Розділ 666 — Занадто Сильний!

На очах у всіх вони бачили, як людина змінюється, перетворюючись на щось інше. Хлопець, який ще кілька хвилин тому виглядав побитим до смерті, той, хто якимось чином вирізав усе село, тепер змінювався.

Шкіра Квіна почала стягуватися, наче він був надзвичайно зневоднений. Рельєфність його м'язів була помітна, а вени по всьому тілу випирали. Його м'язи, здавалося, трохи збільшилися. Його волосся почало випадати, а колір обличчя ставав дедалі блідішим.

Сіл, побачивши це, вже бачив цього звіра раніше, і це завдало йому великих клопотів. Давно Квін перетворився на такого монстра, і його сила, швидкість були дивовижними. Це було тоді, коли він тільки-но вперше перетворився на вампіра.

"На якого монстра він перетвориться тепер?" - подумав Ворден.

"Це... Квін, ти справді мусив зайти так далеко? Що нам тепер робити." - сказав Ворден, спостерігаючи з чорної кімнати. Він міг лише припустити, що це була форма, на яку здатні вампіри. Навіть Фекс робив те саме, але обидва вони, перебуваючи в таких формах, здавалося, втрачали розум, атакуючи всіх, хто потрапляв у поле зору.

"Сіл, рухайся! Відійди!" - сказав Ворден, і Сіл так і зробив.

"Вибачте, хлопці," - сказав Квін, зберігаючи той залишок свідомості, який у нього був - "Використайте... Флягу."

Було зрозуміло, що з одним з них вони змогли здолати Квіна, тож з двома це здавалося неможливим. Не дивно, що Система дала йому таке завдання. Зброя душі Квіна виснажувала занадто багато крові, щоб він міг використовувати її проти однієї людини, тож це був єдиний спосіб, яким він думав вижити.

[Трансформація завершена]

[Тепер ви божевільний Кровопивця]

Як Кровопивця, всі характеристики Квіна подвоїлися: його швидкість, сила, витривалість; однак у цій формі його здоров'я було зменшено вдвічі.

Кровопивця озирнувся і стояв у злегка присілій позі, його руки були загострені та пазуристі.

"Цей хлопець щойно перетворився на монстра?" - сказала Віккі.

Щойно вона вимовила ці слова, Кровопивця кинувся прямо на них. Він рухався набагато швидше, ніж вони уявляли, і єдине, що вони могли зробити, це захищатися.

"Брате, Стіна!" - крикнула Віккі.

І між ними піднялася стіна, укріплена найсильнішою Здібністю Землі. Віккі мала три здібності сьомого рівня. Лише зі Здібністю Землі вона, імовірно, мала б силу когось 21-го рівня, чого не існувало. Ось чому, навіть із силою Квіна, він зміг лише зім‘яти стіну, а не знищити її, як він зазвичай робив би.

Тепер, тримаючи брата за руку, він також міг передати їй свої три здібності сьомого рівня. Тепер вони використовували силу землі і мали MC -клітини когось зі Здібністю Землі на 42. Саме це робило Блейдів такими сильними. Наразі не існувало користувача Здібності Землі, сильнішого за них.

Навіть якщо Квін у цьому стані був удвічі сильнішим, такою ж була і їхня здібність.

Побачивши, як стіна піднялася перед ним. Кровопивця викинув кулак з такою швидкістю та різкістю, що його руки навіть не було видно. Єдине, що було чути, це гучний удар та як стіну розривало на шматки.

"Стіна! Стіна!" - крикнула Віккі, щоб зв'язатися з братом. Це був недолік здібності. Їм обом потрібно було бути на одній хвилі та зосередитись на одній і тій же здібності.

Було споруджено ще кілька стін, але Кровопивця все одно розбивав кожну з них. Це було тому, що навіть якщо характеристики Квіна були лише подвоєні, це покращувало все. Якби хтось мав силу підняти будівлю, але міг би завдати удару лише зі швидкістю равлика, це було б малоефективним, влучаючи в ціль.

Додаткова швидкість разом із силою зробила удар Квіна сильнішим у понад два рази, ніж він був колись. Він мав потужний різкий удар, що міг би відірвати будь-кому голову.

"Телепорт!" - крикнула Віккі.

Вони віддалилися, і коли вони з'явилися знову подалі від істоти.

"Гідропостріл!"

Кілька потоків води вирвалися з брата та сестри, кожен із такою силою. Якби ці атаки влучили в когось, навіть якби на них було імператорське спорядження, їх би вбили.

Однак Кровопивця був надто швидким, ухиляючись від кожної атаки та наближаючись з кожною секундою.

Вкотре вони мусили підняти кілька стін, щоб сповільнити істоту, і, зробивши це, вони знову телепортувалися геть.

Ми не можемо робити це вічно – подумала Віккі.

