Розділ 591 — Співпраця

Повернувшись до Притулку, Лінда та Денніс мали вести розмову. Квін доручив їм спробувати переконати Бліпа щодо їхніх планів. Вони знали його найкраще, і Квін відчував, що його присутність у такі моменти не була корисною.

Особливо тому, що більшість людей, дивлячись на нього, бачили в ньому лише молодого та наївного. Їхня думка зазвичай змінювалася лише тоді, коли вони бачили його в дії, а Бліп цього не бачив. Однак, якби він почув про те, що сталося, від двох людей високого становища, яким він довіряв, було б більш імовірно, що його переконають.

Вони були в його кабінеті й розповіли йому все. Лінда переказала лише частину того, що сталося з Орлами і як на них напали; вона не хотіла, щоб Денніс знову переживав цей болісний досвід. Коли вона закінчила, Денніс розповів йому про план, який вигадав Квін, і про ресурси, які він мав для цього.

Обидва вони не шкодували йому похвал.

Крім того, Лінда також мала пояснити довіру до Квіна, розповісти про великий корабель, про те, як він переміг Звірів імператорського та королівського рівнів. І про те, що він був Нічним Демоном. Що не стало несподіванкою, оскільки Бліп уже добре знав про це.

Проте Бліп був абсолютно приголомшений, почувши все про Орлів, але він не міг уявити, що Денніс бреше йому, і стражденний вираз його обличчя говорив сам за себе. Наскільки ж усе це було правдою.

"Ці Ґрейлаші, вони навіть не повідомили нас і не попередили", - роздратовано сказав Бліп - "Якщо Саншилди вже напали на одну з середніх баз, вони не обмежаться нападом на одну. Ймовірно, вони рано чи пізно прийдуть і за нами".

"Тому я думаю, що найкраще нам це зробити. Відмежуватися від Ґрейлашів", - сказала Лінда - "Чесно кажучи, я не знаю, як довго нас може захищати Квін. Він у кінцевому підсумку всього лише дитина, але якби ти бачив, як ті люди реагували, коли бачили його силу, це було інакше. Навіть родина Саншилдів, вони майже боялися діяти. Я не довіряю йому на сто відсотків, але довіряю йому більше, ніж будь-кому іншому з тих, хто там є".

Хоча Лінда не знала, чому велика трійка боялася його, вона припускала, що це може бути пов’язано з вампірами, частиною яких вона тепер була. Можливо, вони таємно керували всім за лаштунками, і тому вони його боялися.

Проте вона розповіла Бліпу майже все, що сталося, але досі не розповіла йому про себе. Їй не дозволялося, але навіть якби й дозволялося, це було те, що вона поки що не змогла б змусити себе розповісти своєму братові.

"Гаразд," - сказав Бліп - "Але є кілька речей, які я хотів би запропонувати. По-перше, інші не просто приймуть Квіна лідером. Я б робив усе за планом, не розповідаючи людям, немає потреби здіймати паніку, але ми скажемо членам фракції підготуватися.

Коли відбудеться атака, ми перемістимо всіх на великий корабель, який підготував Квін, і повідомимо їм, що це сталося завдяки йому. Вони швидше прислухатимуться до нього, якщо відчуватимуть себе йому зобов’язаними. Це, сподіваюся, також змусить більше людей залишитися. Ми не зможемо втримати всіх.

По-друге, навіть з цим усім, все одно знайдуться люди, які просто не погодяться. Я пропоную сформувати раду лідерів. Я, Денніс та Квін, причому кожен з нас матиме рівне право голосу в тому, що робити. Це має зупинити будь-яких неспокійних Воронів від бунту."

Посмішка з’явилася на обличчях Денніса та Лінди. Зрештою, переконати Бліпа виявилося не надто складно. Це було тому, що вони не знали про численні сутички, які він мав із Ґрейлашами за лаштунками.

Тепер, коли все це було залагоджено, він не міг дочекатися свого наступного дзвінка, коли вони вже не будуть частиною Ґрейлашів, і він нарешті міг сказати те, що найдовше тримав у думках.

Поки Квін чекав, щоб почути думки Бліпа, він зайняв себе тим, що представляв Алекса всій групі. Він повідомив їм, що Алекс був ковалем, який приєднається до команди.

