Розділ 655 — Заміна

Сьогодні на острові був насичений подіями день. Вони дуже рідко приймали відвідувачів, і здавалося, що тут відбувалося більше звичайного. Для Брока здавалося, що він постарів на десять років через стільки справ, які йому довелося зробити за такий короткий проміжок часу.

Сидячи у своєму кабінеті, він відкинувся назад і почав думати про протистояння між Пам та Лоґаном.

Цей хлопець розумний, у майбутньому він досягне успіху. Той, на чий бік він стане, зробить собі гучне ім'я.

Але незабаром йому доведеться зайнятися іншою справою, бо він безупинно намагався зв'язатися з Дунканом, але від нього не було жодної відповіді.

Не будь молодим дурнем, невже ти досі злишся на мене за те, що я не повірив у маленького чоловічка? Просто відповідай. - подумав Брок, але все одно нічого не було.

Про всяк випадок, Брок вирішив зв'язатися з тими, хто ходив у село, але ті сказали, що Дункан зранку вирушив на пошуки маленького чоловічка, і відтоді не повертався.

Невже з ним щось трапилося, це неможливо? - подумав Брок. Можливо, з кимось іншим, але тільки не з Дунканом.

Дункан був одним із найкращих бійців, окрім тих, хто тренувався в замку. Якби хтось міг його перемогти, він би про це знав, хіба що цей маленький чоловічок виявився справжнім.

Минув лише один день, тож приводу для занепокоєння не було. Бували часи, коли Дункан зникав на довше і повертався цілим і неушкодженим. Якби він знав, як сильно Брок за нього хвилюється, Дункан був би радий знати, що спричинив цьому старому дурню серцевий біль.

Тим часом у кімнаті Лоґан щойно прочитав листа, перш ніж швидко спалити його. Він перевірив, чи є ще щось, але там просто було написано: "продовжуй шукати".

"Хто, на твою думку, це надіслав? Або що, на твою думку, це означає?" запитав Пітер.

"Ти був з нами на зустрічі, яку я мав з Пам. Якщо цей лист був адресований мені, то він міг стосуватися лише одного. Річард Ено. Вони збираються продовжувати шукати Ено?" – сказав Лоґан.

У самій кімнаті з ними було лише кілька людей, тож можливо, почувши їхню розмову, хтось із них підсунув йому лист. Це могла бути навіть сама Пам, але її реакція здавалася щирою. Звісно, був також варіант, що це не був хтось з них у кімнаті.

Можливо, кімната була прослухана, і хтось підслуховував їх. Якщо це справді був Річард Ено, або людина, яка ховала речі, пов’язані з Блейдами, вони могли легко мати кількох людей, які працювали б на них на острові.

Якби це був Лоґан, він зробив би так само, що дозволило б йому бути на крок попереду, знаючи всі ходи.

"Зараз у нас немає часу про це хвилюватися", – сказав Лоґан. – "Нам потрібно зосередитися на Вордені. Якщо ми збираємося його врятувати, то, можливо, зараз, поки ми обоє тут, це наш найкращий шанс."

"Ворден" – сказав голос. Двері розчинилися навстіж, і на підлогу впав Джаз. – "Хм, уже занадто пізно казати, що я нічого не чув?"

За мить Джаз був зв’язаний, використовуючи простирадла з шафи. Він не мав надлюдської сили, як інші, і не мав здатності копіювати, тож був просто як будь-яка інша людина.

"Крикнеш, і ти мертвий," - Пітер сказав. Слова були сказані настільки холодно, що Джаз знав, що він не жартує.

"Що ми тепер робитимемо?" - Пітер сказав, хитаючи головою - "Гадаю, нам доведеться діяти сьогодні, і без Квіна."

"Я й так це планував," - Лоґан відповів - "Розумієш, Вордена тримають під замком, закутим у ланцюги. Що дивно і водночас ні, так це те, що там немає охорони. Усі на острові просто не звикли до відвідувачів. Думка, що хтось може сюди прийти, їм просто не спадає на думку."

"Не тільки в цьому справа," - Джаз додав - "Блейди настільки сильні, що якщо ти спробуєш втекти, вони знають, що спіймають тебе."

Пітер обернувся і кинув на нього погляд, ніби велів йому замовкнути, але Лоґан сказав йому заспокоїтися. Зрештою, ті дрібні шматочки інформації, які вони отримували від Джаза, насправді були досить корисними.

"Тоді Вордена має бути досить легко визволити. Просто спуститися туди, розірвати ланцюги і покинути це місце," - Пітер сказав.

