Розділ 654 — Ґрін vs Блейд

Лоґан деякий час розгублено сидів у своєму кріслі. Він не промовив ані слова після того, як Пам розкрила, що це не вони приховували всю інформацію про Блейдів.

"Судячи з того, як тихо ти мовчав, ти теж не знаєш, хто це робить" - відповіла Пам, зітхнувши. – "Я сподівалася, що ти матимеш уявлення, оскільки виглядав впевненим, але, схоже, ні."

Правда полягала в тому, що Лоґан недостатньо знав про Блейдів, щоб мати список підозрюваних. Для нього було незрозуміло, навіщо взагалі хтось хотів би це робити.

"Не те щоб я не мав уявлення, хто, а скоріше чому" - сказав Лоґан, намагаючись опанувати себе і зробити вигляд, ніби у нього ще є козирі в рукаві. Просто зараз він відчував себе так, ніби грав у шахи, а до його шиї був приставлений ніж.

Він боявся, що щойно він стане непотрібним, це дасть Блейдам привід позбутися його.

"Загроза "Великої четвірки", вони ніколи нікому не розкривали інформації. Чи це теж було через Блейдів?" - запитав Лоґан.

"Ні, як я вже казала, Блейди не підтримували нічого з цього, єдине, що хвилювало Гілстона, це те, щоб вони дотримувалися своєї частини контракту" - Останні слова вона пробурмотіла собі під ніс, думаючи, що Лоґан не зрозуміє, про що вона говорить.

"Єдине, що я можу припустити, це те, що це теж зробила ця таємнича особа. Одного разу я чула, як людина, близька до одного з лідерів "Великої четвірки", розпускала язика про Блейдів. Здавалося, він робив це заради популярності, але щойно та чутка, яку він поширив, стала занадто великою, його змусили замовкнути, і про Блейдів знову ніхто не говорив.

Було кілька подібних інцидентів, але жодна з причетних осіб нам невідома. Велика четвірка вже боялася нас, і це лише посилило їхній страх, тому ми ніколи не розкривали, що це був хтось сторонній. Ми не бачили в цьому сенсу."

Десь у розповіді Пам Лоґан сподівався знайти підказки до причини, але все одно нічого не було. Натомість це звузило коло тих небагатьох людей, які були здатні на таке. Особа чи група мала володіти навичкою впливу, щоб змінювати медіа, таких було небагато, а потім була друга частина.

Якщо вони могли змусити замовкнути членів великої четвірки, вони також мали бути сильними. Досить сильними, щоб не боятися їх. Це те, що поставило Лоґана у глухий кут. Єдині люди, про яких він міг подумати, хто був достатньо сильним, це сама велика четвірка, родина Блейд або вампіри.

Якби Річард Ено справді був вампіром, то все ж таки була ймовірність, що він стоїть за цим.

Пам подивилася на Лоґана і побачила, як смикаються його брови. Можливо, Лоґан цього не помічав, але досі щоразу, коли він був у глибоких роздумах і шестерні в його голові крутилися, його брова починала смикатися.

"Як бачиш, ця таємнича особа виконує всю роботу за нас. Тож нам і не потрібні Ґріни, чи не так?" - сказала вона з посмішкою, намагаючись збити його з пантелику.

Але Лоґан не був збитий з пантелику, і він поклав руки на коліна та нахилився вперед.

"Хіба це не страшно?" – запитав Лоґан .

Це було не те, чого вона очікувала, але, зацікавлена почути, що він скаже, вона нашорошила вуха.

"Той факт, що там хтось є за лаштунками, як лялькар, який смикає за всі ниточки. Їм вдалося приховати таку могутню силу, але будь-якої секунди вони можуть змінити стан нинішнього світу. Ти й гадки не маєш, наскільки вони сильні чи слабкі.

Можливо, ти думаєш, що Блейди контролюють усе, але як на мене, інформація – це сила. Зараз ця група чи людина знає все про вас, проте ви нічого не знаєте про них. Якби це був я, я б робив усе, що в моїх силах, щоб дізнатися про них."

Вона сиділа мовчки й відкинулася назад, розмірковуючи над словами Лоґана . Гілстон був упертою людиною, і минуло забагато часу відтоді, як він знайшов супротивника, якого не міг би перемогти або який хоча б наблизився до того, щоб дати йому справжню битву. Можливо, тому він ніколи й не переймався.

Але страхи, які представив Лоґан , були такими ж, як і ті, що Пам мала глибоко в душі.

Ці люди, як дві горошини в стручку – подумав Брок , слухаючи збоку.

"Навіть якщо я з тобою погоджуся," – раптом сказала Пам , порушивши тишу - "Навіщо ти мені?"