Першою людиною, з якою його познайомили, був Сем.

"Квін подолав такий довгий шлях лише заради крафтера. Він виглядає молодим, я щось пропускаю? Він такий звичайний".

"Гей, ти щойно подумав про мене щось погане, чи не так?" - сказав Алекс.

Сем здригнувся. Це була правда, але він просто не знав, що відповісти; він дивився в підлогу, намагаючись підібрати слова.

"Я вже бачив ці великі очі раніше. Всі так на мене дивляться, але ти тільки почекай. Коли я створю для тебе якесь убивче спорядження, ти зміниш свою думку. І знаєш що… Я візьму з тебе повну ціну," - сказав Алекс, перш ніж перейти до наступної людини.

Все, що міг зробити Сем, це зітхнути; він ненавидів конфронтацію і не міг дати відсіч, бо це була правда.

"Гей, ти носиш нагрудник, який я створив," - сказав Алекс, коли натрапив на Фекса.

"Це ти зробив?" - сказав Фекс, широко розплющивши очі.

"Бачу, ми з тобою добре порозуміємося. Будь-хто з таким чудовим оком - мій тип," - сказав Алекс, піднявши великий палець вгору.

Взаємодія з Казз була доволі короткою; як завжди, вона мило усміхнулася і потиснула Алексу руку.

При цьому обличчя Алекса стало яскраво-червоним, і він подумав про одне: " Мила ".

"Це та особа, про яку Квін казав, що вона надзвичайно небезпечна і вб'є нас, якщо дізнається про навичку, яку він використав?" Чомусь за її невинним виразом обличчя він цього просто не бачив, але він неодмінно дотримається свого слова.

Нарешті його представили Полу, і з усіх це був найбільший шок. Вони потиснули одне одному руки.

"Приємно вітати тебе в команді," - сказав Пол.

"Так, сер," - автоматично відповів Алекс. Дивлячись на Пола, він відчував, наче досі перебуває у військовій школі.

Пол похитав головою.

"Ти не підкоряєшся мені тепер, він твій лідер."

Зрештою, це справді було правдою. Було дивовижно дізнатися, що Квін був Нічним Демоном, який переміг Дюка, але ще й якимось чином отримати головного генерала під своє крило. Він просто не міг уявити подій, які могли б це уможливити. Звісно, Алекс нічого не знав про те, що Квін був вампіром.

Після завершення знайомств інші запитали, чи підуть вони на завдання тепер, коли він повернувся, але Квін мав інші справи, які хотів зробити.

Наближалася атака від Саншилдів, і з Казз за спиною виникла серйозна проблема. Квін не зміг би використовувати свої вампірські сили, що обмежувало його потенціал.

Що його найбільше зараз турбувало, так це люди десятої родини. Він був певен, що достатньо сильний, аби піти проти Казз, змусити її замовкнути або підкорити. Але якби вони дізналися, що Квін порушив правила, що сталося б з Лео та Ерін, які все ще були там, і що з вампірами десятої родини?

Живучи життям Вінсента, його тіло вже пережило біль від того, що він одного разу покинув їх, і чомусь обов'язок Вінсента тепер відчувався його власним. Він не міг просто залишити вампірів напризволяще. Він не міг так просто розірвати зв'язки з вампірами, поки не знав, що з ними робити.

Крім того, Квін також бажав повернутися до палати та поговорити з Вінсентом, коли той досягне сорокового рівня, завершивши свій квест. Через усе це він вирішив не порушувати правила, розлютивши раду ще більше. Можливо, навіть бути вигнаним з того місця.

У певний момент власні цілі Квіна та Вінсента вже постійно були в його голові.

Однак це означало, що він не зможе перемогти Саншилдів, або принаймні це не буде легкий бій. Так, він мав допомогу інших, що були з ним, але й вони не змогли б використати свої сили на повну. Тож Квін потребував чогось більшого.

Він міг би використати свою тіньову здатність, але була ще одна річ, яку йому ще належало довчити. Це була його Зброя душі.

Перед атакою Квін був сповнений рішучості завершити свою Зброю душі.