Розділ 683 — Наступний рівень

Після щойно пережитої битви групі потрібно було знайти місце для відпочинку. Водночас вони хотіли бути обережними, щоб не натрапити на інших звірів. У бою як Денніс, так і Нейт використали свої Зброї душі, що вимагало багато енергії та МС-клітин. Їм потрібен був час на відновлення, перш ніж вони змогли б знову битися.

У пустелі було кілька ділянок, де з піску стирчали великі скелі; хоча більшість із них були невеликими. Зрештою, їм вдалося знайти одну досить велику, що дозволила їм усім поміститися під нею, сховавшись у тіні.

Було не спекотно, як у звичайній пустелі на Землі чи на інших планетах. Сама планета була досить прохолодною, але це все одно було гарне місце, щоб зібратися з думками. Роблячи це, Квін відчував на собі погляди Паразитів, але не лише їх, адже ті, хто був у його групі, також дивилися на нього.

Квін, я думав, що ми швидко прогресуємо - подумав Нейт. - Я знав, що ти сильний, і ти перевершив мене деякий час тому, але як ти так сильно виріс за такий короткий проміжок часу? Чи залишиш ти мене та інших позаду? - Нейт стиснув кулак, для декого це стало б причиною для пригнічення.

Проте для Нейта бачити когось сильного, хто так сильно прогресує, лише змушувало його хотіти досягти цього місця швидко і так само стрімко.

Нейт був не єдиним, хто так почувався, інші теж, включаючи Фекса. Питання, що їх турбували, були: наскільки сильнішим може стати Квін? Лише нещодавно він потребував допомоги інших, щоб перемогти звіра імператорського рівня, а тепер він зміг здолати його самотужки.

"Дайте мені знати, коли оговтаєтеся", - сказав Квін - "І ми зможемо рушити шукати наступного".

"Наступного!?" - вигукнула Гана - "Що ти маєш на увазі? Ми не повертаємося? Ти вже здобув два кристали імператорського рівня, і один з наших людей загинув".

Хоча ці люди були сильні, вона відчувала, що вони дурні. Навіть між різними рівнями звірів були й різні сили. Можливо, звір імператорського рівня, з яким вони билися, був слабким порівняно з іншими. Якщо вони продовжать, вона була впевнена, що більше з них загине.

"Мантіс сказав, що це спільне полювання, ми погодилися взяти вас із собою, і ми показали вам це місце", - відповів Квін - "Послухайте, я також не думаю, що це найкраща ідея, щоб ви йшли з нами. Інакше деякі з вас можуть загинути, а я не хочу, щоб ви помирали без причини".

"Ми завершимо наше полювання, коли сяде сонце", - сказала Лінда. - "Якщо хочете, Сіл або Денніс можуть відвезти вас до фургона, і ви можете чекати нашого повернення".

"Добре," - крикнула Ганна - "Але якщо ви не повернетеся за дві години, коли сонце сяде, то я вважатиму, що ви всі померли, і повернуся без вас."

Витягнувши свої сильні великі крила, Сіл готувався відвезти їх обох назад до фургона. Завдяки здібностям до польоту, йому було легко повертатися і знову летіти, але він міг нести лише двох людей одночасно, а Денніс все ще відновлювався.

"Хочеш спочатку повернутися з ними?" - запитала Ганна.

Вевіл мовчав секунду, перш ніж врешті-решт відповів.

"Я не повертаюся; я залишуся з ними."

"Що, та годі тобі, Вевіле, ти з глузду з'їхав?" - запитала Гана - "Тебе вб'ють, і ти не частина Фракції Проклятих; вони не захищатимуть тебе, коли це буде справді важливо."

Вевіл знову поклав руку на живіт, ніби йому було трохи боляче, а потім подивився на Квіна, що розмовляв із тими, хто був у його групі.

"Я не можу дозволити цій нагоді вислизнути від мене, хіба ти не думаєш, що він особливий, Гано? Чи знаєш ти когось, хто міг би зробити те, що зробив він, і показати такі навички, які він продемонстрував у грі? Коли я дивлюся на нього, я думаю, що вони кудись ідуть. Вони йдуть за ним, бо теж це відчувають. Коли я дивлюся на Мантіса." - Знову Вевіл поклав руку на живіт.