"Я ж дізнався про вас, так? І повірте мені, є речі, які я знаю, і які ви, ймовірно, ніколи не дізнаєтеся, а підозрюваний у мене вже є. Дозвольте мені працювати на вас, або, виправлення, давайте працювати разом, полегшуючи життя нам обом. Я вірю, що у нас однакова мета, і ми шукаємо одну й ту саму людину."

Пітер готувався втрутитися будь-якої секунди. Якби вони відхилили пропозицію Лоґана, то, швидше за все, змусили б його замовкнути, і він зробив би все, щоб врятувати своє життя.

"Добре", – сказала Пам. – "Думаю, ви будете нам дуже корисні. За однієї умови: хто у вас є підозрюваним? Я бачу, у вас вже є хтось на прикметі."

"Звісно. Я все одно збирався запитати, чи знаєте ви щось про нього. Я шукаю Річарда Ено і хотів би дізнатися, чи знаєте ви щось про нього або де він зараз перебуває."

"Річард Ено..." – тихо промовила Пам, роздумуючи, чому він може бути підозрюваним. Для неї він був просто старим вченим, який не мав жодного стосунку до Блейдів - "На жаль, ні. Якщо у вас є підстави підозрювати його або вважати, що це він, тоді, будь ласка, надішліть мені звіт. Я дам вам деталі, як з нами зв'язатися, перш ніж ви покинете острів", – сказала Пам. – "Мені ще потрібно підтвердити з Гілстоном, що все це гаразд."

Проте Лоґан був незадоволений цією відповіддю, він думав, що запитавши тут, отримає більше зачіпок щодо того, де був Річард Ено. Його родина казала йому, якщо знадобиться допомога, звернутися до нього, але він все ще не знав чому. Зараз він опинився в черговому глухому куті без нових зачіпок.

"О, Брок" - сказала Пам. - "Ці двоє бажають перевестися і стати слугами замку. Я привела їх сюди і думала залишити на ніч, можливо, вони зможуть походити за кимось зі слуг і дізнатися, як тут у замку. Мені ще потрібно наглядати за іншими в храмі."

-"Зачекайте, хіба ми не потрібні вам завтра? Що ви робитимете без нас?" - запитав Джаз.

"У Храмі вже більше вчителів, ніж потрібно, ми намагалися бути надмірно обережними. Один зайвий день не зашкодить. Крім того, можливо, наша робота стане легшою з меншою кількістю шуму навколо."

"Йой, як думаєш, вона про мене говорила?" - прошепотів Джаз Пітеру.

"Чудова пропозиція" - сказав Брок. – "Я подивлюся, чи підходять вони для замку. А що стосується їхнього першого завдання, чому б їм не провести нашого гостя назад до його кімнати?"

І Пітера, і Джаза вів Брок, і всі вони пішли, щоб відвести Лоґана. Пітер все ще чекав свого шансу розкрити, що це був він, але коли вони троє були поруч, він просто не знав як.

Вони незабаром мали дістатися кімнати, де Лоґан мав провести ніч, і нарешті Пітер дещо вигадав.

"Ти чув про цю Сім'ю Проклятих?" - гучно запитав Пітер Джаза. - "Я чув, як один з інших мешканців села говорив про це."

"Ні, неможливо" - відповів Джаз. – "Якщо хтось про щось говорить, то я точно про це знаю. Що про них?"

"О, я нічого не знаю, я сподівався, що ти знаєш." - І на цьому розмова закінчилася.

Пітер лише сподівався, що це була достатня підказка, аби виявити, хто він. Пізніше тієї ночі, виконавши всі завдання та прослідкувавши за одним зі слуг, вони мали йти спати, і саме тоді перед Пітером з'явився маленький павук.

Він все одно не міг заснути, тож нізащо не пропустив би його. Слідуючи за павуком, той врешті-решт привів його до кімнати Лоґана. Схоже, підказка спрацювала.

Він озирнувся, не побачивши нікого, перш ніж вирішити увійти, і коли він це зробив, то побачив там Лоґана, який чекав.

"Мушу сказати, Пітер, я вражений, що ти зумів потрапити до замку раніше за Квіна."

"І в мене не було жодних сумнівів, що ти будеш першим тут, де Ворден," - відповів Пітер.

"Що ж, схоже, тоді нам двом доведеться рятувати Вордена," - сказав Лоґан.

Зробивши крок уперед, Пітер почув, як щось зім'ялося під його ногою. Коли він подивився вниз, щоб розібратися, то побачив листа.

"Що це?" – запитав Лоґан.

"Не знаю, він був тут, прямо біля дверей, коли я зайшов."

Спершу Лоґан просканував листа, щоб перевірити, чи немає в ньому чогось небезпечного, але його павуки нічого не виявили. Зрештою, він вирішив відкрити листа, і написаними від руки там були лише кілька слів.

[Продовжуй шукати]