Розділ 612 — Прагнучи любові

Казз розповіла Квіну, що планувала зробити – поїхати на планету Воронів, щоб скласти щомісячний звіт, як робила це й раніше. Вона також зазначила, що телепортер залишився в їхній старій квартирі.

Квін знехтував її словами і просто махнув руками. Чесно кажучи, на цьому етапі його не цікавило, що вона робить. Вона була тим, кого Квін у якийсь момент хотів позбутися в будь-якому випадку.

"Вона не така погана, як здається," - сказав Пол, оскільки бачив, що Квін мав про неї не найкраще уявлення.

"Ох, справді, ти пам'ятаєш, як вона вбила тих вісьмох солдатів тоді у Дрімленді, ти справді думаєш, що якби те саме сталося знову, вона б тепер підкорилася?" - відповів Квін.

"Квіне, це може бути не так чорно-біло, як здається. Або, можливо, в її очах це дуже чорно-біло. Ми не знаємо, як виховували вампірів. Їхнє виживання, як і будь-якої раси, є їхнім головним пріоритетом, і вони вирішили, що для їхнього виживання люди не повинні дізнатися про їхню таємницю. Гадаю, її не розуміють."

"Я зустрічав кількох вампірів, і вони зазвичай доступні та зрозумілі. Той світ вампірів, звідки прийшла Казз, - це той самий світ, звідки прийшов Фекс. Хіба ти не скажеш, що вони вдвох поводяться однаково?"

"То хіба це не змушує тебе замислитися?" - відповів Пол - "Чому дві людини, що походять з одного світу, виявилися такими різними?"

Подібно до того, як Земля та сім'ї мали різні цілі та філософії щодо того, як усе має працювати, як різні батьки мали різні стилі виховання, вампірські сім'ї були такими ж.

Але Квін не мав часу з'ясовувати, чому вона поводилася певним чином. На його думку, просто не варто було намагатися потоваришувати з тим, хто міг і намагався вбити його друзів.

"Ти добре обґрунтовуєш свою думку, Поле. Я не зовсім з тобою не згоден," - сказав Квін - "Якщо хочеш, можеш іти за нею. Можливо, ти дечому навчишся. Тільки якщо повернешся мертвим, то не звинувачуй мене."

Повернувшись до сім'ї Воронів, Казз не знала чому, але вперше розмовляючи з Брайсом, почувалася трохи дивно. Вона знала, що залишений увімкненим телепортер міг означати лише одне.

Те, що він планував відправити сюди більше вампірів. Почувши це, їй стало боляче на серці.

"Хіба я недостатньо хороша?" - подумала вона.

Вона думала, що добре виконала свою роботу, повідомляючи про все, що робив Квін, і дбаючи про те, щоб ніхто не дізнався про вампірські здібності. Навіть Король казав, що вона добре справляється і допомагає, але Брайс не хвалив її за її роботу, як це зазвичай робив у минулому. Натомість, вперше в житті, він надсилав більше людей, щоб допомогти їй завершити її роботу.

"Ні!" - закричала вона - "Я не хочу цього, чому ти просто не можеш подивитися на мене, тату!" - крикнула вона і так сильно кинула стілець у своїй кімнаті, що той розбився об стіну.

Такою була правда. Казз була донькою Брайса. Усе своє життя вона лише хотіла, щоб батько хвалив її за добре виконану роботу. Вона досі пам'ятала його слова.

Він просив її стати найкращим вампіром з усіх. Тому вона якнайкраще дотримувалася всіх вампірських правил, ніколи не відхиляючись від цього шляху. Будь-яке завдання, яке давав їй батько, вона виконувала без нарікань.

Але її батько чомусь ніколи, здавалося, не дивився на неї як слід, ніколи не дивився їй в очі, і вона це бачила. Брайс завжди дивився повз неї на щось інше. Одержимий троном, де сидів Король, одержимий помстою.

У цьому плані багато хто часто порівнював і Сільвер, і Казз. Обидві були Вампір-лицарями, які понад усе дотримувалися правил, і намагалися заслужити повагу свого батька. Здавалося, крім самих батьків, це бачили всі інші у вампірському поселенні.

Лише Казз заздрила Сільвер, бо коли Фекса збиралися стратити, і Сільвер опинилася поряд, він порушив усі правила, більше не дбаючи про свою посаду. Він хотів врятувати і Сільвер, і Фекса.

Погляд його очей, звернений на неї тоді, був таким теплим. Казз почала думати, чи прийшов би її батько їй на допомогу, якби вона опинилася в тому ж становищі, що й Сільвер?

Проте вона відкинула ці думки: звичайно ж, прийшов би. Допоки вона залишатиметься ідеальною, одного дня вона отримає любов, якої так прагнула.

Але тепер він посилав людей їй на допомогу, вона вже не справлялася добре, і їй здавалося, що весь її світ руйнується.

