Розділ 652 — Маленький поранений хлопець

Останнього разу, коли Дункан і Борден боролися все було інакше. По-перше, Дункан тоді мав лише одну здібність, але все ж його природна сила разом зі звірячим спорядженням дозволяли йома мати рівну силу.

Вони обмінялися ударами і жоден з них не отримав серйозних травм. Здавалося, що вони рівні поки раптом Борден не почав тікатию Ліміт часу для нього майже закінчився і він знав, що подальша боротьба буде просто марною тратою часу.

Цього разу все було інакше. Додаткові МС-клітини можна було використати для живлення його особливої здатності - вітру. Бій був явно одностороннім, і не так вже й багато часу минуло відтоді, як вони почали. Дивлячись на Бордена зараз, він відчував те саме, що й люди, яких він бачив у замку.

Щось явно змінилося.

Все, що зробив Дункан, це моргнув, і коли він знову розплющив очі, здалося, ніби цей малий телепортувався прямо перед ним. Проте його рефлекси були швидкими, і його власне тіло вже перейшло в режим виживання, відчувши раптову зміну, і заблокувало удар.

"Він швидший, а удар... він сильніший!" - прогарчав він, коли на нього посипалося ще кілька ударів. Він зміг заблокувати більшість із них, але щоразу його відштовхувало назад. Їхня сила більше не була рівною.

Почекайте, поки хлопці почують про це. Вони подумають, що я ще божевільніший після цієї історії.

Потрібно було щось зробити, щоб відірватися. Використавши долоні, він випустив потік вітру під собою, підкинувши себе в повітря, а потім із землі піднялася платформа. Це дало йому перевагу у висоті.

Зверху він підняв землю під Борденом і ув'язнив його в кулю. Цього разу він використав МС-клітини, поєднавши обидві здібності. Його здатність зараз була б трохи вищою, ніж у землекористувача восьмого рівня.

"Це його має стримати. Якщо я правильно здогадуюся, мені потрібно лише протриматися, доки його трансформація не завершиться". Це було мерзенно з його боку, але йому було байдуже. Єдине, що його хвилювало, - це довести тим людям у селі, що вони помиляються. Що маленький чоловічок справді існує.

Йому було байдуже, як він виграє цей бій; він збирався привести маленького чоловічка назад із собою. Це стало для нього своєрідною одержимістю.

*Бам. Бам.*

Пролунало кілька гучних ударів, і він побачив, як у земляних стінах з'являються тріщини.

"Що ти, в біса, таке?"

Зібравши більше землі з мосту, він почав ще більше зміцнювати ділянку навколо маленького чоловічка, додатково армуючи її ґрунтом.

Однак удари тривали, і тріщини, здавалося, з'являлися на зовнішньому шарі.

"Ти не залишаєш мені вибору, я хотів повернути тебе живим, але якщо ти будеш таким упертим, то я можу повернути тебе мертвим!" - Не бажаючи витрачати більше своїх клітин МС. У потрібний момент він дозволив земляній стіні опуститися.

Він ідеально розрахував це з ударами, і тепер Борден летів у повітрі з виставленим уперед кулаком, імпульс підкинув його вгору. Поглянувши вгору, він побачив там Дункана , і його рука, здавалося, була оповита іншим дивним торнадо.

Не маючи змоги ухилитися в повітрі, Борден нічого не міг вдіяти, окрім як прийняти удар. Вдаривши маленького чоловіка з усієї сили, вони вдвох впали і так сильно вдарилися об міст, що його боки почали кришитися, падаючи в Лаву.

Маленький вихор, що огортав руку Дункана, почав обплітати все тіло Бордена. Стримуючи його, вітер, здавалося, різав і шматував його тіло. Було так, наче сотні й сотні вітряних лез кидалися на нього, влучаючи в його тіло.

В різних місцях почали з’являтися порізи, і кров, піднята вітром, бризнула на обличчя Дункана, але це анітрохи його не збентежило.

"У цьому світі змалечку нас вчили, що виживають лише сильні. Твоя смерть настала лише тому, що ти був слабким," – сказав Дункан.

