його торгової лавки, схвилювався. Він випростався і прочистив горло, оскільки воно не використовувалося цілий день.

"Ласкаво просимо, пане, тут я пропоную вам лише найкраще з найкращого. Якщо вас не цікавить жодна з цих стандартних речей, я можу навіть особисто виготовити щось для вас" - він клацнув пальцями. - "Ви не будете розчаровані."

Квін трохи завагався; здавалося, він пам'ятав Алекса як досить проблемну особу, по-своєму буркотливу, але його особистість змінилася на 180 градусів.

"Привіт" - сказав Квін.

"Привіт?" - відповів Алекс.

Квін замовк, він чекав, поки Алекс упізнає його, але між ними обома запанувала лише тиша, коли їхні погляди зустрілися.

"Гей, ти збираєшся щось купувати чи просто марнуєш мій час!?" - закричав Алекс. - "Геть, забирайся звідси!"

Це було більше схоже на того Алекса, якого він пам'ятав. Сподіваючись освіжити його пам'ять, Квін простягнув руки і швидко одягнув два наручі Тіньовим Оснащенням. Очі Алекса розширилися, коли він їх побачив.

Звичайно, він не міг забути про роботу над ними. Це була його найкраща робота, яку він коли-небудь робив. Він подивився на людину і тоді зрозумів: той справді був схожий на нього, але водночас відрізнявся.

"А, це ти!" – сказав він з усмішкою.

Вони вдвох пішли за прилавок, а Лінда стояла спереду, вдаючи з себе покупця. Їй було цікаво, і вона прислухалася до того, про що вони мали поговорити. Вона міркувала, чому ця людина, зокрема, була настільки важливою, що він мусив прийти й побачити його.

"Я збирався просити свою частку прибутку" – сказав Квін. – "Але схоже, що справи йдуть не дуже добре."

"Це ця клята громадянська війна" – відповів Алекс. – "Спорядження, яке ти мені дав, було ідеальним, і мені вдалося придумати кілька чудових дизайнів, але всі вони були на середньому рівні. Це не було проблемою, і я почав отримувати кілька замовлень на них онлайн з інших військових баз.

Але тепер, з війною, усі шукають просунутий рівень і вище, я просто не можу з цим конкурувати. Це та ж проблема, що й раніше, оскільки я менш досвідчений і був студентом, ніхто не дасть мені шансу."

Але Квін знав, що це лише питання часу. Ковалі були дуже затребувані. Особливо такого калібру, як Алекс, можливо, не зараз, але багато людей полюватимуть на нього. Розмірковуючи про це, Квін тепер також мав деяке спорядження просунутого рівня, яке він зробив із Системи.

Він зробив це завдяки Едварду, який приніс матеріали, але Квін не хотів віддавати їх Алексу, ще ні. З огляду на обставини, було краще, щоб ніхто його не помітив. Якби вони помітили, родини ніколи б його не відпустили.

"Пам'ятаєш, що я казав раніше? Ти все ще хочеш це зробити?" - запитав Квін.

Алекс на мить завагався. Він пам'ятав: це було єдине, чого він чекав з того часу, як Квін запропонував цю ідею, але з тим, як складалися обставини, як він міг створити власну ковальську імперію?

"Так, і я бажаю, щоб ми все ще могли це зробити," - поскаржився Алекс.

"Ми можемо," - відповів Квін.

Квін почав розповідати Алексу про свій план, як він хотів створити власну фракцію. Квін не був упевнений, чи це буде правильним вчинком, але судячи з його характеру минулого разу, це було єдине, що спадало йому на думку.

"Створити фракцію в такий час? Це божевілля, ти божевільний!" - сказав Алекс - "Але мені це подобається. Це місце, я його не розумію, Квіне. Вони змушують мене щотижня ходити на полювання, але я не боєць. Я коваль. Щотижня я думаю, що це може бути мій останній раз."

Його тіло злегка тремтіло, коли він думав про часи, коли ледь уникав долі.

"Слухай, зараз неможливо піти, але якщо ти створиш свою фракцію і знайдеш спосіб витягнути мене з цього місця, тоді це угода, я не хочу померти, просто провівши все своє життя торговцем."

Квін був задоволений результатом: з таким хорошим ковалем, як Алекс, він не сумнівався, що його команда зможе зрости в силі. Далі, з його долоні з'явилися два кристали.

Щойно Алекс побачив їх, він мало не впав навзнак. Його серце немов вискочить з грудей. Він подивився ліворуч і праворуч, і знову ліворуч.

