Розділ 607 — Переломити хід

Перша група громадян на чолі зі співзасновницею Ліндою пройшла крізь телепортер. Багато з них були помітно нервові й не знали, що насправді відбувається. Лінда розповіла їм лише кілька деталей: це було місце, де вони могли перечекати, поки Саншилди атакують.

Водночас вона була жорстоко чесна з усіма ними. Існувала ймовірність, що вони взагалі не зможуть повернутися ні на базу Воронів, ні на планету. Багато з них довіряли їй та Воронам, вони знали, що ті борються за їхній дім, тож не могли скаржитися і пройшли крізь телепортер.

Однак навіть Лінда трохи нервувала щодо того, куди вони прямують, адже й сама вона не бачила, як виглядає космічний корабель. Пройшовши крізь телепортер, вони потрапили у велику порожню кімнату, де на них чекав Пітер .

Група все ще нервувала й сперечалася, крутячи головами, намагаючись зрозуміти, де саме вони перебувають.

"Де ми?" - запитала одна людина.

"На якій це планеті?"

"Чи безпечно тут бути, чи це під захистом однієї з інших великих трьох?"

Питання та коментарі не вщухали, а Пітер починав скрипіти зубами від роздратування. Йому не подобалося, як вони поводилися, тим паче що їм дали безпечний притулок і нічого не попросили натомість.

Простіше кажучи, Пітер не вмів справлятися з такими ситуаціями, і він був запальним. Лінда, побачивши це, підійшла до Пітера, щоб щось запропонувати.

"Чому б нам не провести для декого з них екскурсію по місцю. Можливо, це відверне їхню увагу від справ?"

"Що завгодно, аби ці люди замовкли", - сказав Пітер.

Обидва Фекс і Квін попереджали Лінду про агресивний характер Пітера, що здебільшого було пов'язано з його трансформацією. Це був повний розворот на 180 градусів порівняно з тим, яким він був, коли був людиною Пітером.

Невелика група людей залишилася в кімнаті, де був встановлений телепортер. Вони чекатимуть там, якщо з іншого боку прибуде більше людей, що очікувалося, оскільки збиралося ще кілька громадян, а поранені надходили після битви.

Екскурсія розпочалася з того, що Пітер вів людей, і багато хто з них був вражений побаченим. Приміщення були чистими, сучасними і кращими за все, що вони мали на базі. Все місце було бездоганним, оскільки здавалося, що тут ніхто не живе, навіть спальні були ультрасучасними.

Лінда була вражена, коли вони сказали, що мають великий космічний корабель, вона ніколи не очікувала чогось подібного. Це, безперечно, було місце, яке вони могли б разом використовувати як базу. Такий висновок вона зробила, лише побачивши обладнання та кімнати. Загалом, кількість Воронів, включно з членами фракції, становила близько однієї тисячі. Водночас, корабель, здавалося, мав обладнання, щоб забезпечити вдвічі більше людей.

"Квіне, я не думаю, що ти усвідомлюєш, скільки всього ти зробив", - подумала Лінда.

"Стривайте, це космічний корабель?" - вигукнув один із членів, дивлячись у велике скляне вікно.

Під час екскурсії Пітер провів їх у всі кімнати, крім командного центру. Він не хотів, щоб хтось натискав кнопки та випадково щось запускав, але тепер, коли вони були в головному центральному залі, вони могли бачити назовні крізь вікна.

"Я думав, ми переїжджаємо на планету. Ми справді будемо тут жити? А як щодо полювання, як ми здобуватимемо їжу?" - почав панікувати один чоловік, і незабаром паніка поширилася на інших.

Ідея жити більшу частину своїх днів на космічному кораблі не всім припала до душі.

"Заспокойтеся всі, ми ще навіть не знаємо, чи так воно буде" - сказала Лінда. – "Є велика ймовірність, що вони зможуть розібратися з Саншилдами і ми зможемо повернутися до родини Воронів".

"Наче таке станеться", – пробурмотів чоловік. Було тихо, але на борту була одна людина, яка чула краще, ніж більшість із них, і її дратувала поведінка чоловіка. - "Ти щойно сказала, що є шанс, що ми не повернемося. То як же так?"

"Що ти сказав?" – крикнув Пітер.

"Я просто реаліст, гаразд, коли Лінда сказала, що має рішення, я думав, що ми переїжджаємо на іншу планету під управлінням Ґрейлашів. Ми могли б навіть здатися Саншилдам і просто приєднатися до них або до інших. Навіщо ця боротьба?"

"Ти не розумієш, що ми бачили" – сказала Лінда, тепер стискаючи кулак від люті. – "Саншилди навіть не дали Орлам можливості здатися, коли напали. Вони пересвідчилися, що кожна людина загинула, коли захоплювали їхню планету. А Ґрейлаші, вони не допомогли нам тоді, то чому ж вони допоможуть нам тепер?"

"Для тих, хто нагорі, це боротьба між ними, тоді як усі інші - просто купа мух, яких вони хочуть позбутися або відкинути вбік."

"І що ж ми маємо робити?" – відповів чоловік - "Просто тікати решту нашого життя на цьому космічному кораблі, ніколи не маючи місця, яке можна було б назвати домом?"

