Розділ 669 — Приєднання до війни

Нарешті, Квін розплющив очі, і коли це сталося, він опинився в несподіваному, але зайомому місці. Це була одна з кімнат на проклятому кораблі. Найімовірніше, його власна кімната.

"Мені справді треба перестати прокидатися так. Кілька днів минуло? Мабуть, так" - сказав Квін, але потім у його голові задзвеніло, і майнули образи.

Події, що сталися, коли він був Кровопивцею, почали прокручуватися в його свідомості. Він відчував, ніби був там, присутній, але водночас ні, не в змозі контролювати все, що відбувалося.

Коли біль припинився, його сповнила Радість; схоже, їм усім вдалося потрапити на корабель. Остання сцена, яку він бачив, була та, як його змусили випити Флягу на пляжі та як він напав на невідому жінку.

Йому було важко почуватися погано за те, що він зробив, бувши Кровопивцею. Він знав, що це був він, але водночас це було так, ніби він дивився фільм, де був головним героєм, ніщо з цього не здавалося реальним, і принаймні він не знав, хто вона, що лише віддаляло його від цього факту.

Однак були смерті, за які він був відповідальний, люди в селі, Квін не хотів їх убивати, але коли він це зробив, він не відчув стільки горя, скільки думав, або принаймні скільки сподівався.

Це було те саме, те саме, коли він боровся проти Саншилдів, і він мав уявлення, чому. Це було пов'язано з часом, який він провів, живучи як Вінсент. Схоже, це вплинуло на нього більше, ніж він усвідомлював, він все ще був Квіном, людиною, яка не хотіла нікого кривдити, але коли він це робив, біль чи смуток, порожнє відчуття, більше не відчувалися.

Вбивши селян, Квін отримав додатково шість характеристик, випивши всю їхню кров. Щодо крові групи O , він їх розподілив, але з рештою він не мав великого вибору. Майже всі його характеристики тепер досягли п'ятдесяти, без будь-якого Звірячого спорядження.

Однак, що його радувало більше за все, був екран сповіщень, який він бачив перед собою.

[Вітаємо! Квест виконано]

[Отримано нагороду: миттєве підвищення рівня]

[Ви досягли 39-го рівня]

Квест не був складним, тому Квін не очікував нічого, окрім миттєвого підвищення рівня. Все ж, це була величезна нагорода в його очах, особливо на цьому етапі. На поточних рівнях здавалося неможливим підвищувати рівень шляхом природного набору досвіду.

Отже, боротьба з сильними противниками була єдиним шляхом, і це, безумовно, була важка битва. Тепер йому залишався лише один рівень до досягнення 40-го. Хоча це була лише половина Квесту – досягнення сорокового рівня. Щоб стати Вампіром-лордом і щоб Система визнала його вампірським лідером, Квіну потрібно було зробити ще дві речі.

Перетворити десятьох людей і призначити ще одну людину своїм Вампіром-лицарем. Розмірковуючи над цим, Квін замислювався, чи є дві людини, яким він міг би довіряти і яких міг би зараз перетворити.

Багато було претендентів, які, ймовірно, залишаться йому вірними. Денніс, старий лідер Орлів, здавалося, відчував, що винен Квіну багато, і схожа ситуація була з Бліпом, братом Лінди. Однак, обидва вони добре билися зі своїми здібностями, а Квін не мав багато людей у своїй команді, які могли б битися в повітрі.

Потім був Алекс коваль, вони двоє не надто добре знали одне одного, але Квін був упевнений, що зможе переконати його так само, як і раніше, і якось пояснити, як це буде йому вигідно. Він все ще міг би використовувати свою Ци, і це не повинно було вплинути на його кування, але він не був бійцем, і він відчував, що це було б трохи марнотратно.

Був також Нейт. Проте, він уже був сильний, і головним чином завдяки своїй Зброї душі. Виходячи зі своєї натури, Нейт вважав би це сторонньою допомогою і відмовився б, бажаючи стати сильнішим завдяки власним силам.

Почухавши потилицю, він трохи з цим мучився. Потім на думку йому спали ще двоє людей, двоє людей, які були йому близькі. Ворден і Лоґан. Однак ці двоє мали здібності, які були потрібні, особливо після того, як він побачив силу близнюків.

