Розділ 658 — Відкрито

Нервово у своїй кімнаті, намагаючись додуматися до планів, Лоґан чекав. Він виходив зі своєї кімнати лише тоді, коли його кликали, і досі його кликали лише на обід або коли хотіли рідко з ним поговорити.

Здавалося, вони чекали повернення Гілстона, лідера замку, хоч коли б це сталося, і лише після його згоди вони зможуть піти. В голові Лоґана він уже був готовий залишатися так довго.

Природно, що піти, не викликаючи підозр, було для нього найкращим, і він все ще міг легко повернутися до однієї зі своїх домашніх баз, на відміну від інших, яким потрібно було летіти назад до корабля Проклятих.

Квіне, де ти. Я був упевнений, що ти вже наробив би галасу або принаймні прийшов до замку - подумав Лоґан, але нічого подібного досі не сталося. Відсутність новин починала непокоїти, особливо з тим, хто був таким імпульсивним у своїх рішеннях, як він.

Якби він тільки не загубив маску, то, можливо, міг би бути в курсі ситуації. Що стосується маски Пітера, то він сам її знищив, перш ніж надіти маскування і вирушити до храму, що було, чесно кажучи, розумним вибором, подумав Лоґан.

У той момент, коли він був заглиблений у свої думки, у його двері почувся стукіт.

Він подивився на свій годинник і побачив, що ще не час обіду, тому дивувався, чому хтось мав би до нього приходити. Однак, перш ніж Лоґан встиг відповісти, з’явився Брок, що заходив у двері.

"Привіт, Лоґане," - сказав Брок з посмішкою, тримаючи руки за спиною. Його було важко розгадати. Принаймні з Віккі він знав, про що вона думає.

"Привіт, Броку, тобі щось потрібно, ще якісь деталі?" - запитав Лоґан.

Брок трохи хихикнув.

"Гадаю, ти, можливо, захочеш послухати, що я маю сказати, перш ніж відповідати на будь-яке з моїх запитань. Бачиш, сьогодні була велика новина. Дехто, хто сидів у підземеллі, втік, той, кого звуть Ворден. Не впевнений, чи знаєш ти його, чи ні."

Серце Лоґана стиснулося.

Як вони дізналися, чи Джаз нас викрив, і вони йому повірили?

Не те щоб Лоґан не готувався до цього, насправді, він був упевнений, що його перебування в замку довело б його невинність у всьому цьому.

"Ти думаєш, я маю до цього якесь відношення, чи не так? Я знаю, коли мене звинувачують, але мушу з жалем сказати, що гадки не маю, що сталося. Навіщо мені було б залишатися в замку після того, як я когось звільнив?"

"Так, ти розумний хлопець, і я б подумав так само, не хвилюйся, ти не єдиний мій підозрюваний, і саме тому Віккі та Пая вже відправили із замку шукати його. Я впевнений, куди б він не пішов, незабаром буде знайдений, і ми дізнаємося правду. Однак, дозволь мені запитати тебе ще дещо. Це твоє, правильно?" – сказав Брок, витягуючи маску з-за спини.

У ту мить Лоґан зрозумів, що наробив помилок. Весь цей час Брок знав, що на острові, ймовірно, були інші люди, і що Лоґан йому збрехав. Чого він не знав, так це причини, чому йому збрехали.

Миттєво Лоґан переодягнувся у свій бойовий костюм, дозволяючи павукам обліпити його. Якби Віккі та Пай не були в замку. Тоді йому б залишилося лише здолати того, хто стояв перед ним.

"Здолати мене буде не так просто, як ти думаєш," – сказав Брок.

Коли Пітер повернувся, було більш ніж помітно, що з ним бракувало однієї особи. Посеред ночі він зробив так, як сказав Ворден; узяв своє оригінальне тіло і помістив його між двома половинами острова. Якщо це колись виявлять, вони припустять, що звір убив його та іншу особу, яка була з ним.

Проте чого Пітер не очікував, так це того, що щойно він прибув, його викликали на особисту зустріч із Пам. Не ходячи навкруги, вона одразу перейшла до суті.

"Скажи мені зараз, чи причетний ти до того, що Ворден учора вибрався з підземелля?"

"Ні," – миттєво відповів Пітер. Його обличчя не змінилося, не видаючи жодних емоцій.

У його думках тим часом вибухали феєрверки. Невже вся робота, виконана ними днями, пішла нанівець? І вони вже знали, що Ворден утік?

"А Джаз, ти бачив, куди він пішов минулої ночі? Чому він не повернувся з тобою?" – запитала Пам.

