Розділ 588 — Самотній одинак

Десь у невідомій місцевості, на незвіданій території, можна було побачити космічний корабель найвищого класу, що завис на місці. Можна було б подумати, що на борту перебуває висококваліфікований, добре скоординований екіпаж, але охороняти великий корабель, який міг би вмістити близько двох тисяч солдатів, був залишений лише один чоловік.

Або самотній молодий дорослий, на ім'я Пітер. Минуло вже чимало часу, відколи інші залишили його доглядати за кораблем, і він міг з упевненістю сказати, що проблем не було. Принаймні, з самим кораблем, бо була одна велика проблема з ним самим. Йому було нудно.

Було кілька причин, чому Пітера було обрано ідеальним кандидатом. Основними з них полягали в тому, що йому ніколи не потрібно було спати. Якби ворог наближався в будь-який час доби, він би зміг про це дізнатися.

Його здатність швидко засвоювати та відтворювати знання була ще однією перевагою. Усе, що Лоґан мав йому розповісти про органи управління кораблем, засвоїлося і потрібно було сказати лише один раз.

Він не отримував жодного контакту на кораблі від жодного зі своїх товаришів по команді. Це включало й Квіна, але він не надто хвилювався. В один момент Пітер відчував, як стає сильнішим, що означало, що Квін також ставав сильнішим.

Однак була одна річ, яку Пітер міг робити, щоб згаяти час на кораблі, – і це була VR-гра " Power Fighters ". На кораблі була ігрова кімната, де було кілька VR-капсул для гри. Спершу Пітер утримувався від гри, серйозно ставлячись до своїх обов'язків.

Але протягом його перебування на кораблі він не бачив, щоб щось відбувалося. Жодної цікавої речі не сталося. Виявилося, космос був досить нудним, якщо минути всі красиві видовища. Особливо та частина, де вони перебували зараз.

Великий корабель частково все ще перебував у Сонячній Системі Чумацького Шляху, і вони були далеко від шляху, яким потрібно було б іти, щоб дістатися до варп-станцій. Варп-станції були практично великими телепортами, які люди використовували для переміщення своїх кораблів. Їх було чотири загалом, розкидані далеко одна від одної, кожна належала великій родині, а військові та Трудрім ділили одну з них.

Це було тому, що звірячі планети не розташовувалися в тій самій Сонячній Системі, що й Земля. Хоча варп-станція більше не була так сильно укомплектована або контрольована військовими чи родинами, як раніше, так само, як і земні станції. Такий великий і потужний на вигляд корабель привернув би до них багато уваги, саме тому вони вирішили використовувати менші кораблі, щоб прибути на базу Воронів.

Отже, зона, де перебували великий корабель і Пітер , була мертвим простором, розташованим у володіннях родини Ґрейлаш, але поблизу не було ні планет, нічого. Зрештою, він піддався спокусі і знову почав грати у VR-гру. Він не просто планував грати в гру, а й покращувати свої навички.

Він усвідомив, що коли піде до світу вампірів, не зможе покладатися на свою силу та Здібність Зцілення. Було багато вампірів, які вже мали це. Його слабким місцем були бойові навички.

Але тут не було Едварда, щоб навчити його, тому єдине, що він міг зробити, це спостерігати за навичками, які використовували гравці, і намагатися їх імітувати.

Спостерігаючи, він швидко усвідомив свою проблему. Без посвідчення мандрівника він міг би зустрічатися лише з противниками рангу від F до D. Все одно він грав у гру.

Його противники були не дуже вражаючими, більшість з них були повільними і насправді не допомагали Пітеру нічому навчитися. Проте це було єдине, що він міг робити. Його одна година швидко перетворилася на дві, а потім на три, і серед низьких рангів він знову завойовував собі ім'я.

"ЗомбіП, він просто б'є всіх кулаками, у грі сказано, що він навіть не має жодних звіриних обладунків, як він такий сильний?"

"Можливо, це сила?"

"Та ні, я бачив його нік раніше, коли я був у війську, цей хлопець, він може дуже швидко зцілюватися, ось чому його називають ЗомбіП."

Кілька противників поранили його і змогли це засвідчити, але вони все ще не могли зрозуміти, як він так легко перемагав людей. З кожним матчем, який він грав, він отримував запрошення приєднатися до їхньої фракції. Він ігнорував це і продовжував грати в гру.

Однак цього разу, коли Пітер вийшов із гри та попрямував до головного командного центру, він побачив, що один з екранів блимає червоним.

