Розділ 641 — Загублений хлопчик

Повільно розплющивши очі, його засліпило звичне біле світло. Він думав, що це звичайний день. Настав би час дізнатися будь-яку інформацію, яку він міг, або, можливо, поглянути на деякі ґаджети, над якими раніше працювали його батьки. Лише цього разу, коли він розплющив очі, його привітав незнайомий голос.

"Здається, ти добряче впав", - сказав Брок.

Лоґан здригнувся від раптового голосу і спробував підвестися, але швидко зрозумів, що пристебнутий до дивного крісла. Будь-які звичайні ремені, мабуть, змогли б його утримати, але ці здавалися такими, ніби їх розробили для утримання когось калібру Квіна.

"Не хвилюйся, ми тебе закули якнайкраще", - продовжив Брок, - "У нас тут найсучасніше медичне обладнання, як для острова посеред пустки. Питання в тому, як така дитина, як ти, дізналася чи потрапила на невідомий острів?"

Озираючись, Лоґан намагався зорієнтуватися; у кімнаті поєднувалася старовинна архітектура з сучасним медичним обладнанням. Стіни були з відкритої цегли, на них висіли картини; це не нагадувало традиційну медичну кімнату, але обладнання справді було найсучаснішим, як і казав чоловік.

Якби він мав припустити, хтось знайшов його, коли він здійснив аварійну посадку і наробив стільки шуму. Він був би ще більше здивований, якби після всього цього до нього ніхто не прийшов. Тож, можливо, він був у замку в імпровізованому медичному закладі. Якби він дуже захотів, то міг би використати своїх павуків, щоб спробувати вирватися на волю, або зламати комп'ютерну систему, щоб звільнитися від обмежень, але він не знав би, куди йти далі.

Якщо він був на ворожій території і досі не мав жодного уявлення, чи був там Ворден, це був величезний ризик.

"Це була незапланована випадковість" - відповів Лоґан. – "Нещодавно я дістав новий підводний пристрій для подорожей і вирішив дослідити безкрає море. Однак подорож була перервана, коли ми зустріли великого звіра. Він підкинув мене в повітря і знищив пристрій. Дякую вам за допомогу, але я не маю жодного уявлення, де саме перебуваю зараз."

Брок уважно подивився на нього, розмірковуючи, чи говорить він правду, чи ні; за кілька секунд, здавалося, він прийняв рішення.

"Вибачте" - сказав Брок. – "Для такої молодої людини мені довелося прийняти це рішення. Ніхто не має знати про цей острів, якщо цього не забажає сер Гілстон. Якби у вас була корисна здібність, можливо, ви могли б стати Закутим, але я не розумію вашої здібності, що робить вас загрозою."

Рука Брока почала тягнутися до горла Лоґана. Він спробував зрушити з крісла в надії зробити щось, будь-що.

"Цей чоловік намагається задушити мене голими руками? Яка дикість", - подумав Лоґан.

Була лише одна річ, яку він міг зробити. Випустивши павуків з частини свого тонкого костюма, він зміг контролювати машину і звільнити фіксатори. Він швидко скотився з сидіння і підняв руки.

"Стривайте, стривайте!" - вигукнув Лоґан - "Я з Сім'ї Ґрін. Певно, ви чули про мене. Я безперечно можу бути вам корисним. Можливо, ви не розумієте моєї здібності, але я запевняю вас, вона сильна. Саме вона дозволила Сім'ї Ґрін зайняти те становище, яке вони мають."

Це змусило Брока на мить завагатися. Звісно, він чув про Сім'ю Ґрін. Їх багато разів Памела рекомендувала Блейдам залучити на свій бік, кажучи, що Лоґан стане чудовим надбанням.

Але Гілстон завжди ігнорував їх і вирішив не зв'язуватися з цією родиною з двох причин. По-перше, вони ніколи не протистояли і не бажали заподіяти шкоди Блейдам жодним чином, на відміну від інших великих сімей, навіть у минулому.

По-друге, вони були слабкими. Вони могли мати великий вплив, але це нічого не вартувало у бійці. У будь-який момент Гілстон знав, що може позбутися їх.

"Ти хочеш убити мене, щоб зберегти свої таємниці, так?" - сказав Лоґан - "Зараз я єдиний, хто залишився від Сім'ї Ґрін, тому всі рішення приймаю я. Якщо тобі потрібна інформація - де розташовані інші родини, приховування фактів, місце, щоб сховатися, фінанси. Я можу запропонувати тобі все це", - продовжував благати Лоґан. Якщо це не спрацює, тоді йому не залишалося нічого іншого, як спробувати битися, тікаючи.

Якщо це був острів Блейдів, тоді найбільше Лоґана турбувало те, що кожна людина тут була такою ж сильною, як Ворден. Можливо, навіть сильнішою.

