Розділ 677 — Гра Паразитів

Квін насправді планував вирушити до іншої фракції ще до того, як Бліп попросив його. Він хотів дізнатися, чи готові вони обміняти його кристали просунутого та проміжного рівнів на Ґлатріум . Він просто хотів спочатку полювати на звірів, а потім займатися надокучливими завданнями.

Судячи з того, як інші говорили про фракцію, Квін не передчував цієї взаємодії. Він втомився від людей, які мали комплекс переваги лише через те, що мали вищий ранг або стверджували, що володіють сильнішими здібностями.

Той факт, що фракція користувалася перевагою, вважаючи їх слабким рангом, вже дратував його. Водночас він не хотів спричиняти безглуздих смертей, з жодного боку.

Подорож виявилася швидшою, ніж гадала група; це сталося тому, що Квін використав свою Тіньову подорож, щоб помістити всіх всередину і вирушити туди, де був Притулок Паразитів. Багато транспортних засобів, які вони мали в Притулку, було знищено, і вони не могли придбати нові. Усі кошти, які вони мали, пішли на відбудову.

"Це справді зручна здатність у тебе, хлопче," - сказав Денніс .

"Так, ми проходимо повз звірів, а вони нічого не роблять," - додав Нейт , дивлячись угору. Перебуваючи в тіні, вони все ще могли бачити зовнішній ландшафт.

Коли тінь проходила повз звірів, вони бачили, що ті вирішили її ігнорувати. Тінь також була швидшою, ніж пересування пішки. Однак вона використовувала Очки МС, тож Квіну потрібно було бути обережним із її вільним використанням.

Завдяки тіні подорож, яка зайняла б у них близько пів дня, була виконана приблизно за пів години. Більша частина їхнього часу була скорочена завдяки уникненню безглуздих зіткнень зі слабкими звірами.

Вистрибнувши з тіні, вони наблизилися до зовнішніх стін Притулку. Біля воріт стояла група приблизно з п'яти людей, які виглядали як Мандрівники, одягнені з ніг до голови в Звіряче спорядження. Квін, який підійшов першим, нічого не мав.

"Стійте, ви маєте дозвіл на вхід?" – запитав один з охоронців.

"Дозвіл на вхід?" – відповів Квін - "Це наша планета, за яку ми боролися."

Квін важко сприймав спосіб мислення Паразитів. На перший погляд, це мали бути дві фракції, що діляться планетою та працюють разом, але вони, здавалося, вже претендували на її частини. Ці слова його дратували.

На обличчях Денніса і Нейта була усмішка, здавалося, Квін не буде таким поступливим, як був Бліп.

"Стривай, Квін," – хотіла вигукнути Лінда.

"Відійди," – сказав Квін, його очі світилися червоним, і перший чоловік відступив убік. Не контролюючи власного тіла.

"Відчини ворота," – сказав Квін іншому, і чоловік почав вводити коди, щоб відчинити великі ворота Притулку.

"Гей, що ти робиш, чому ти його слухаєш?" – відповів інший.

Чи це ще одна з вампірських сил? Мені ще багато чому треба навчитися – подумала Лінда.

Поклавши руку на плече Квіна, Фекс хотів щось йому прошепотіти.

"Квін, я знаю, ці люди дратують, але тобі слід бути обережним зі своєю Навичкою Впливу. Пам'ятай, Денніс і Нейт не знають, хто ти. Вони знають, що в тебе є тіньова здібність і твоя Зброя душі, але більше нічого.

Якщо ти продовжуватимеш використовувати це так, вони дізнаються, що в тебе є інша сила, і почнуть ставити запитання. Вони почнуть ставити запитання, а потім Казз почне ставити запитання, що призведе до запитань ради, і ще більшої кількості запитань!" - сказав Фекс.

Це був завуальований спосіб сказати, але Квін зрозумів.

"Вибач, я просто був нетерплячим. Ми не знаємо, коли вампіри попросять нас повернутися. Мені треба стати сильнішим до того часу."

Знову ж таки, Квін планував стати сильнішим, для чого, Фекс не знав, але він знав, що чимало вампірських лідерів були проти його існування від самого початку. Тож підготуватися не завадило б.

Входячи до Притулку, він був не так добре збудований, як база Воронів, і можна було побачити, що вони все ще перебувають у процесі будівництва. Проте вони все ще розміщували близько двох тисяч людей. Половина з них - бійці, що тим чи іншим чином належали до фракції, тоді як інша половина - члени сімей, які там проживали.

Тут також було кілька членів Воронів. Перевага наявності кількох притулків на одній планеті полягала в тому, що це дозволяло людям відпочивати та збирати ресурси. Між двома притулками можна було створити безпечні маршрути, і такий притулок міг слугувати проміжною станцією.

Наразі багато Воронів, що полювали тут, використовували його саме з цієї причини.

Квін тоді подивився на дітей, що гралися та сміялися, на матір, яка купувала їжу, можливо, щоб приготувати її на вечерю.

"Ось чому ми не можемо просто піти на відкритий бій з ними" - сказала Лінда - "Це не схоже на те, як Саншилди атакували нас, і ми лише захищалися. Якщо зможемо, краще було б завербувати цю фракцію під нашу власну та розширити Фракцію Проклятих."

Квін це знав, хоч як би він не недолюблював певних осіб, правління залізною рукою не було відповіддю. Військові це вже спробували.

"Тож, будь ласка, спробуймо не спровокувати бійку", - сказала Лінда.