Раптом він відчув, як щось маленьке схопило його за руки.

"Я згоден," – сказав Борден, і перш ніж Дункан усвідомив, що відбувається, його тіло підняло в повітря і щосили жбурнуло на землю. Атаку було зупинено, і він був поранений, кашляючи кількома краплями крові.

Не маючи змоги поворухнутися, він зрушив землю під собою, щоб відсунути своє тіло. Потім, трохи оговтавшись, він побачив, як маленький чоловік стоїть, весь вкритий порізами.

"Ти втратив багато крові. Для когось твого розміру я здивований, що ти все ще стоїш," – сказав Дункан - "На жаль для тебе, цей бій закінчено."

Коли Борден стояв, він виглядав інакше, ніж раніше. Це було тому, що його шипи втягнулися назад у спину, а луска на його тілі тепер ледь виднілася. Будучи таким пораненим, він здобув більше сили, достатньо, щоб зупинити атаку та поранити Дункана, але, на жаль, час вичерпався.

Борден більше не міг битися.

"Про всяк випадок, якщо у тебе ще є якісь козирі в рукаві. Краще мені добити тебе." - Замахнувшись рукою, Дункан вивільнив великий потужний вітровий удар. Він був швидким, і Дункан був певен, що тепер, коли маленький чоловік більше не перебував у своєму трансформованому стані, він не зможе відбити або уникнути атаки.

"Квіне, подбай про мого брата," - сказав Борден.

Коли вітровий удар наблизився до нього. Під його ногами щось почало рухатися і піднялося в потрібний момент. Вітровий удар влучив і був заблокований, він зупинився в повітрі.

"Що це?" - сказав Дункан. Це виглядало як здібність, але вона не могла виходити від маленького чоловіка.

Коли тінь опустилася, атака продовжилася вперед, але маленького чоловіка вже не було там. Натомість, трохи осторонь, його тримав у обіймах дивний чоловік у масці.

Чи був це той самий чоловік, що раніше, але хіба він не бився зі звіром? Занадто занурені у власний бій, вони не усвідомлювали, що відбувається позаду них.

Поглянувши Квіну за спину, Дункан побачив, що звір Імператорського Рангу більше не рухався, але він не просто спав. Не було жодних ознак його дихання, він був мертвий.

Він убив його, але як?

Що Дункана бентежило найбільше, то це не те, що звір був мертвий. Побачивши, наскільки сильним був той маленький чоловік, завжди існувала така можливість, хоча він і відчував, що це малоймовірно. Шокувало те, що, дивлячись на чоловіка, він здавався майже неушкодженим.

Він переміг звіра, не отримавши жодного удару?

Він не міг уявити, щоб хтось, окрім тих, хто з замку, зміг здолати такого сильного звіра.

"Ти використав на мені свою тіньову навичку", - сказав Борден, якого Квін тримав на руках, як дитину.

"Ти, ідіоте, мав би зосередитися на власному бою".

"Бачу, ти достатньо здоровий, щоб скаржитися", - відповів Квін.

Борден усміхнувся, але був надто поранений, щоб сміятися.

"Ти справді зробив це, га, ти переміг звіра за десять хвилин. Гадаю, ми все-таки зможемо врятувати Вордена" - З цими словами Борден заплющив очі.

[Статус]

[Стан – Дуже слабкий]

Поки там не було написано "критичний", Квін був упевнений, що Борден зможе вижити після такого. Швидко відійшовши, він поклав Бордена поруч із мертвим тілом звіра Імператорського Рангу, перш ніж повернутися на міст.

Рухи Квіна були настільки швидкими, швидшими, ніж у маленького чоловіка, з яким він щойно зіткнувся.

"Ці люди, вони з великої четвірки, чи мали вони таку здатність?" Дункан почав трохи панікувати. Супершвидкість, дивна тінь, що все це означало?

"Гадаю, Система не брехала, Імператорський рівень не вартував підвищення."

[Огляд]

Використавши огляд на Дункана, Квін знову зітхнув.

"Гадаю, ти теж не вартий підвищення рівня."