Розділ 629 — Перше вбивство

Після того, як вчитель зробив грандіозне оголошення, усі вони раптом пішли, і це включало того, хто давав інструкції. Здавалося, що вони зникли, а учні залишилися стояти там, приголомшені та розгублені, без жодного наставника.

"Вони ж несерйозно, правда?" - сказав Ворден. - "Що нам робити?"

Правда полягала в тому, що вчителі насправді заздалегідь скопіювали Здібність Невидимості і спостерігали за всім дуже уважно та пильно.

Діти розмовляли між собою і намагалися з'ясувати, що робити. Весь цей час вони гралися одне з одним. Навіть якби їм раптом сказали обернутися одне проти одного, вони не могли б просто так це зробити.

Дехто вирішив, що, можливо, краще просто повернутися до храму і почекати, поки отримають більше відповідей, тоді як інші хотіли дослідити острів, аби перевірити, чи стіна справді реальна. З того місця, де вони були, вони не могли побачити, де знаходиться стіна, що означало, що територія, мабуть, була великою від початку.

Але Ратен дивився прямо перед собою. У своїй свідомості він думав: що, якби все це було реальним? Усе, через що вони пройшли, застрягши в цьому одному місці, - це мало для нього сенс, чому вони вирішили це зробити.

"Здається, ніхто ще не діє" - сказав один із учителів, захований. – "Можливо, нам варто спробувати щось розпочати?"

Ще однією причиною того, що вчителі були поруч, було те, що вони могли іноді самі допомагати просувати події, залишаючись прихованими. Якби учнів почали бити нізвідки, це, безперечно, викликало б паніку.

"Немає потреби" - сказала Пем. – "Завжди є хтось у групі, хто розуміє, що відбувається, наскільки все це реально. Я роблю це вже давно, просто залишайся і спостерігай."

Поки всі були зайняті теревенями, Ратен рушив уперед, щоб скористатися перевагою, яку ніхто інший не помітив. Він підійшов туди, де раніше був учитель, і там був Закутий зі здатністю, зв'язаний прямо там.

"Ні, Ратене, ти ж не збираєшся брати в цьому участь, чи не так?" - стурбовано сказав Ворден.

Торкнувшись Закутого, Ратен здобув свою здібність.

Раптом Ратен почав сміятися, як божевільний.

"Гаразд, Джеремі, ти довго на це напрошувався!" - закричав Ратен. – "Ти й гадки не маєш, скільки разів на уроках я уявляв, як роблю це з тобою, з твоїми розумними вибриками, а тепер жодних наслідків, це чудово."

"Ратене, вибач, вибач!" - сказав Джеремі.

Викинувши руку, Ратен випустив порив вітру, і великий поріз прорізав його груди, і він упав на підлогу. Це змінило всю атмосферу для всіх. Діти почали кричати, розбігаючись у різні боки.

Поки Ворден стояв там, дивлячись на Ратена.

"Ні, ми не повинні цього робити, ми ж друзі, так? Ратене, ти ж не зробиш мені боляче, так!?" - закричав Ворден зі сльозами на очах, а Ратен просто продовжував іти до нього.

"Чорт забирай!" - Ворден побіг у джунглі, сльози текли з його очей. – "Ще вчора вранці вони жартували і сміялися, а тепер таке. Яка хвора людина змусила їх це зробити?" - подумав він.

Тепер, коли Ратен мав перевагу першим отримати здібність, і з його бойовим стилем, ніхто не міг би йому протистояти. Тоді Вордену спав на думку Сіл. Сіл був єдиним, хто міг би перемогти Ратена. Проте не тільки це: за самим Сілом також потрібно було наглядати та оберігати його.

Ворден не міг уявити, як Сіл дає собі раду з усім цим. Якби він міг його знайти, то, можливо, вони б щось зробили разом.

******

Невелика група з трьох студентів пішла, перш ніж Ратен розпочав свою розправу, і не знала про те, що відбувається. Вони рушили в джунглі, плануючи перевірити, чи справді існує так звана стіна.

Бувши на півдорозі, вони почули крики інших, що лунали з того місця, яке вони тільки-но покинули. Тоді вони подивилися один на одного.

"Невже хтось справді..."

Вони не хотіли про це думати й просто продовжували йти. Їм знадобилося добрих двадцять хвилин, аби врешті дістатися до краю стіни, просто швидко йдучи вперед. Почувши крики, вони хотіли втекти від того, хто, можливо, розпочав ці вбивства.

