Розділ 595 — Червоне світло

"Справжня причина, чому Далкі атакують Землю?" - повторив Сем, і він був не єдиним, хто це чув. Рік, пілот, - теж.

"Те, що я збираюся вам розповісти, стосується деяких делікатних питань, тому я б запропонував поговорити про це в більш усамітненому місці," - сказав Лоґан.

Хоча Фекс і Пітер не мали жодного уявлення, про що йдеться, Сем все зрозумів.

"Гей, чому б вам двом не піти до командного центру і не принести мені ті файли, які я просив раніше," - сказав Сем, підморгнувши.

Обидва мали порожні погляди на обличчях, наче не розуміли, про що йдеться, і Сему зрештою знадобився легкий кивок головою, щоб вони зрозуміли. Лоґан не хотів, щоб Рік їх підслуховував, і Лоґан ще не знав, що Сема згодом теж оберне Квін.

Вони вдвох пішли і попрямували до центральної командної кімнати, залишивши Ріка та Сема завершувати налаштування телепорту. Було залучено чимало складних механізмів, які потрібно було налаштувати, щоб два правильні телепорти з'єдналися між собою. У них був час, щоб усе зробити належним чином, бо якби вони цього не зробили, то це могло б бути як з телепортами Планети червоного порталу, де людей викидало б у межах одного кілометра одне від одного. Якби це сталося, можливо, дехто з людей навіть перемістився б за межі корабля.

Хоча можна сказати, що вони обоє були більш ніж розсіяні. Хто б не був після того, що вони щойно почули? Причина, яку в минулому повідомляли новини щодо нападу Далкі на Землю, завжди була такою примітивною. Вони побачили землю, яка не належала їм, і хотіли її завоювати.

Тепер, нізвідки, від когось, кого вони ледь знали, вони чули, що хтось дізнався справжню причину нападу Далкі. Ця група, до якої Сем збирався приєднатися, скільки ж вони насправді знали того, що решта світу тримала від них у таємниці.

Повернувшись до командного центру корабля, Фекс і Пітер сіли. І тепер вони уважно слухали кожне слово Лоґана.

Коли Лоґан відокремився від Квіна та інших, він вирішив відвідати своїх батьків. У нього було багато запитань до них, які його бентежили. Особливо, той факт, що на батьківщині вампірів була база, яка дозволяла йому отримувати доступ до їхніх систем.

Мало того, він був на дев'яносто відсотків впевнений, що саме там вони створювали Далкі. Це було надто великою таємницею, щоб намагатися розгадати її самотужки, коли в це була залучена його власна сім'я. Він ніколи не вважав своїх батьків злими і ніколи не мав поганого виховання. Насправді, вони давали йому все, що він хотів, коли йому це було потрібно.

Тож він думав, що не матиме проблем просто запитати їх прямо, коли він їх побачить. Проблема полягала в тому, щоб з'ясувати, де вони перебувають зараз.

Сім'я Ґрін була багатою, не просто багатою, а мега-багатою. Вони створили так багато систем, які використовуються в сучасних технологіях по всьому світу. Тоді як Річард Ено був відомий своїми фізичними винаходами, Ґріни були більше відомі своїми системами.

Звісно, це було можливим значною мірою завдяки їхній здібності, адже вона давала їм перевагу, коли можна було безпосередньо спілкуватися з системами.

Але ось у чому була проблема: з такою кількістю грошей Ґріни практично володіли землею скрізь. Вони мали місце на Землі, а також ділянку землі на кожній головній планеті, що належала великій четвірці.

Отже, якщо він хотів знайти своїх батьків, йому довелося думати як його батьки. Якби він був на їхньому місці, і мала б спалахнути війна, куди б вони подалися?

Йому також не знадобилося багато часу, щоб знайти відповідь на це. Вони б проігнорували все, що відбувається навколо них, і продовжили б свої дослідження, тому де б вони не працювали востаннє, там би й залишилися, а це було місце, розташоване в межах Сім'ї Брі.

Коли Лоґан пішов купувати квиток, він отримав картку. Не мало значення, який квиток він купував, адже він все одно змінював би його за допомогою своєї здатності. Сім'я Ґрін замовила виготовлення власних спеціальних карток, які б дозволяли їм подорожувати до будь-якого з їхніх будинків. Чорний хід лише для них. Це було зручно для них під час роботи або коли потрібно було дістатися певних місць, і зараз це було дуже зручно для нього.

Телепорти з їхніх будинків були пов'язані з усіма земними станціями по всьому всесвіту, і ця сім'я була єдиним винятком. Але цей факт не був загальновідомим. Коди були відомі лише їм, і єдиними, хто міг змінювати квитки, була Сім'я Ґрін.

Це тому, що саме вони створили Систему продажу квитків для земної станції насамперед, то чому ж вони не могли додати додаткові привілеї лише для себе?

