Розділ 613 — Стійкість Пола

Казз провела достатньо часу на самоті, щоб зібратися з думками, і вирішила, що робитиме. Вона вдаватиме дурня, прикидаючись недоумкуватою з обох боків, ніби ніколи не чула про їхні плани.

Повернувшись до своєї кімнати, вона побачила, що пара вже пішла. Вона думала, що вже прийняла рішення, але побачивши, що їх тут немає, вона уявила собі, які жахливі речі вони планували зробити.

Порушувати правила неправильно, тато хотів, щоб я стала ідеальною вампіркою, а ідеальна вампірка не порушує правил. Але це засмутить тата, якщо я зруйную його плани.

Тоді в її голові виникло осяяння, вона знайшла спосіб: а що, як не я буду тією, хто зруйнує його плани?

Подумавши про це, вона повернулася на базу Воронів і скористалася телепортом назад до корабля. Повернувшись, вона ходила навколо, намагаючись знайти Квіна. По дорозі вона постійно передумувала: чи розповідати йому про вампірів, чи є спосіб повідомити йому, не розкриваючи всього прямо.

Потім, перш ніж вона встигла усвідомити, вона вже була в командній рубці, де перебувало кілька людей.

"Ем, Квіне", – сказала Казз.

Квін був зайнятий власними пошуками, він осмислював те, що йому розповів Лоґан, і саме інформував інших членів команди. Цікавлячись, чи вважали вони гарною ідеєю вирушати на планету з демонічним рівнем.

"Казз, можеш не турбувати мене зараз", – сказав Квін, навіть не глянувши на неї.

Інші подивилися на Квіна так, ніби він щойно зробив щось неймовірно грубе.

"Ну ж бо, брате, невже ти мусиш так поводитися з такою милою дівчиною?" - прошепотів Нейт.

"Милою?" - подумав Квін. Вони не бачили, на що вона здатна, як він. Можливо, їм він здавався грубим, але після того, що вона накоїла, він вважав, що поводився досить ввічливо.

"Я маю на увазі, ти міг би хоч поцікавитися, чого вона хоче?" - сказав Сем.

Дивлячись, як обличчя цих двох дурнів червоніють, було зрозуміло, що вони були на її боці з абсолютно неправильних причин. Він почав думати, чи Казз застосувала своє вміння Чарівності на цих двох бовдурах, чи вони справді просто ідіоти.

"Гаразд." - Квін розвернувся у своєму кріслі і подивився на Казз - "Чого ти хоті…?" - Квін замовк на секунду, перш ніж закінчити.

"Ти випадково не бачила Пола?" - запитав Квін. Причина була в тому, що Пол також мав бути на цій зустрічі, але Квін припустив, що той не прийшов, бо слідував за Казз. Тепер у голові пробігали думки.

"Я ж казав ідіоту не вмирати, невже він справді пішов і спробував щось із нею зробити?"

Вставши зі свого місця, Квін негайно вивів Казз з кімнати, тягнучи її за руку.

"Що з цими двома?" - прошепотів Нейт.

"Ах, кохання-зітхання." - жартома сказав Фекс, але двоє хлопців сприйняли це смертельно серйозно, коли вони обернулися і їхні очі спалахнули, думаючи про одне - у них з'явився суперник.

"Ах, прошу, моя сестра вродливіша за неї," - невимушено сказав Фекс.

"Брате, прошу," - Нейт раптом покинув своє місце і вже стояв на колінах поруч із Фексом. Він рухався швидше за будь-якого вампіра, якого Фекс коли-небудь бачив - "Якщо те, що ти кажеш, правда, то, будь ласка, замов за мене слівце. Розумієш, я одинак усі мої юні дев'ятнадцять років життя. Кожен день є шанс, що я загину на полі бою, і я не хочу залишати цей світ, не відчувши теплих обіймів жінки."

Нейт був дещо занадто для Фекса, і той почав відступати.

"Я маю на увазі, це правда, але моя сестра дещо застара для вас, хлопці, і вона зовсім не тепла. Насправді, вона холодна. Дуже, дуже холодна."

"Це якраз мій стиль. Прямо як учителька Сільвер," - сказав Нейт, хитро посміхаючись.

Тоді Фекс усе зрозумів. Протягом короткого часу його сестра прибула на Землю, в ролі учительки. І, судячи з усього, вона навіть не використовувала іншого імені й навчала цих двох ідіотів - "Коли я кажу, що вона занадто стара для вас, хлопці, я справді маю на увазі, що вона занадто стара."

У глибині командної кімнати Квін притиснув Казз до стіни, і вона могла сказати, що він серйозний, бо його очі світилися червоним.

"Скажи мені, що сталося з Полом?" - запитав він.

Казз відчувала, як Навичка Впливу частково діяла на неї; вона не контролювала її повністю, але це не мало сенсу. Лише лідери рівня лордів могли б її контролювати. Проте вона замислилася і все одно відповіла правдиво.

"Я не знаю, що сталося з Полом, я прийшла сюди, щоб сказати вам щось інше," - благала Казз.

"Брехня," - сказав Квін, штовхнувши її до задньої стіни, побачивши, що вона вирвалася з-під його впливу. Казз була сильнішою, ніж він думав - "Коли ми востаннє розмовляли, він сказав, що пішов слідом за тобою на базу Воронів."

"На базу Воронів? О ні."

