Розділ 580 — Міць Ґрейлаш

Квін бачив чимало спарингів. У минулому спаринг означав легкий бій між двома учасниками. Метою було лише продемонструвати індивідуальні навички та допомогти один одному вдосконалитися. Але останнім часом значення цього слова змінилося, адже здатності до зцілення та медичне обслуговування ставали лише кращими.

Тепер це був привід для двох людей вступити в повноцінний бій, зупиняючись лише перед тим, як убити іншу людину.

Студенти навіть влаштовували спаринги в школі. Атмосфера та погляди навколишніх людей були сповнені хвилювання та схвальних вигуків. Наче їхні гладіаторські інстинкти повернулися до життя. Хоча Квін ніколи не приєднувався.

Це, однак, здавалося трохи іншим. Коли вони вдвох, а також старий чоловік, наблизилися, їх провели крізь натовп. Не було жодних схвальних вигуків. Натомість на обличчях членів фракції було лише занепокоєння. Збоку вже вишикувалася черга з приблизно п'яти поранених чоловіків і жінок.

Здавалося, старий навіть трохи розгубився від того, що відбувалося. Зрештою, вони дісталися до першого ряду. Члени фракції природно утворили собою квадрат, що мав слугувати рингом. Лідер бази, Денніс, виглядав дещо схожим на панк-рокера, навіть якщо йому було під п'ятдесят.

На ньому була джинсова куртка з кількома різними нашивками, а його золотисто-каштанове волосся було у формі ірокеза.

"Тільки не кажи мені, що цей хлопець може перетворитися на орла?" - подумав Квін, адже уявити чоловіка птахом було досить легко - "Чи не тому ці дві фракції є суперниками, що вони обидві мають здатність перетворюватися на птахів?"

Квін почав тихенько посміхатися з цієї ідеї, але швидко зупинив себе. Вираз обличчя чоловіка був роздратованим. Навіть старий чоловік, який їх привів, розумів, що зараз краще нічого не говорити.

Навпроти них, з іншого боку, стояли дев'ять чоловіків у білих кімоно для бойових мистецтв, тоді як кімоно того, що був посередині, мало трохи інший дизайн. Замість цілісного вбрання, воно було розрізане на дві частини, відокремлюючи штани від верху, рукави також були пошиті інакше.

У центрі билися двоє людей: один у стандартному білому кімоно, тоді як інший, як припускав Квін, був членом фракції. У цьому Притулку було легше відрізнити, хто був із публіки, а хто належав до фракції, адже всі вони носили схожий одяг, як і їхній лідер.

Здавалося, бій тривав вже деякий час, перш ніж вони прийшли. Член Орлів був поранений по всьому тілу, він тримав свою руку, і вона тремтіла не від страху, а від чогось іншого.

"Тобі кінець," – сказав член родини Ґрейлаш, підходячи ближче.

Підтримуючи одну руку іншою, чоловік викинув діагональну форму, створивши розсікаючий потік вітру. Однак простий крок убік, і член Ґрейлашу ухилився від нього. Він зробив крок уперед, стрибнув у повітря і почав обертатися по спіралі. Електрика утворилася по всьому його тілу та позаду, штовхаючи його вперед, мов блискавку.

Його голова влучила чоловіку прямо в живіт, шокувавши його і змусивши тремтіти на землі. Щойно чоловік з родини Ґрейлаш відновив рівновагу, він наступив на нього, знову пропустивши крізь нього блискавку, змушуючи людину на підлозі тремтіти.

"Досить!" – вигукнув Денніс - "Ти переміг."

"Дуже добре," – сказав чоловік у центрі інших членів. Він клацнув пальцями, і інший чоловік зупинився, піднявши ногу зі свого супротивника.

"Ми відпочинемо зараз і зможемо продовжити завтра. Переконайтеся, що покажете себе з найкращого боку." - Більше нічого не було сказано, і чоловік зник.

Натовп людей почав розходитися, але не без обговорень того, щойно сталося.

"Пане, що сталося? Хіба це не мав бути просто спаринг?" – запитав старий чоловік.

Денніс впізнав Лінду і зрозумів, що це не найкраще місце для розмови, тому запросив їх обох та старого чоловіка до свого кабінету. Коли вони нарешті були там, він міг говорити відвертіше.

"Ліндо, я знаю, що між нами були розбіжності, але побачивши їх, я подумав, що ти також маєш це почути", – сказав Денніс.

Лінда почувалася трохи дивно. Вони були суперниками в плані конкуренції, а не суперниками, що билися б один з одним, проте через це суперництво вони не були аж надто дружніми, і це був перший раз, коли вона бачила його приємним.

"Вони сказали, що зараз проводять планову перевірку. Намагаються з'ясувати силу всіх фракцій під їхнім прапором. Схоже, що щось має статися незабаром, але я швидко зрозумів, що це все брехня.

Вони не хотіли бачити наших сильних сторін, вони хотіли показати свої. Останнім часом вони чинять на нас більший тиск, і більше людей гине в полі під час цих полювань. У своїх звітах я був менш ніж ввічливим. Казав їм робити це самим, надсилати власних людей, якщо вони вважають, що це так легко.

Схоже, вони таки прислали своїх людей. Майже миттєво вони згадали про спаринг. Ти бачила результат. Одна їхня людина послідовно побила п'ятьох наших найкращих."

Орли були фракцією середнього розміру, схожою на Воронів, і якщо те, що він сказав, було правдою, тоді їхня група також спіткала б така ж доля.