За кілька миттєвостей її дихання нормалізувалося, і крізь телепортер пройшли чоловік та жінка.

Обидва вони були Вампірами-шляхтичами на ім'я Кілн і Таппл. Вони були сестрою і братом. В обох було коротке чорне волосся з довгим чубчиком, що прикривав одне око. Для Кілн це було ліве око, а для Таппл – праве.

"Вітаю, Вампіре-лицарю Казз." - Обидва вклонилися і одночасно заговорили, побачивши її.

Казз швидко закрила телепортер, поклавши його до рюкзака, який вона підготувала заздалегідь.

"Що ви тут робите? Король просив вас прийти?" – запитала вона.

"Ні," – відповіла Таппл, а потім Кілн продовжив - "Це було особисте прохання від Брайса. Схоже, що Король занадто довіряє Десятій родині."

"Нам сказали вирушити на полювання сьогодні ввечері," – цього разу перехопила Таппл - "І не таємне. Кривава лють, що викриває існування вампірів усьому світу, а провину буде покладено на лідера Десятої родини, і ти будеш свідком."

"Тобто ви збираєтеся напасти на людей?" – сказала Казз - "Але це не має сенсу, вони ж нічого не знають про вампірів."

Двоє переглянулися; вони знали, що Казз була трохи нетямущою, коли справа стосувалася таких речей.

"Коли робитимеш наступний звіт, спершу побачся зі своїм батьком, а потім із Королем. Він тобі все пояснить. І я впевнена, що він скаже, що ти чудово впоралася," – прокоментувала Таппл з усмішкою.

Вони також знали, що сказати їй, щоб вона погодилася. Хвалу, якої вона прагнула.

Вони вдвох залишалися б у кімнаті до настання ночі. Вони хотіли повільно посіяти зерна сумніву в умах людей. Спочатку кілька слідів від укусів тут і там, потім Десята родина почала б звинувачувати одне одного. Казали б, що хтось із них це зробив. Вони намагалися б це приховати, але чим більше людей помирало б від ознак вампіра, тим сильніше розколювалася б їхня довіра одне до одного, і водночас люди почали б щось підозрювати – ось тоді вони й влаштували б своє велике викриття.

Казз вилетіла з кімнати, грюкнула дверима, і Пол , який йшов за нею, побачив це. Коли він спробував наздогнати її, вона вже зникла.

"Той вираз на її обличчі, чи була вона сумна?" - подумав Пол , продовжуючи обшукувати Притулок, щоб спробувати її помітити.

На одному з вищих будівель Казз просто хотіла побути наодинці зі своїми думками. Вона розмірковувала, що робити. Це був перший раз, коли її батько просив її мовчати про щось незаконне. Короля збиралися обдурити, а невинні люди мали померти.

Однак, з іншого боку, якби вона зробила, як він сказав, то нарешті отримала б його схвалення. Її батько нарешті подякував би. Її думки конфліктували, і зрештою вона подумала, що найкраще буде просто пустити все за течією. Вона не намагатиметься замести їхні сліди, і водночас, якщо Квін їх знайде, вона також не намагатиметься їм допомогти. У всьому цьому вона буде стороннім спостерігачем.

Зрештою, настала ніч, а Пол усе ще не міг знайти Казз. Він почав хвилюватися. З такою непередбачуваною людиною, як Казз, якщо вона була в поганому настрої, хто знає, що могло статися.

Зрештою, він вирішив повернутися до квартири, де вперше її побачив. Можливо, вона повернулася, а він про це не знав. Повернувшись, він почекав якийсь час. Усе одно її не було видно.

У якийсь момент йому треба було повертатися до Квіна. Інакше той міг би подумати, що Казз справді щось йому зробила. Саме тоді він помітив двох людей, які виходили з її кімнати, і це були двоє людей, яких він ніколи раніше не бачив.

Він ішов за ними на значній відстані, зовсім не бажаючи наближатися, і саме тоді він помітив, що вони теж стежили за іншими людьми. Цього разу це був старий чоловік. Вони чекали і чекали, постійно озираючись навкруги.

Але Пол не був звичайною людиною. Він мав багаторічну підготовку як солдат. Деякі з його минулих обов'язків включали подібні речі, тому пара його не бачила, а його вампірські здібності лише покращували його.

Нарешті, коли настав потрібний момент, він побачив це. Навколо нікого не було, і вони завели його в таке місце, де могли легко щось зробити, не будучи поміченими.

Він побіг уперед так швидко, як тільки міг, і на його очах вони вдвох кинули чоловіка в темний провулок. Перш ніж вони встигли напасти на нього, Пол прибув, пірнувши між ними, і тепер стояв між літнім чоловіком і парою.

У цей момент його ніс уловив запах; достатньо довго перебуваючи поруч із Квіном та іншими, він знав, що це за аромат.

"Ви двоє вампіри," – сказав він.