Попри те, що вони мали велику кількість клітин MC , через рівень здібності, яку вони застосовували, це також забирало багато Очок МС. Лише використавши слабшу версію здібності, вони могли б продовжити її дію, але це не було виходом.

Однак, коли вони телепортувалися цього разу, вона дещо помітила. Віддалившись від істоти, воно, здавалося, озиралося навколо, начебто намагаючись їх знайти, повертаючись і вигинаючи своє тіло.

Воно сліпе? – подумала вона.

Кровопивця не був сліпим, але був набагато чутливішим до світла та сонячного проміння порівняно зі звичайними вампірами. Оскільки була середина дня, сонце світило яскраво, і воно не могло розплющити очей, тому єдине, на що воно могло покладатися, був нюх або слух.

Відпустивши руку брата на секунду, Віккі хотіла спробувати дещо, і вирішила підняти частину землі подалі від них. За мить Кровопивця рушило й знищило створений стовп, вона зробила те саме, і воно знову рушило до іншого стовпа.

Тоді вона знову взяла брата за руку з новим планом у голові.

"Брате, продовжуй створювати стіни, поки я поясню!" – сказала вона, і Кровопивця знову прямувало до них - "Коли ми знову телепортуємося, один із нас відведе звіра подалі, створюючи шум за допомогою Здібності Землі, а я атакую істоту."

Тепер Кровопивця вже наблизися до них, і вони вигадали свій план. Вони телепортувалися геть і роз'єднали руки; один створив земляний стовп подалі від звіра, це був її брат Пай. Віккі була готова випустити свої струмені води в звіра.

Їм вдалося відманити звіра, але коли Віккі випустила струмені води, тієї ж миті, як звір почув наближення атак, ніби він міг їх відчувати, він ухилився від них усіх. Тепер його увага була прикута до того, що щойно його атакувало.

Він більше не переймався марними стовпами, які створювалися із землі, і прямував прямо на Віккі.

Вона спробувала створювати власні стіни, щоб сповільнити його, але без брата це було марно.

"Віккі!" - він гукнув, телепортуючись якомога швидше до неї, але він міг телепортуватися лише на певну відстань за раз, він так і робив, крок за кроком наближаючись до неї, і зрештою, він дістався до неї, майже одночасно з тим, як це зробив Кровопивця.

Пай простягнув руку, схопивши її, і вони вдвох підняли стіну. Однак Кровопивця був уже надто близько, він пробив стіну, і його кулак також влучив Паю у живіт, відкинувши його на його сестру Віккі, і вони вдвох відлетіли назад, прямо в один із сільських будинків.

"Сіл, ми мусимо щось зробити!" - крикнув Ворден.

"Що, ти хочеш їм допомогти?" - сказав Ратен, дивлячись на нього, наче він був божевільним.

"Віккі і Пай ніколи не шкодили нам, навіть раніше вони не вбили Квіна, коли мали шанс. Вони не погані люди. Пам'ятаєш, як вони прикривали нас від Гілстона? Вони знали про наш розкол до тесту, але не розповіли йому.

"Вони просто жертви в усій цій справі. Я знаю, що вони не вб'ють Квіна чи нас. Ось чому ми не можемо дозволити їм померти; давай просто покинемо це місце."

"Навіть якщо це все правда, ти божевільний, якщо думаєш, що ми можемо перемогти того монстра" - сказав Ратен. - "Якщо вони нічого не змогли зробити, то й ми не зможемо."

Підводячись із завалів, почувся звук; Віккі та Пай були поранені, але, на щастя, створена ними земляна стіна взяла на себе більшу частину удару від атаки.

"Здається, я зламав кілька ребер", – сказав Пай, і з кожним вимовленим словом відчувався біль.

Тоді ж Кровопивця вже рухався до них.

"Швидше, Сіле, є одна річ, яку ми можемо зробити".

Коли Кровопивця збирався стрибнути в зруйнований сільський будинок і розірвати їм горло, він раптом зупинився.

"Що відбувається?" – подумала Віккі.

Немов собака, він почав принюхуватися до повітря, і коли він обернувся, його увага тепер була прикута до чогось іншого. Це був відчайдушний крок, але це було єдине, що Ворден міг придумати.

Хоча там були мертві тіла селян, чому Кровопивця не намагався підійти і випити їхньої крові? Він міг придумати лише одне: він хотів свіжої крові. Кров селян була пролита лише кілька хвилин, але цього все одно було недостатньо для нього.

Чому Квін так переймався через Флягу? – подумав Ворден.

Кров зіпсувалася б, якби її залишити надовго, але кров у Флязі могла зберігатися стільки, скільки була б там. Що означало, що якимось чином кров, яка потрапила у Флягу, залишалася свіжою, і здавалося, що його план спрацював.

Кровопивця відчував свіжий запах крові, і тепер вся його увага була прикута до Сіла.

"Сіле, тікай!" – крикнув Ворден.