"Дуже добре, не можу заперечувати, що сім'я Блейдів виграє від того, що ти залишишся живим, але я не той, хто займається такими справами. Мені доведеться поговорити з Пем і дізнатися, що вона думає. Тим часом я ставитимуся до тебе як до почесного гостя тут під наглядом моїх слуг. Сподіваюся, ти не спробуєш втекти і не зловживатимеш моєю щедрістю", - сказав Брок із дивною усмішкою, яка вже підказала Лоґану, що він зробить, якщо той спробує втекти.

"Я не буду", - відповів Лоґан.

"Добре, чому б нам не піти до їдальні, щоб насолодитися гарною їжею?" - запитав Брок - "Пройде деякий час, поки Пем прибуде сюди з Храму."

Якщо й було щось одне, що Лоґану потрібно було зробити зараз, то це подякувати своїй родині та їхньому імені за те, що вони стали такими впливовими силами в сучасному суспільстві та світі. Навіть у громадянській війні, навіть із цією таємничою сім'єю, те, що побудували його предки, їхня спадщина врятувала його.

Лоґана цікавило, хто така ця Пем. Існувала ймовірність, що його родина також співпрацювала з Блейдами, що пояснило б, хто раніше замітав сліди. Але, здавалося, це не так, і сам Лоґан також не зміг знайти цьому жодних доказів.

Якщо Пем керувала замітанням слідів, то це означало б, що вона або робила це сама, або мала контакти та зв’язки з людьми, які могли це робити, а таких людей було небагато. Одним із них був Річард Ено.

Коли вони вдвох були готові вийти з кімнати й попрямувати на трапезу, перш ніж Брок зміг відчинити двері, їх відчинив хтось інший ззовні. Це була потужна сила, і потік енергії ввірвався до кімнати.

"Броку!" – крикнула Вікі – "Покажи мені, де цей загарбник?"

Вона озирнулася кімнатою, доки не помітила всередині лише одну іншу людину, але її хвилювання швидко згасло, побачивши його.

"Підліток" – сказала Вікі собі. – "Як він опинився на острові? Я думала, що нас прийшла атакувати потужна сила, або, можливо, Саншилди надіслали загін, щоб битися з нами, поки великого чоловіка не було. Це був би розумний хід.

"Ні, ця людина з родини Ґрін, і схоже, вони хочуть з нами працювати. Я збирався піти поїсти й попросити Пем поговорити з ним. Звісно, ми не прийматимемо жодних остаточних рішень, не узгодивши це з Гілстоном" – намагався пояснити Брок.

"Сім'я Ґрін", – сказала Вікі, підходячи до Лоґана - "Ти сильний?" – запитала вона.

"Я? З мене так собі боєць", – відповів Лоґан. Він одразу зрозумів, як тільки вона увійшла до кімнати, і з того, як Брок до неї ставився, що вона була важливою особою в замку. Це означало, що вона мала мати авторитет або якусь владу.

"Так собі боєць, га? Мені здається дивним, що в такі часи хтось, хто не дуже боєць, подорожував би самотужки. У будь-який момент люди могли б спробувати скористатися тобою. Якби ти не був бійцем, то не вижив би так довго. Хіба що, ти прийшов сюди не сам?"

Тепер Лоґан був загнаний у кут. Він не хотів розкривати, що з ним були інші. Він знав, що Пітер міг перетворюватися, щоб сховатися, а Квін завжди мав Плащ тіні, щоб приховати себе. Якби їх уже спіймали, то Брок сказав би про це раніше.

"Я можу постояти за себе, якщо буде потрібно, але я б не сказав, що я…", – відповів Лоґан.

"Отже, моє судження виявилося правильним. Для молодої людини ти дуже скромний, ти, мабуть, сильніший, ніж вважаєш." - Вікі потім простягнула руку для потиску.

Якщо ця сім'я Блейд була тією ж сім'єю, звідки походив Ворден, тоді він міг сказати, що вона хотіла зробити. Вона хотіла скопіювати його здібності. Не відмовляючись від рукостискання, він потиснув їй руку, і тоді побачив здивований вираз на її обличчі.

Він знав, виходячи з того, що Ворден казав у минулому, що його здібність була занадто складною, щоб він міг добре її використовувати. Це була оригінальна здібність, з якою вони не могли багато практикуватися, і навіть Лоґан адаптував її до себе порівняно зі своїми родичами. Єдине, для чого її можна було використовувати в сім'ї Блейд, це для збільшення МС-клітин.

"Добре, ти гість, то чому б нам з тобою не провести спаринг. Якщо ти ще не боєць, то я зроблю тебе ним," - сказала Вікі з посмішкою.

Лоґану не сподобався тон її слів, і звучало так, ніби він не міг відмовитися. Проте, була одна хороша річ, яка вийшла з усього цього. Тепер він мав повну впевненість, що ця сім'я Блейд і та, до якої належав Ворден , були однією і тією ж.

Вони були в правильному місці.