Розділ 638 — Глибока синява

Для Лоґана було досить легко дістатися до земної станції звідки він був. Зрештою, телепортатор у його домі був пов'язаний з усіма станціями по всьому всесвіту, завдяки впливу сім'ї Ґрін.

Перед від'їздом він переконався, що Еш був підготовлений і готовий. Про всяк випадок, якщо під час його відсутності були б якісь несподівані візити від Мони, хоча, згідно з його розрахунками, все мало бути гаразд. Наразі Мона була зайнята, намагаючись з'ясувати, чи був ще один Звір демонічного рівня, якого вона могла б знайти за допомогою пристрою.

Пристрій, на жаль, працював у ручному режимі. На самій планеті, де мало проводитися сканування, шість щупів потрібно було б розмістити навколо сферичного об'єкта, покриваючи всю планету. Лише тоді пристрій міг бути активований, і в Системі він повідомляв би, чи є там Звір демонічного рівня, чи ні.

Що означало, що на даний момент єдині планети, які Мона могла безпечно спробувати перевірити на наявність Демонічного Звіра, були її власні, і саме цим вона зараз займалася. Звісно, вона також знала про Демонічного Звіра, якого виявили батьки Лоґана. Причина, чому вона або жодна з родин ще не діяли, полягала в тому, що ця планета нікому не належала.

Це була недосліджена планета, яка нікому не належала, і всі чекали, поки хтось інший зробить перший крок. Було невигідно бути першим, хто вступить у бій з демонічним звіром. Довелося б задіяти значну частину своїх сил і отримати серйозні поранення, намагаючись здолати звіра, лише для того, щоб якась інша родина могла прийти і забрати його.

Водночас завжди існувала ймовірність, що інша родина могла таємно втрутитися; якби вони вбили звіра і виготовили з нього спорядження, це змінило б поточний баланс сил.

Що стосувалося Пітера та Квіна, вони вдвох взяли менший корабель і мусили б летіти прямо на саму Землю. Корабель Проклятих не проходив через один з телепортів космічної станції, тому їм було не надто далеко повертатися на Землю.

Однак у свідомості Квіна була тривога, що їх можуть просто збити під час наближення.

"Ну, гадаю, за нами нікого не відправили, тож нам має бути безпечно повертатися, так?" - нервово сказав Квін, все ще уявляючи, як їх підірвуть, щойно вони досягнуть атмосфери Землі.

"О? Я мав тобі повідомити, якби хтось прийшов і напав на нас? Насправді, був один інцидент, коли прибули два менші кораблі, але я з ними розібрався," - відповів Пітер.

"Ти що зробив!?" - вигукнув Квін. Це була нова для нього інформація, про яку він раніше не знав.

"Ти сказав мені повідомляти, якщо виникнуть проблеми, а вони не були проблемою."

Квін лише похитав головою; Пітер сприйняв його накази досить буквально, і тепер він хвилювався за корабель. Хоча здавалося, що це сталося деякий час тому, і вони досі не відреагували. Проте, він вирішив повідомити тим, хто на кораблі проклятих, про всяк випадок, якщо щось несподіване станеться.

Коли вони зрештою наблизилися до Землі, вони могли бачити чимало менших кораблів, які літали до Землі та від неї за звичайним маршрутом польоту. Здавалося, те, що сказав Пол, було правдою. Хоча військові раніше контролювали Землю та решту, вони насправді не хотіли цієї громадянської війни. З усього, їхнім головним занепокоєнням була боротьба з Далкі. Тож вони вважали безглуздим завдавати шкоди тим, хто хотів літати від Землі й назад. Звісно, зовсім інша справа була, якщо ти намагався наблизитися до військових баз.

Їхній корабель природно приєднався до шляху, і відтоді все йшло гладко.

"Гей, Пітере, якщо хочеш, ми можемо поїхати до твоїх батьків і привести їх на корабель. Вони, мабуть, хвилюються. Я не чув, щоб ти про них говорив відтоді, сам розумієш."

Квін не мав батьків, але думка про те, щоб відвідати Вордена через його родину, нагадала Квіну, що й інші також мали родину.

"Дякую, Квіне, я подумаю над тим, що ти сказав," - відповів Пітер.

"І все? Хіба ти не хвилюєшся?"

"Звісно, я хвилююся," - відповів Пітер, не змінюючи виразу обличчя. Його слова і вираз обличчя говорили про різні речі - "Вони знали мене так довго, виховали мене дитиною, якщо я повернуся до них таким, який є зараз, вони зрозуміють, що щось не так, і це лише змусить їх хвилюватися ще більше."

Коли Пітер так це сформулював, виглядало так, ніби Квін винен у тому, що він не бачиться з батьками. Але чи означало це, що Пітер ніколи їх не побачить, чи чекав він на якісь зміни, щоб повернутися до свого колишнього "я"?