"Я завжди намагатимусь", - відповів Квін.

Озираючись довкола, Квін намагався виявити щось інше, саме тоді його вуха вловили звук металевого брязкоту, а потім він це помітив. Там була ковальська зона, що означало, що вони, скоріш за все, мали Ґлатрій - те, що їм зараз дуже було потрібно.

Однак, перш ніж Квін встиг підійти, щоб спробувати укласти угоду, група людей вже прямувала до них. Всього їх було десятеро, і один з них, стоячи в задній частині групи, особливо виділявся.

Це був чоловік середнього віку з розпатланим зеленим волоссям і темними бровами. На його спині було щось, схоже на гігантську рогатку, але зроблену не з дерева, а з суміші металів та Звірячого спорядження.

[Оглянути]

Використовуючи свою Навичку Огляду, він не отримав багато інформації. Здібність чоловіка відображалася як знаки питання, але було зрозуміло, що ці люди були сильнішими за всіх інших Мандрівників, яких вони бачили. Хоча й не настільки сильними, щоб дати йому миттєвий квест на підвищення рівня.

"Цей клятий самовпевнений виродок!" – сказав Денніс.

"Гадаю, це їхній лідер", – сказав Нейт.

"Чорт забирай, так, поглянь на його вузькі очі, я б видер їх, якби міг", – знову сказав Денніс.

"Денніс!" – огризнулася на нього Лінда, як дикий собака, намагаючись змусити його заспокоїтись.

"Це ви ті, хто вдерся через головні ворота?!" – заговорив чоловік поруч із зеленоволосим. Він був майже лисий і мав двоє великих круглих очей. Здавалося, чоловік перебував у постійному шоці. Його очі були настільки великими.

"Ого, а тепер скажіть мені, що у того хлопця немає дівчини?" – сказав Нейт.

"Гей, знаєш, ти коли-небудь пробував не шукати її?" – відповів Фекс - "Можливо, це спрацювало б краще; мені ж це допомагає."

Нейт тоді окинув Фекса поглядом. Хоч у того й був поганий характер, він бачив, як дівчата на кораблі дивилися на Фекса. У нього не було проблем із тим, щоб мати дівчат. Він би не зрозумів болю, через який пройшов Нейт.

"Ми тут, щоб вирішити суперечку, мій брат, Бліп, послав нас, сказавши, що щось сталося між нашою групою та вашою групою," - сказала Лінда.

"Ох," - Пройшовши крізь своїх людей, зеленоволосий чоловік вийшов уперед і пильно дивився на Лінду - "Ти така ж красива, як завжди стверджував твій брат, мене звати Мантіс. Сподіваюся, ми зможемо вирішити цю справу цивілізовано."

Лінда відступила, коли Мантіс простягнув свою руку; вона не знала чому, але відчувала від нього дивне відчуття, можливо, це була моторошна посмішка.

У цей момент хтось інший підійшов потиснути йому руку.

"Мене звати Квін." - Роблячи це, Квін зробив це з міцним рукостисканням.

"Хто ти?" - запитав Мантіс з роздратованим виразом обличчя.

"Вибач, я не встигла його представити, але він лідер фракції Проклятих," - відповіла Лінда.

"Він?" - Дивлячись на всіх присутніх, Мантіс проігнорував Квіна серед усіх. Денніс, Нейт і навіть Лінда мали сильну ауру навколо себе, але дивлячись на інших двох, він нічого не відчував, проте вони казали, що він лідер.

Він справді лідер чи просто формальність ?

"Дуже добре, Квін, сподіваюся, ми вдвох зможемо порозумітися. Ходімо всередину."

Дві групи почали заходити всередину головної бази Притулку, і роблячи це, Мантіс пояснив ситуацію.

"Бачите, кілька ваших людей скаржилися, що наші ціни були надто високі, тому тоді наші торговці висунули пропозицію. Щось, щоб трохи розважитись. Вони запропонували зіграти в гру. Умови були чітко викладені до того, як вони погодились грати. Якщо вони виграють, то ми дамо знижку. Якщо вони програють, то їм доведеться купити товар за встановленою ціною. Вони не могли відмовитись."

"Пф," - Денніс гмикнув. Схоже, ця історія дратувала його. Здавалося, він чув схожі історії, але з боку Воронів.

"Коли ваша група чесно програла, вони стверджували, що ми шахраювали, але не змогли сказати як і довести це. Ми поставилися до звинувачень дуже серйозно, і тепер вони відмовляються платити, тому я попросив Бліпа втрутитись."

"Знаючи вас, ви, мабуть, шахраювали," - сказав Денніс.

"Тепер я бачу, звідки у них їхні бичачі маленькі мізки, коли їх очолюють такі люди, як ви," - сказав широкоокий, лисий чоловік.

"Якщо ви справді вважаєте, що ми шахраюємо, то ви вільні зіграти в цю гру самі?" - запитав Мантіс.

У той момент здавалося, що Денніс раптом відступив, інші не знали чому, але це було тому, що Денніс також обпікся на цій грі в минулому. Програючи щоразу.

"Звісно, я зіграю у вашу маленьку гру," - сказав Квін - "Але якщо я дізнаюся, що ви шахраюєте..."

"Що?" - сказав широкоокий чоловік.

"Ми можемо залишити це на потім, після гри." - Квін усміхнувся.

Мантіс ненавидів це; щоразу, коли він дивився на Квіна, то не міг його розгадати. Чому цей хлопець був таким самовпевненим?