Розділ 681 — Сильні мисливські угіддя

Бачачи, що робили Паразити, Квін не втримався і посміхнувся сам до себе.

Чи це те, що Паразити планували робити? Це був їхній спосіб помститися за те, що ми змусили їх програти ту маленьку гру?

Здавалося таким незначним у загальній схемі речей, фракції, подібні до цієї. Якщо вони так акцентували увагу на таких речах, вони ніколи не були б тим, про що Квін мав би турбуватися.

Зазвичай, крадіжка вбивства не була тим, про що люди мали б надто турбуватися. Насамперед, усі кристали поверталися б до фракції. Хіба що хтось відчайдушно потребував грошей або сподівався підвищити свій ранг. Однак, це була спільна вилазка.

Чесно кажучи, Квін навіть не міг розізлитися через крадіжку вбивств. Це навіть не дратувало. Була причина, чому він взагалі не брав участі. Якби він вбивав цих звірів, вони б давали йому так мало досвіду, що це не вартувало зусиль. Щоб підвищити рівень, йому, ймовірно, довелося б убити мільйон таких звірів.

Крім того, як він міг скаржитися, коли сам здійснив одну з найбільших крадіжок вбивств, і це було зроблено у Воронів, які зараз були під ним.

"Це дієва тактика" – подумав Квін, кивнувши сам собі.

Це не було особистим, але принцип змушував його діяти. Він не міг просто дозволити людям красти перед ним і його групою. Певною мірою, це відчувалося як образа.

"Думаю, я можу показати вам, хлопці, дещо про крадіжку вбивств" – подумав Квін.

"Фекс! Нейт", – крикнув Квін, і, відпустивши звіра, якого він тримав своєю струною, Фекс підійшов до Квіна, і Нейт також. І Сіл, і Денніс почувалися добре; їх навіть не поранили завдяки міцним крилам, створеним зі здібності Денніса.

"Аррргх!" – вигукнув Денніс у розчаруванні, побачивши, як ще одне його вбивство забрали. Якщо ті Паразити вкрадуть у нього ще одне вбивство, він розтрощить їх об землю. Йому довелося нагадати собі, що це, ймовірно, саме те, чого вони хотіли, і він просто потрапить до їхніх рук.

"Як ти, Квін? Ти приєднаєшся до нас?" - спитав Фекс.

"Ні, але я вам допоможу, хлопці" - відповів Квін. - "Атакуйте, коли я скажу, і на кого саме, повірте мені, це буде досить легко."

Фекс не зрозумів, але довіряв Квіну; від нього віяло впевненістю. Вони вдвох чекали. Квін вказав на одного з чудовиськ. Це було те, якого щойно відкинув крилом Сіл.

"Той," - сказав Квін.

Швидко рухаючись, Фекс підійшов, і одним ударом лише руками чудовисько було вбите. Можна було зрозуміти, коли чудовисько померло, тому що колір його шкіри трохи змінювався, оскільки кристалічна сила більше не проходила крізь нього.

Якби Фекс не був готовий, то він би покликав Нейта на допомогу також.

"Я того не помітив," - сказав Вевіл, обережно чекаючи і спостерігаючи.

Коли Фекс і Нейт повернулися до Квіна, він зробив те саме знову. Чекаючи, поки Квін вкаже, кого атакувати. Це повторювалося знову і знову, і раптом жоден з членів Паразита не добивав чудовиськ.

Щоразу Вевіл був готовий рухатися, будучи на крок попереду них, ті двоє встигали туди раніше, і перемагали чудовисько одним ударом. Вевіл почав дивуватися, чи були Фекс і Нейт просто природно сильними.

Важко було іноді визначити, коли буде останній удар, який уб'є звіра. Іноді навіть Вевіл мусив завдавати ще кілька ударів, але Фекс якимось чином знав точний час, щоб атакувати кожного з них.

Поглянувши на Квін, він зрозумів причину.