"Ні, його там не було цього ранку, тож я припустив, що він уже пішов назад до храму. Я так само шокований, як і ти, що його тут немає."

"Ти не виглядаєш шокованим," - Пам сказала, але з того часу, як вона знала цю людину, він завжди був таким. Для неї це завжди була його особистість, і якби хтось був замішаний, вона була впевнена, що вони виявили б трохи страху. Проте, вона не могла бути впевненою, оскільки Пітер здавався занадто спокійним.

"Ти вільний йти, нікому не розказуй про зникнення Вордена, і водночас дай мені знати, якщо почуєш щось від Джаза."

Після того, як він покинув кімнату, Пітер дійшов висновку, що вони дізналися про втечу Вордена, але ще не спіймали його. Було малоймовірно, що він залишить острів без дітей, тож потрібно було щось робити.

Коли він ходив по храму і виконував свої звичайні обов'язки, він відчував, ніби пара очей постійно стежить за ним. Єдиний час, коли вони не стежили, був під час його консультацій з дітьми.

"Учителю, як скоро подія?" - запитав один з дітей, його рука і все тіло тремтіли.

"Я не впевнений," - відповів Пітер.

"Це катування, ми навіть не знаємо, скільки днів нам ще доведеться пройти через це пекло. Можливо, мені варто здійснити план Діла."

"План Діла?" - запитав Пітер.

Хлопчик швидко затулив рота, наче вибовкав щось, чого не мав робити. Пітер швидко кинув порожній погляд в очі хлопця.

"Розкажи мені про цей план," - запитав він, його ніс майже торкався носа хлопця.

Недовго довелося чекати, доки хлопець здався. Зрештою, ці вчителі збиралися спостерігати, як вони вбивають одне одного, можливо, вони були настільки безсердечні, що навіть убили б їх власними руками.

"Діл розмовляв з багатьма дітьми," - відповів він. - "Він намагається змусити всіх дати відсіч у День Події. Він каже, що Ворден мав рацію: якщо ми все одно помремо, вбиваючи одне одного, то чому б нам хоча б не спробувати боротися за нашу свободу?

Діл має більшість дітей на своєму боці, але деякі з нас занадто налякані, щоб діяти, ми ж лише діти. Можливо, якби Ворден був тут, то, можливо, ми могли б щось зробити."

Почувши цю інформацію, в Пітера виникла ще одна ідея. Зараз, коли Вордена викрили як втікача, це, мабуть, було єдине, що він міг зробити.

Під час свого сеансу консультування Пітер продовжував розмовляти з дітьми і зумів змусити деяких з них зізнатися, але він підбурював, розпалюючи в них почуття ненависті до людей і погоджуючись з ідеєю повстання, щоб спробувати повалити події, і нарешті настав час для його зустрічі з Ділом.

"Діле, мені спало на думку, що ти маєш певний план щодо повалення вчителів," - сказав Пітер.

Миттю Діл підвівся і почав відходити від Пітера.

"Що ти збираєшся робити, ти збираєшся вбити мене? Якщо так, то я закричу зараз, і всі нападуть у цей момент.."

"Це було б не таким уже й поганим результатом" - сказав Пітер. – "Але якщо ти битимешся наодинці, ти програєш, а я хочу тобі допомогти."

"Ти хочеш нам допомогти, це ж просто хитрість, щоб змусити мене розкрити все, що ми плануємо, чи не так? Я тобі одразу кажу, це не спрацює."

"Можливо, ти мені не довіряєш, але я думаю, ти довіришся йому."

Тіло Пітера почало змінюватися і трансформуватися, і повільно його риси обличчя перетворилися на когось, кого Діл так прагнув побачити.

"Ворден" - сказав Діл.

Зважаючи на це, а також на поведінку всіх дітей, Пітер був певен, що зможе змусити їх усіх діяти і втекти разом з ним. Герой, у якого вони всі вірили, повертається, щоб їх врятувати. Якби вони всі думали, що він справжній Ворден, тоді він був упевнений, що вони діятимуть, особливо з усім тим особистим розбурхуванням у свідомості дітей, яке він здійснив сьогодні.

Тепер лишалося одне - коли діяти. Чекати, поки Ворден знайде Квіна, було б найкращим варіантом, щоб дати їм найвищий шанс вибратися звідси живими з усіма.

В іншому випадку їм довелося б пробиватися боєм, і на їхньому боці, безумовно, було б кілька смертей.

"Ну, цього я не очікувала" - сказала Пам, відчиняючи двері. Вона бачила все, Пітера спіймали.