Коли він повернеться у світ вампірів, йому доведеться розпитувати навкруги, щоб дізнатися, чи може хтось щось зробити. Зробити щось із тим, яким є Пітер.

Правила щодо кораблів та іншого були не такі, як раніше, і всюди панував певний хаос: після входу в атмосферу та проходження крізь невеликий пристрій, схожий на сканер, вони могли летіти куди завгодно. Це було абсолютно неможливо до війни. Доводилося проходити стільки перевірок, і військові хотіли знати місцеперебування кожної людини. Єдине, що Квін міг припустити, було те, що у них просто більше не було часу на такі речі. Лише ближче до баз усе було як раніше.

Ввівши координати, Квін помітив, що вони не прямують до земної станції, щоб зустріти Лоґана. Натомість вони прямували в інше місце.

Після недовгого польоту вони врешті-решт натрапили на занедбану гавань, і корабель зупинився. Ширяючи перед приземленням, внизу було видно Лоґана, який стояв там сам, чекаючи на них.

"Ви обоє маєте добрий вигляд" - сказав Лоґан, підходячи до них обох. - "Я очікував, що один із вас матиме опік після бою з Саншилдами, але, гадаю, навіть якби ви обпеклися, воно все одно загоїлося б."

"Дякую" - відповів Квін. - "А як щодо тебе, як ти тримаєшся?"

Запитання було поставлене тому, що Квін трохи хвилювався після того, як той побачив своїх батьків мертвими таким чином. Кого б це не зачепило? Що стосувалося Лоґана, то також було неможливо сказати, чи не спав він ночами через це, бо він завжди мав мішки під очима.

"Не хвилюйся за мене надто сильно, Квіне. Мої батьки все одно ніколи не проводили зі мною багато часу, тож я не відчуваю різниці. Нам потрібно зосередитися на одній цілі за раз. Ми повернемо Вордена, а потім ми з тобою зможемо поговорити про дещо."

"То чому ти привів нас до цієї гавані, Ворден тут?" - запитав Пітер.

"Не зовсім, місце, куди нас відправила родина Ґрейлаш, не позначено на жодній карті. Згідно з цим, ми просто прямували б у середину порожнього моря. Я припускаю, що це острів, але такий прихований, безумовно, повинен мати певні заходи безпеки. Якщо ми полетимо туди, вони помітять нас за милю, образно кажучи. Гадаю, багато миль було б точніше."

"Ми не хочемо, щоб нас збили і розкрили нашу присутність."

"Чому здається, що нас завжди щось збиватиме? Можливо, мені варто було навчитися літати. Артур мав ті крила зі тіней, так? Чи він може літати?" - почав розмірковувати Квін.

Після свого пояснення Лоґан вийшов до кінця одного з пірсів, зроблених з дерев'яних панелей. Уся гавань виглядала досить занедбаною, і на місці не було жодної іншої людини. Коли вони врешті досягли кінця, Лоґан розкрив, на чому вони втрьох подорожуватимуть.

"Ми будемо використовувати це," - сказав Лоґан.

У воді, що хиталася вгору-вниз, була дивна маленька кулька, яка виглядала так, ніби на ній був намальований милий малюнок акули. Уся передня частина була зроблена з посиленого скла, щоб вони могли бачити, а потім на передній частині був дизайн зубів, через що здавалося, ніби гігантська акула спіймала якусь скляну кулю.

Очі акули потім використовувалися як ліхтарі.

"Це Міні-підводний човен. Цими днями люди надто зосереджені на тому, що може прийти зверху, що вони забули про те, що може наблизитися знизу."

Схопивши себе за руки, Квін почав тремтіти.

"Що не так?" – запитав Пітер, помітивши, що Квін поводився трохи дивно.

"Хіба ти не думаєш, що море – це страшне місце? Я маю на увазі, океан такий великий і глибокий. Звісно, люди вміють плавати, але там стільки хижаків і речей, які можуть нас убити. І хто знає, що там унизу, в морі. Воно таке глибоке, що там обов'язково є речі, які ми ще не відкрили."

"Квіне, як ти можеш не боятися і бути безстрашним, коли борешся зі звірами, але боятися моря?" – запитав Пітер.

"Це інше, добре, і коли ми в тій штуці, як ми взагалі маємо дати відсіч?" – запитав Квін.

"Ну, не те щоб я очікував зіткнутися з чимось на Землі, але я розробив це для дослідження інших планет. Тож на борту є кілька видів зброї, які мали б нам допомогти."

Неохоче, хоч як Квін і не хотів цього робити, він знав, що мусить сісти на борт, у схожий на акулу підводний човен. Тепер вони втрьох прямували до острова Балде.