Денніс стиснув кулак.

"Я вирішив, завтра я битимуся особисто. Мені потрібно показати їм силу фракцій. Я завжди думав, що єдина причина, чому вони не зробили нас майже рабами, це тому, що вони боялися нашої сили. Я вже не впевнений, наскільки це правда. Але якщо я не покажу, що ми маємо певну силу, вони й далі будуть нас штовхати."

Лінда, будучи співзасновницею Воронів, розуміла, що відчував Денніс. Річ була не лише в тому, що вони були сильнішими, а й у повній відсутності поваги. У тому маленькому бою вони це побачили. Жодної поваги до життів поза родиною Ґрейлашів.

"Лінда, поки ти тут, можу я попросити тебе про послугу? - сказав Денніс. – "Я б ніколи в житті не подумав, що проситиму тебе про таке, але завтра ти битимешся поруч зі мною?"

"Що?" - спантеличено запитала Лінда.

"Зрозуміло, що ніхто з учасників, крім мене, не може нашкодити тим хлопцям, а той, хто головний, ще навіть не показав своєї сили. Я думав, можливо, ми могли б прикинутися, що ти член Орлів. Виграти кілька боїв, показати, що ми не такі вже й слабкі."

"Хіба вони не знатимуть? Я ж співзасновниця Воронів, вони впізнають мене, якщо я тобі допоможу", - відповіла вона.

"Лінда, ці люди навіть не знали, хто я. Їм байдуже, доки фракція виконує свою роботу. Вони не пам'ятають наших облич, імен чи чогось іншого - ось наскільки вони зарозумілі. Я впевнений, після цієї планети вони перейдуть на наступну."

Лінда деякий час розмірковувала над цим, вона погодилася, що ставлення родини Ґрейлаш щодня погіршувалося. Можливо, Денніс мав рацію: якби вони усвідомили, наскільки слабкі фракції, їхнє ставлення могло б змінитися.

Вона хотіла погодитися, але її нове тіло її стримувало. Вона більше не мала своїх здібностей і ще не все дізналася про себе. Суперзцілення, надсила – можливо, ці речі можна було б пояснити її спорядженням, але що, якби вона зайшла занадто далеко і вбила члена родини Ґрейлаш.

"Вибач, але я не можу. Ми щойно билися зі звіром імператорського рангу, і я ще відновлююся," – виправдовуючись, сказала Лінда.

В очах Денніса було трохи смутку. Мабуть, він бачив більше, ніж вони, і це поставило його в таке становище. Він знав, що вона бреше; він попросив її битися завтра, а не сьогодні. З їхніми здібностями до зцілення, вона була б у формі та готова до бою протягом дня, але він не міг її звинувачувати – зрештою, вона була частиною іншої фракції.

"Я битимуся," – сказав Квін.

Денніс підняв голову і подивився на молодого чоловіка, який стояв поруч із Ліндою. Чесно кажучи, він повністю ігнорував цю людину і зосереджувався лише на Лінді.

"Ти сильний?" – запитав Денніс.

"Я хотів би так думати; крім того, я тут застряг на три дні, було б непогано розвіяти нудьгу."

Було кілька причин, чому Квін вважав, що було б добре битися з родиною Ґрейлаш. По-перше, щоб перевірити їхню силу. Його проти їхньої. Можливо, колись вони стануть ворогами, можливо, колись - союзниками, і йому потрібно було зрозуміти, де він знаходиться на їхній шкалі сили. Друга причина: йому не подобався самовдоволений вираз на їхніх обличчях.

Це нагадувало йому про Дюка. Вони ходили так, ніби їм належало це місце, і продовжували нападати на чоловіка на підлозі після того, як його вже побили. Це нагадувало йому про його кривдників, про час, який він хотів забути.

Лінда й гадки не мала, що робив Квін. Якщо він збирався битися, чи покаже він свої тіньові здібності, криваві здібності, чи просто битиметься, заявляючи, що має надшвидкість? Бачачи той єдиний бій, вона знала, що Квін не зможе перемогти, використовуючи лише свою швидкість.

"Цей хлопець божевільний, чи у нього справді є підстави, щоб себе підтримати?" - запитав Денніс.

Лінда востаннє поглянула на Квіна і побачила лише усмішку на його обличчі; хлопця було важко розгадати.

"Він сильний", - сказала Лінда.

"Не розчаруй мене, хлопче", - сказав Денніс, відходячи.

Квін і Лінда домовилися залишитися на базі на дві ночі, поки чекали, поки завершать роботу над обладнанням. Водночас він погодився взяти участь у завтрашньому спарингу. Протягом ночі Квін не спав як зазвичай.

Натомість, він скористався своїм Плащем тіні, щоб вислизнути, а потім, проникаючи до кімнат певних людей, застосовував свою Навичку Впливу на жертв.

Після цілої ночі видобування крапель крові від різних людей Квін підвищило його характеристики.

[Сила 52]

[Спритність 52]

[Витривалість 46]

[Чарівність 50]

Тепер, щоб отримати одну одиницю характеристики, йому потрібно було брати краплі від трьох різних людей. Не бажаючи викликати тривогу, Квін брав кров лише у тих, хто не належав до фракції. Люди, які насправді не були бійцями. Йому було прикро, але врешті-решт він їм ніяк не шкодив. Вони навіть не пам'ятатимуть про маленький укол, який він робив.

Нарешті настав наступний день, і Квін був готовий продовжити свій бій.