Це була остання крапля для Пітера. Він підійшов до дивного чоловіка, і його брова сіпалася. Інші, що були поруч, почали відступати.

"Слухай, Квін не змушував тебе йти на цей корабель. Якщо хочеш, можеш повернутися до Воронів. Чому б тобі не спробувати пояснити їм, що ти хочеш здатися? Нам добре й без вас. Ви нам не потрібні.

Ти зараз неймовірно егоїстичний. На базі люди б'ються за своє життя, за шанс для тебе повернутися додому. Вони могли б просто прийти сюди з рештою вас, але вони знають, що корабель - це не постійне рішення."

Пітер тепер стояв впритул до обличчя чоловіка, і той ковтнув від його присутності. Наступне, що він усвідомив, це те, що Пітер викинув кулак і вдарив його по підборіддю, нокаутувавши одним ударом.

"Значно краще" - сказав Пітер. – "Якщо хтось ще почне скаржитися на мій корабель, то можете повертатися додому, або я сам готовий вас викинути. Подивимося, наскільки добре ви виживете в космосі."

Пітер рушив назад, прямуючи до командного центру.

"Я залишу їх тобі, з цими я вже покінчив" - сказав він Лінді, проходячи повз.

Вона не могла не посміхнутися. Можливо, вона б не так вирішила цю справу, але не могла сказати, що це було неефективно, оскільки всі, безперечно, замовкли. Можливо, у них все ще були занепокоєння, але вони більше не висловлювали їх і не тривожили інших.

Саме тоді відчинилися двері з кімнати телепортації, і зайшла група людей. Вони виглядали побитими та пораненими, деякі навіть з опіковими шрамами по всьому тілу. Будь-яка думка про повернення на базу була швидко відкинута.

Зрештою, повернувшись до Притулку, Бліп і Денніс закінчили розправу з двома загонами, яким протистояли. Однак це коштувало дуже дорого. Обидві їхні команди були повністю знищені. Їх більше не було в живих.

Щоб їхня смерть не була марною, вони були сповнені рішучості виграти цю битву. Інакше вони віддали б свої життя ні за що.

"Бліпе, Деннісе, прямуйте до центру, щоб підтримати їх зараз", – наказав Сем.

І вони швидко полетіли до центру головного поля бою.

Коли все більше Sunshields почали приєднуватися до бою, Нейту довелося трохи відступити, а потім прибули вони двоє, Денніс і Бліп. Однак Меґан і Нейт були розчаровані, коли побачили лише їх.

Мало того, Денніс і Бліп були поранені після своїх боїв. Вони не знали, скільки ще зможуть протриматися на ногах.

"Це виглядає для нас досить кепсько, правда ж?" – сказав Бліп, вимушено посміхаючись.

"Я не здамся, доки не побачу кожного з цих Саншилдів на підлозі!" – сказав Денніс, намагаючись переконати себе, що він досі свіжий, як на початку бою.

Троє командирів загонів кинулися в бій, сподіваючись протистояти Нейту, Бліпу та Деннісу. На подив, навіть попри втому, вони все ще трималися й добре справлялися. Удари кулаками та ногами все ще зберігали силу, і Саншилди не могли дозволити собі діяти необережно.

Однак їхні вогняні здібності зрештою давали їм перевагу, кожен удар все ще завдавав пошкоджень їхнім тілам, і нарешті Денніс оступився. Його ноги виявилися слабшими, ніж він думав, і трохи підкосилися, змусивши його впасти та відтягнути свій удар.

Командир загону зрозумів це і щосили кинув полум'яний кулак прямо в його голову. Але всього за кілька дюймів від його обличчя кулак зупинився, Денніс навіть відчув жар, що йшов від нього.

Він подивився на кулак і побачив червону струну.

Фекс притягнув цю людину до себе, відтягуючи його від Денніса. Хоча це була струна, він наділив її своїми кров'яними здібностями, так що вогонь не міг її розплавити.

Що ж до інших двох, Казз і Пол швидко прийшли їм на підтримку, вирівнявши сили.

Знаючи, що їм потрібно перевести подих, усі трохи відступили від Саншилдів. Зараз вони перебували на головній відкритій Площі. Саме тут билася більшість людей. Побачивши, як їхні лідери відступили, решта Воронів зробила те саме.

Обидві сторони дивилися одна на одну, Ворони були сильно виснажені, і їхня чисельність скоротилася з двохсот до приблизно шістдесяти чоловік, тоді як на боці Саншилдів на їхніх обличчях були самовдоволені усмішки. У них були серйозно поранені, але вони втратили лише близько двадцяти п'яти відсотків своїх людей.

В їхніх очах цей бій був завершений.

І навіть якщо вони не хотіли цього визнавати, інші думали так само.

"Нам відступати?" - запитала Меґан.

"Ні, є ще одна річ, яка може змінити хід подій," - відповів Фекс, усміхаючись.

У ту мить можна було побачити чорну тінь, що перетинала Площу і досягла центру. Піднявшись із землі, Квін стояв посередині зовсім один.

"Що, він?" - сказала Меґан - "Я знаю, що він сильний і є тим, хто переміг імператорський ранг, але одна людина не може змінити результат усього цього бою."

Квін подивився на них усіх і поглянув на свій квест. Люди перед ним були саме тим, що йому потрібно для його завершення.