Розділ 634 — Подія закінчується зараз

Зовсім не знадобилося переконувати Вордена та Ратена, щоб вони приєдналися до плану. Ворден ненавидів думку про те, щоб хтось проходив через те, що довелося пройти їм. Можливо, праведність Квіна щодо змін у суспільстві передавалася йому.

Що стосується Ратена, він був радий бачити, як усе навколо палає, і уявляв вираз обличчя Гілстона, коли він залишить це місце з дітьми. Куди б вони пішли? Що ж, він знав, що Квін прийме його та дітей, якщо він попросить. Вони, ймовірно, могли б деякий час виживати на великому космічному кораблі.

Проблема полягала в тому, що це означало б, що вони стануть ворогами родини Блейд, що створило б Квіну ще одну велику мішень на спині. Ворден і Сіл просто не хотіли цього робити з Квіном.

Замість цього, вони вирушили б на свою планету і якийсь час переховувалися б там.

Коли вони того дня повернулися, а до кінця залишалося лише два дні, Вордену потрібно було діяти швидко. Але він мусив щодня ходити до храму, і в нього не було жодного шансу знайти спосіб утекти. На щастя, у нього був маленький помічник.

"Бордене, мені потрібно, щоб ти спробував дізнатися, де вони тримають усі кораблі. Подивися, чи є достатньо великий, щоб узяти кількох людей," - запитав Ворден, і, звичайно, Борден погодився і був насправді щасливий, що його нарешті потребували.

Корабель, на якому прибув Ворден, був занадто малий, але він знав, що Блейди десь таємно зберігали кілька речей на острові, а Борден, будучи тепер маленьким дослідником, мав досить гарне уявлення про те, де це може бути.

Наступного дня. Ворден, як завжди, відвідував свою роботу в храмі. Як і раніше, ніхто з учителів не повідомив дітям про те, що мало статися.

"Гей, Вордене, ти не проти доглянути за дітьми сьогодні ввечері? Решті з нас потрібно йти і робити... сам знаєш що," - запитав Баббл.

Ворден, звичайно, погодився, він не міг відмовитися, і точно знав, про що говорив Баббл. Вони збиралися підготувати Закутих до завтрашньої події. Однак їм було конкретно наказано не дозволяти Вордену йти туди самому.

Він все одно братиме участь у завтрашній події, і йому буде надано Здібність Невидимості. Таким чином, у нього не буде багато сил, щоб навіть спробувати битися, якщо він цього забажає, і він мав лише наглядати за дітьми.

Гілстон не був дурним і міг здогадатися, що Сіл поводився так через гнів і смуток. Він думав, що вже мав би це пережити, але, схоже, цього не сталося. Якщо він піде із Закутими, він зможе торкнутися найсильніших користувачів здібностей внизу і навіть стати гідним суперником для самого Гілстона.

Його серце шалено калатало, коли він думав про протистояння користувачу шести здібностей, адже сам він був користувачем лише п'яти здібностей. Чи зможе він все одно перемогти, але зараз був не час для таких думок.

Коли вони повернулися, Ворден міг вільно повертатися до замку, і коли він це зробив, Борден чекав на нього у його кімнаті. У руці Борден тримав невелику сосиску, але вона все одно була майже такою ж великою, як сам Борден. Йому довелося обійняти її, щоб хоча б спробувати з'їсти.

"Це чудова новина, отже, є корабель, достатньо великий, щоб вмістити всіх. Що мені потрібно від тебе, це коли ми туди дістанемося, як ти думаєш, чи міг би ти влаштувати невеликий погром?" - запитав Ворден. "Знищ усі кораблі якомога швидше, а потім ми зможемо відплисти".

"Звісно, я бив тут і там кількох звірів, але чекав чогось іншого", - сказав Борден.

"Що?" - нервово сказав Ворден.

"Заспокойся, часом це природно, що деякі сильні звірі штовхаються й б'ються між собою. У цьому немає нічого незвичайного, тож якби я не надавав стусанів одному-двом, це виглядало б ще підозріліше," пояснив Борден.