"Їхній лідер фракції просто сповнений таємниць",

Причина, чому Квін міг визначити, коли завдати останнього удару, полягала в його Системі. Завдяки оновленій Навичці Огляду, він міг розрізняти, який звір перебував у слабкому чи критичному стані. Завдяки силі, Фекс та Нейт могли вбити звіра у слабкому стані одним ударом.

Зрештою, вони зачистили територію від звірів, і Денніс не міг бути більш задоволеним. Коли групи збирали кристали, побачивши лише кілька в руках Паразитів, на його обличчі з'явилася широка посмішка.

"Молодець, малий!" - сказав Денніс, ляснувши Фекса по спині, але Фекс знав, що він тут ні до чого; все це було завдяки Квіну.

"Чи міг би хтось із лідерів вампірів зробити те, що він щойно зробив?" - почав міркувати Фекс. Хоча йому було важко навіть відповісти на це запитання. Він ніколи не бачив, щоб лідери вампірів билися на повну силу. У них ніколи не було такої потреби.

"А ти", - сказав Денніс, - "Як тебе звати?"

"Ем, Сіл, сер", - відповів Сіл, перебираючи пальцями.

"Твої крила чудові; вони майже такі ж гарні, як мої!" - Денніс говорив голосно, не усвідомлюючи, що це тому, що вони були такими ж, як і його власні.

"Добре бачити, як вони всі ладнають," - сказав Квін , повертаючись до фургона.

Авжеж, цікаво, якби всі знали, що зі мною сталося, чи ладнали б вони так само добре - подумала Лінда .

Мандруючи у фургоні, вони продовжували рухатися до місця призначення. Гана була здивована, що фургон не повернув назад. Вона думала, що вони вже прибули на мисливські угіддя і на сьогодні закінчили.

"Ми не повертаємося?" - запитала вона.

"Чому б це?" - відповіла Лінда - "Ми ще не почали полювати."

Не розуміючи, що вона мала на увазі, вона вирішила просто сісти назад і зачекати. Зрештою, якщо вони збиралися показати їм більше мисливських угідь, то тим краще для них у підсумку.

Зрештою, вони дісталися до великої гори, де вже були раніше. Це викликало у багатьох з них важкі спогади.

"Ха-ха, нарешті, думаю, я зможу побачити, наскільки я покращився з останнього бою," - сказав Нейт .

Фургон був припаркований біля підніжжя гори. Звідси вони мали вирушити пішки. Вони знали, що територія була зачищена минулого разу, і ґрунтувалися на інформації, яку мали надати їхні розвідники.

Слабші звірі не намагалися наблизитися до нових земель, окрім звірів королівського та імператорського рангів, з якими вони вже розібралися. Піднімаючись на гору, вони не зустріли нікого, і нарешті, коли були на середині підйому, ступили на нову землю, що простягалася наскільки вистачало їхнього погляду.

Це було поєднанням багатьох краєвидів в одному тільки погляді. Вони бачили піщані ділянки, які виглядали як пустеля та покинута пустка, подібна до тієї, на якій вони зараз стояли, лісові масиви та джунглі з інших боків, а також великі поля та гори.

"Це місце прекрасне" - сказала Гана, розкривши рота.

[Тіньове Оснащення]

Тіні почали оточувати тіло Квіна, включно з його обличчям, і з'явилося його спорядження. Це був перший раз, коли Паразити бачили спорядження Квіна і як він використовує частину своєї здатності.

Вражаюче - подумав Вевіл. - Але лідер мусить мати принаймні хороше спорядження.

Група вирішила, що вони вирушать до ближчих відкритих ділянок, і попрямували до піщаної місцевості. Їм було досить зрозуміло, як вийти з піску і перейти до нової місцевості, якщо вони забажають. Вони також вирішили, що не будуть заходити надто далеко. Їм потрібно було все ще бачити пустку, яку вони щойно покинули. Рухаючись вздовж, убік, а не вглиб.

"Я готовий, виходьте! Я готовий знову битися з вами всіма!" - вигукнув Нейт, сподіваючись привернути увагу.

"Тобі обов'язково бути таким гучним, чи ти хочеш привабити до нас орду звірів!?" – поскаржилася Гана .