Коли вони дісталися до неї, виявилося, що це правда. Стіна була заввишки близько п'яти метрів. Неможливо подолати її самотужки, хіба що вилізти на якесь дерево, але навіть якби вони спробували втекти, вони були впевнені, що вчителі за стіною щось би з цим зробили.

Що шокувало їх найбільше, так це те, що стіна насправді повільно рухалася вперед. Вона трохи нагадувала пісок, оскільки дозволяла деревам та рослинності проходити крізь себе і занурюватися в неї.

"Ти думаєш, та демонстрація була там лише для того, щоб налякати нас?" - сказав один з дітей.

"Я не знаю, чому б тобі не спробувати торкнутися стіни і дізнатися?" - сказав інший.

Один з них почав наближатися до стіни, але не був упевнений, коли спрацюють шипи. Та зрештою, він злякався.

"Я не можу, чувак" - сказав хлопець, обертаючись, але потім побачив, як один з них штовхнув його прямо в стіну. Щойно його спина торкнулася стіни, шипи миттєво висунулися назовні, і їхній товариш більше не рухався. Шипи втягнулися, і тіло впало на підлогу.

"Ти вбив його, ти вбив його!" - сказав інший студент і негайно почав тікати від свого так званого друга.

Той, хто залишився, подивився на свого друга, що лежав на землі.

"Вибач, я не думав, що це по-справжньому. Я думав, це все брехня. Я просто жартував" - Але тепер він знав, що це дуже навіть реально.

***

Ворден діяв обережно. Він знав, що слабший за інших, тому не міг просто бігати навсібіч. Він також не мав жодних здібностей, тож перебував у найгіршому становищі.

Проте він хотів знайти Сіла. Зрештою, повільно пробираючись джунглями і не видаючи жодного звуку, він побачив спину Закутого. Його руки були прив'язані до стовпа.

На деякий час він вирішив відсидітися, сховавшись між досить великою рослиною та деревом. Чекаючи, чи є хтось поруч або чи наближається. Стартова зона здавалася досить великою, і оскільки їх було лише тридцять, вони нечасто наштовхувалися б один на одного на початку події, якщо тільки не вирішили об'єднатися в групи.

Трохи почекавши і обміркувавши це, Ворден вирішив ризикнути й рушити, намагаючись торкнутися Закутого. Він схопив Закутого за тильну сторону долоні. Він нічого не відчув, його МС-клітини в тілі не пристосовувалися до здібності.

"Що відбувається?" - Коли Ворден обійшов стовп, щоб поглянути, він побачив, що Закутий був убитий.

Це був розумний хід. Як тільки здатність Закутого було забрано, якщо його вбивали, це означало, що ніхто інший не міг отримати цієї здатності. Отримати її можна було лише торкнувшись людини в центрі бою.

Ворден просто ніколи не думав, що діти будуть готові зайти так далеко, та ще й так швидко. Проте це означало, що він досі не мав такої здібності, і поруч був хтось, хто її мав.

Тоді його вуха вловили шурхіт листя та дерев. Коли він повернув голову, то побачив, як до нього вистрибнув учень, з ледь зеленуватими пальцями. Зрештою, це була пастка. Учень чекав, поки хтось інший спробує забрати здатність Закутого, щоб покінчити з ними тут і зараз.

Це було так раптово, і Ворден подумав, що це буде кінець його життя тут і зараз, але поки він був у повітрі. Сильний порив вітру вдарив справа, влучивши в учня і збивши його, потім ще кілька ударів обрушилися і сильно поранили учня, але він не був мертвий, лише притиснутий спиною до дерева, стогнав.

"Здібність Вітру, невже це вона?" - Коли Ворден повернув голову, він побачив, що це був Ратен. Тільки цього разу він був увесь у крові, і це була не його кров.

"Невже так закінчиться моє життя?" - подумав Ворден.

Стоячи на колінах на землі, Ворден прийняв свою долю.

"Ратене, я не такий сильний, як ти чи Сіл. Я знаю, що все одно загину під час цієї події, але, будь ласка. Я просто не хочу, щоб мене вбив хтось, кого я вважаю своїм другом."

Кроки продовжувалися, і тепер усе, що Ворден міг зробити, це заплющити очі. Коли кроки зупинилися, він відчув, як чиясь рука лягла йому на голову і МС-клітини здібності передаються йому.

"Ходімо, знайдемо цього Плаксу та заберемося до біса з цього місця," - сказав Ратен.