Тієї ночі Вордену було важко заснути, як і тим двом іншим у його думках. Він метався, прокручуючи все в голові: можливі сценарії та те, як швидко їм доведеться діяти, щоб усе спрацювало.

Скільки часу знадобиться замку, щоб дізнатися, скільки часу їм знадобиться, щоб дістатися від замку до зони кораблів, яка розташована на західному краю пляжу? Чи вистачить часу?

Була ще одна проблема, про яку він міг подумати. Ворден навіть не вмів керувати великим космічним кораблем. Менші були прості, але з більшими все могло піти не так, оскільки на них було так багато кнопок. Зараз він хотів, щоб Лоґан був поруч із ним. Згадуючи про Лоґана, він почав думати й про інших. Він хотів, щоб вони всі були поруч із ним зараз.

Він думав про все, що вони робили разом. Він звик до небезпечних справ через усе, що він робив із Квіном та іншими. Тільки цього разу він робитиме це все сам.

Усі ці думки заполонили їхні голови, і не встигли вони озирнутися, як сонце почало сходити, і настав час приводити їхній план у дію.

Студенти зібралися, близько тридцяти з них, надворі на території Храму, як і раніше, а спереду Баббл інструктував кожного з них щодо випробувань.

"По всій території будуть розміщені Заковані. Використовуйте їхні здібності, щоб битися та вижити. Пам'ятайте, стіна постійно наступатиме на вас, тому кожен із вас обмежений у часі."

Діл не міг повірити почутому, йому хотілося розплакатися, як він це зазвичай робив, але натомість шукав учителя Вордена, коли помітив його, який стояв осторонь.

Побачивши його, поки Баббл був у розпалі своїх пояснень і переходив до останніх деталей, Діл вигукнув:

"Вчителю, це правда?"

Ворден кивнув у відповідь і виступив уперед, він поглянув на Баббла, вирішивши перебрати розмову на себе.

"Коли я був молодшим, мені, як і вам, наказали брати участь у цьому випробуванні. Я був єдиним, хто вижив у всьому цьому, і тепер живу в замку. Я кажу вам: це дуже реально. Люди, яких ви вважали друзями, встромлять вам ніж у спину. Не намагайся формувати групи, бо буде тільки болячіше, коли доведеться обернутися один проти одного.

Як сказав Баббл, ви всі повинні пам'ятати: є лише один переможець і той, хто виживе в цій грі. Немає такої здібності, яка могла б повернути мертвих."

Всі вони там розмовляли з Ворденом. Вони знали, яким щасливим і життєрадісним він був з кожною дитиною, коли розмовляв з нею. Хоч він і був тут недовго, він справді намагався розмовляти з кожним із них і швидко став їхнім улюбленим учителем.

Тепер, почувши такий тон його голосу, вони зрозуміли, що він серйозний, і вже почали вірити, що це дуже реально.

"Дуже добре, враховуючи сказане. Нехай подія почнеться!" – вигукнув Баббл. Це був сигнал для кожного з них стати невидимим. Вчителі зникли, а всі діти були в стані глибокої паніки.

Вчителі рухалися навколо, тримаючись на значній відстані, спостерігаючи за кожним їхнім рухом. Ще нічого не сталося, але, як і минулого разу, перший учень почав діяти. Він підійшов і схопив здібність Закутого просто перед усіма ними.

Проте, на диво, тим, хто почав діяти, був Діл. Він схопив Закутого, і в його долоні почала формуватися дивна зелена енергія.

"Будь ласка, ніхто не рухайтеся!" – сказав Діл з обличчям, повним сліз - "Я не хочу, щоб ми завдавали один одному болю. Ми не повинні їх слухати, ми можемо, ми… ми можемо боротися проти зла", – сказав Діл, потираючи очі.

Інші застигли, думаючи, що якщо вони рушать, він кине в них зелений промінь енергії. Вони бачили, що Діл був нестабільним, і хвилювалися, що він може обернутися проти них будь-якої миті.

"Будь ласка!" – вигукнув Діл - "Врятуймо всіх".

І в цей момент він відчув, як хтось схопив його руку ззаду.

"Гарно сказано. Рятуймо всіх", - відповів Ворден.