Розділ 645 — Ворден – лиходій?

Причина, через яку всіх працівників того дня викликали до Храму, полягала в тому, що Пем хотіла розподілити завдання, які мали виконувати працівники. Більшість з них мали стати вчителями, а дехто – просто охоронцями, щоб наглядати за дітьми.

Оскільки це не була їхня початкова роль на острові, не було нікого, хто спеціалізувався б у цих сферах, або принаймні їх ніхто не навчав, як це робити належним чином. Однак усі вважали це тимчасовою посадою, перш ніж згодом повернутися до села.

Імена викликали одне за одним, і людей обирали на добровільній основі. Пітер не дуже звертав уваги і був занадто зайнятий, розмірковуючи, де міг бути Ворден. За словами Джаза, сталася якась велика подія, і під час неї Ворден, як працівник Храму, викликав чималий галас.

Його посадили, замкнули за спробу звільнити цих дітей? Чи дійсно ці діти потребують порятунку? - думав Пітер.

Він не отримав усіх деталей від Джаза, лише короткий виклад того, що Ворден пішов проти "Події" для дітей і в процесі вбив колишніх вчителів. Саме тому вони тут їх замінювали.

Проте Пітер досі не мав уявлення, що це була за подія, або чому він вчинив таке.

Хоча Пітер часом помічав, що час від часу у Вордена проскакувала різкість. Він не був таким спокійним і зібраним, яким дозволяв себе бачити іншим.

"Ти" - Пем вказала на Пітера. – "Оскільки ти ще ні на що не зголосився, гадаю, ти можеш зайняти посаду консультанта для дітей. Не те щоб у цьому зараз був якийсь сенс."

Без жодних зусиль і не виявляючи зацікавленості, Пітера обрали на посаду консультанта. Це було завдання, якого ніхто не хотів виконувати.

Тепер, коли всі завдання були розподілені, кожному з них видали розклад. У ньому було докладно описано, коли їм потрібно буде працювати і як вони мають прожити решту своїх днів у Храмі, виконуючи свої ролі.

"Не пощастило, друже", - сказав Джаз. - "Тобі слід було зголоситися на щось інше. Ніхто не хоче розмовляти і знайомитися з цими дітьми, а потім дивитися, як вони вбивають одне одного."

"Вбивають одне одного?" - повторив Пітер. Це був такий шок, що він випалив це, і це здавалося неймовірним.

"Ти що, ґвинтика загубив, коли падав?" - запитав Джаз. - "Тепер, коли я про це думаю, можливо, саме це сталося з Ворденом. Здається, він раніше був консультантом для цих дітей. Було б важко для будь-кого після розмов з ними та після того, як ти стаєш тим, на кого вони покладаються, просто стояти осторонь і нічого не робити, коли вони мають вбивати одне одного. Я просто сподіваюся, що ти не станеш таким же, друже. Я б дуже не хотів, щоб мені довелося самому спробувати повалити тебе на землю."

Оскільки діти спочатку мали звичайні уроки, а потім консультації під час вільного часу, Пітер фактично міг вільно пересуватися Храмом, як йому заманеться. Він спостерігав за деякими заняттями, а також намагався зібрати інформацію про те, що сталося з Ворденом.

Він не питав нікого конкретно, бо це виглядало б підозріло, і на це було дві причини. Перша полягала в тому, що, здавалося, усі вже знали, що сталося, тому йому було б дивно питати, а друга – чому він взагалі знав про цю причину. Усі про це говорили.

З розмов, що доносилися звідусіль, він дізнався, що Ворден був одним із Блейдів, які жили в Замку. Судячи з того, як про них говорили, можливо, вони були королівською родиною острова.

Він став учителем у школі і завадив дітям брати участь у Події, яка, як він дізнався від Джаза, була пов’язана з тим, що діти вбивали одне одного.

Але замість того, щоб ставитися до нього як до рятівника, багато слів, сказаних про нього, були негативними. Його називали зрадником, божевільним і тим, кого слід позбутися.

Дізнавшись цю інформацію, його перша консультація з дитиною була, м’яко кажучи, цікавою. Дитина ледве говорила і виглядала нервовою, озираючись ліворуч і праворуч, наче чекала, що ось-ось щось станеться.

Пітер намагався ставити запитання, але дитина не відповідала. Наступна дитина, що зайшла, виглядала майже побитою. Очевидно, це було тому, що діти сформували групи, а його знайшли наодинці, коли він відділявся від своєї групи.