Увійшовши до телепорта, Лоґан перенісся на планету, що належала Сім'ї Брі. Він приземлився прямо перед своїм великим білим маєтком.

Великий мур оточував це місце, а на його вершині було кілька турелей, що вистрілювали енергетичними кристалами в будь-кого, хто намагався наблизитися ззовні. Зараз Лоґан стояв на доріжці, що вела до його будинку.

Важко було назвати це будинком, оскільки будівля більше нагадувала просто велику наукову лабораторію.

Наближаючись до будівлі, Лоґан нарешті прибув і застиг біля дверей, перш ніж увійти.

Минув рік відтоді, як він востаннє бачив їх, і навіть тоді вони були занадто зайняті, щоб поговорити з ним. Думки про розмову з батьками змусили його відчути легке нездужання. Так, вони ніколи не ставилися до нього погано, але водночас вони й не розмовляли з ним багато.

Можливо, все ж таки це буде не так легко, як він думав.

Що б він не просив, він отримував, але єдине, чого він ніколи не отримував, це можливість проводити з ними час. Це призвело до того, що він грався з механізмами, які так любив.

Проте, зважаючи на те, що він мав говорити про таку важливу справу, він набрався сміливості й поклав руку на двері.

"Ласкаво просимо, пане Ґрін"

Коли він зайшов, світло у всьому приміщенні почало вмикатися, завантажуючись. Більша частина приміщення була вкрита білим кольором. Воно не створювало затишної, домашньої атмосфери, але він звик до цього.

"Еш, будь ласка, зв'яжися з моїми батьками і скажи їм, що я вдома," сказав Лоґан.

Літаюча куля раптом з'явилася поряд з Лоґаном. Коли вона говорила, синє світло на її "обличчі" рухалося під час вимови звуку.

"З'єднання... з'єднання..."

"Ваших батьків не вдалося знайти, Майстре."

"Це дивно, невже я помилився?" - подумав Лоґан. Він був упевнений, що вони будуть тут, і допоки вони були десь на цій планеті, Еш, його маленький робот-помічник зі ШІ, зміг би зв'язатися з ними.

"Спробуй зв'язатися з усіма домогосподарствами."

Синє світло на роботі почало пульсувати з одного боку на інший, поки він завантажувався.

"Відповіді немає, Майстре."

Еш міг зв'язуватися з домогосподарствами, використовуючи свою власну внутрішню Систему. Кожен будинок працював на тій же Системі, що й Еш. Перебуваючи на цій планеті, Лоґан також міг зв'язатися з ними безпосередньо, якщо вони брали з собою якийсь мобільний пристрій, що вони завжди робили. Це було для того, щоб вони могли надсилати інформацію, перебуваючи в полі, назад до будинку.

Це означало, що наразі батьків Лоґана не було на цій планеті, як він думав, і їх не було вдома на жодній з інших планет також. Усе, що він міг зробити зараз, це чекати, поки вони повернуться, і час від часу намагатися зв'язатися з ними.

Або ж він міг особисто піти до свого телепортера і повернутися на Земну станцію, відвідуючи кожен зі своїх маєтків по черзі. Але це здавалося зайвим, і, перебуваючи в зоні Сім'ї Брі, він хотів дізнатися, чим вони займаються. Допомагаючи Квіну будь-яким можливим способом.

"Ах, моїх батьків тут немає, навіщо вони мені?" - раптом подумав Лоґан. Замість того, щоб просто стояти і нічого не робити, найменше, що він міг зробити, це зібрати інформацію з місцевої дослідницької лабораторії. Можливо, він зможе розкопати старі файли.

Він деякий час ходив по цьому місцю, намагаючись зорієнтуватися. Воно було великим, і це був, по суті, перший раз, коли він опинився в цій конкретній будівлі. Більшу частину свого життя він провів у тій, що на Землі, однак дизайн кожного місця завжди був майже ідентичним, з лише кількома незначними змінами тут і там.

Ось чому йому не знадобилося багато часу, щоб знайти дослідницьку кімнату. Доки він ходив усюди, кругла роботизована куля продовжувала слідувати за ним. Дійшовши до дверей, вона провела первинне сканування і впустила його в дослідницьку кімнату.

Хоча це була не наукова, а скоріше технічна лабораторія. Двері відчинилися, і Лоґан зайшов усередину. Його зустріли дроти, ґаджети та великі комп'ютери, розкидані по різних ділянках, але потім його погляд привернуло щось інше в центрі кімнати.

На підлозі нерухомо лежали двоє людей у білих лабораторних халатах. Навколо їхньої грудної клітки виднілася невелика дірочка, що виглядала як опік.

"Мамо, тату!" - сказав Лоґан.

Раптом синє світло на роботі позаду нього почало червоніти.