Розділ 639 — Ще одна Зброя душі?

Підводний човен плив набагато плавніше, ніж уявляв Квін, але це все одно не завадило йому міцно триматися за життя, схопившись за спинку сидіння Лоґана.

"Що це було!?" - вигукнув Квін, коли вони побачили щось, що пропливало повз скляний екран.

"Квіне, якщо мені доведеться щоразу розповідати тобі, який вид риб ми пропливаємо, то ми будемо тут цілий день", - відповів Лоґан - "Давай просто заспокоїмося."

Щоб зупинити паніку в певної особи, група почала розповідати про свій досвід. Пітер нарешті докладніше розповів про напад, що стався на кораблі, хвалячи те, як легко було користуватися контролером завдяки Лоґану, і наскільки вражаючим був корабель, що мав таку зброю.

Щодо того, що сталося з Лоґаном, це швидко пропустили. Натомість вони заглибилися в деталі нападу Саншилдів на Воронів. Зокрема, їх захопила розмова про Квінову Зброю душі.

Лоґан подумав: "Яка дивна Зброя душі. А щодо типу посилення, ти кажеш, що на екрані твоєї Системи він досі затінений? Зазвичай, коли так, це означає, що тобі потрібно чогось досягти або щось отримати, перш ніж зможеш його використати. Я не думаю, що Система взагалі показала б тобі цю опцію, якби її неможливо було використати."

"Я теж так думав, але досі мені не щастило" - сказав Квін. - "Зброя душі чудова, але вона справді не допомагає мені, коли я б'юся лише з одним супротивником. Я думав, що отримання Зброї душі дасть мені приріст сили, що вона і зробила, але проти ватажків вампірів або великої трійки в бою сам на сам вона досить марна. Ось чому я хотів дізнатися про свій тип посилення, але, схоже, мені доведеться розбиратися самому. А ти, Лоґане, намагався дізнатися про Зброї душі?"

"Чесно кажучи, я зовсім забув про це. Мої здібності не призначені для серйозних боїв, і команда не надто покладається на мене щодо вогневої потужності, тому я не переймався, але це змушує мене задуматися, якою взагалі була б моя Зброя душі. Я не думаю, що мої батьки навіть переймалися тим, щоб дізнатися про неї."

"У мене є," - раптом сказав Пітер.

"Ха?" - відповів Квін. Усе це було для Квіна цілковитою несподіванкою. Він навіть не знав, що Пітер намагається опанувати таку, але це було б логічно. Якщо він зміг отримати таку, то чому б і Пітеру не отримати її також? Зрештою, Пітер був людиною довше, ніж Квін, перш ніж перетворитися.

"Так, після того, як моя Здібність Трансформації досягла шостого рівня, на ринку більше не було книг зі здібностями. Сем порадив мені випробувати машину і спробувати з'ясувати свою Зброю душі, якщо я хотів збільшити свою силу."

Тепер, опанувавши Здібність Трансформації шостого рівня, Пітер міг змінювати своє обличчя та будову тіла, щоб відповідати іншим. На жаль, вищі рівні здібностей зазвичай не були доступні на ринках і продавалися або на аукціонах, або приватно, або ж йому довелося б шукати вчителя для вдосконалення.

"Не змушуй нас чекати, скажи, що це таке?" - запитав Квін.

"Це тип предмета, маска. Цією маскою може користуватися будь-хто, не тільки я, або, точніше, її призначено для використання іншими, а не мною. Якщо хтось носить маску, то я можу змінювати його зовнішність на свій розсуд. Якщо маску буде знищено, то я можу зробити нову, але я можу створити лише одну маску одночасно."

Інші двоє не зовсім вірили цьому, така Зброя душі точно стала б у пригоді. Раніше лише Пітер міг виконувати такі таємні місії, але тепер двоє людей могли завдяки Пітеровій Зброї душі. Це було те, що вони просто мусили побачити, тож Пітер зосередився і дістав її.

Це була тендітна на вигляд річ, цілком чорного кольору, і більше нагадувала цілу маску для обличчя, яку використовують, щоб шкіра була гладкою та зволоженою. Коли Квін нахилився, щоб торкнутися її та роздивитися, вона раптом підскочила й прилипла до його обличчя.

"Ах, вона нападає на мене!" – вигукнув Квін, але незабаром вона пристосувалася до його обличчя, і він виглядав як зазвичай.

"Просто стій на місці", – сказав Пітер, поклавши руку на обличчя Квіна, він заплющив очі і спробував уявити когось, але була лише одна людина, яку він міг наразі уявити.

Відступивши, щоб подивитися, Пітер кивнув, ніби пишаючись своєю роботою.

"Це спрацювало?" – запитав Квін, не відчуваючи жодної різниці.