Вниз по провулку старий чоловік втік назад до свого дому. Пол не збирався дозволяти цим двом пройти за ним.

"О, ще один вампір?" - сказала Таппл.

"Гадаю, з десятої родини, оскільки вони єдині, хто має тут бути," - додав Кілн - "Ти злий, що ми не запропонували тобі поділитися?"

"Ви збиралися нашкодити тому чоловікові," - сказав Пол - "Якщо я зміг прослідкувати за вами і побачити, що ви робили, можливо, і людина могла б."

Пол, не знаючи сили вампірів перед собою, хотів бути обережним зі своїми словами. Він намагався виграти цей бій, не б'ючись взагалі. А судячи з Казз та інших, вони дуже поважали правила.

"Гей, Таппл, як щодо невеликої зміни в нашому плані. Цікаво, як би відреагував десятий лідер, знайшовши одного зі своїх вампірів мертвим? Чи впав би він у лють, намагаючись з'ясувати, хто це зробив, можливо, нам не доведеться бруднити рук, і він почав би лютувати проти людей за нас?"

Здавалося, усі надії Пола переконати цих двох були викинуті у вікно. Вони були тут, щоб завдати клопоту Квіну. Якби йому довелося здогадуватися, то це був би той лисий вампір, який, здавалося, був настільки проти Квіна, щоб узагалі робити все це.

Він лише раз був у залі ради з іншими, але, будучи сам лисим чоловіком, він не довіряв лисому вампіру.

Швидко опустивши руки до боків, Пол прикріпив два Кігті, які були зроблені для нього. Алекс зміг їх покращити, і тепер вони були на просунутому рівні.

Він замахнувся, намагаючись вдарити Таппл, найближчу вампірку, але Кілн відтягнув її тіло назад, уникнувши удару, а потім стрибнув над нею з ударом ногою.

Піднявши руки, він зміг заблокувати атаку і спричинити невелику подряпину на нозі Кілну. Швидко відчувши щось дивне, Кілн кілька разів тупнув ногою об землю.

"Кілн, ти в порядку?" - запитала Таппл.

"Так, як мило, схоже, наш маленький друг тут – користувач отрути."

Наразі Здібність Отрути Пола була на п'ятому рівні, і хоча вона була б ефективною проти людей, проти тіла вампіра вона, здається, не мала значного ефекту.

Проте він не мав повного контролю над отрутою на цьому рівні і міг лише просочувати нею свої предмети або заражати людей, до яких торкався, що робило бій трохи складнішим.

"На жаль для тебе, нашим навичкам не потрібно навіть наближатися до тебе", - сказав Кілн.

Пол знову пішов уперед, намагаючись атакувати, але цього разу, перш ніж він зміг до них дістатися, почувся звук, ніби вони вдарилися об щось. Він їх навіть не торкнувся, проте відчув, як велика сила відкинула його назад.

Коли його руки відлетіли назад у повітрі, інша вдарила, але Пол відбив її руку ногою, перш ніж вона змогла його дістати. Його старі чуття та бойові здібності поверталися до нього після років невикористання.

Однак, хоча її пальці та нігті безпосередньо не торкалися Пола, він раптом відчув, як кілька порізів роздирають його щиколотку на шматки. Було закривавлено, і коли він спробував поставити ногу назад, вона була слабкою і трохи підігнулася.

Цього разу до нього наблизився вампір-хлопець, і Пол відбив атаку, вдаривши нею вгору своїм кігтем, але знову ж таки, кілька міток, здавалося, влучили в нього, хоча удар мав бути уникненим.

"Здібність".

"Дінь-дінь-дінь!" - сказав Кілн - "Ти нарешті зрозумів, хоча це й не має значення. Бо тебе більше не буде на цьому світі".

Можливо, борючись з одним із них, Пол міг би протриматися достатньо довго, щоб спробувати розібратися, як працює їхня здатність, і мати шанс на перемогу, але з двома з них він навіть не мав часу оговтатися.

"Чорт забирай, мені потрібно жити, ті люди розраховують на мене!" – крикнув Пол.

Він захищався, атакував, а іноді навіть ігнорував біль. Рани почали накопичуватися по всьому його тілу, і з часом їх ставало дедалі більше. Тепер усе його тіло виглядало так, ніби його пошматував тигр, проте він все ще стояв.

"Ох, я отримую забагато задоволення," – сказав Кілн з диявольською посмішкою.

Одне з очей Пола було настільки сильно порізане, що він не міг ним бачити, і він стояв, відсапуючись і важко дихаючи. Він бажав, щоб у нього була його стара здатність. Можливо, тоді він зміг би змусити цих двох замовкнути.

"Можливо, це мої останні миті, і я думаю про те, що міг би зробити. Що з тобою сталося, Поле? Ти став дуже некрутим стариганем," – подумав він. Коли він думав про крутість, в його голові виникала одна людина.

На полі бою, весь у крові, оточений мертвими тілами, і якщо його очі його не обманювали, він міг бачити саме цю людину зараз.

"Чого так довго?" – сказав Пол, падаючи на землю.

Кілн обернувся, коли в його ніс вдарив запах, і в той же момент вертикальний розріз перетнув його груди, відкинувши його через усю підлогу.

"Десятий лідере, що ви тут робите?" – сказала Таппл, у неї тремтіли ноги.

"Ти поранила одного з моїх людей, то чому б мені тут не бути?" відповів Квін.