"Звідки ти взяв це, ти їх украв?" - прошепотів Алекс.

Певною мірою Квін відчував, ніби вкрав один з них, тому нервово хихикнув.

"Ти берешся за це?" - запитав Квін.

"Ти що! Ні, ти жартуєш? Так!" - вигукнув Алекс. І на мить усі обернулися, щоб подивитися, що так його схвилювало. Він зробив кілька глибоких вдихів, стримуючи свої емоції, перш ніж знову заговорити.

"Звісно, я можу попрацювати з цим, у мене лише одне прохання" - сказав Алекс, потираючи долоні.

Квін простягнув йому золоту грошову картку, очікуючи, що це може бути проблемою.

"Тримай, використай її на все, що тобі потрібно, і на будь-які необхідні речі для себе. Я прийду забрати її разом із предметами."

За кілька полювань, на які Квін із групою ходили, вони вбили багато звірів. Завершити одне полювання було все одно, що виконати п'ять за один раз. Тож наразі Квін мав вдосталь кредитів. Тепер, коли в нього була Лінда, він навіть подумав, що зможе отримати кілька знижок то тут, то там на базі.

"Мені знадобиться три дні" - сказав Алекс.

"Ти знаєш, на що їх можна перетворити?" - запитав Квін.

"Я справді не знаю, мені доведеться орендувати кузню і перевірити. Але не хвилюйтеся, дозвольте мені просто зараз зняти кілька ваших мірок, і я обіцяю, що з цих кристалів я виготовлю найкраще можливе спорядження."

Знявши мірки, Квін і Лінда попрощалися і мали повернутися за три дні. Майже миттєво Алекс закрив свою крамницю, хоча був розпал дня, і поспішив розпочати роботу над кристалами.

"Що ти хочеш робити тепер?" - запитала Лінда.

Три дні - це був незручний проміжок часу. Це не виправдовувало витрат на повернення до їхнього Притулку, і було трохи задовго, щоб просто сидіти й нічого не робити.

"Якщо тобі нічого робити, то ти не проти, якщо ми відвідаємо тутешню базу?" - запитала Лінда.

Квін не бачив у цьому жодних проблем, але йому було цікаво, чому вона цього хотіла.

"Ця база раніше належала "Орлам". Угрупованню, яке, можна сказати, було суперниками "Воронів". Приємно побачити, як вони справляються з усім у порівнянні з нами, тепер, коли ми на одному боці. Крім того…" - Очі Лінди тоді поглянули на когось, хто пройшов повз, повністю одягнений у білу робу, і Квін це теж помітив.

"Родина Ґрейлашів тут, і я хотіла знати, чому."

Родина Ґрейлашів, ті, хто першими почали війну і під чиїм керівництвом Квін зараз працював. Чесно кажучи, Квін також хотів знати, яка їхня мета в усьому цьому.

Був ще один спосіб, яким Квін міг швидше досягти своєї мети, а саме - приєднатися до одного з нинішніх потужних угруповань. Йому не подобалося, як військове керівництво веде справи, тож це виключалося.

Але хто міг сказати, що ідеали однієї з інших чотирьох великих фракцій не збігалися з його власними? Хоча досі він не мав найкращого враження від ситуації, ґрунтуючись на тому, як функціонували бази.

"Ходімо," - сказав Квін.

Вони прибули на базу Орлів, і після того, як Лінда повідомила, хто вона така, їм дозволили увійти. Чоловіка відправили їх супроводжувати, і він зараз вів їх до засновника Орлів.

"Ви прибули у важкий час, міс, але гадаю, це не так уже й погано," - сказав супроводжуючий, який був літнім джентльменом у квадратному капелюсі. - "Денніс зараз розважає гостей із родини Ґрейлаш. Очевидно, вони мають новини, якими хотіли б поділитися з такими фракціями, як ми."

Зрештою, їх привели до того, що виглядало як одна з тренувальних кімнат "Орлів". Всередині вона була переважно порожньою і виглядала як одна велика кімната. Але багато людей зібралися, і утворився натовп.

"Що відбувається?" запитала Лінда.

"Прибулі члени родини Ґрейлаш проводять невеликий спаринг-матч із деякими з наших найкращих членів. Якщо бажаєте, я впевнений, вони не заперечуватимуть, якщо ви приєднаєтеся?" - запитав старий. - "Покажіть нам, наскільки сильними чи слабкими стали "Ворони"."