"Якщо можливо, я хотів би залишити це місце на добрій ноті. Якщо ми визволимо Вордена і повернемося непоміченими, то коли ми зрештою підемо, і вони дізнаються, що Ворден втік, вони можуть подумати, що він зробив це сам. Але це було до того, як нас спіймали," - Лоґан сказав, дивлячись на Джаза.

"Не звинувачуйте мене," – сказав Джаз, думаючи, що його життю тепер загрожує небезпека - "Ваш план все одно не спрацював би. Ворден є членом замку, і він досить близький з Вікі та Паєм. Так, ви маєте рацію, там внизу немає жодної охорони, але Вікі та Пай ходять туди майже щодня, щоб поговорити з ним. Якщо б ви забрали його, вони б дізналися."

Їм було важко зрозуміти, бреше Джаз чи ні, але здавалося розумним, щоб члени родини Вордена перевіряли його. Це було б так, якби це була звичайна родина.

"Якби тільки був спосіб забрати його так, щоб вони не дізналися, що ми його забрали, і водночас нам потрібно позбутися цієї проблеми," – сказав Пітер, і дивлячись на обличчя Джаза, він вигадав геніальну ідею. - "Думаю, у мене є щось, що може спрацювати."

Вони вирішили висунутися без Квіна, але судячи з того, як розвивалися події, вони могли залишити це місце, взагалі не вступаючи в бій. Що було плюсом для всіх них.

Вони не могли дочекатися, щоб побачити Квіна зовні, де б він не був, і повідомити йому, що вони вже врятували Вордена.

Дорогою до підземелля траплялися то тут, то там кілька замків, але це було дрібницею для Лоґана. Його павуки могли практично набувати форми будь-якого замка. Для складніших просто знадобилося б трохи більше часу.

Коли вони увійшли до підземелля, це було видовище, якого вони не очікували. Тут було значно більше людей, ніж вони думали. Кожен у своїй камері, і кожен з них був зв'язаний по ротах та із зав'язаними очима.

"Що це, в біса?" – сказав Пітер.

"Вони – Закуті", – відповів Джаз, якого привели з ними - "Я не знаю, чому ви тут, або чому ви прийшли рятувати Вордена, але ж ви, напевно, знаєте нашу здібність. Ми не маємо власної сили, тому завжди маємо людей, у яких можемо запозичувати сили."

"Це жорстоко", – сказав Лоґан.

І, чесно кажучи, Джаз не знав, що на це відповісти. Хоча він і вважав це жорстоким, що він міг зробити? Він був не в тому становищі, щоб щось говорити чи робити. Він міг скопіювати лише одну здібність і навіть не мав поваги в селі; єдиною людиною, яка була ще менш значущою за нього, був Джон, і саме тому він завжди тримався поруч із ним.

"Можна запитати, що сталося з Джоном? Я знаю, що ти не він", – спитав Джаз.

"Він мертвий", – відповів Пітер - "І якщо ти не будеш слухатися або не будеш грати за правилами, то ти можеш бути наступним."

Це була сумна думка, але Джаза насправді не хвилював Джон. Натомість, тепер він більше переймався власною шкурою, тому замовк і робив те, що йому казали.

Нарешті вони дісталися до камери Вордена; він був єдиним, хто був просто закутий у ланцюги і не мав ані пов’язки на очах, ані був прив’язаний до дивної палиці в центрі кімнати.

"Кхееммкхем!" - Пітер удав, що прокашлявся, аби привернути його увагу.

Коли Ворден підвів погляд, він зміг побачити і Пітера, і Лоґана.

"Ну, погляньте-но? Тепер мені вже мої друзі маряться," - сказав Ворден. - "Невже я так сильно за ними сумую? Якщо так, то чому ж Квіна тут немає?"

"Він тут, дурню," - сказав Пітер. - "І ми цілком реальні. Ми тут, щоб забрати тебе з цього острівного пекла."

Піднявши руку, Ворден спробував витерти сльози, що котилися по його обличчю, але ланцюги на його руці зупинили його.

"Ви реальні, я справді не марю?" - подумав Ворден.

Перебуваючи тут, він уже змирився з тим, що ніколи більше їх не побачить, і був до цього готовий. Бачачи їх тепер перед собою, він усвідомив, наскільки більше вони для нього означали.

"Ніколи не знав, що він такий м’якотілий," - прокоментував Лоґан. - "Ходімо, забираймося звідси."

"Зажди хвилинку," - сказав Ворден, дивно подивившись на людину, яка стояла поруч. - "Якщо я справді не марю, то хто це?"

"Він?" - сказав Пітер з посмішкою. - "Він тобі на заміну."

Поруч з Пітером і Лоґаном стояв хтось, хто виглядав ідентично Вордену. Використавши свою нову Зброю душі, вони створили замінника.