"Не хвилюйся," – відповів Нейт , потираючи голову, тепер, коли він вдруге поглянув на Гану . Хоча вона багато скаржилася, вона здавалася трохи милою - "Сильні звірі не збираються у великі групи."

Знову ця брехня – подумала Гана . Весь цей час вони говорили про звірів Імператорського рівня, і їй набридла їхня маленька гра.

Група зайшла глибоко в піски, де ліворуч і праворуч виднілися великі піщані гори.

"Це ідеальне місце, щоб на нас напали," – сказав Вевіл . Минуло вже чимало часу, відколи вони бачили хоч якихось звірів, і він починав трохи нервувати.

У той момент з одного з великих піщаних пагорбів вони побачили, як щось почало рухатися. Повільно з піску з пагорба почала виходити величезна форма, і пісок почав обсипатися та падати; незабаром вони побачили, що перед ними стоїть гігантський звір.

Воно було завбільшки з триповерхову будівлю; здавалося, що воно не мало нижньої частини тіла, а верхня частина була схожа на людську. Його шкіра була схожого кольору на пісок, а з його рук стирчали великі кігті. У кількох місцях його тіла стирчали великі білі кістки. Його шия була довгою, мов черв'як, а на кінці – один великий овальний рот.

[Оглянути]

[Звір Імператорського рівня - Піщаний володар]

Лише через його величезний розмір групі Паразитів стало страшно. З піднятою великою рукою воно замахнулося на них, прагнучи знищити всю групу.

"Ґампа! Захищайся!" - крикнув Вевіл.

Ґампа, вийнявши щит, відбіг убік. Він використав свою здатність, щоб раптово збільшити щит, і тепер той був такий великий, як сама рука.

"Те, що звір великий, не означає, що він високого рівня", - сказала Гана.

Однак, коли пазурі звіра досягли щита, вони прорізали його, і прорізали Ґампу.

"Неможливо, це означає, що це справді звір Імператорського рівня!" - крикнув Вевіл. Він був занадто скутий страхом, щоб рухатися. З такою маленькою командою вони не мали жодного шансу вбити таку істоту.

Рука продовжувала рухатися вперед, цілячись у них, коли пролунав гучний брязкіт. Маленькі краплі крові капали на пісок, але велику руку було зупинено.

"Ось на що я чекав!" - сказав Нейт, а інші невдовзі також атакували звіра.

"Вони нізащо не вб'ють ту штуку; ми повинні покинути їх і вибратися звідси!" - запропонувала Гана, і вони кинулися навтьоки в іншому напрямку.

Було зроблено кілька кроків, і гігантський піщаний пагорб з протилежного боку також почав рухатися, коли вийшов ще один Піщаний Володар і став на їхньому шляху. Його тінь височіла над ними.

"Ми всі помремо!" - скрикнула Гана, падаючи на коліна.

"Геть!" - сказав Квін , проштовхуючись повз них. - "Цей мій."

Поки інші билися з іншим Піщаним Володарем, Квін сам взявся за того.

Стрибнувши і приземлившись біля тіла звіра, активувався великий тіньовий купол, що оточив їх обох. Вони не могли бачити нічого, що відбувалося всередині.

"Він мертвий?" - сказала Гана .

"Ще ні, але ця людина божевільна. Звісно, він загине, борючись з ними сам." - сказав Вевіл , повертаючи голову, щоб перевірити тих, хто був позаду нього. Усім їм, здавалося, добре велося. Він не міг повірити. Жоден з них не був сильно поранений.

Він спостерігав за ними деякий час, бачачи їхні навички.

"Вевіл , дивись!" - сказала Гана , торкаючись його плеча.

Коли Вевіл повернув голову, тіньового купола вже не було. Натомість Квін йшов назад до них з кристалом у руці.

"Він убив цю штуку сам, звіра імператорського рівня, і так швидко! Я мушу попередити Мантіса , якщо він зробить те, що планує, тоді ми всі помремо!" - подумав Вевіл .