"Дай подивлюся", – сказав Лоґан, виходячи з водійського сидіння і дивлячись на Квіна. Він на мить замовк, перш ніж повернутися і подивитися на Пітера. – "Ти вважаєш це смішним?"

Квін дуже хотів знати, як він виглядає, тому він кинувся до шматка металу в субмарині, що відбивав зображення, тепер він нарешті міг побачити, на кого Пітер його перетворив. Він виглядав як доросла версія Лоґана. Риси обличчя були скопійовані, але це не змогло змінити розмір і структуру його тіла.

Коли Квін обернувся, він раптом побачив за собою ще й двох Лоґанів.

"Тепер ми всі Лоґани," - сказав Пітер - "Як справи, Лоґани?"

Дивлячись на них усіх і на ситуацію, Квін не міг не вибухнути сміхом, він сміявся так сильно, що навіть пролив сльозу. Двоє інших просто подивилися один на одного й посміхнулися.

Це був перший раз за довгий час, коли Квін пролив сльозу щастя, а не смутку чи гніву. Усі троє повернулися до свого звичайного стану, і Пітер деактивував свою Зброю душі.

"Гей, сканер показує, що попереду щось є, і, схоже, це збігається з координатами. Ми майже на місці," - сказав Лоґан, дивлячись униз.

Але попереду них Квін побачив щось, від чого його серце стиснулося. У темному глибокому синьому океані підводний човен-акула мав ліхтарі, які дозволяли бачити лише на певну відстань, і Квін хотів вірити, що йому це здається. Але він бачив, як рухається велика товста тінь.

Через кілька секунд субмарина почала труситися, вібрувати.

"Що це було?" - запитав Пітер. Інші двоє цього не бачили.

"Не певен, повітряна течія?" - відповів Лоґан.

"Вимкни світло", - сказав Квін.

"Що?"

"Вимкни світло!" Квін так міцно вчепився в спинку крісла Лоґана, що розчавив її на шматки.

Коли інші подивилися вгору перед собою, вони побачили величезний жовтий колір із чорним посередині. Він займав усю оглядову зону, і вони не були цілком певні, що саме знаходиться перед ними.

Аж доки його повіки не заплющились і воно не моргнуло. Вони дивилися просто в око. Відразу ж Лоґан вимкнув світло.

"Квіне, можливо, ти був правий щодо того, що море - це страшне місце", - сказав Лоґан, пригинаючись і ховаючись під панеллю керування. Двоє інших швидко зробили те саме.

"Хіба ти не казав, що маєш зброю?" - запитав Пітер.

"Так, для акули, можливо, однієї-двох невеликих істот, але не для чогось такого великого. Стрілянина може лише роздратувати його і змусити напасти на нас, до того ж, мене турбує дещо інше. Я й не знав, що на Землі існують морські створіння таких розмірів. Більшість китоподібних істот вимерли."

"То це тоді звір, можливо, хтось його приніс..." - збирався сказати Квін, але ідея здавалася надуманою. Як і навіщо хтось міг би повернути звіра живим і доставити його на землю? Друге питання полягало в тому, хто взагалі міг би це зробити, окрім Сім'ї Брі. Тоді Квін згадав усе, що досі дізнався про Сім'ю Блейдів.

За кілька секунд увесь підводний човен почав сильно трястися.

"Я знав, що помру в морі!" - вигукнув Квін.

Загула сигналізація, оскільки корабель почало розчавлювати щось зовні.

"Що нам робити, ми помремо, якщо корабель розчавить, і доведеться зіткнутися з тією штукою в морі. Я не думаю, що ми переможемо!" - сказав Квін.

"Не хвилюйся, у мене є план", - сказав Лоґан.

Підійшовши до панелі керування, Лоґан натиснув кілька кнопок, перш ніж одночасно сильно вдарити по іншій. Підводний човен відчув, ніби отримав поштовх знизу, наче вистрілював угору, мов ракета.

Те, що міцно тримало підводний човен, відпустило його, і субмарина з неймовірною швидкістю мчала вгору крізь море, аж доки врешті не досягла поверхні, вирвалася вгору і тепер летіла в повітрі.

Однак те, що піднялося вгору, незабаром мало опуститися.

"Що тепер?" – запитав Пітер, але це зовсім не мало значення, бо з-під поверхні за ними вирвалося величезне щупальце, наче бейсбольна бита, що вдарила по м'ячу. Воно з такою силою вдарило по субмарині-акулі і розтрощило її на друзки. Разом з нею трьох їх відкинуло в бік острова.

Удар був сильним і дуже їх усіх поранив. Летячи в повітрі, Квін підвів погляд і помітив, що двоє інших тепер також були далеко одне від одного в повітрі. Усі вони мали приземлитися на острові, але приземляться вони не разом.

"Чорт забирай! Нас знову розділить!"