Але найбільше його зацікавила дитина, яку він бачив, що прийшла заплакана. Пітеру навіть не довелося йому нічого питати, бо він щойно все випалив.

"Я ненавиджу це, ненавиджу, на що перетворилося це місце!" - вигукнув він - "Ми всі були друзями, ми ділилися і гралися разом, а тепер кожен думає лише про те, як убити одне одного."

Пітер відчув потребу заспокоїти його, але водночас хотів дізнатися більше.

"Я хотів би... х-хотів би... щоб Ворден був тут. Якби він міг врятувати нас."

Дивлячись на цю дитину, Пітер був шокований тим, наскільки чесним і відвертим він був. Колись, коли Пітер сам боровся зі шкільним життям, він тримав усе в собі, хотів, щоб інші допомогли, але ніколи не просив про це. Квін і Ворден обоє допомогли йому, не чекаючи прохання, а тут дитина відкрито просила про допомогу.

"Ти хочеш, щоб він тебе врятував?" - запитав Пітер.

Дитина витерла сльози і кивнула, перш ніж запитати...

"Те, що інші вчителі кажуть про Вордена, неправда, він не жорстокий монстр. Він просто хотів нас врятувати, а тепер я навіть не знаю, що станеться з ним... чи з нами."

Пітер, не знаючи, як насправді впоратися із ситуацією, просто підійшов до нього і шикнув.

"Не хвилюйся, чому б тобі не розповісти мені все, що сталося з твоєї точки зору, і де, на твою думку, зараз Ворден?"

На іншій половині острова Квін слідував за Борденом до певної місцевості. Вони вже піднялися на одну з менших гір і почали йти вздовж якоїсь бічної стежки.

Квін вирішив погодитися з тим, що казав Борден, він знав, що Борден не був схильний брехати чи применшувати ситуацію. Він дбав про Вордена більше за всіх, і всі вони це бачили.

Якщо всередині були монстри такі ж сильні, як ватажки вампірів, або ще сильніші, то Квіну безумовно доведеться знову покладатися на силу Вордена. Однак на задньому плані його розуму жевріла нав'язлива тривога щодо Лоґана.

Але якщо Лоґана спіймали, як він мав врятувати їх двох, коли не зміг врятувати навіть одного?

Зрештою, вони дісталися до того, що виглядало як залишок старого великого пташиного гнізда. Багато великих гілок дерев було покладено збоку, але значна частина центру гнізда була зруйнована.

"Це була територія Звіра королівського рівня, який тут мешкав раніше. Не хвилюйся, з ним вже покінчено, тож він не повернеться. Думаю, це буде гарне місце для нашого з тобою бою" - сказав Борден.

Тепер питання полягало в тому, чи зможе Квін перемогти Бордена в бою. З того часу, як вони вперше зустрілися, і під час їхньої розлуки, Квін зріс семимильними кроками. У його свідомості, щодо сили та здібностей, не мало бути жодного сумніву.

Вони стояли один навпроти одного, і Квін одягнув усе своє Тіньове Оснащення, включно з маскою імператорського рівня. Хоча, оскільки він ще не бився, він не міг активувати її навичку.

Перед початком бою, як зазвичай, Квін використав свою Навичку Огляду, але не з'явилося жодного завдання, яке б дало йому миттєву нагороду за підвищення рівня. У минулому це означало, що, згідно з Системою, ґрунтуючись на силі обох, Квін мав вийти явним переможцем.

"Добре, ти не стримуєшся, - сказав Борден. - Бо ти не зможеш стримуватися проти тих хлопців!" - Відштовхнувшись однією ногою, Маленький Борден зміг перестрибнути з однієї половини арени прямо туди, де стояв Квін.

Піднявши тінь, Квін був готовий блокувати атаку.

"Квіне, тобі захочеться зберегти свою тінь для чогось більшого, ніж просто блокування проти мене!" - Зі спини Бордена вилізли два шипи, а лускаті риси на його обличчі та по боках шиї стали помітнішими.

Не сповільнюючись, він врізав кулаком прямо в тінь. Його кулак сповільнився, і здавалося, що він не мав жодного впливу та зовсім не зачепив Квіна, як це зазвичай бувало з тінню під час блокування атаки.

Однак вираз обличчя Квіна розповідав зовсім іншу історію.

[МС 120/140]

Блокування одного удару від Маленького Бордена забрало двадцять Очок MC. Щонайбільше він міг би заблокувати ще шість таких ударів.

Це виявиться не так легко, як він спершу подумав.