Можливо, колись Ворден міг би стати таким сильним. Це була здібність, яку вони не хотіли втрачати. Думаючи про це, Квін почав згадувати бій.

Він так сильно покращився, він був певен, що досяг сили вампірських лідерів. Він був певен, що наразі, окрім високорангових звірів, лідерів вампірів, лідерів великої четвірки та тих, хто мав схожу силу, а також Далкі, ці були єдиними, хто був би достатньо сильним, щоб його перемогти.

А тепер їх стало більше. Можливо, існувало ще більше людей, про яких ніхто не знав і які були достатньо сильними, щоб його перемогти. Однак це здавалося малоймовірним. Просто здавалося, що чутки про сім'ю Блейд усе ж були правдою. Сила, яка була сильнішою за велику четвірку.

Зайшовши до своєї кімнати, він знову побачив Фекса, тільки цього разу він не говорив нічого дивного. Коли він подивився на Квіна, той просто похитав головою.

"Що ти робив, копіюючи мене, бро?" - сказав Фекс - "Ти ж знаєш, як це було небезпечно."

"Я не мав вибору," - відповів Квін.

"Я знаю, я трохи чув про те, що сталося, але ніхто не знає всіх деталей, оскільки Ворден... ну, ти розумієш."

"Га, що з Ворденом?" - запитав Квін.

"Ну, річ у тім, з того часу, як він повернувся, він сидить сам в одній з тренувальних кімнат, хитаючись взад-вперед. Усі намагалися з ним поговорити, але він не сказав ані слова."

Квін підвівся з ліжка і почав виходити з кімнати.

"Можеш спробувати, але, гадаю, це буде марно," - сказав Фекс - "Коли закінчиш, маю багато чого розповісти тобі про події, що відбувалися тут."

Стурбований за Вордена, і не бажаючи, щоб його зупиняли під час пересування кораблем, Квін надягнув свій Плащ тіні, обходячи корабель. Він проходив повз усіх, хто на перший погляд виглядав добре, і нарешті зайшов у тренувальну кімнату.

Все було так, як казав Фекс, Ворден сидів сам у кутку кімнати.

"Хто там? Просто йди геть!" - вигукнув Сіл.

"Ти завжди міг мене відчувати," - сказав Квін, знімаючи Плащ тіні.

Почувши голос Квіна, Сіл обернувся, і одразу ж розплакався.

"Квіне....Пробач, Ворден і Ратен....Їх більше немає." - Сіл почав нестримно ридати.

Квін тепер усвідомив, що розмовляє не з Ворденом, а з кимось іншим. Проте його турбувало те, що він казав. Повільно Квін наблизився до нього, і коли той нічого не сказав, сів поруч.

"Коли будеш готовий, чому б тобі не розповісти мені все, що сталося? Розкажи мені про тебе, Вордена і Ратена," - сказав Квін.

На острові Блейдів Гілстон сидів на своєму троні, постукував пальцем по скроні. Він робив це вже деякий час, і це змушувало всіх у кімнаті нервувати. Коли Пай і Віккі дізналися про ситуацію, вона була набагато гіршою, ніж вони уявляли.

Єдиними, хто вижив, були Брок і слуги. Усі інші на острові були винищені.

"І ти кажеш мені, що ти не маєш уявлення, хто врятував Вордена, і з якої сім'ї вони були?" - запитав Гілстон.

"Окрім того, що один із них стверджував, що він із Сім'ї Ґрін," - відповіла Віккі - "Проте, здається, він сказав, що був єдиним, хто залишився в його сім'ї, і він не був тим, з ким у нас були проблеми."

Їм було важко підтримувати зоровий контакт, і навіть їхні мати й батько нервували. Вони просто не були впевнені, що він збирається робити.

Потім раптом він вибухнув сміхом.

"Отже, Сіл нарешті вийшов зі своєї шкаралупи і зумів зупинити вас двох своїми здібностями, чудово," - сказав Гілстон - "Ну, якщо вони десь там ховаються з іншою сім'єю, тоді я кажу, що нам час діяти. Відтепер сім'я Блейд більше не ховатиметься в тіні. Ми приєднаємося до цієї дурної громадянської війни."

Почувши це, вираз обличчя Брока був сповнений глибокого занепокоєння.