"Добре," - пирхнула Гана - "Ви двоє, ідіть вперед. Зустрінемося з вами біля фургона пізніше ввечері." - сказала вона іншим, перш ніж знову повернутися до Вевіла - "Якщо ти залишаєшся, то я також залишаюся. Я не бачу того, що бачиш ти, але я не можу дозволити цим хлопцям поховати твоє тіло."

"Дякую, Гано," - сказав Вевіл.

Сіл пішов, щоб доставити двох інших назад до фургона, і перш ніж вони пішли, Вевіл переконався, що наказав їм зв'язатися з базою та повідомити Мантіса, щоб той поки що нічого не робив із Сім'єю Проклятих. Інакше вони потраплять у цілу купу неприємностей.

Поки Сіл був відсутній, Квін вирішив підійти до Денніса і спробувати дещо. Він змусив Денніса сісти, заплющити очі та розслабитися, Квін тоді поклав свою руку йому на спину і зосередився на своїй Ци.

Роблячи це, він намагався змусити Денніса також зосередитися. Хоча медитація та навчання контролю Ци не могли допомогти повернути Очки МС, це значно прискорювало відновлення витривалості.

Коли Сіл нарешті повернувся, Денніс почувався бадьорим і був готовий знову битися.

"Що це було?" - запитав Денніс - "Я почуваюся чудово."

"Це те, чому мій учитель навчив мене колись давно," - відповів Квін.

"Ти можеш навчити мене цього!?" - запитав Денніс. Зі швидшим часом відновлення він міг би частіше битися і отримувати більше від своїх полювань.

Не мені його вчити, але в майбутньому я сподіваюся представити його всім у Фракції Проклятих.

Група знову рушила в дорогу і вирішила триматися якомога ближче до межі пустелі; вони не хотіли заходити надто далеко. Наразі вони майже не просунулися на своїх картах. Чим більше вони досліджували, тим більше цифрові карти, які вони мали, оновлювалися, і інші Мандрівники могли б використовувати цю інформацію в майбутньому.

По дорозі вони виявили ще звіра імператорського рівня, тільки цього разу це був лише один, а не два. Квін долучився до бою, допомагаючи їм, і з ним усе було значно легше. Вевіл та Гана залишалися позаду, спостерігаючи за першим звіром імператорського рівня.

Але коли вони натрапили на ще одного звіра імператорського рівня, Вевіл вирішив спробувати допомогти, однак, хоч його дії були відважними, звір імператорського рівня виявився для нього занадто сильним, і здавалося, що він загине.

Гана хотіла втрутитися, і вона спробувала, але знала, що це буде марно, і її ноги не рухалися, але все це не мало значення. Бо, коли Вевіл ось-ось мав бути вражений, тінь з'явилася перед ним, блокуючи атаку.

"Якщо ти допомагаєш мені, то я допоможу і тобі" – сказав Квін і знову добив звіра.

Загалом група перемогла ще трьох звірів імператорського рівня, отримавши таким чином п'ять кристалів. Вони знову відпочивали біля тієї самої скелі, що й раніше. Вона стала їхнім місцем відпочинку. Вони знали, що тут не було звірів, тож це було для них добре.

"Тут повно звірів імператорського рівня" - сказала Лінда. - "Як ми й думали, нові землі - досить небезпечне місце порівняно з рештою планети."

"Ми дослідили лише невелику частину згідно з мапою" - сказав Нейт, тримаючи в руці цифрову мапу. - "Краще не заходити занадто далеко, якщо ми не хочемо більше проблем."

І Гана, і Вевіл подивилися один на одного.

"Ви ж не плануєте іти далі, так?" - запитав Вевіл.

"Звісно, ні" - відповів Денніс. - "Якщо тут, так близько, стільки звірів імператорського рівня, то це означає, що чим далі ми зайдемо, тим більша ймовірність, що ми натрапимо на наступний рівень."

Наступний рівень - подумав Квін. Досі найвищим за рівнем звіром, з яким Квін боровся, був звір імператорського рівня. Він був впевнений у своїх поточних навичках, що незалежно від того, який звір імператорського рівня трапиться на його шляху, доки він зможе використовувати всю свою силу, він зможе його перемогти.

Наступний рівень, про який вони говорили, це були звірі демонічного рівня.

Цікаво, наскільки добре я впорався б з ними?