"Чорт, щось сталося, поки я грав у гру?" – Він кинувся до того, що виглядало як радарний екран.

Датчики на кораблі щось виявили.

"Показати зображення" – сказав Пітер.

Центральна частина скляного екрана, яка зазвичай показувала зовнішній простір, змінилася, показуючи зображення невеликого корабля, що наближався до них.

"Тепер це трохи цікаво. Квін казав, якщо я не зможу з цим впоратися, то й не варто, але цього має бути достатньо, правда?"

Контролер, який дав йому Лоґан, був більше схожий на сенсорний планшет із вкладками. Кожна з них, після натискання та вибору, керувала б різною частиною корабля. Шукаючи очима, він нарешті побачив її – вкладку для зброї корабля.

Усередині невеликого космічного корабля був військовий персонал. Команда з чотирьох осіб, якщо бути точним. Спочатку було два кораблі, які стежили за більшим кораблем, коли той відправився на Землю. Спершу вони обидва відлетіли, щоб доповісти, але командир попросив одного з них залишитися і стежити, але негайно відлетіти, якщо вони побачать, що якісь інші кораблі наближаються до більшого.

Оскар, верховний головнокомандувач, боявся, що корабель тепер належить Ґрейлашам і вся справа була пасткою, якщо військові спробують його повернути.

Довго спостерігаючи, вони не бачили, щоб хтось наближався до нього, і лише невеликий корабель відлетів до варп-станції. Минуло стільки часу, а нічого не було.

Зрештою, корабель вирішив спокусити долю. Вони самі створювали ці кораблі, тому знали радіус дії радарів. Серця солдатів швидко билися, і коли вони нарешті увійшли в зону, реакції не було. Вони полегшено зітхнули.

Вони спробували встановити контакт із великим кораблем, як просив командир, але відповіді не було. Усе це було надто дивно, тож вони вирішили розслідувати.

На півдорозі вони усвідомили свою помилку. Корабель зробив перші рухи. Знизу висунулася кругла голова, а разом із нею чотири гармати.

Тепер, коли корабель було помічено, Пітер не міг дозволити їм утекти. Частинки оточили гармати, і невеликий корабель спробував віддалитися, але було запізно.

Коли яскравий білий промінь вилетів з гармат, атака була надто широкою, щоб вони могли її уникнути. Він влучив у корабель, знищивши більшу його частину та все, що було всередині.

"Помилка, Помилка. Будь ласка, заповніть гармату Кристалами просунутого рівня", - промовив Космічний корабель. Наразі у них не було Кристалів просунутого рівня, єдиними, що були на борту, були мішки маленьких синіх кристалів. Які використовувалися для обслуговування корабля. Раз на тиждень мішок кристалів потрібно було скидати в спеціальну зону, показану Лоґаном.

Пітер почав чухати потилицю, розмірковуючи, чи була ідея їх підірвати такою вже гарною. Схоже, якщо мали прийти нові проблеми, то Пітер більше не міг би використовувати гармату, що безперечно принесло б їм іще більше клопоту.

"Сподіваюся, інші до того часу повернуться" , - подумав Пітер. Його рутина знову була нудною, і він очікував, що щось станеться досить скоро після знищення кораблів, але все ще нічого не відбувалося. Йдучи до VR-кімнати, Пітер на мить завагався: просто боротися з такими людьми було марною тратою його часу, і минулого разу, коли він увійшов, корабель ледь не зазнав нападу. Тож, перш ніж увійти, він повернувся і приніс Звіряче спорядження. Це була пара тонфа базового рівня. Тонфа - це пристрій, схожий на палицю, тупий предмет, але з бічною ручкою, що дозволяло використовувати її частину як опору. Замість того, щоб розмахувати нею, як звичайною палицею, вона відчувалася більше як природне продовження рук. Це були подарунки від Лоґана. Було багато зброї, яку Лоґан випробував деякий час тому, коли вперше працював з Пітером у грі, і цей предмет йому дуже пасував. Якщо він зможе вправно користуватися ними, а потім виготовити звірячу зброю, це збільшить його силу; якраз коли Пітер збирався увійти, на корабель надійшло повідомлення. Гра могла зачекати; вперше Пітер збирався поспілкуватися з людьми.

"Відтворити повідомлення".

"Привіт, Пітере, це Лоґан. Я владнав те, що хотів владнати зі свого боку, тож почав копати під Сім'ю Брі. Схоже, невдовзі ми всі матимемо нагоду зустрітися знову. Має статися щось велике, і дуже скоро", - сказав Лоґан.